Постанова № 10069131, 11.05.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

11.05.10                                                                                           Справа № 10/147

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Краєвської М.В.

суддів:                                                                       Галушко Н.А.

                                                                                                     Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»від 25.03.2010 р. без номера

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2010 р.

у справі № 10/147

за позовом ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ

до ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741», м.Хотин Чернівецької обл.

про стягнення 62604, 78 грн., в т.ч. 55077, 59 грн. основного боргу, 4453, 09 грн. пені, 821, 84 грн. 3 % річних, 2252, 26 грн. інфляційних втрат, за договором фінансового лізингу (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а.с.34-35)

За участю представників сторін:

від позивача –не з»явився;

від відповідача - не з»явився

          Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2010 р. у справі № 10/147 (суддя Ковальчук Т.І.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 54 931, 59 грн. основного боргу, 2 248, 13 грн. інфляційних втрат, 820,56 грн. 3 % річних, 4 444, 32 грн. пені за договором фінансового лізингу за підставністю й обгрунтованістю.

          Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення позову та припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору.

          Вимоги апеляційної скарги грунтуються в основному на тому, що оскільки листом № 2695-12/09 від 15.12.2009 р. позивач в односторонньому порядку відмовився від договору фінансового лізингу № L506-04/07, то зобов»язання сторін, які з нього випливають, є припиненими, а тому на відповідача не може бути покладений обов»язок погашення заборгованості за припиненим договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому, а також переглянути справу за відсутністю його представника.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.04.2007 р. між ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(лізингодавець за договором, позивач у справі) і ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741» (лізингоодержувач за договором, відповідач у справі) був укладений договір фінансового лізингу № L506-04/07 (далі – договір), за яким лізингодавець зобов’язався придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с.8-10).

Відповідно до Специфікації від 10.04.2007 р. (а.с.12) по акту приймання-передачі предмета лізингу від 16.04.2007 р. (а.с.17) позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг причіп WACKENHUT бортовий тентований вартістю 102 000 грн.

Згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору) відповідач сплачує перший лізинговий платіж у розмірі 20 000 грн. (часткова оплата вартості предмета лізингу) та 510 грн. адміністративної комісії, у подальшому сплачує поточні лізингові платежі протягом 36-ти періодів з розміром лізингового платежу 2 847, 36 грн. (а.с.11).

Відповідно до п.5.3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. При чому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий відповідачу за актом приймання-передачі, а у разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач зобов’язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (а.с.14-16).

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про неотримання відповідачем рахунків позивача, а тому у судів обох інстанцій немає жодних підстав вважати, що відповідач не отримав надісланих на його адресу рахунків позивача.

Так, позивачем виставлено рахунки-фактури на оплату лізингових платежів за період з січня 2009 року по грудень 2009 року та на оплату компенсації частини страхових платежів і витрат на техогляд на загальну суму 55 077, 59 грн. (а.с.18-29, 36-39).

Вказану суму платежів відповідач позивачеві не сплатив.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»слід задоволити частково, рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2010 р. у справі № 10/147 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 53923, 97 грн. основного боргу, 4453, 09 грн. пені, 821,84 грн. 3 % річних, 2252, 26 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти суми основного боргу відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 723/97-ВР).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону № 723/97-ВР за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п.2 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.1.3 та п.7.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток до договору № 4) лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю додаткові витрати – на технічний огляд предмета лізингу та щодо його страхування.

Як вбачається з рахунків-фактур, до оплати включаються додаткові витрати зі страхування на загальну суму 1 457, 82 грн.: рахунки-фактури № L506-04/07/доп від 07.05.2009 р. на суму 1 007, 62 грн., № L506-04/07/Дод2 від 28.10.2009 р. на суму 106, 81 грн. та № L506-04/07/Дод3 від 27.11.2009 р. на суму 343, 39 грн. (а.с.23, 36, 38), а також додаткові витрати з компенсації витрат за техогляд на суму 146 грн. (рахунок-фактура № L506-04/07/Дод1 від 04.09.2009 р., а.с. 28).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції в обгрунтування виставлення рахунків-фактур щодо компенсації страхових платежів позивачем долучено до матеріалів справи як докази понесення витрат по страхуванню 2 страхові сертифікати до генерального договору № 32-31/00/2222 від 19.05.2008 р. добровільного страхування наземного транспорту: № 3000/200/000550 від 20.10.2009 р. (а.с.56) і № 3000/200/000629 від 20.11.2009 р. (а.с.59), рахунки на оплату страхових платежів без ПДВ (а.с.57, 60), а також платіжні доручення про сплату вказаних платежів: № 27907 від 29.10.2009 р. на суму 89, 01 грн. без ПДВ (а.с.55), № 28654 від 30.11.2009 р. на суму 286, 16 грн. без ПДВ (а.с.58).

Таким чином, понесення додаткових витрат зі страхування фактично документально підтверджено тільки на суму 450, 2 грн., в т.ч.ПДВ, а решта суми (1007,62 грн.) не доведено. Номер кузова, який вказаний у страхових сертифікатах, співпадає з характеристиками, які зазначені в акті приймання-передачі предмета лізингу, тобто колегія суддів приходить до висновку про належність і допустимість представлених позивачем доказів на понесення додаткових витрат зі страхування, проте не на всю виставлену в рахунках-фактурах суму, про що зазначалося вище.

Крім того, позивачем згідно з ст.33 ГПК України не надано жодних доказів понесення фактичних витрат по оплаті 146 грн. за техогляд по рахунку-фактурі № L506-04/07/Дод1 від 04.09.2009 р., а тому суд апеляційної інстанції вважає, що до стягнення підлягає сума основного боргу в розмірі 53923, 97 (55 077, 59 –1007, 62 - 146) грн. у зв»язку з відсутністю у матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості в обумовлені договором строки.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Як факт нарахування, так і сума основного боргу не спростована відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.34 ГПК України.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пункт 2 статті 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, з урахуванням зменшення суми основного боргу та визначених позивачем періодів стягнення Львівський апеляційний господарський суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат за період з січня 2009 року по грудень 2009 року, згідно з яким сума останніх становить 6470, 84 грн., тобто є значно більшою, ніж та, яку просив стягнути позивач згідно з його розрахунком збільшених позовних вимог (2252, 26 грн.) (а.с.34-35).

МісяцьІндекс інфляції (у відсотках до попереднього місяця) інфляційні втрати (грн.) Січень102,91563, 79

Лютий101,5808, 86

Березень101,4754, 93

Квітень100,9485, 31

Травень100,5269, 62

Червень101,1593, 16

Липень99,9-

Серпень99,8-

Вересень100,8431, 39

Жовтень100,9485, 31

Листопад101,1593, 16

Грудень100,9485, 31

Всього: 6470, 84 грн.

Також після перерахунку розмір 3 % річних змінився в бік збільшення, за період з 09.01.2009 по 25.12.2009 р. їх сума становила 1555, 67 грн. (53923, 97 грн. х 3 : 365 : 100 х 351 день (термін прострочення)), а позивач просив стягнути всього 821, 84 грн. 3 % річних.

Як вбачається з розрахунку збільшених позовних вимог (а.с.34, зворот), ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»заявлена вимога про стягнення 4453, 09 грн. пені за період з 08.01.2009 р. по 25.12.2009 р.

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. При цьому нарахування санкцій триває протягом 6 місяців, якще інше не встановлено законом або договором (п.6 ст. 232 ГК України).

Вищевказаним договором сторони не передбачили можливості нарахування пені строком понад 6 місяців.

За таких обставин нарахування позивачем пені понад 6 місяців суперечить умовам договору та п.6 ст. 232 ГК України, а тому вимоги в частині стягнення пені за 11 місяців є неправомірними.

          Отже, пеня, виходячи з п.5.3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору), в якому встановлений строк виконання обов»язку оплати, може бути нарахована за період з 09.01.2009 р. по 09.07.2009 р., хоча позовна вимога про її стягнення заявлена в межах строку позовної давності (1 рік згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, 09.01.2009 р.-09.01.2010 р.).

З 30.04.2008 р. по 14.06.2009 р. розмір облікової ставки НБУ становить 12 % (Постанова НБУ від 21.04.2008 р. N 107, Лист НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395), з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. - 11 % (Постанова НБУ від 12.06.2009 N 343), термін прострочення – 182 дні.

Отже, 53923, 97 грн. х (12 % - січень-травень 2009 року, 11 % - червень 2009 року х 2 : 365) х 182 дні : 100 = 6363, 52 грн. пені, що також перевищує розмір пені, який визначений позивачем у його ж розрахунку (4453, 09 грн.).

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 4453, 09 грн. пені, 2252, 26 грн. інфляційних втрат, 821, 84 грн. 3 % річних, що і просило стягнути ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Покликання апелянта на відмову позивачем від договору згідно з листом № 2695-12/09 від 15.12.2009 р. (а.с.62), а тому договір є припиненим, що виключає підстави для покладення на відповідача зобов’язання погасити заборгованість по лізингових платежах за припиненим договором, є безпідставні, оскільки згідно з ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2010 р. у справі № 10/147 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме:

Стягнути з ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»(ідентифікаційний код 05461316) на користь ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(ідентифікаційний код 34480657) 53923, 97 грн. основного боргу, 4453, 09 грн. пені, 821,84 грн. 3 % річних, 2252, 26 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні решти суми основного боргу відмовити.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та за перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»(ідентифікаційний код 05461316) на користь ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(ідентифікаційний код 34480657) 614, 53 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 231, 66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(ідентифікаційний код 34480657) на користь ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»(ідентифікаційний код 05461316) 5, 76 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Решта суми державного мита за подання апеляційної скарги (307, 26 грн.) залишити за відповідачем.

Доручити Господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                         М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                     Н.А.Галушко

Суддя                                                                                                     Г.В.Орищин