Постанова № 10069130, 11.05.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

11.05.10                                                                                           Справа № 10/148

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Краєвської М.В.

суддів:                                                                       Галушко Н.А.

                                                                                                     Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»від 25.03.2010 р. без номера

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2010 р.

у справі № 10/148

за позовом ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ

до ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741», м.Хотин Чернівецької обл.

про стягнення 332097, 42 грн., в т.ч. 290384, 84 грн. основного боргу, 23804, 68 грн. пені, 4561, 02 грн. 3 % річних, 13349, 88 грн. інфляційних втрат, за договором фінансового лізингу (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а.с.36-37)

За участю представників сторін:

від позивача –не з»явився;

від відповідача - не з»явився

          Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2010 р. у справі № 10/148 (суддя Ковальчук Т.І.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 279 975, 57 грн. основного боргу, 12 918, 84 грн. інфляційних втрат, 4370, 82 грн. 3 % річних, 22 701, 96 грн. пені за договором фінансового лізингу за підставністю й обгрунтованістю.

          Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення позову та припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору.

          Вимоги апеляційної скарги грунтуються в основному на тому, що оскільки листом № 2695-12/09 від 15.12.2009 р. позивач в односторонньому порядку відмовився від договору фінансового лізингу № L505-04/07, то зобов»язання сторін, які з нього випливають, є припиненими, а тому на відповідача не може бути покладений обов»язок погашення заборгованості за припиненим договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому, а також переглянути справу за відсутністю його представника.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.04.2007 р. між ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(лізингодавець за договором, позивач у справі) і ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741» (лізингоодержувач за договором, відповідач у справі) був укладений договір фінансового лізингу № L505-04/07 (далі – договір), за яким лізингодавець зобов’язався придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с.9-11).

Відповідно до Специфікації від 10.04.2007 р. (а.с.13) по акту приймання-передачі предмета лізингу від 16.04.2007 р. (а.с.18) позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг тягач МАN TGA 03 з надбудовою (бортовий тентований) вартістю 718000 грн.

Згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору) відповідач сплачує перший лізинговий платіж у розмірі 143 600 грн. (часткова оплата вартості предмета лізингу) та 3590 грн. адміністративної комісії, у подальшому сплачує поточні лізингові платежі протягом 60-ти періодів з розміром лізингового платежу 13 414, 61 грн. (а.с.12).

Відповідно до п.5.3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. При чому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий відповідачу за актом приймання-передачі, а у разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач зобов’язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (а.с.15-17).

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про неотримання відповідачем рахунків позивача, а тому у судів обох інстанцій немає жодних підстав вважати, що відповідач не отримав надісланих на його адресу рахунків позивача.

Так, позивачем виставлено рахунки-фактури на оплату лізингових платежів за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року та на оплату компенсації частини страхових платежів і витрат на техогляд на загальну суму 290384, 84 грн. (а.с.19-31, 38-41).

Вказану суму платежів відповідач позивачеві не сплатив.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»слід задоволити частково, рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2010 р. у справі № 10/148 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 279975, 57 грн. основного боргу, 23804, 68 грн. пені, 4561, 02 грн. 3 % річних, 13349, 88 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти суми основного боргу відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 723/97-ВР).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону № 723/97-ВР за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п.2 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.1.3 та п.7.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток до договору № 4) лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю додаткові витрати – на технічний огляд предмета лізингу та щодо його страхування.

Як вбачається з рахунків-фактур, до оплати включаються додаткові витрати зі страхування на загальну суму 20 987, 67 грн.: рахунки-фактури № L505-04/07/доп від 07.05.2009 р. на суму 10 259, 27 грн., № L505-04/07/Дод2 від 28.10.2009 р. на суму 2 586,77 грн. та № L505-04/07/Дод3 від 27.11.2009 р. на суму 8 141, 63 грн. (а.с.28, 38, 40), а також додаткові витрати з компенсації витрат за техогляд на суму 150 грн. (рахунок-фактура № L505-04/07/Дод1 від 04.09.2009 р., а.с.30).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції в обгрунтування виставлення рахунків-фактур щодо компенсації страхових платежів позивачем долучено до матеріалів справи як докази понесення витрат по страхуванню 2 страхові сертифікати до генерального договору № 32-31/00/2222 від 19.05.2008 р. добровільного страхування наземного транспорту: № 3000/200/000549 від 20.10.2009 р. (а.с.58) і № 3000/200/000628 від 20.11.2009 р. (а.с.61), рахунки на оплату страхових платежів без ПДВ (а.с.59, 62), а також платіжні доручення про сплату вказаних платежів: № 27888 від 29.10.2009 р. на суму 2155, 64 грн. без ПДВ (а.с.57), № 28653 від 30.11.2009 р. на суму 6784, 69 грн. без ПДВ (а.с.60).

Таким чином, понесення додаткових витрат зі страхування фактично документально підтверджено тільки на суму 10728, 4 грн., в т.ч.ПДВ, а решта суми (10259, 27 грн.) не доведено. Номер кузова, який вказаний у страхових сертифікатах, співпадає з характеристиками, які зазначені в акті приймання-передачі предмета лізингу, тобто колегія суддів приходить до висновку про належність і допустимість представлених позивачем доказів на понесення додаткових витрат зі страхування, проте не на всю виставлену в рахунках-фактурах суму, про що зазначалося вище.

Крім того, позивачем згідно з ст.33 ГПК України не надано жодних доказів понесення фактичних витрат по оплаті 150 грн. за техогляд по рахунку-фактурі № L505-04/07/Дод1 від 04.09.2009 р., а тому суд апеляційної інстанції вважає, що до стягнення підлягає сума основного боргу в розмірі 279975, 57 (290384, 84 –10259, 27 - 150) грн. у зв»язку з відсутністю у матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості в обумовлені договором строки.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Як факт нарахування, так і сума основного боргу не спростована відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.34 ГПК України.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пункт 2 статті 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, з урахуванням зменшення суми основного боргу та визначених позивачем періодів стягнення Львівський апеляційний господарський суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року, згідно з яким сума останніх становить 39476, 55 грн., тобто є значно більшою, ніж та, яку просив стягнути позивач згідно з його розрахунком збільшених позовних вимог (13349, 88 грн.) (а.с.36-37).

2008 рік

МісяцьІндекс інфляції (у відсотках до попереднього місяця) інфляційні втрати (грн.) Грудень102,15879, 49

2009 рік

Січень102,98119, 29

Лютий101,54199, 63

Березень101,43919, 66

Квітень100,92519, 78

Травень100,51399, 88

Червень101,13079, 73

Липень99,9-

Серпень99,8-

Вересень100,82239, 8

Жовтень100,92519, 78

Листопад101,13079, 73

Грудень100,92519, 78

Всього: 39476, 55 грн.

Також після перерахунку розмір 3 % річних змінився в бік збільшення, за період з 09.12.2008 по 25.12.2009 р. їх сума становила 8790, 46 грн. (279975, 57 грн. х 3 : 365 : 100 х 382 дні (термін прострочення)), а позивач просив стягнути всього 4561, 02 грн. 3 % річних.

Як вбачається з розрахунку збільшених позовних вимог (а.с.36, зворот), ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»заявлена вимога про стягнення 23804, 68 грн. пені за період з 08.12.2008 р. по 25.12.2009 р.

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. При цьому нарахування санкцій триває протягом 6 місяців, якще інше не встановлено законом або договором (п.6 ст. 232 ГК України).

Вищевказаним договором сторони не передбачили можливості нарахування пені строком понад 6 місяців.

За таких обставин нарахування позивачем пені понад 6 місяців суперечить умовам договору та п.6 ст. 232 ГК України, а тому вимоги в частині стягнення пені за 12 місяців є неправомірними.

          Отже, пеня, виходячи з п.5.3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору), в якому встановлений строк виконання обов»язку оплати, може бути нарахована за період з 09.12.2008 р. по 09.06.2009 р., хоча позовна вимога про її стягнення заявлена в межах строку позовної давності (1 рік згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, 09.01.2009 р.-09.12.2009 р.).

З 30.04.2008 р. по 14.06.2009 р. розмір облікової ставки НБУ становить 12 % (Постанова НБУ від 21.04.2008 р. N 107, Лист НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395), термін прострочення – 183 дні.

Отже, 279975, 57 грн. х (12 % х 2 : 365) х 183 дні : 100 = 33689, 11 грн. пені, що також перевищує розмір пені, який визначений позивачем у його ж розрахунку (23804, 68 грн.).

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 13349, 88 грн. інфляційних втрат, 4561, 02 грн. 3 % річних, 23804, 68 грн. пені, що і просило стягнути ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Покликання апелянта на відмову позивачем від договору згідно з листом № 2695-12/09 від 15.12.2009 р. (а.с.64), а тому договір є припиненим, що виключає підстави для покладення на відповідача зобов’язання погасити заборгованість по лізингових платежах за припиненим договором, є безпідставні, оскільки згідно з ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2010 р. у справі № 10/147 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме:

Стягнути з ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»(ідентифікаційний код 05461316) на користь ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(ідентифікаційний код 34480657) 279975, 57 грн. основного боргу, 23804, 68 грн. пені, 4561, 02 грн. 3 % річних, 13349, 88 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні решти суми основного боргу відмовити.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та за перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»(ідентифікаційний код 05461316) на користь ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(ідентифікаційний код 34480657) 3217, 02 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 228, 61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(ідентифікаційний код 34480657) на користь ВАТ «Хотинське автотранспортне підприємство-17741»(ідентифікаційний код 05461316) 51, 97 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Решта суми державного мита за подання апеляційної скарги (1608, 52 грн.) залишити за відповідачем.

Доручити Господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                         М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                     Н.А.Галушко

Суддя                                                                                                     Г.В.Орищин