Постанова № 10068685, 18.05.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

18.05.10                                                                                           Справа № 14/183

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С. Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства (далі ПП) «Простір»за № 3 від 09.02.2010 року;

на рішення господарського суду Рівненської області від 26.01.2010 року;

у справі № 14/183;

за позовом: ПП «Простір», с. Острів, Сокальський район, Львівська область ;

до відповідача: приватного підприємства (далі ПП) «Гарант», смт. Мізоч, Здолбунівський район, Рівненської область;

про стягнення заборгованості в сумі 128704,76 грн.

за участю представників:

від позивача: Хрящевський Р.Й. –довіреність № 67 від 18.12.2009 року ;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

ПП «Простір»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ПП «Гарант»про стягнення заборгованості в сумі 128704,76 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.01.2010 року у справі № 14/183 (суддя Марач В.В.) в позові ПП «Простір»до ПП «Гарант»про стягнення заборгованості в сумі 128704,76 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ПП «Простір»подано апеляційну скаргу № 3 від 09.02.2010 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 26.01.2010 року, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що при розгляді справи суд не врахував, що відповідно до п. 5.2 Правил оформлення перевізних документів, при отриманні вантажу в дорожній відомості зазначається зокрема інформація про дату одержання вантажу про довіреність на отримання вантажу та про матеріально відповідальну особу на його отримання тощо.

Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 18.05.2010 року, повноваженого представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 13.04.2010 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вказаної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи встановлено, що цивільні права та обов'язки між сторонами у спірних правовідносинах виникли з договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року, примірник якого надано відповідачем. Відтак твердження позивача про те, що він здійснював поставку вугілля ПП «Гарант»на умовах визначених в усній формі, є необґрунтованими та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Договір поставки вугілля №7 від 01 січня 2006 року (а.с. 7), примірник якого надано позивачем, не може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, так як, вказаний примірник не підписаний посадовою особою, від імені ПП «Гарант», а тільки посвідчений печаткою останнього, що свідчить про його не укладення.

Умовами договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року (надалі договір, а.с. 121) передбачено, що поставка вугілля здійснюється по заявках покупця в рамках дії договору (п.2.1) та, що покупець зобов'язаний оплатити вугілля по ціні погодженій сторонами додатково і вказаній в рахунку (п.1.1).

Позивач в позовній заяві стверджує, що на підставі договору та усної угоди ним в продовж 2006-2008 років здійснювалась поставка вугілля відповідачу. Однак, ПП «Гарант»не розрахувалось за отримане вугілля, у зв’язку з чим, в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 128704,76 грн.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять відомостей про поставку вугілля відповідачу на підставі договору та усної угоди, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору, продавець зобов’язався поставити, а покупець прийняти і оплатити вугілля марки «Г, Ж»в кількості 500 т. по ціні погодженій сторонами додатково і вказаній в рахунку.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що поставка здійснюється по заявках покупця в рамках дії договору.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року передбачено, що оплата за вугілля проводиться покупцем-продавцю в формі попередньої оплати., а відповідно до п.4.2 договору - попередня оплата проводиться за п'ять днів до поставки вугілля.

Матеріалами справи не встановлено і позивачем належними доказами не доведено, що відповідач, як покупець, направляв позивачу, як продавцю, заявки на поставку вугілля, і що між сторонами додатково погоджена ціна вугілля.

Таким чином не отримавши попередньої оплати вартості вугілля позивач не був зобов'язаний здійснювати його поставку відповідачу.

Посилання позивача на те, що ціна вугілля узгоджена сторонами у видаткових накладних (14-44 а.с.) є необґрунтованим, так як, по-перше, деякі з наданих позивачем видаткові накладні не підписані стороною, яка значиться в них, як одержувач (№ РН-00069 від 27.09.2008 року, № РН-000096 від 10.10.2007 року, № РН-0000022 від 20.02.2007 року, № РН-0155 від 26.12.2006 року, № РН –0148 від 22.12.2006 року, № РН-0116 від 20.10.2006 року, № 0000003 від 17.01.2006 року, № 0000152 від 30.12.2005 року, № РН-000134 від 29.11.2005 року, № РН-0000132 від 23.11.2005 року, № № РН-000129 від 16.11.2005 року (14-17,19, 20, 39-43 а.с.)). По-друге, в решті накладних не зазначено, особу, яка від імені ПП «Гарант»підписала вказані накладні та на підставі яких ця особа діє від імені ПП «Гарант»(№ РН-0148 від 22.12.2006 року, № РН-0000116 від 20.10.2006 року, № РН-000044 від 13.03.2006 року, № РН-0042 від 10.03.2006 року, № РН –000041 від 10.03.2006 року, № РН-0000038 від 07.03.2006 року, № РН-00035 від 06.03.2006 року, № РН-00034 від 04.03.2006 року, № № РН-0000035 від 03.03.2006 року, № РН-0032 від 27.02.2006 року, № РН-00031 від 27.02.2006 року, № РН-0025 від 21.02.2006 року, № РН-000026 від 21.02.2006 року, № РН-0022 від 20.02.2006 року, № РН-00021 від 16.02.2006 року, № РН-000017 від 10.02.2006 року, № РН-00010 від 30.01.2006 року, № РН-000010 від 30.01.2006 року, № РН-0000009 від 26.01.2006 року, № РН -000108 від 27.10.2005 року). Відтак, вказані видаткові накладні не можуть слугувати належним доказом погодження сторонами ціни вугілля та факту одержання вугілля відповідачем - ПП «Гарант».

Як вбачається з Довідки з ЄДРПОУ серії АВ № 402322 (6 а.с.) місцезнаходженням відповідача є смт.Мізоч, Рівненської області Здолбунівського району, вул.Липки,24, кв.4. Однак, в квитанціях про приймання вантажу до перевезення №35381887, №35381888, №35381889, №35849621, №35849623, №35849624, № 35849632, № 35849633, № 35849634, № 35849635, № 35849657, № 35849658, які надані позивачем, адреса одержувача вказана м.Рівне, вул. Макарова, 44/254 та вказані різні станції призначення. Отже, позивач не довів належними доказами, що саме відповідач по справі отримував вугілля, відправлене по вказаних квитанціях.

Також в накладних наданих відповідачем №35849658, № 35849635, № 35849632, № 35849634, № 35849633, № 35849657, хоча і зазначена дата оформлення видачі вантажу, однак відсутня відмітка про саму його видачу (графа 6 накладної).

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Вищенаведене свідчить, що позивач не виконав своє зобов'язання у відповідності до вимог договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року, відтак його вимога про стягнення з відповідача вартості вугілля не грунтується на законі та договорі і, відповідно, є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Надані позивачем банківські виписки (а.с. 45-73) на підставі яких відповідач оплатив вугілля - не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості у даній справі.

При тому, в матеріалах справи не міститься доказів того, що позивач поставляв вугілля відповідачу на підставі усної угоди. Адже, підтвердженням укладення усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 26.01.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини та висновку місцевого господарського суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення господарського суду Рівненської області від 26.01.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в господарський суд Рівненської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С.