Ухвала суду № 100685615, 28.10.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2754/13-ц

Провадження по справі 4-с/305/9/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2021 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк", заінтересовані особи: ОСОБА_1 , державний виконавець Федірцан Василина Іванівна про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулося зі скаргою про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федірцан Василини Іванівни про закінчення виконавчого провадження №46130310 від 21.05.2021. Скаргу мотивує тим, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 25.12.2013 року задоволено позовні вимоги АТ «УКРСИББАНК» у цивільній справі за позовом АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитів за Кредитним договором №1125963000 від 28.11.2007 року в розмірі 8755,5 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.11.2013 року становить 69982,71 грн; стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» понесені судові витрати в сумі 699,83 грн. За даним рішенням 08.10.2014 року суд видав АТ «УКРСИББАНК» виконавчий лист № 305/2754/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитів за кредитним договором №1125963000 від 28.11.2007 року в розмірі 8755,5 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.11.2013 року становить 69982,71 грн та 699,83 грн судових витрат. Даний виконавчий лист був пред`явлений Стягувачем до примусового виконання до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби. 29.07.2019 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 46130310 керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Не погоджуючись з даною постановою Представником АТ «УКРСИББАНК» було подано скаргу на дії державного виконавця. За результатами розгляду зазначеної вище скарги заступник начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Гайданка Мирон Михайлович виніс постанову про перевірку виконавчого провадження ВП №46130310 від 09.04.2021, згідно з якою визнано незаконною та протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження №46130310 від 29.07.2019 року. У зв`язку з чим, 09.04.2021 року постановою державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відновлено виконавче провадження ВП №46130310. Водночас, 21.05.2021 року державним виконавцем Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було повторно закрито виконавче провадження №46130310, але вже на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». АТ «УКРСИББАНК» не погоджується з даною постановою та вважає її необгрунтованою та такою, що порушує права стягувача, а тому підлягає скасуванню з огляду на таке. Як вбачається з тексту постанови державного виконавця від 21.05.2021 року виконавче провадження було завершено у зв`язку з непред`явленням виконавчого листа стягувачем, судом або органом (посадовою особою), яким повернуто виконавчий документ, у місячний строк з дня винесення постанови про відновлення виконавчого провадження. АТ «УКРСИББАНК» не може погодитися з такою підставою, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження підлягає закінченню в разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням в строки, визначені статтею 41 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані в місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. Отже, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», може бути винесена тільки якщо стягувач, суд або орган, яким повернуто виконавчий документ, не пред`явить виконавчий документ в місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження. Дослідивши постанову державного виконавця від 09.04.2021 року про відновлення виконавчого провадження №46130310 було встановлено, що в пункті 3 постанови державного виконавця дослівно зазначено: «стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані в місячний строк з дня надходження постанови пред`явити його до виконання». Тобто, державним виконавцем лише переписана частина 2 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», без зазначення конкретної особи, якому повертався виконавчий документ, та яка в місячний строк зобов`язана пред`явити його до виконання. Тобто, можна стверджувати, що в даному випадку, державний виконавець не повідомив належним чином орган, якому він повернув виконавчий лист про необхідність повторного пред`явлення такого листа до виконання. Також, звертає увагу суду на ту обставину, що в діях державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федірцан В.І. при винесенні постанови від 21 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження №46130310, відповідно до виконавчого листа №305/2754/13-ц, не було дотримано вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язку виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, державним виконавцем Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федірцан В.І не було вжито жодних, в т. ч. ефективних і своєчасних, заходів контролю надсилання судом виконавчого документу для виконання у встановлений Законом строк. Крім того, зазначає, що при подібних правовідносинах Верховний Суд неодноразово формував висновок, згідно з яким необхідно дотримуватись принципу «належного урядування», згідно з яким невиконання органами державної влади своїх обов`язків не повинно порушувати прав інших осіб. Як приклад, подібний за змістом висновок було викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року по справі № 442/118/18, провадження № 61-42251св18, предметом розгляду якої були ідентичні правовідносини, де Судом було сформовано висновок, що дії органів державної влади, як суду, так і органів виконавчої влади не повинні шкодити правам інших осіб, в т. ч. і стягувачу, яким в даному випадку виступає - AT «УКРСИББАНК». Також, звертає увагу, що навіть у випадку, формальної відповідності закону постанови державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про закриття виконавче провадження №46130310 від 21.05.2021 року, така постанова все одно підлягає скасуванню з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необгрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Шалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»). У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші). Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», в державі, яка керується верховенством права, державні органи насамперед зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ех-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу. Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд. На підставі аналізу встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд зазначає, що незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі 23 вересня 2014 року виконавчого листа у справі № 653/447/14-а, рішення суду залишається і досі невиконаним, а закінчення виконавчого провадження з виконання цього виконавчого листа неодноразово було предметом судового оскарження. Вищенаведене свідчить про те, що держава в особі своїх органів (органів виконавчої служби; боржника за виконавчим документом; Рахівського районного суду Закарпатської області), створюючи умови для зволікання з виконанням рішення національного суду, ставить під загрозу дотримання з боку України взятих на себе зобов`язань, зокрема, статті 6 Конвенції. Отже, з огляду на вищенаведене, спірна постанова про закінчення виконавчого провадження, незважаючи на її формальну відповідність вимогам національного законодавства, не може залишатись у силі. Звертає увагу на те, що ідентична за змістом позиція викладена також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 653/2554/17, касаційне провадження № К/9901/48714/18, предметом розгляду якої були ідентичні правовідносини. Зокрема судом було зазначено, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження, незважаючи на її формальну відповідність вимогам національного законодавства, не може залишатись у силі. Тобто згідно з усталеною судовою практикою, навіть у випадку формальної законності постанови про закінчення виконавчого провадження, проте підставою для завершення виконавчого провадження є саме дії державних органів, а не стягувача, то така постанова підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене АТ УКРСИББАНК просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федірцан Василини Іванівни про закінчення виконавчого провадження № 46130310 від 21.05.2021 року.

Головний державний виконавець Рахівського відділу Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Федірцан В.І. подала пояснення-заперечення на скаргу ОСОБА_2 , де зазначила, що на виконанні у головного державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федірцан В.І. перебувало виконавче провадження АСВП №46130310 з виконання виконавчого листа №305/2754/13-ц від 08.10.2014, виданого Рахівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УКРСИББАНК" суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитів за Кредитним договором №1125963000 від 28.11.2007 в розмірі 8755,5 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.11.2013 становить 69982,71 грн та 699,83 грн судових витрат. 21.01.2015 державним виконавцем відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (попередньої редакції), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на суму 69 982,71 грн заборгованості та 699,83 грн сплаченого судового збору. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з супровідним листом від 22.01.2015 № 06-47/319 постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано сторонам виконавчого провадження. 29.01.2015 державним виконавцем відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (попередньої редакції), винесено постанову про стягнення боржника виконавчого збору. Згідно з відповіддю №1008895394 від 18.02.2015 з Пенсійного Фонду України встановлено, що боржник працює в Ясінянській спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву із зимових видів спорту Закарпатської обласної ради Фізкультури спортивного Товариства України. Згідно з відповіддю № 1008903795 від 18.02.2015 з Пенсійного Фонду України, боржник перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Рахівському районі Закарпатської області та отримує пенсію. Згідно з відповідями № 1008882613 від 19.02.2015 та № 1008875194 від 19.02.2015 з ДП України інформацію стосовно боржника не знайдено. 02.03.2015 державним виконавцем відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (попередньої редакції), винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук причіп Фермер, ДЗН 06926РЕ, що належить боржнику. В матеріалах виконавчого провадження наявне повідомлення № 06-47/1501 від 04.03.2015, про те що боржник працевлаштований та отримує дохід та не заперечення стягувачем про направлення даного виконавчого документа до примусового стягнення за місцем роботи. 17.03.2015 державним виконавцем відповідно до ст. ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Згідно з супровідним листом № 06-47/1933 від 19.03.2015, постанову про звернення стягнення на доходи боржника від 17.03.2015, державним виконавцем надіслано до Ясінянської спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву із зимових видів спорту Закарпатської обласної ради Фізкультурно-спортивного Товариства України для виконання та боржнику для відома. В матеріалах виконавчого провадження наявні розпорядження (№46130310 від 31.03.2015 на суму 732,18 грн, №46130310 від 29.04.2015 на суму 732,08 грн, №46130310 від 29.05.2015, №46130130 від 30.06.2015, №46130310 від 28.08.2015, №46130310 від 01.10.2015, №46130310/1 від 13.11.2015). Згідно з розпорядженнями державного виконавця: від 27.11.2015 перераховано 1325,67 грн боргу, від 29.12.2015 - 1765,72 грн. Начальником Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Тулайдан Д.Д до ГУ ДКС в Рахівському районі надіслано запит щодо подвійної оплати коштів з депозитного рахунку на користь стягувачів, в тому числі, стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "УКРСИББАНК". Згідно з відповіддю ГУ ДКС в Рахівському районі, платіжні доручення були помилково проплачені двічі. Відповідно до розпоряджень державного виконавця: від 27.02.2016 сплачено борг в сумі 125,48 грн, від 28.03.2016 - 859,63 грн, 28.04.2016 - 859,63 грн, від 30.05.2016 - 915,00 грн. Згідно з розпорядженнями державного виконавця: від 28.07.2016 стягнуто 2227,30 грн., боргу, від 29.09.2016 - 1219,72 грн, від 28.10.2016 - 926,52 грн, від 26.12.2016 - 8454,14 грн. Згідно з розпорядженнями державного виконавця: від 31.01.2017 з боржника утримано 1160,18 грн., від 28.02.2017 - 1251,09 грн, від 30.03.2017 - 1251,00 грн, від 28.04.2017 - 1204,72 грн, 31.05.2017 - 1251,09 грн, 27.06.2017- 3000,00 грн. Згідно з розпорядженнями державного виконавця: від 30.08.2017 з боржника утримано 769,90 грн, від 30.10.2017 - 1605,17 грн, від 27.11.2017 - 1450,00 грн. 10.12.2017 державним виконавцем скеровано запит до Територіального сервісного центру №2145 Регіонального сервісного центру МВС у Закарпатській області про наявність транспортних засобів, зареєстрованих за боржником. Згідно з довідкою на вищенаведений запит державного виконавця, за боржником зареєстрований транспортний засіб Фермер, ДЗН 06926РЕ, який постановою державного виконавця оголошений в розшук. На запит стягувача ПАТ "УКРСИББАНК" від 20.12.2017, 19.01.2018 Рахівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області надано інформацію про стан виконання виконавчого листа №305/2754/13-ц від 08.10.2014, виданого Рахівським районним судом Закарпатської області. Відповідно до розпоряджень державного виконавця: від 29.11.2017 з боржника утримано 1866,31 грн. боргу, від 31.01.2018 - 1700,00 грн, від 28.02.2018 - 1500,00 грн, від 23.03.2018 - 1600,00 грн, від 27.04.2018 - 1572,72 грн, 31.05.2018 - 1400,00 грн, від 18.06.2018- 3700,00 грн. Згідно з розпорядженням державного виконавця: від 30.08.2018 стягнуто боргу в сумі 1572,00 грн, від 27.09.2018 - 1800,19 грн, від 27.09.2018 - 1530,00 грн, від 29.11.2018-1572,72 грн, від 29.11.2018 - 2231,31 грн. Відповідно до розпоряджень державного виконавця: від 30.01.2019 з боржника утримано 1806,19 грн боргу, від 30.01.2019 - 1806,19 грн, 28.03.2019 - 1706,19 грн, 25.04.2019-1806,19, 25.04.2019 – 1806,19 грн. Відповідно до розпорядження державного виконавця від 26.06.2019, з боржника утримано 2481,75 грн 10.07.2019 на адресу Ясінянської спеціалізованої дитячо-юнацької школи надіслано, вимогу про припинення утримання коштів з боржника у зв`язку з погашенням боргу за виконавчим документом. 29.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого документа на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки суму боргу за виконавчим документом у розмірі 70682,54 грн з урахуванням виконавчого збору та витрат сплачено у повному обсязі. Вказану постанову супровідним листом № 14.7-42/10626 від 29.07.2019 надіслано рекомендованою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження, в тому числі стягувачеві АТ "УКРСИББАНК" (фіскальний чек № 215600426655 від 07.08.2019). 26.01.2021 у відділі за вх. № 173/19.7-32 зареєстровано скаргу представника стягувача ПАТ «Укрсиббанк» Мініна Сергія Олександровича в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» на дії та бездіяльність державного виконавця Рахівського РВ ДВС Пд-Зх МУМЮ (м. Івано-Франківськ). Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення на дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. У зв`язку з пропущенням строків, дане звернення розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». 16.02.2021 за вх. № 451/19.7-32 у відділі зареєстровано постанову заступника начальника Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - (м. Івано-Франківськ) Гайданка Мироном Михайловичем від 15.02.2021 №03-10/2 про витребування виконавчого провадження для проведення перевірки законності вчинений державним виконавцем виконавчих дій. Зазначає, що за наслідками перевірки виконавчого провадження (постанова про перевірку виконавчого провадження від 01.03.2021) визнано дії головного державного виконавця Федірцан Василини Іванівни такими, що вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Неправдивими є посилання особи яка подала скаргу, вказуючи на те, що згідно з постановою про перевірку виконавчого провадження заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Гайданка Мироном Михайловичем визнано незаконною та протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження № 46130310 від 29.07.2021. Начальником відділу Тулайдан Д.Д 08.04.2021, з власної ініціативи, відповідно до вимог до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 року), здійснено перевірку даного виконавчого провадження. Постановою про перевірку виконавчого провадження від 08.04.2021 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП №46130310 від 29.07.2019 та зобов`язано головного державного виконавця відділу Федірцан В.І. вжити заходів відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог п. 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затверджено наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 р. за № 1126/29256, інформацію про перевірку виконавчого провадження внесено до АСВП (скановано постанову). Головним державним виконавцем Федірцан В.І 09.04.2021 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку по одному примірнику надіслано сторонам виконавчого провадження (боржнику-фіскальний чек №9060000565860 від 09.04.2021 АТ "УКРСИББАНК" - фіскальний чек №9060000565879 від 09.04.2021). Також, примірник постанови за вих. №6436 надіслано до Рахівського районного суду Закарпатської області, про що свідчить розписка про отримання уповноваженої особи суду у Розносній книзі місцевої кореспонденції Рахівського РВ ДВС від 14.04.2021 (обліковій номер у книзі за порядком №422). Пунктом 3 постанови про відновлення виконавчого провадження від 09.04.2021 зазначено, що стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновленню виконавчого провадження пред`явити його до виконання. 14.05.2021 до відділу подано письмову заяву ОСОБА_1 (боржника) про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (зареєстровано у відділі вх. №2061/19.7-32). 18.05.2021 до відділу подано письмову заяву ОСОБА_1 (боржника), згідно з якою просить закінчити виконавче провадження АСВП №46130310 відповідно до п. 13 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Головним державним виконавцем Федірцан В.І. 21.05.2021 керуючись п. 13 частини ст. 39 Закону, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП №46130310, яку надіслано сторонам виконавчого провадження (боржнику - фіскальний чек №9060000617887 від 21.05.2021, АТ "УКРСИББАНК" - фіскальний чек №9060000617895 від 21.05.2021). Також, відповідно до згаданої статті закону примірники постанови за вих. №19.7-38/9558 надіслано до Рахівського районного суду Закарпатської області, про що свідчить розписка про отримання уповноваженої особи суду у Розносній книзі місцевої кореспонденції Рахівського РВ ДВС від 21.05.2021 (обліковий номер у книзі за порядком №429). Доводи скарги представника стягувача Третяк В.Ю. від 28.05.2021 щодо відсутності у постанові про відновлення виконавчого провадження інформації про встановлення обов`язку для конкретних осіб, а саме зазначення конкретної особи, якому повертався виконавчий документ, та яка в місячний строк зобов`язана пред`явити його до виконання не обґрунтованими, оскільки, згідно з супровідним листом за вих. 6436 від 09.04.2021 постанову адресовано Рахівському районному суду Закарпатської області, який видав виконавчий документ. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Отже, заходи примусового виконання, які визначені ст. 10 Закону чи інші заходи примусового характеру, визначені цим Законом, здійснюються державним виконавцем виключно у рамках виконавчого провадження на підставі виконавчого документа. Законом не встановлено обов`язку для державного виконавця вживати заходів контролю надсилання судом виконавчого документу для виконання у встановлений Законом строк. Не обґрунтованими є також посилання особи, яка подала скаргу, на формальну відповідність Закону (тобто законність) постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2021 по АСВП №46130310, і що ця постанова є такою, що підлягає скасуванню з підстав недотримання чи порушення правових висновків, встановлених вітчизняною судовою практикою чи принципів міжнародного (Європейського) права, але висновки з даного приводу не можуть бути застосовані посадовими особами органів державної виконавчої служби, оскільки не передбачені вимогами Законів України «Про державну службу», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження». Згідно з частиною першою «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Одночасно повідомляє, що у провадженні Рахівського районного суду на розгляді знаходиться скарга боржника ОСОБА_1 на дії (рішення) головного державного виконавця відділу Федірцан В.І. та начальника відділу Тулайдана Д.Д. щодо відновлення виконавчого провадження АСВП № 46130310. Розгляд справи перенесено на 06.09.2021 у зв`язку із неявкою представника АТ «Укрсиббанк». З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні скарги представника АТ «Укрсиббанк» TOB «СК ФАРЕС» в особі представника Третяка В`ячеслава Юрійовича на постанову головної державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби №46130310 від 21.05.2021 у повному обсязі.

В судове засідання представник заявника Акціонерного товариства "Укрсиббанк" не з`явився, у скарзі просив про розгляд скарги без участі представника заявника.

Державний виконавець Федірцан Василина Іванівна скаргу не визнала, пояснила, що виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11259683000 від 28.11.2007 року перебувало у неї на виконанні. Після того, як начальник відділу виконавчої служби Тулайдан Д.Д. скасував постанову про закінчення виконавчого провадження №46130310 від 29.07.2019, нею було 09.04.2021 відновлено виконавче провадження, копію ухвали направлено сторонам виконавчого провадження та Рахівському районному суду й запропоновано у місячний строк пред`явити виконавчий лист до виконання. Дійсно, у постанові не було вказано конкретно хто має повернути виконавчий лист, але це було зазначено так, як передбачає ч. 2 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", тобто стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ зобов`язаний у місячний строк з дня надходження постанови пред`явити його до виконання. Оскільки виконавчий лист не був повернутий до відділу виконавчої служби, а 18.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби із заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження, у зв`язку з цим вона постановила 21.05.2021 закінчити виконавче провадження, у зв`язку з непред`явленням виконавчого документа до виконання. Вважає, що вона жодних порушень не допускала, виконавче провадження було правомірно закінчене, тому скарга є безпідставною.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися, однак їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд дійшов до такого висновку.

Звертаючись до суду зі скаргою, Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" просило визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 07 липня 21 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 46130310 з тих підстав, що фактичного виконання судового рішення не відбулося, а виконавець поновивши виконавче провадження не вказав конкретну особу, якій повертався виконавчий документ, та яка в місячний строк зобов`язана пред`явити його до виконання.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

З матеріалів даної справи вбачається, що на виконанні Рахівського відділу Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження ВП №46130310 з примусового виконання виконавчого листа № 305/2754/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитів за кредитним договором №1125963000 від 28.11.2007 року в розмірі 8755,5 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.11.2013 року становить 69982,71 грн та 699,83 грн судових витрат.

Дане виконавче провадження було закінчене, відповідно до постанови державного виконавця Федірцан В.І. від 29.07.2019 року у зв`язку з непред`явленням виконавчого документа Рахівським районним судом до примусового виконання.

Постанова державного виконавця була направлена сторонам виконавчого провадження та Рахівському районному суду, про що державний виконавець Федірцан В.І. надала суду підтвердження.

Начальник Рахівського РВ ДВС Тулайдан Д.Д. провів перевірку цього виконавчого провадження 08.04.2021 виніс постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №46130310 від 29.07.2019, оскільки виконання не було здійснено у повному обсязі, а закриття було передчасним, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 49, п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федірцан В.І. 09.04.2021 року було відновлено виконавче провадження ВП №46130310 та, як вбачається з тексту постанови, її копія направлялася сторонам виконавчого провадження й органу або особі, що видала документ та роз`яснено, що стягувач або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ зобов`язаний у місячний строк з дня надходження постанови, пред`явити його до виконання. Ця постанова, відповідно до супровідного листа була направлена сторонам виконавчого провадження та Рахівському районному суду.

Заявник не погоджується з цією постановою, оскільки державний виконавець не вказала у ній конкретно кому саме повертався виконавчий документ, та хто саме зобов`язаний в місячний строк пред`явити виконавчий документ до виконання та зазначає, що дії державного виконавця суперечать ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", тобто вона не вжила жодних заходів щодо ефективного і своєчасного виконання рішення суду та 21.05.2021 року державним виконавцем Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федірцан В.І. було повторно закрито виконавче провадження №46130310, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, дослідивши матеріали скарги, всі додані документи, що були постановлені під час виконання виконавчого провадження №46130310 суд вважає, що дії державного виконавця Федірцан В.І. узгоджуються з нормами Закону України "Про виконавче провадження", адже постанова державного виконавця від 09.04.2021 року про відновлення виконавчого провадження ВП №46130310 з вимогою про повернення виконавчого документа надіслана всім учасникам виконавчого провадження та Рахівському районному суду Закарпатської області.

Оригінал виконавчого листа перебуває у Рахівському районному суді Закарпатської області, який у розумінні статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» є органом, який зобов`язаний у місячний строк з дня надходження постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження пред`явити виконавчий лист до виконання.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню зокрема і у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.

21 травня 2021 року державним виконавцем Федірцан В.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №№46130310 з примусового виконання виконавчого листа №305/2754/13-ц від 08.10.2014 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (у зв`язку з непред`явленням виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у встановлені строки).

Не дивлячись на те, що дійсно, постанова державного виконавця не містила вказівки про те, кому саме необхідно пред`явити виконавчий документ до виконання, державний виконавець діяв фактично в межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений Законом. Водночас заявник своєю чергою в місячний строк не проявив інтересу щодо виконання зазначеного вище рішення суду, зокрема не вчинив жодних процесуальних дій щодо встановлення особи, яка має пред`явити виконавчий лист до виконання, та місцем знаходження виконавчого листа, що створило непорозуміння, через яке рішення суду фактично не виконано, а стягувач позбавлений можливості пред`явити виконавчий лист до виконання повторно, оскільки виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову (частина перша статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Тобто, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Отже, Акціонерне товариство "УкрСиббанк" позбавлене процесуальної можливості оскаржити бездіяльність суду щодо пред`явлення до виконання виконавчого листа, який повернуто до цього суду, а також позбавлене можливості в інший спосіб отримати виконання судового рішення.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своїй практиці ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються(див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Одночасно суд зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів.

Винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 21 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №305/2754/13-ц від 08.10.2014 року перешкоджає подальшому виконанню рішення суду, адже відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, порушується й один з принципів цивільного судочинства, встановлений ст. 2 ЦПК України, а саме обов`язковість судового рішення, та засади виконавчого провадження щодо обов`язковості виконання рішень. Не вчинення органом, до якого повернуто оригінал виконавчого листа, дій щодо повернення останнього у відділ примусового виконання рішень у строки передбачені Законом, призвели до порушення прав стягувача Акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Зважаючи на вищенаведене, постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2021 у виконавчому провадженні ВП №461130310 слід скасувати, оскільки вона однозначно порушує права стягувача на виконання судового рішення, що набрало законної сили, а отже суперечить засадам цивільного судочинства, зокрема передбаченому в ст.18 ЦПК України, права на обов`язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Надалі після відновлення виконавчого провадження виконавцю слід вирішити питання своєчасного та повного завершення виконання згаданого рішення суду. Першочерговими діями при цьому виконавця слід вважати отримання державним виконавцем виконавчого листа з суду, в чому також повинен проявити активні дії й заявник АТ "УкрСиббанк", який, відповідно до ст. 43 ЦПК України зобов`язаний проявляти процесуальну активність та зацікавленість у розгляді справи, який закінчується виконанням судового рішення.

Керуючись ст.ст. 450-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федірцан Василини Іванівни про закінчення виконавчого провадження № 46130310 від 21.05.2021 року.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.Е. Ємчук