Постанова № 10068545, 05.08.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

05.08.08                                                                       Справа № 4/264-4403 (7/12-185(5/18

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Городечна М.І.

                                                                                Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільського транспортного прокурора від 06.02.2008р. № 175-08

на рішення          Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2008р.

у справі           № 4/264-4403 (7/12-185 (5/18-307)

за позовом           Тернопільського транспортного прокурора, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв’язку України, м. Київ в особі Державного територіально-галузевого об’єднання Львівська залізниця, м. Львів її відособленого структурного підрозділу Тернопільської дирекції залізничних перевезень, м. Тернопіль

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Збараж-Цукор»м. Збараж Тернопільської області

           2. Тернопільської митниці, м. Тернопіль

           3. Чопської митниці, м. Чоп Закарпатської області

           4. Департаменту аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби України, м. Київ

           5. Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «СІНТЕК», м. Кременчук Полтавської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. Управління Державного казначейства у Тернопільській області, м. Тернопіль

          2. Управління Державного казначейства у Закарпатській області, м. Ужгород

про           стягнення 111254,76 грн.

за участю представників:          

прокурор –Квас І.Є. –старший прокурор управління нагляду на транспорті;

від позивача –Тарарук Л.Р. - представник;

від відповідача 1 –не з’явився;

від відповідача 2 –Дубчак С.П. –провідний юрисконсульт юридичного відділу;

від відповідача 3 –Шишола Є.П. –начальник юридичного відділу;;

від відповідача 4 –не з’явився;

від відповідача 5 –не з’явився;

від третьої особи 1 –не з’явився;

від третьої особи 2 –не з’явився.

Розгляд справи у судовому засіданні апеляційного господарського суду 22.04.2008р. та 28.05.2008р. було відкладено відповідно на 28.05.2008р. та 05.08.2008р. з підстав, зазначених в ухвалах суду апеляційної інстанції від 22.04.2008р. та 28.05.2008р.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов’язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2008р., суддя Бурда Н.М., в задоволенні позову про стягнення 111254.76 грн. заборгованості з ТзОВ «Збараж-цукор», Тернопільської митниці, Чопської митниці, Департаменту аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби України відмовлено; провадження у справі про стягнення з ТзОВ «СІНТЕК»111254,76 грн. заборгованості припинено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм п.А.3., п.Б.2. розділу W Франко-завод (місце зазначене)»Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, (підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953р., у редакції 1990р. та застосовуються згідно Указу Президента України від 04.10.1994р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»), ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), пп.2.3 п.2 Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, затвердженого наказом Державної митної служби України від 22 липня 1997 р. N 340 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 жовтня 1997 р. за N 495/2299), Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, ст.154 Митного кодексу України, наказу Державної митної служби України «Про посилення контролю за вивезенням окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини»від 27.01.2004р. №53, а також зокрема тим, що:

-          зобов'язаним перед залізницею є ТзОВ «Сінтек», яке являється декларантом, відправником (експортером) цукру по зовнішньоекономічному контракту від 11.03.2004 року №11-03-Збараж та особою, відповідальною за фінансове врегулювання питань, які виникають в процесі виконання договору, що також підтверджується даними, внесеними в уніфіковані адміністративні документи (вантажно митні декларації № 403000004/4/030312, №403000004/4/030313, № 403000004/4/030317, № 403000004/4/030319, № 403000004/4/030323 та № 403000004/4/030324);

-          завод виконав зобов'язання по договору №11-03-Збараж, а саме вантаж переданий з супровідними документами та належним чином проведеними платежами залізниці на станції Збараж Львівської залізниці, про що свідчить календарний штемпель станції відправлення на накладних, який є підтвердженням прийняття вантажу та укладення договору на його перевезення: 03.08.2004р. укладено договір на перевезення цукру - піску білого в кількості 10-ти вагонів; 06.08.2004р. - на 15 вагонів; 09.08.2004р. - 24 вагони та 10.08.2004р. - 8 вагонів;

-          ні прокурор, ні позивач не подали належних доказів та не обґрунтували законодавством обов'язок Заводу, крім зобов'язань, передбачених договором №11-03-3бараж, нести витрати по перевезенню вантажу від ст. Збараж Львівської залізної дороги і до митного кордону;

-          посилання позивача на те, що обов’язок ТзОВ «Збараж-цукор»оплатити виконані залізницею роботи та надані послуги під час митного контролю Чопською митницею випливають з договору №1 від 01.07.2002р. «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги», є помилковими, так як предметом даного договору є надання Залізницею послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за них Вантажовласнику - ТзОВ «Збараж–цукор», який не є власником цукру, виробленого з давальницької сировини;

-          відповідно до п.1.4. зовнішньоекономічного контракту власником цукру є фірма n Avenue financial Group LLC», функції якої під час митного оформлення цукру, згідно пп. 2.3. п. 2. Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, затвердженого наказом Державної митної служби України від 22.07.1997р. №340, здійснював декларант - ТзОВ «Сінтек», на якого покладено обов’язок та відповідальність у повному обсязі як власника, що самостійно переміщує товари через митний кордон України, в тому числі обов'язок відшкодувати витрати, понесені перевізником в процесі доставки товару у митний орган призначення;

-          у діях посадових осіб Тернопільської та Чопської митниць, Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту відсутні порушення порядку проведення митного контролю, додаткові дослідження товару проведено в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільський транспортний прокурор вніс апеляційне подання, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2008р. у справі № 4/264-4403 (7/12-185 (5/18-307) скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте внаслідок неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених в рішенні обставинам справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом першої інстанції не враховано положень норм ст.307 Господарського кодексу України, п.4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. N 457, ст.ст.7, 8, 11, 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), укладеної 01.11.1951р., із змінами і доповненнями) (Україна приєдналась до угоди 05.06.1992р.).

ТзОВ «Збараж-Цукор»подало відзив на апеляційне подання, в якому з доводами апеляційного подання не погоджується та покликається на те, зокрема, що затримка вагонів на станції Чоп виникла не з вини вантажовідправника.

Тернопільська і Чопська митниці також подали відзиви на апеляційне подання, в яких відзначають, зокрема, що затримки вагонів з їх сторони не було, оскільки здійснювалися всі необхідні процедури щодо митного контролю та митного оформлення товарів, а тому митне офомлення було проведено правильно та у терміни, визначені законодавством, просять рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2008р. у справі № 4/264-4403 (7/12-185 (5/18-307) залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення з підстав правомірності та обгрунтованості рішення.

Присутні представники учасників судового процесу у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційному поданні та у відзивах на апеляційне подання, а також поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Тернопільський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України в особі Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», її відособленого структурного підрозділу Тернопільської дирекції залізничних перевезень звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ «Збараж-Цукор», Тернопільської митниці, Чопської митниці, Департаменту аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби України, ТзОВ «СІНТЕК», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Управління Державного казначейства у Тернопільській області та Управління Державного казначейства у Закарпатській області про стягнення 111254,76 грн. заборгованості за затримку вагонів на прикордонній станції.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 9, 11, 12, 13 серпня 2004 року на прикордонній станції Чоп Львівської залізниці для проведення митного огляду був затриманий вантаж (цукор-пісок), який відправлений ТзОВ «Збараж-цукор»в 57 вагонах на адресу «САRСО SLOVAKIA».

Після закінчення проведеного митного огляду 16, 17, 19 серпня 2004р. дані вагони з вантажем (цукор-пісок) відправлені вантажоодержувачу, тобто вивезені за межі України.

За час затримки даних вагонів для митного огляду станцією Чоп складені акти загальної форми № 118 - за затримку 5 вагонів; № 120 -24 вагонів, № 124 - 8 вагонів; № 125 -10 вагонів (т.1, а.с.а.с.5-9, 10, 11) і нараховані наступні платежі:

-          за користування вагонами -19611 грн. 80 коп.;

-          збір за зберігання вантажів -65472 грн. 00 коп.;

-          за телеграфне повідомлення 419 грн. 50 коп.;

-          за маневрову роботу-1065 грн. 60 коп.;

-          за охорону - 5187 грн. 50 коп.;

-          за накладення пломб - 908 грн. 90 коп.;

-          за переважування -47 грн. 00 коп.,

всього на загальну суму 92712 грн. 30 коп., а разом з ПДВ -111254 грн. 76 коп., які позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на порушення відповідачем 1 парагр.1 ст.7, парагр.5 ст. 8, ст.ст. 11, 21 «Соглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении»(СМГС), учасником якого є Україна.

13 лютого 2004р. між фірмою Avenue Financial Group LLG»(США, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Сінтек»(Україна, Виконавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1302/04 із змінами та доповненнями (т.5, а.с.а.с.-143-161), відповідно до якого сторони взяли на себе такі зобов'язання: замовник надає давальницьку сировину цукор - сирець в кількості 18828,77 метричних тонн, а Виконавець зобов'язується її переробити на цукрових заводах України і поставити цукор - пісок білий в кількості 18075,6 метричних тонн (доповнення до договору № 1/5 від 04.07.2004р.) на умовах ЕХW, що відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»(підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953р., у редакції 1990р. та застосовуються відповідно до Указу Президента України від 04.10.1994р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», далі Правила Інкотермс) означає: «франко–завод», зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару у розпорядження покупця в зазначений у договорі пункт. Таким пунктом, відповідно до п.5.1. даного контракту є станція Збараж Львівської залізної дороги (внесено зміни додатком до договору № 1/7 від 16.07.2004р.). При цьому продавець несе всі витрати і збори по товару до моменту, коли товар наданий у розпорядження покупця, який в свою чергу відшкодовує їх продавцю.

На виконання умов цього контракту, 11.03.2004 року ТзОВ «Торгово-промислова компанія «Сінтек»(Замовник) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Збараж-цукор»(Виконавець) договір № 11-03-3бараж (т.3, а.с.а.с.72-76), відповідно до якого виконавець зобов'язався здійснити операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, а саме: прийняти цукор - сирець, переробити його на цукор - пісок білий та відвантажити по реквізитах, наданих ТзОВ «Сінтек», залізничними вагонами на умовах FСА Правил Інкотермс, що означає «франко-перевізник»- зобов'язання Заводу щодо поставки вважаються виконаними після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого ТзОВ «Сінтек», у погодженому місці або пункті. Таким місцем, відповідно до п.4.1.п. 4 договору, є ст. Збараж Львівської залізної дороги. Поставка вважається завершеною, коли завантажений вагон приймається залізницею або якоюсь особою, що діє від її імені. При цьому, відповідно до п. А.З.(а) Правил Інкотермс, Завод не має зобов'язань по договору перевезення, оскільки такі зобов'язання має ТзОВ «Сінтек»(п. Б.2. Правил Інкотермс), але може на прохання останнього укласти на звичайних умовах договір перевезення на його ризик і за його рахунок.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що копіями оригіналів накладних, дорожніми відомостями підтверджується, що договори з залізницею уклав Завод за дорученням ТзОВ «Сінтек»відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України. Таким чином, збов'язаним перед залізницею є ТзОВ «Сінтек», яке являється декларантом, відправником (експортером) цукру по зовнішньоекономічному контракту та особою, відповідальною за фінансове врегулювання питань, які виникають в процесі виконання договору, що також підтверджується даними, внесеними в уніфіковані адміністративні документи (вантажно митні декларації № 403000004/4/030312, №403000004/4/030313, № 403000004/4/030317, № 403000004/4/030319, № 403000004/4/030323 та № 403000004/4/030324).

Також, суд першої інстанції зробив висновок, що Завод виконав зобов'язання по договору №11-03-Збараж, а саме вантаж переданий з супровідними документами та належним чином проведеними платежами залізниці на ст. Збараж Львівської залізниці, про що свідчить календарний штемпель станції відправлення на накладних, який є підтвердженням прийняття вантажу та укладення договору на його перевезення: 03.08.2004р. укладено договір на перевезення цукру - піску білого в кількості 10-ти вагонів; 06.08.2004р. - на 15 вагонів; 09.08.2004р. - 24 вагони та 10.08.2004р. - 8 вагонів.

З огляду на вищенаведені обставини справи суд першої інстанції прийшов до висновку, як зазначено вище, зокрема, що:

-          зобов'язаним перед залізницею є ТзОВ «Сінтек», яке являється декларантом, відправником (експортером) цукру по зовнішньоекономічному контракту від 11.03.2004 року №11-03-Збараж та особою, відповідальною за фінансове врегулювання питань, які виникають в процесі виконання договору, що також підтверджується даними, внесеними в уніфіковані адміністративні документи (вантажно митні декларації № 403000004/4/030312, №403000004/4/030313, № 403000004/4/030317, № 403000004/4/030319, № 403000004/4/030323 та № 403000004/4/030324);

-          завод виконав зобов'язання по договору №11-03-Збараж, а саме вантаж переданий з супровідними документами та належним чином проведеними платежами залізниці на станції Збараж Львівської залізниці, про що свідчить календарний штемпель станції відправлення на накладних, який є підтвердженням прийняття вантажу та укладення договору на його перевезення: 03.08.2004р. укладено договір на перевезення цукру - піску білого в кількості 10-ти вагонів; 06.08.2004р. - на 15 вагонів; 09.08.2004р. - 24 вагони та 10.08.2004р. - 8 вагонів;

-          ні прокурор, ні позивач не подали належних доказів та не обґрунтували законодавством обов'язок Заводу, крім зобов'язань, передбачених договором №11-03-Збараж, нести витрати по перевезенню вантажу від ст. Збараж Львівської залізної дороги і до митного кордону;

-          посилання позивача на те, що обов’язок ТзОВ «Збараж-цукор»оплатити виконані залізницею роботи та надані послуги під час митного контролю Чопською митницею випливають з договору №1 від 01.07.2002р. «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги», є помилковими, так як предметом даного договору є надання Залізницею послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за них Вантажовласнику - ТзОВ «Збараж–цукор», який не є власником цукру, виробленого з давальницької сировини;

-          відповідно до п.1.4. зовнішньоекономічного контракту власником цукру є фірма n Avenue financial Group LLC», функції якої під час митного оформлення цукру, згідно пп. 2.3. п. 2. Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, затвердженого наказом Державної митної служби України від 22.07.1997р. №340, здійснював декларант - ТзОВ «Сінтек», на якого покладено обов’язок та відповідальність у повному обсязі як власника, що самостійно переміщує товари через митний кордон України, в тому числі обов'язок відшкодувати витрати понесені перевізником в процесі доставки товару у митний орган призначення.

Однак з тикими висновками місцевого господарського суду апеляційний господарський суд не погоджується, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, які стали предметом розгляду судом, виникли на підставі договору перевезення вантажів залізничним транспортом (договір № 1 від 01.07.2002р. «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги», укладений між Львівською залізницею в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень та ТзОВ «Збараж-Цукор»(т.1, а.с.22) та Протокол № 2 узгодження договірних ставок на перевезення, роботи і послуги, які виконуються Львівською залізницею (т.1, а.с.23)).

Згідно з ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями регулюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, пунктом 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, передбачено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Такою угодою в Україні є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення («Соглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении»(СМГС)) (Україна приєдналась до угоди 05.06.1992р.). У параграфі 1 статті 7, параграфі 5 статті 8 СМГС визначено, що договір перевезення оформляється накладною єдиного взірця, яку відправник зобов'язаний правильно заповнити, підписати та надати станції відправлення. Договір перевезення вважається укладеним з моменту прийому вантажу та накладної станцією відправлення, про що засвідчує календарний штемпель станції.

Таким чином, уклавши із залізницею договір перевезення, вантажовідправник, відповідач 1 у справі - ТзОВ «Збараж –Цукор»- взяло на себе певні зобов'язання, а також відповідальність, передбачену СМГС та внутрішніми правилами, - Статутом залізниць України за цим перевезенням.

У зв’язку з вищенаведеним, зважаючи на те, що договір перевезення між залізницею та ТзОВ «Збараж-Цукор»укладено у відповідності з діючим законодавством, предметом його регулювання не можуть бути інші, ніж вказані вище нормативно-правові акти, які регулюють відносини з перевезення вантажів залізничним транспортом, а також угоди від 13 лютого 2004р. та від 11.03.2004 року № 11-03-3бараж, які наведені у рішенні суду, а саме: Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»від 15.09.1995р., Указ Президента України від 04.10.1994р. №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»- ІНКОТЕРМС; Наказ державної митної служби від 22.07.1997р. №340, яким затверджено «Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору», а також зовнішньоекономічний контракт 13 лютого 2004р. та договір № 11-03-Збараж від 11.03.2004р.

Наведені акти законодавства та угоди регулюють відносини між сторонами договору, пов'язані з операціями по виробництву цукру з імпортної давальницької сировини у зовнішньоекономічній сфері. У тому числі порядок поставки товару, порядок проведення розрахунків між сторонами, відповідальність сторін тощо.

Проте, як вже було зазначено, нормативно-правові акти, які регулюють відносини з перевезення вантажів залізничним транспортом, передбачають укладення з перевізником договорів на перевезення вантажу (ст.8 Закону України «Про залізничний транспорт, ст.17 Статута залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457), а у цьому випадку договір на перевезення вантажу з позивачем укладав виключно відповідач 1, який відповідно має зобов’язання і несе відповідальність перед перевізником (позивачем). Усі інші відносини, зокрема, щодо відшкодування додаткових витрат відповідача 1, які регулюються договором № 11-03-Збараж від 11.03.2004р. та вищезгаданими нормативно-правовим актами, а саме: Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»від 15.09.1995р., Указ Президента України від 04.10.1994р. №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»- ІНКОТЕРМС; Наказ державної митної служби від 22.07.1997р. №340, яким затверджено «Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору», стосуються виключно сторін цього договору ТзОВ «Збараж-Цукор»та ТзОВ «СІНТЕК», оскільки, у цьому випадку, перевізник (позивач) відносин з ТзОВ «СІНТЕК», що стосуються перевезення спірного вантажу, не мав.

З огляду на викладене судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, зокрема, що зобов'язання по договору перевезення має відповідач 5 - ТзОВ «СІНТЕК», а договори перевезення виробленого з давальницької сировини цукру укладені ТзОВ «Збараж-Цукор»за дорученням ТзОВ «СІНТЕК»- як власника вантажу.

Ці висновки спростовуються матеріалами справи - копіями з оригіналів накладних СМГС, дорожніми відомостями, в яких відправником (стороною договору перевезення) значиться ТзОВ «Збараж-Цукор». Тим більше, що у матеріалах справи відсутній (відповідачами не поданий згідно з ст.33 ГПК України), передбачений в таких випадках ст.1000 ЦК України письмовий договір доручення та видана на підставі договору довіреність.

Обов’язок ТзОВ «Збараж-Цукор»оплатити провізну плату від станції Збараж до митного кордону передбачений у параграфі 1 ст.15 СМГС. Позивачем були представлені суду особові рахунки відправника вантажу в розрахунковому підрозділі залізниці - ТехПД-2, які підтверджують факт оплати товариством платежів по зазначених відправках цукру, виробленого з давальницької сировини.

Не відповідає дійсності висновок суду про те, що відповідач - 1 не є «вантажовласником»за договором від 01.07.2002р. №1 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення і надані послуги», а тому не повинен оплатити залізниці понесені нею додаткові витрати під час проведення митного контролю Чопською митницею. Саме ТзОВ «Збараж-Цукор», як одна із сторін договору перевезення - відправник, названа в тексті договору «Вантажовласником», повинна оплатити додаткові витрати залізниці, пов'язані з митним контролем.

Витрати залізниці, як збір за зберігання вантажу у вагонах, а також плата за користування вагонами, що виникли внаслідок митного оформлення, покладаються на вантажовідправника або вантажоодержувача, крім випадків, коли причини затримки залежать від самої залізниці (Лист Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»).

Обов'язок відправника вантажу у міждержавному сполученні відшкодувати понесені залізницею додаткові витрати, що виникли з інших незалежних від залізниці причин, встановлена у статтях 11 та 21 (абзац 4 параграф 7) СМГС.

Щодо посилань скаржника, позивача та відповідача 1 на неправомірність дій Чопської митниці, відповідача 3 у справі, то апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, прийнятий до перевезення залізницею цукор в кількості 57 вагонів, зупинений Чопською митницею (митницею призначення) для проведення його митного переогляду: вагони по ВДМ №403000004/4/0303112 від 05.08.2004р. та №403000004/4/030313 від 06.08.2004р. прибули на ст. Чоп 09.08.2004р. (вивезені за межі України - 16.08.2004р.); по ВДМ №403000004/4/030317 від 09.08.2004р. прибули 11.08.2004р. (вивезені - 17.08.2004р.); по ВДМ №403000004/4/030319 від 10.08.2004р. прибули -13.08.2004р. (вивезені - 17.08.2004р.); по ВДМ №403000004/4/030323 та №403000004/4/030324 від 11.08.2004р. - 15-16.08.2004р. (вивезені - 20.08.2004р.).

Обґрунтованість дій митниці підтверджується:

-          діючим на час здійснення митного контролю наказом Державної митної служби України «Про посилення контролю за вивезенням окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини»від 27.01.2004р. №53 (далі Наказ №53, втратив чинність на підставі наказу №157 від 10.03.2005р.), відповідно до якого з 16.02.2004р. запроваджено посилений контроль за вивезенням з митної території України окремих видів готової продукції, яку виготовлено з давальницької сировини іноземного замовника, серед яких значиться цукор білий, який класифікується в товарній підкатегорії 1701 99 - інші цукри, відповідно до Закону України «Митний тариф України»№ 2371-111 від 05.04.2001р.;

-          вказівками Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту (згідно п. 1.1. Положення про Центральне бюро аналізу ризиків та аудиту - центральна митниця з питань аналізу, ризиків та аудиту, реорганізована в Департамент аналізу ризиків та аудиту на підставі наказу Держмитслужби України від 30.05.2005р. №442), яке діяло в межах наданих йому повноважень, як орган виконавчої влади, на якого було покладено контроль за дотриманням митного законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та митними органами та здійснення організаційно-контрольних заходів на митній території України. Проведення митного переогляду товару є одним із заходів такого контролю.

На виконання Наказу № 53, пп. 4.7. п. 4. Порядку від 30.03.2001р. №231/174, ст.ст. 55, 75 Митного кодексу Чопська митниця на підставі інформації, отриманої 10.08.2004р. та 12.08.2004р. з Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту, керуючись «Порядком взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. №1862, відібрала проби цукру для повторного дослідження на предмет відповідності його природного походження, цукру виготовленому з тростинного цукру-сирцю, з вагонних відправок, оформлених ВДМ №№ 403000004/4/030312, 403000004/4/030313, 403000004/4/030317, 403000004/4/030319, про що складено акти від 11.08.2004р. та 13.08.2004р., а по ВДМ № 403000004/4/030323 та № 403000004/4/030324 провело контрольне зважування вагонів, у зв’язку з розбіжностями даних, зазначених в накладних, фактичним даним.

За результатами проведених досліджень Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи, оформлених довідкою експерта Цикало Ж.К. від 13.08.2004р. №3-420 та 18.08.2004р. №3-426, надані проби товару відповідають цукру-піску, виробленого з тростинного цукру-сирцю. Даний висновок підтвердив результати досліджень, проведених експертами того ж Центрального митного управління Карпенком Т.В., Вороним М.А., Бахматовою А.П. проб цукру, відібраних Тернопільською митницею в процесі митного оформлення товару, а саме довідки №3-376, №3-377 від 28.07.2004р., №№ 3-390, 3-391, 3-392 від 03.08.2004р.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, причиною проведення додаткових досліджень, стало:

1)          інформація служби безпеки про наявність достатніх даних про надання Чопській митниці документів, які містять неправдиві дані щодо терміну дії сертифікату відповідності товару, його характеристик та країни походження вантажу;

2)          відсутність в переданій Тернопільською митницею електронним зв’язком в Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби України (п.3.3. Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затверджене наказом Державонї митної служби України №771 від 08.12.1998р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 1999 р. за N 42/3335)) відомостей за ВМД про проведення аналізу проб цукру. Відповідно до п.5. Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р., п.2. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 561 від 14.10.2002р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2002 р. за N 877/7165) (чинної на момент проведення митного контролю вантажу), заповнює декларацію та несе відповідальність за відомості, зазначені в ній, декларант. Так, відповідно до зазначених нормативних актів та п. 10. ст. 2. Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»обов'язковим документом є висновок Торгово-промислової палати України або регіональних торгово-промислових палат про те, що готова продукція вироблена внаслідок переробки давальницької сировини. Як випливає з даних графи 44 ВМД (уніфікований адміністративний документ), у ній зазначений висновок експерта Б-834. Що стосується цукру, виготовленого з давальницької сировини, то відповідно до вищезгаданого Наказу Держмитслужби України від 27.01.2004р. № 53 його митне оформлення може бути закінчено тільки після одержання митним органом, у якому зберігається товар, висновку Центральної митної лабораторії, як обов'язкової форми контролю для товарів групи ризику. З матеріалів справи вбачається, що Тернопільською митницею проведено митне оформлення цукру при наявності таких висновків, а дані не внесені в ВДМ за відсутності прямої вказівки у законодавстві.

Після проведених досліджень, за погодженням Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту від 16.08.2004р. та 17.08.2004р., якими надано дозвіл на вивезення вантажу, оформленого в порядку законодавства Тернопільською митницею, товар пропущено Чопською митницею за межі митної території України, в межах строків встановлених ст. 43 Митного кодексу України, спільним наказом Державної митної служби України, та Державної адміністрації залізничного транспорту України від 08.04.1999р. № 105-Ц/209 «Про порядок взаємодії митних та залізничних органів України», Технологічної схеми митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України у вантажних залізничних поїздах і взаємодії структурних підрозділів митного поста «Чоп-залізничний»з станціями Чоп і Батєво Ужгородської дирекції залізничних перевезень, затвердженої наказом Чопської митниці від 03.10.2001р. № 420, а саме затримка вагонів у пункті пропуску становила не більше одного тижня.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у діях посадових осіб Тернопільської та Чопської митниць, Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту відсутні порушення порядку проведення митного контролю, додаткові дослідження товару проведено в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У процесі здійснення Чопською митницею вищезазначених процедур, необхідних для перегляду проведеного митного оформлення товару, залізницею понесені додаткові витрати на суму 111254,76 грн., вартість яких підтверджена матеріалами справи і не оспорюється учасниками судового процесу, із яких: 19611,80 грн. - вартість плати за користування вагонами; 65472 грн. - збір за зберігання вантажів; 419,50 грн. - за телеграфні повідомлення; 1065,60 грн. - за маневрову роботу; 5187,50 грн. - за охорону; 908,90 грн. за накладення пломб та 47 грн. за переважування вантажу. Дані витрати перевізника відповідно до укладених договорів перевезення повинен оплатити ТзОВ «Збараж-Цукор», як сторона договору перевезення.

Також, як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2005р. у справі №6/145-29/139 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «СІНТЕК»про визнання його банкрутом, затверджено звіт та ліквідаційний баланс банкрута -ТзОВ «Торгово-промислова компанія «СІНТЕК». Про ліквідацію товариства повідомлено державного реєстратора Кременчуцької міської ради. Як свідчить довідка управління статистики №09/2-1075 від 27.09.2006р. Головним управлінням статистики у Полтавській області, ТзОВ «Торгово-промислова компанія «СІНТЕК»23.08.2005р. вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Враховуючи, що відповідач 5 - ТзОВ «Торгово-промислова компанія «Сінтек»ліквідований, провадження у справі щодо стягнення з нього 111254,76 грн. заборгованості за затримку вагонів на прикордонній станції суд першої інстанції правильно припинив на підставі п. 6 ст. 80. Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2008р. у справі № 4/264-4403 (7/12-185 (5/18-307) таким, що прийняте з частково неправильним застосування норм матеріального права.

Судові витрати за розгляд справи слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Скасувати частково рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2008р. у справі № 4/264-4403 (7/12-185 (5/18-307) і прийняти нове рішення.

2.          Позов Тернопільського транспортного прокурора, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв’язку України, м. Київ в особі Державного територіально-галузевого об’єднання Львівська залізниця, м. Львів її відособленого структурного підрозділу Тернопільської дирекції залізничних перевезень задоволити частково.

3.          Стягнути з ТзОВ «Збараж-Цукор»(Тернопільська область, м. Збараж, вул. Кармелюка, 1, р/р 260034034 в дирекції «Вестбанк»АКБ «Аваль»м. Тернополя, МФО 338501, ід. код 31273491) на користь ДТГО Львівська залізниця (м. Львів, вул.. Гоголя, 1, р/р 260040058302 в ЛФАФ «Експрес-Банк», МФО 325956, ід. код 01059900) в особі відособленого структурного підрозділу Тернопільської дирекції залізничних перевезень (м. Тернопіль, пр-т С. Бандери, 6, р/р 260021801 в ТОД АППБ «Аваль», МФО 338501, ід. код 25886921) 111254 грн. 76 коп., з них: ПДВ –18542,26 грн., за користування вагонами -19611 грн. 80 коп., збір за зберігання вантажів -65472 грн. 00 коп., за телеграфне повідомлення 419 грн. 50 коп., за маневрову роботу-1065 грн. 60 коп., за охорону - 5187 грн. 50 коп., за накладення пломб - 908 грн. 90 коп., за переважування - 47 грн. 00 коп.

4.          В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

5.          Стягнути з ТзОВ «Збараж-Цукор»(Тернопільська область, м. Збараж, вул. Кармелюка, 1, р/р 260034034 в дирекції «Вестбанк»АКБ «Аваль»м. Тернополя, МФО 338501, ід. код 31273491) в державний бюджет 1112,55 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 556,28 грн. державного мита за перегляд рішення господарського суду в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя                     Процик Т.С.

Суддя                     Городечна М.І.

Суддя                     Кузь В.Л.