Постанова № 10068479, 17.05.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

17.05.10                                                                                           Справа № 3/140

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржник) –Гусакова О.Б.

від відповідача - Байбуртцян Г.М., Усенко В.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрніхром», м.Дніпропетровськ, вих.№168 від 04.03.2010 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 року (підписане 22.02.2010 року), суддя Гончарук О.В.

у справі № 3/140

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрніхром», м.Дніпропетровськ

до відповідача Колективного підприємства «Укртехснаб», м.Чернівці

про стягнення 857008,09 грн.

в с т а н о в и в :

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подавалась заява про уточнення позовних вимог (акр. справи 75-76 т.І), в якій останній просив стягнути з відповідача на користь позивача 857008,09 грн., з яких 605162,12 грн. –заборгованості, 80184,1 грн. –пені, 122140,92 грн. –штрафу, 33870,33 грн. –інфляційних, 15650,62 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 року по справі №3/140 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Укрніхром»про стягнення з КП «Укртехснаб»857008,09 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи встановлено факт невиконання відповідачем зобов’язань, пов’язаних з оплатою вартості товару згідно видаткових накладних, однак на думку суду, вказані видаткові накладні не пов’язані із укладеним між сторонами договором поставки №22-1/01 від 22.01.2008 року, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Укрніхром»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 року по справі №3/140, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, вказуючи на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що договір поставки №22-1/01 від 22.01.2008 року підписаний двома сторонами з додатками до нього –специфікаціями, в яких узгоджено асортимент, кількість і ціна товару, що повністю співпадає по терміну поставки з асортиментом, кількістю і ціною товару зазначеними в накладних. Поряд з цим, звертає увагу суду на те, що відповідач у листі адресованому позивачу за вих.№34 від 18.03.2009 року підтверджує факт отримання товару згідно накладних по договору №22-1/01 від 22.01.2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила задоволити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що видаткові накладні не містять посилання на договір №22-1/01 від 22.01.2008 року. Крім того, зазначали про повернення відповідачем матеріальних цінностей на загальну суму 605162,12 грн., що, на думку відповідача, підтверджується видатковими накладними №РН-0000032 від 26.03.2009 року та №РН-0000033 від 26.03.2009 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

22.01.2008 року між ТзОВ “Укрніхром” (в тексті договору –постачальник) та КП “Укртехснаб” (покупець) укладено договір поставки за №22-1/01, згідно умов якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти та оплати продукцію, товар, асортимент, кількість, ціна якого зазначена в специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору та є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п.п. 4.3 договору передача товару покупцю або одержувачу, який представляє інтереси покупця на підставі довіреності, здійснюється по кількості та якості згідно таких товаросупроводжувальних документів як видаткова накладна та податкова накладна.

На виконання вимог вказаного вище договору сторонами підписано специфікації №№1,2,3,4 –додатки №№1-4 до договору №22-1/01 від 22.01.2008 року, в яких зазначено найменування товару, кількість та ціна такого, зокрема:

- 15.05.2008 року специфікація №1, найменування товару –дріт Х23Ю5Т; стрічка Х15Ю5 (фехраль);

- 06.08.2008 року специфікація №2, найменування товару – стрічка Х15Ю5 (фехраль);

- 10.09.2008 року специфікація №3, найменування товару –дріт Х15Ю5Т, стрічка Х15Ю5 (фехраль);

-10.09.2008 року специфікація №4, найменування товару –дріт Х15Ю5Т, стрічкаХ15Ю5.

Вказані специфікації підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток позивача та відповідача та датовані тими ж датами що і видаткові накладні та податкові накладні.

Згідно із п.6.1 договору розрахунок за договором проводиться в національній валюті України, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника (відповідача) у вигляді передоплати 10%, решта суми –рівними частинами протягом 6-ти місяців з моменту відвантаження товару.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до специфікацій за №№1-4 отримано від позивача товар на загальну суму 780101,01 грн., на підставі довіреностей серії ЯПВ №537399 від 15.05.2008 року, №537402 від 30.05.2008 року, №20 від 06.08.2008 року та №23 від 13.08.2008 року, №42 від 10.08.2008 року на отримання від позивача товару, згідно видаткових накладних №РН-0000460, №РН-0000537, №РН-0001178, №РН-0001178, №РН-0001209, РН-0001290.

Позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури №0000777 від 13.05.2008 року, №0000917 від 30.05.2008 року, №35 від 05.08.2008 року, №74 від 12.08.2008 року, №1303 від 09.09.2008 року.

Проте, оплата за вказаний вище товар здійснена відповідачем не в повному обсязі, станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість останнього перед позивачем становила 605162,12 грн.

Позивачем направлялась відповідачу претензія з вимогою сплати суми боргу (вих.№186 від 10.03.2009 року).

Сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2009 року, яким підтверджено наявність вказаної вище заборгованості.

Слід зазначити, що відповідач факту отримання вказаного товару не заперечує, проте заперечує, що такий отримувався ним згідно договору №22-1/01 від 22.01.2008 року і вважає це позадоговірною поставкою. Зазначене також взято до уваги судом першої інстанції, проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Господарським судом в процесі розгляду справи встановлено, що у рахунках-фактури та видаткових накладних відсутні посилання на договір поставки №22-1/01 від 22.01.2008 року, проте не взято до уваги те, що асортимент, кількість і ціна товару зазначені у специфікаціях до договору повністю співпадають з датою поставки з асортиментом, кількістю і ціною товару зазначеними в видаткових накладних.

Одночасно, судом відзначено, що у видаткових накладних №РН-0001178 від 06.08.2008 року, №РН-0001209 від 15.08.2008 року та №РН-0001290 від 10.09.2008 року наявні посилання на те, що поставка здійснюється на підставі договору, проте не зазначено дати та номеру такого.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист КП «Укртехснаб»адресований директору ТзОВ «Укрніхром»(вих.№34 від 18.03.2009 року, акр. справи 43), в якому відповідач просить про підписання додаткової угоди №2 від 16.03.2009 року до договору №22-1/01 від 22.01.2008 року про повернення товару на суму 605162,12 грн.

Таким чином, відповідач не заперечує того факту, що товар на суму 605162,12 грн., отриманий по згаданих вище накладних на виконання умов договору №22-1/01 від 22.01.2008 року.

Щодо зауважень відповідача, які також безпідставно прийняті до уваги судом першої інстанції, про повернення КП «Укртехснаб»матеріальних цінностей на загальну суму 605162,12 грн., що нібито підтверджується видатковими накладними №РН-0000032 від 26.03.2009 року та №РН-0000033 від 26.03.2009 року, то такі не заслуговують на увагу, оскільки накладні на повернення товару відсутні, а вказані видаткові накладні свідчать про поставку Колективним підприємством «Укртехснаб»як продавцем Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрніхром»як покупцю товару, який отримано представником останнього за довіреністю №580975 від 26.03.2009 року.

Таким чином, повернення товару відповідачем документально не підтверджено.

Разом з тим, слід зазначити, що у відносинах між юридичними особами в межах договору купівлі-продажу (або договору поставки) повернення товарів можливе, зокрема, якщо: продавець відвантажив покупцю товар неналежної якості (ст. 678 ЦК України і ст. 268-269 ГК України); асортимент товару, отриманого продавцем, не відповідає умовам договору (ст. 672 ЦК України); якщо покупець одержав від продавця товар не в повній комплектації (ст. 684 ЦК України і ст.270 ГК України).

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України покупець, що планує повернути отриманий товар продавцю, повинен повідомити останнього про порушення умов договору (стосовно кількості, асортиментів, якості, комплектації, тари і (або) пакування товару) в строк, установлений зазначеним договором або актами цивільного законодавства. Таке повідомлення складається у формі листа або претензії. До претензії (листа) додається акт, в якому підтверджується встановлена покупцем невідповідність товару (наприклад, кількісна, якісна та ін.) вимогам договору. В самій же претензії (листі) покупець указує, зокрема, які вимоги він висуває до продавця (наприклад, повернути кошти за некомплектний товар, що повертається, замінити неякісний товар, що повертається, на аналогічний якісний та інші вимоги).

Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача 605162,12 грн. –заборгованості є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору від 22.01.2008 року №22-1/01 передбачено, що при порушенні строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення більш як 20 днів додатково сплачується штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок проведений позивачем (арк. справи 78-79 т.І), правомірними є заявлені до стягнення з відповідача: 80184,10 грн. –пені, 33870,33 грн. –інфляційних, 15650,62 грн. –3% річних.

Щодо заявленого позивачем до стягнення штрафу в сумі 122140,92 грн., то у задоволенні такого слід відмовити, оскільки пеня та штраф згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України є різновидами неустойки, а тому одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення є неможливим.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України суд проводить розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрніхром»задоволити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 року по справі №3/140 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комерційного підприємства «Укртехснаб»(м.Чернівці, вул.Нікітіна,3, код ЄДРПОУ 30430859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрніхром»(м.Дніпропетровськ, вул.Леніна,41, код ЄДРПОУ 32613928) 605162,12 грн. –заборгованості, 80184,1 грн. –пені, 33870,33 грн. –інфляційних, 15650,62 грн. –3% річних, 11023 грн. - витрат по сплаті державного мита (з яких 7348,67 грн. - за подання позовної заяви та 3674,33 грн. - за подання апеляційної скарги) та 267,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні штрафу у розмірі 122140,92 грн. відмовити.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.