Постанова № 10068470, 18.05.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

18.05.10 Справа № 19/1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЯкімець Г.Г.

Зварич О.В.

розглянув апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2, м.Рівне

на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2010р.

у справі № 19/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник», м.Харків

до відповідача підприємця ОСОБА_2, м.Рівне

про стягнення 39306,05 грн.

За участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.03.2010р. у справі № 19/1 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник»та стягнуто з рахунку підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідн. НОМЕР_1), п/рНОМЕР_2 в КБ «Приватбанк»м.Рівне, МФО 333391 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник», (61052, м.Харків, вул.Дмитрівська, 20, код ЄДРПОУ 31151565), р/р 26007000099198 в ПуАТ «СЕБ Бан»м.Київ, МФО 300175 - 22643,94 грн. заборгованості, 226,40 грн. витрат по сплаті державного мита, 135,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в інших частинах позов залишено без розгляду.

При прийняття рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору поставки в частині оплати поставленого товару, однак документально підтверджено та обґрунтовано відповідно до чинного законодавства лише частину заявленої до стягнення суми заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської від 17.03.2010р. у справі № 19/1 скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, мотивуючи зокрема тим, що суд першої інстанції невірно залишив без розгляду вимоги в частині стягнення 10146,65 грн. боргу та 6515,46 грн. інфляційних втрат, пені і штрафу, так як позивач не довів ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, і в цій частині суд повинен був відмовити в позові; судом в порушення ст.41 ГПК України не задоволено клопотання про призначення та проведення почеркознавчої експертизи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, однак рішення суду змінити в частині стягнення штрафних санкцій та додатково стягнути 754,04 грн. інфляційних втрат, 1304,29 грн. пені, 2264,39 грн. штрафу та 176,62 грн. річних.

Позивач та відповідач участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Відповідач про причини неявки не повідомив. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відтак, виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 32790,59 грн. основного боргу, 1091,92 грн. збитків від інфляції, 255,76 грн. 3% річних, 1888,73 грн. пені та 3279,05 грн. штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник»(постачальник) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки № 1629. Відповідно до розділу 1 договору «Предмет договору»постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на нижчевказаних умовах підшипники, ремені приводні, кільця стопорні, ланцюги приводні, манжети та іншу продукцію виробничо-технічного призначення, названу в подальшому - товар, партіями, в асортименті, кількості і по цінах, вказаних в погоджених рахунках. Рахунок виставляється постачальником на основі заявки покупця.

Згідно з розділом 3 договору «Умови розрахунків», покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі строку дії рахунку або на протязі 12 банківських днів з моменту передачі товару. Датою та фактом оплати рахується дата надходження безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника або дата внесення готівкових коштів в касу постачальника.

З наданих позивачем оригіналів накладних вбачається, що з 20.07.2009р. по 14.08.2009р. відповідачу відпущено товар на загальну суму 32790,59 грн., який відповідачем у визначені договором строки не оплачено. Направлений позивачем на адресу відповідача лист № 393 від 29.10.2009р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 32790,59 грн. залишений останнім без відповіді та задоволення.

Однак, судом встановлено, що відпущені позивачем товари згідно з накладними № 0308186 від 03.08.2009р. на суму 383,64 грн. та № 0308113 від 03.08.2009р. на суму 15459,52 грн. отримані відповідачем згідно з довіреності № А-00269 від 03.08.2009р., виданої гр.ОСОБА_5. Довіреність наявна в матеріалах справи.

Відпущені товари згідно з накладною № 1408046 від 14.08.2009р. на суму 6800,78 грн. отримані відповідачем по довіреності № ЛАГ-00350 від 14.08.2009р., виданої гр.ОСОБА_4. Довіреність наявна в матеріалах справи.

Товари за накладними № 2907046 від 29.07.2009р. на суму 320,76 грн. та № 2007068 від 20.07.2009р. на суму 9825,89 грн. отримувались відповідачем за довіреністю № 005 від 20.07.2009р. Довіреність відсутня в матеріалах справи.

Вимог ухвал господарського суду від 03.02.2010р. та від 19.02.2010р. позивач не виконав, довіреності № 005 від 20.07.2009р. в підтвердження отримання відповідачем товарів за накладними № 2907046 від 29.07.2009р. на суму 320,76 грн. та № 2007068 від 20.07.2009р. на суму 9825,89 грн. суду не надав.

Таким чином, позивачем документально підтверджено отримання товару відповідачем лише на загальну суму 22643,94 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.3.1 договору поставки № 1629 від 16.07.2009р. покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі строку дії рахунку або на протязі 12 банківських днів з моменту передачі товару.

Враховуючи викладене, отримані відповідачем товари на загальну суму 22643,94 грн. за накладними від 03.08.2009р. та від 14.08.2009р. підлягали оплаті відповідно до 18.08.2009р. та до 01.09.2009р.

Доказів сплати відповідач не надав.

Таким чином, судом першої інстанції, виходячи з приписів ст.ст.509, 525-530, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 198 ГК України та умов укладеного сторонами договору, правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення основного боргу в сумі 22643,94 грн., як документально обґрунтовану.

В частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 10146,65 грн. (по накладних № 2907046, № 2007068) апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення її без розгляду, оскільки позивачем без поважних причин на вимогу господарського суду не подано підтверджуючих документів.

Як вбачається з доданого до позову розрахунку, у звязку з невиконанням грошового зобов'язання по оплаті товару з боку відповідача, позивач, керуючись п.п.8.5, 8.6 договору та ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 1091,92 грн. збитків від інфляції, 255,76 грн. - 3% річних, 1888,73 грн. пені, 3279,05 грн. штрафу.

Однак, вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції, 3% річних, пені та штрафу в загальній сумі 6515,46 грн. також підставно залишені судом першої інстанції без розгляду, оскільки обраховані із загальної суми 32790,59 грн. (частково не підтвердженої документально), а позивач без поважних причин не з'явився на виклик в засідання господарського суду та не пояснив визначення періодів нарахування тощо, що в свою чергу перешкоджає здійсненню перерахунку санкцій.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції ст.41 ГПК України та не задоволення клопотання про призначення та проведення почеркознавчої експертизи щодо підпису ОСОБА_2 не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як встановлено вище, товари за накладними № 1408046, № 0308113, № 0308186 отримані відповідачем через уповноважених довіреностями гр.ОСОБА_4 та гр.ОСОБА_5 Відтак, підписи на зазначених накладних не можуть належати ОСОБА_2

При цьому на вимогу господарського суду відповідач не подав книгу (журнал) обліку довіреностей з посиланням на закінчення терміну її зберігання, а також зазначив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вже не працюють у відповідача і на них був покладений обов'язок вести бухгалтерський облік. Вказані обставини відповідач підтвердив в апеляційній скарзі. Зазначене свідчить про те, що відповідач належним чином не контролює бухгалтерський облік та звітність власної підприємницької діяльності.

Щодо автентичності підписів ОСОБА_2 на накладних № 2907046, № 2007068, то відповідач жодним чином не заперечує фактичне отримання товару, а лише наголошує на встановленні ідентичності власного підпису.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого клопотання, оскільки відповідач намагаючись формально спростувати факт отримання товару (внаслідок певних вад в оформленні первинної документації), жодним чином не спростовує факту отримання його в натурі.

Тому виходячи з наведеного в сукупності та того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Щодо заявленої позивачем у відзиві на апеляційну скаргу вимоги про додаткове стягнення з відповідача 754,04 грн. інфляційних втрат, 1304,29 грн. пені, 2264,39 грн. штрафу та 176,62 грн. річних, у звязку з чим змінити рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2010р. у справі № 19/1 залишити без змін, апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2, м.Рівне - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЯкімець Г.Г.

СуддяЗварич О.В.