Рішення № 100672850, 28.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3447/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царська птиця" (62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Радгоспна, 21) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царська птиця", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 193 710,94 грн. за період: червень 2019 - квітень 2021, 3% річних в сумі 4795,90 грн., інфляційні втрати в сумі 13322,09 грн. на р/р НОМЕР_1 в Філії ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119. Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3447/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Царська птиця" є: 62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Радгоспна, 21.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.08.2021 була направлена відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте повернута на адресу суду з позначкою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.08.2018 року ТОВ “Царська птиця” є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 13-30, 15а, 15б, 18а в житловому будинку літ. “А- 4” загальною площею 304,4 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Миру, 20.

Позивач вказує, що здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2019-2020, 2020-2021 років.

Відповідач не уклав договір з позивачем, проте отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.

Приміщення Відповідача не оснащені приладами обліку.

За твердженням позивача, станом на момент подачі позову заборгованість за неналежне виконання відповідачем зобов`язань складала 193 710,94 грн., яка утворилася за період з червня 2019 року по квітень 2021 року (включно).

Факт споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення підтверджується Актом №170/11132 від 07.11.2019 про підключення опалення на початку опалюваного сезону, Актом № 170/9406 від 09.04.2020 про відключення опалення наприкінці опалюваного сезону, Актом №170/12658 від 21.10.2020 про підключення опалення на початку опалюваного сезону, Актом № 170/12996 від 12.04.2021 про відключення опалення наприкінці опалюваного сезону.

Крім того, факт споживання Відповідачем теплової енергії за вказаний період також підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об`єкту № 170/7064 від 14.03.2019 та № 170/7402 від 20.11.2019.

18.09.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено із супровідним листом (вих. №1204 від 18.09.2019) рахунок-фактуру за спожиту теплову енергію за червень 2019 року на суму 68891,37 грн., акт звіряння розрахунків станом на 01.07.2019, акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за червень 2019 року, супровідний лист №36/ТД-2912 від 01.08.2019 року до Договору та Договір № 15185 від 01.07.2019 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками 1,2,3,4,5, які позивач просив оплатити, підписати, скріпити печаткою та один примірник направити на адресу позивача.

04.06.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено із супровідним листом (вих. №210 від 01.06.2020) акт звіряння розрахунків станом на 01.05.2020, акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за листопад, грудень 2019 року, за січень, лютий, березень та квітень 2020, які позивач просив підписати, скріпити печаткою та один примірник направити на адресу позивача. Також до супровідного листа позивачем надано рахунок-фактуру за спожиту теплову енергію за листопад 2019 на суму 8255,99 грн., грудень 2019 на суму 9526,68 грн., за січень 2020 на суму 13106,62 грн., лютий 2020 на суму 10981,79 грн., за березень 2020 на суму 7704,91 грн., за квітень 2020 на суму 718,64 грн. та вимога про оплату боргу № 183 від 29.05.2020 на суму 119186,00 грн. , яку позивач просив оплатити.

10.12.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено із супровідним листом (вих. №462 від 10.12.2020) рахунок-фактуру за спожиту теплову енергію за жовтень 2020 на суму 1766,35 грн., за листопад 2020 на суму 9444,18 грн., акт звіряння розрахунків станом на 01.11.2020, акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за жовтень та листопад 2020, інвентаризаційне повідомлення, які позивач просив оплатити, підписати, скріпити печаткою та один примірник направити на адресу позивача.

27.05.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено із супровідним листом (вих. №252 від 26.05.2021) рахунок-фактуру за спожиту теплову енергію за грудень 2020 на суму 16138,24 грн., за січень 2021 на суму 15596,05 грн., за лютий 2021 на суму 15861,35 грн., за березень 2021 на суму 12777,31 грн., за квітень 2021 на суму 2941,46 грн., акт звіряння розрахунків станом на 01.05.2021, акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за грудень 2020 року, січень, лютий, березень та квітень 2021, вимогу про сплату боргу №160 від 20.05.2021 на суму 193710,94 грн. та лист про зміну рахунків №36/ТД - 2335, які позивач просив оплатити, підписати, скріпити печаткою та один примірник направити на адресу позивача.

Однак, вказані вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді і без задоволення, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 193 710,94 грн. за період: червень 2019 - квітень 2021, 3% річних в сумі 4795,90 грн., інфляційні втрати в сумі 13322,09 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Такими діями є реальне постачання теплової енергії у приміщення Відповідача та її отримання Відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України “Про теплопостачання", споживач зобов`язаний своєчасно укладати договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У порушення ст. 24 Закону України “Про теплопостачання" відповідач не уклав договір з позивачем, проте отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов`язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов`язки.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 193710,94 грн. за період червень 2019 року - квітень 2021 року не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання в частині своєчасного розрахунку за поставлену теплову енергію за період: червень 2019 року - квітень 2021 року .

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 193710,94 грн. за період: червень 2019 - квітень 2021 належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 13322,09 грн. та 3% річних у розмірі 4795,90 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".).

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13322,09 грн. інфляційних втрат та 4795,90 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Царська птиця" (62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Радгоспна, 21, код ЄДРПОУ 37346156) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, на р/р НОМЕР_1 в Філії ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії за період червень 2019 - квітень 2021 в сумі 193710,94 грн., 3% річних в сумі 4795,90 грн., інфляційні втрати в сумі 13322,09 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3177,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Царська птиця" (62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Радгоспна, 21, код ЄДРПОУ 37346156).

Повне рішення складено "28" жовтня 2021 р.

Суддя В.В. Суслова

справа №922/3447/21