Постанова № 10064847, 07.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2010                                                                                           № 20/113

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           Гольцової Л.А.

при секретарі:           

за участю представників:

позивача: Гребенюк Ю.В., дов.від 02.09.09 № 1339-09/7,

відповідача: не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010

у справі № 20/113 ( .....)

за позовом                               Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”

до                                                   Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”

про                                                   стягнення 27959,40 грн. в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (далі – відповідач) про стягнення 27959,40 грн. в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.10 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивач не є стороною за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та не являється особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а отже, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини; чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу аргументовано тим, що відповідно до п.38.2.3 ст.38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика на звернення з регресним позовом до іншого страховика.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.10 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 07.06.10. Дану ухвалу було надіслано сторонам відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.

Отже, у колегії суддів є підстави вважати, що сторони у справі були належним чином повідомлені про час і місце її розгляду.

Зокрема, про належне повідомлення свідчить відбиток штампу, порядкові номери в реєстрі відправки та підпис працівника суду про направлення зазначеної ухвали 07.05.10, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

          Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог зазначеної Інструкції з діловодства, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Додатковим доказом обізнаності сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження) 11.05.10 позивачеві та 11.05.10 – відповідачеві, які долучені до матеріалів справи.

Отже, дотримання працівниками суду вимог зазначеної Інструкції дає підстави колегії суддів дійти висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

В судове засідання 07.06.10 представники відповідача не з’явились.

Присутній представник позивача просив здійснити розгляд даної справи відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи відповідно до ст.75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Представник позивача заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики, яка є підтвердженням його правової позиції.

Дане клопотання було задоволено.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

03.11.08 між ЗАТ “СК “ВЕСКО” (перейменоване у Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування”) та громадянином Бондаренко В.Ф. (страхувальник) укладено договір № 1852-а/08 добровільного страхування наземного транспорту. Програма “Класік”, об’єктом якого є транспортний засіб ВАЗ 21124-125-51, реєстраційний номер АН1758СМ. Вигодонабувачем в договорі зазначено ВАТ “Сведбанк”.

Згаданий транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема – внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП).

18.02.09 о 19 год.30 хв. на 216 км автомобільної дороги Донецьк-Запоріжжя відбулося зіткнення автомобіля марки DAEWOO, реєстраційний номер АН21-20СК, яким керував Свинтицький О.М. (власник автомобіля), та автомобіля марки ВАЗ 21124-125-51, реєстраційний номер АН1758СМ, яким керував Бондаренко М.В.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області від 21.09.09 № 4806, Звітом про результати огляду місця ДТП від 18.02.09.

Як вбачається з постанови Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02.09.09 у справі № 3-1980/09, ДТП сталося в результаті порушення водієм Свинтицьким О.М. Правил дорожнього руху України

В результаті зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль ВАЗ 21124-125-51, реєстраційний номер АН1758СМ, який належить громадянину Бондаренко В.Ф.

Відповідно до висновку від 22.09.09 № 1117 експертного товарознавчого дослідження вартість ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу складає 45729,84 грн. з урахування зношення.

Виконуючи свої зобов’язання за договором добровільного страхування, на підставі страхового акту від 02.11.09 № 1852-а/08 До-1 позивач сплатив вигодонабувачу суму страхового відшкодування в розмірі 27959,40 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 02.11.09 № 2547.

Статтею 979 Цивільного кодекс України (далі – ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст.25 закону України від 07.03.96 № 85/96 “Про страхування” передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до частини 1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 частини 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що потерпілою особою є власник автомобіля ВАЗ 21124-125-51, реєстраційний номер АН1758СМ, Бондаренко В.Ф., який за отриманням страхового відшкодування та для відшкодування збитків до відповідача не звертався, оскільки отримав страхове відшкодування від позивача згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 “Про страхування”, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, то його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене, до страхової компанії перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як зазначалося вище, постановою районного суду особою, винною у скоєнні ДТП, визнано Свинтицького О.М.

Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників між Свинтицьким О.М. та відповідачем укладено поліс № ВВ/8184040 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно даного полісу відповідач взяв на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу – автомобіля DAEWOO, реєстраційний номер АН2120СК, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Отже, відповідач у справі є страховиком винної у скоєнні ДТП особи.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України від 01.07.04 № 1961-IV “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, на підставі положень Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8184040) Відкрите акціонерне товариство “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” є відповідальним за завдані громадянину Бондаренко В.Ф. збитки.

Отже, положеннями наведеного чинного законодавства передбачено право регресної вимоги позивача до відповідача про стягнення сплаченого страхового відшкодування, а завдану в результаті ДТП шкоду відшкодовує саме відповідач, а не особа, винна у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди і спричиненні збитків, оскільки є відповідальною за це.

За таких обставин, приймаючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.10 у справі № 20/113 задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.10 у справі № 20/113 скасувати.

3.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (код ЄДРПОУ 00034186, 01032, м. Київ, вул.Жилянська, 75) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (код ЄДРПОУ 20474912, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8) в порядку регресу 27959,40 (двадцять сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) гривень 40 копійок, 279,59 (двісті сімдесят дев’ять) гривень 59 копійок витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (код ЄДРПОУ 00034186, 01032, м. Київ, вул.Жилянська, 75) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (код ЄДРПОУ 20474912, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8) 139,80 (сто тридцять дев’ять) гривень 80 копійок витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

6.          Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до п.п.4 та 5 резолютивної частини даної постанови.

Матеріали справи № 20/113 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

11.06.10 (відправлено)