Постанова № 10064572, 02.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2010                                                                                           № 26/360

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко Я.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача -Івженко С.С., дов. № 4 від 15.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Веда-Т"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2010

у справі № 26/360 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак"

до                                                   Приватне підприємство "Веда-Т"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 23420,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі № 26/360 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство “Зодіак” (далі - позивач) до Приватного підприємства “Веда-Т” (далі – відповідач) про стягнення 23 420, 05 грн. задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 16 541, 50 грн. боргу, 165, 41 грн. державного мита та 166, 68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що за видатковою накладною № РН-000467 від 17.04.2008 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 10 541, 50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Крім того, відповідач зазначає, що накладна № РН-000467 від 17.04.2008 року не містить встановлених для первинних документів всіх необхідних реквізитів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.06.2010 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 01.06.2010 року справу № 26/360 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Іваненко Я.Л., судді: Пантелієнка В.О., Скрипка І.М.

02.06.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 541, 50 грн. заборгованості, 105, 41 грн. державного мита та 106, 22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судове засідання 02.06.2010 року з’явився представник відповідача та підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. При цьому, представник відповідача не заперечував та підтвердив існування заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 10 541, 50 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 18205, 34 грн. основного боргу, 5214, 71 грн. пені, а всього 23420, 05 грн.

26.11.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 17541, 50 грн. основного боргу, 1093, 07 грн. 3% річних та 4172, 55 грн. збитків від інфляції, а всього 22807, 12 грн.

11.12.2009 року до Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 16541, 50 грн. основного боргу, 1091, 27 грн. 3% річних та 4483,15 грн. збитків від інфляції, а всього 22115, 92 грн. Крім того, у зазначеній заяві позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача витрати на адвокатські послуги, але не вказав, яку конкретно суму необхідно стягнути.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі накладної № РН – 000467 від 17.04.2008 року, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 38541, 50 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до приписів частини першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Надана до матеріалів справи видаткова накладна № РН-000467 від 18.02.2009 року на суму 38541, 50 грн., довіреність № 341603 від 17.04.2008 року та платіжні доручення, якими здійснено часткову оплату товару, підтверджують існування між сторонами правовідносин з приводу купівлі-продажу.

Згідно з ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ).

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню лише частково в сумі 16541, 50 грн. основного боргу. Крім суми основного боргу позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 1091,27 грн. 3% річних та 4483,15 грн. збитків від інфляції, в задоволенні яких місцевим господарським судом було відмовлено з підстав недодержання позивачем порядку, передбаченого ст. 530 ЦК України. В частині вимог про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги, господарським судом першої інстанції було відмовлено з підстав необґрунтованості розміру зазначених витрат.

Як встановлено місцевим господарським судом 18.02.2009 року на підставі видаткової накладної № РН-000467 представником відповідача згідно довіреності № 341603 від 17.04.2008 року було отримано від позивача товар на загальну суму 38 541, 50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем платіжними дорученнями № 60 від 12.06.2008 року на суму 3 000 грн., № 62 від 25.06.2008 року на суму 4 000 грн., № 69 від 27.06.2008 року на суму 2 000 грн., № 84 від 31.07.2008 року на суму 3 000 грн., № 121 від 26.09.2008 року на суму 2 000 грн., № 159 від 02.12.2008 року на суму 1 000 грн., № 165 від 09.12.2008 року на суму 1 000 грн., № 166 від 16.12.2008 року на суму 1 000 грн., № 5 від 08.01.2009 року на суму 2 000 грн., № 12 від 26.01.2009 року на суму 1 000 грн., № 19 від 17.02.2009 року на суму 2 000 грн., № 26 від 26.02.2009 року на суму 1 000 грн., № 30 від 10.03.2009 року на суму 1 000 грн., № 33 від 13.03.2009 року на суму 1 000 грн., № 42 від 02.04.2009 року на суму 2 000 грн. та № 161 від 03.11.2009 року на суму 1 000 грн. було сплачено позивачу за отриманий товар 28 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, проте не погоджується з розміром стягнутого місцевим господарським судом основного боргу.

Таким чином, як встановлено колегією суддів та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач в порушення вимог ст. ст. 655, 692 ЦК України з позивачем за отриманий товар розрахувався лише частково в розмірі 28 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а тому заборгованість відповідача на день розгляду справи в суді першої інстанції складала 10 541, 51 грн. (38 541, 50 грн. – 28 000 грн.).

Наявний розмір заборгованості визнано відповідачем як в апеляційній скарзі, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, та не заперечується позивачем, про що останнім зазначено у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 10541, 50 грн. основного боргу.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом першої інстанції основний борг стягнуто правильно, а лише не вірно визначено його розмір, Київський апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити, не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах.

У зв’язку зі зміною рішення судові витрати підлягають перерозподілу шляхом покладення їх на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Веда-Т” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі № 26/360 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство “Зодіак” до Приватного підприємства “Веда-Т” змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Веда-Т” (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 20, кв. 80; 04214, м. Київ, пр.-т Оболонський, 40, офіс 217, код 24374283, р/р 2600802773 в АБ “АЖИО”, м. Київ, МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство “Зодіак” (41106, м. Шостка, вул. 6-ї Гв. Дивізії, 5, код 21124657, р/р26002301711525 ПІБ м. Шостка, МФО 337397) 10541 (десять тисяч п’ятсот сорок одну ) грн. 50 коп. боргу, 105 ( сто п’ять ) грн. 41 коп. державного мита та 106 ( сто шість) грн. 22 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

3.Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи № 26/360 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.06.10 (відправлено)