Постанова № 10064439, 25.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2010 № 4/144-25/589

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рєпіної Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Кредо-Класик"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2010

у справі № 4/144-25/589 ( .....)

за позовом ТОВ "Ласка Лізинг"

до Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Кредо-Класик"

третя особа позивача

третя особа відповідача ОСОБА_1

про стягнення 119524,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. по справі № 4/144-25/589 позов задоволено повністю: з ПрАТ “Страхова компанія “Уніка” стягнуто на користь ТОВ “Ласка Лізинг” 119 524,41 грн. страхового відшкодування та 1 195,25 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що позивачем обгрунтовано відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 3 ст. 26 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. (далі Закон № 85/96), адже ОСОБА_1 надано неправдиві відомості й позивачем (або лізингоодержувачем) не виконано передбаченого п. 10.2.6 Генерального договору страхування обовязку. Крім цього, місцевим судом невірно застосовано п. 2.3 Генерального договору страхування, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення справи не надав, отже апеляційний суд вважає за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 26.01.2009 р. ТОВ “Ласка Лізинг” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ “Страхова компанія “Кредо-Класик” (ПрАТ “Страхова компанія “Уніка”) про стягнення 119 524,41 грн. страхового відшкодування. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 12.01.2007 р. між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) укладено Генеральний договір добровільного страхування транспортних засобів № 191001/431000107 (далі Договір), предметом якого є страхування відповідачем майнових інтересів позивача, повязаних з володінням, користуванням та розпорядженням належними позивачу транспортними засобами та встановленого на них додаткового обладнання згідно додаткових угод до Договору та страхових сертифікатах, що є невід'ємними частинами Договору. Згідно п. 1.2 Договору особливі умови щодо страхування кожного окремого транспортного засобу наведено у додаткових угодах до Договору та страхових сертифікатах, що є невідємними частинами Договору, має бути підписано обома сторонами та містити наступні умови : марку, модель, номер кузова/шасі, рік випуску, державний номер, додаткове обладнання, перелік страхових випадків, розмір страхової суми, страховий тариф, розмір страхової премії, розмір встановленої франшизи, термін дії, тощо. Відповідно до страхового сертифікату №191001/431000107142 від 27.04.2007 р. до Договору (далі Страховий сертифікат) на страхування відповідачу передано автомобіль Mazda 3, рік випуску 2007, номер кузова НОМЕР_1, строком на 12 місяців (з 14-00 годин 27.04.2007 р. по 24-00 годину 26.04.2008 р.) на суму 132 804,90 грн. (страхова сума). На час укладення страхового сертифікату застрахований автомобіль Mazda 3 перебував у користуванні лізингоодержувача - ОСОБА_1 14.08.2007 р. позивачу стало відомо про незаконне заволодіння автомобілем й 16.08.2007 р. подано відповідачу письмову заяву про виплату страхового відшкодування. Листом від 26.05.2008 р. відповідач повідомив про розгляд заяви позивача, одночасно просив надати додаткові документи. Листом від 17.12.2008 р. запитувані документи надано відповідачу, однак в порушення п. 10.4.3 ним виплату страхового відшкодування не проведено, тощо.

До матеріалів справи долучено відзив ЗАТ “Страхова компанія “Кредо-Класик” на позовну заяву, згідно якого позивачем не дотримано п.п. 10.2.6, 14.1.6 Договору, що дає підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 4.14, 14.1.2, 14.1.5, 14.1.7 Договору, тощо.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2009 р. позов задоволено повністю : з ЗАТ “Страхова компанія “Кредо-Класик” стягнуто на користь ТОВ “Ласка Лізинг” 119 524,41 грн. страхового відшкодування. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 р. по справі № 4/144 апеляційну скаргу ЗАТ “Страхова компанія “Кредо-Класик” залишено без задоволення, рішення місцевого суду без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2009 р. касаційну скаргу задоволено частково, рішення обох судових інстанцій скасовано, справу надіслано на розгляд до місцевого суду.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на матеріали справи та підтверджуючі Довідками Соломянського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 50/СВ-202 від 25.04.2008, № 50/309 від 31.08.2007 р. та листом Старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві № 121-10266 від 06.08.2008 р. факти про те, що застрахований автомобіль шляхом обману та зловживання довірою привласнено гр-ном ОСОБА_3 23.07.2007 р. на території ТОВ "Рентека" по вул. Кавказькій, 7 в м. Києві. За даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом). Суд вважав, що оскільки кримінальну справу порушено саме за фактом незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом, така подія за умовами Договору та Страхового сертифікату є страховим випадком. Тому посилання відповідача на відсутність підстав для віднесення події до страхового випадку є необґрунтованим, отже не приймається місцевим судом до уваги. Необґрунтованими є також посилання відповідача на п. 4.14 Договору, згідно якого не визнається страховим випадком крадіжка застрахованого ТЗ, якщо при цьому викрадено ключ замку запалювання та/або дверей, оскільки кримінальну справу порушено за фактом незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом, а не крадіжки. Згідно Довідки Соломянського управління ГУ МВС України в м. Києві № 50/СВ-202 від 25.04.2008 р. незаконне заволодіння ТЗ сталося шляхом обману та зловживання довірою, а не шляхом таємного викрадення (крадіжки).

У відповідності до п. 10.2.6 Договору страхувальник зобовязаний у випадку настання події, яку може бути визнано страховим випадком, негайно, але в будь-якому разі не пізніше пяти діб (за винятком вихідних і святкових днів) повідомити про це страховика. Невиконання цієї вимоги має бути обґрунтовано страхувальником документально. Наведене положення передбачено й п. 11.1 Договору страхування. Місцевий суд вважав, що саме виконання позивачем (страхувальником) обовязку щодо повідомлення про страховий випадок відповідача (страховика) має значення для вирішення справи. Позивач дізнався про настання страхового випадку 14.08.2007 р., про що свідчать повідомлення ОСОБА_1 13.08.2007 р. до міліції та відповідача, заява позивача про страховий випадок. В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про обізнаність позивача щодо викрадення застрахованого автомобіля раніше цієї дати. Виходячи з того, що застрахований автомобіль не перебував у володінні позивача - знаходився в користуванні лізингоодержувача - ОСОБА_1 по Договору фінансового лізингу №766/04/2007 від 10.04.2007 р., що враховувалося відповідачем під час укладення Страхового сертифікату, місцевий суд вважав, що позивач міг дізнатись про настання страхової події лише від третіх осіб, в тому числі й від лізингоодержувача - ОСОБА_1 Саме з подією повідомлення позивача про настання страхового випадку, на думку місцевого суду, може бути повязано встановлений п.п. 10.2.6, 11.1 Договору обовязок позивача повідомити про страховий випадок.

Позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку 16.08.2007 р., про що свідчить штамп відповідача про присвоєння відповідачем вхідного номеру № 18361 на заяві позивача від 14.08.2007 (а.с.35, т. 1), тобто на третій день після повідомлення гр. ОСОБА_1 про викрадення у неї автомобіля. Таким чином, позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку як тільки йому стало про нього відомо. Згадані обставини є поважною причиною пропуску позивачем строку повідомлення про страховий випадок, який за матеріалами кримінальної справи стався 23.07.2007 р., відповідачем цього враховано не було.

Оскільки обставини настання страхового випадку 23.07.2007 р. встановлено лише під час досудового слідства, такі не могли бути відомі позивачу на час звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, місцевий суд вважав, що це не може бути покладено позивачу в вину, як несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку. Таким чином, місцевий суд вважав необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи посилання відповідача на несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку без поважних причин, що у відповідності до п. 14.1.5 Договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п.п. 10.4.3, 13.1 Договору страхування відповідач був зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів після надання позивачем документів за його вимогою скласти страховий акт та здійснити страхову виплату протягом 10 (десяти) робочих днів з дати складання акту.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду його заяви про виплату страхового відшкодування та додатково наданих документів. Заперечуючи проти позову, відповідач обґрунтовував свою відмову у виплаті страхового відшкодування п.п. 14.1.2, 14.1.3, 14.1.5, 14.1.6, 14.1.7 Договору страхування та тим, що згідно п. 4.14 Договору подія не може бути визнана страховим випадком.

Згідно 14.1 Договору підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування є: вчинення страхувальником/водієм або вигодонабувачем чи їх повноважним представником умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 14.1.2); подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або факт настання страхового випадку (п. 14.1.3); несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без належних на це причин (п.14.1.5); якщо страхувальником/ вигодонабувачем або його повноважним представником використовуються будь-які шахрайські способи з метою здобуття користі за цим договором (п.14.1.6); невиконання або неналежне виконання страхувальником обовязків, передбачених умовами цього договору страхування (п. 14.1.7).

В матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 або повноважним представником позивача умисного злочину, що призвів до страхового випадку, або притягнення їх до відповідальності за шахрайські дії, як-то вирок суду у кримінальній справі щодо вказаних осіб по зазначеним правопорушенням. Тому посилання відповідача на п.п. 14.1.2, 14.1.6 Договору є безпідставними.

В матеріалах справи міститься Договір оренди легкового автомобіля № 3 від 24.04.2007 р., який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ “Рентека”, за яким останньому передано в оренду автомобіль Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Наявний в матеріалах справи Договір оренди легкового автомобіля № 3 від 24.04.2007 р. нотаріально не посвідчено. У відповідності до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. За таких умов, оскільки Договір оренди легкового автомобіля № 3 від 24.04.2007 р. не посвідчено нотаріально, він є неукладеним, а тому не створює для сторін прав та обовязків. Тому, посилання відповідача на халатне відношення позивача до застрахованого транспортного засобу через невжиття заходів по витребуванню його з володіння ТОВ “Рентека” і рятування майна місцевий суд вважав необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, а посилання відповідача на п. 14.1.7, 14.1.10 Договору страхування є безпідставними.

Необґрунтованими, на думку місцевого суду, є також посилання відповідача на п. 14.1.3 Договору на підтвердження підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки цей пункт містить вказівку на наявність факту подання саме страхувальником свідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або факт настання страхового випадку, а не іншими особами. Оскільки позивач дізнався про настання страхового випадку від лізингоодержувача, у користуванні якого перебував застрахований автомобіль, за висновками суду першої інстанції відповідачем не доведено, що позивачем свідомо надано неправдиві відомості про обставини страхової події, в тому числі й того, що на час повідомлення відповідача про страховий випадок позивач був обізнаний з іншими обставинами або фактами страхової події й свідомо приховував їх від відповідача, тощо.

Крім цього, вибір способу захисту порушеного права та звернення до суду з позовом про стягнення збитків, які виникли в результаті незаконного заволодіння транспортним засобом - Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в тому числі, вибір підстав для стягнення таких збитків, є правом позивача. Позивачем не заявлялись вимоги про стягнення із ОСОБА_1 збитків у звязку з невиконанням нею умов Договору фінансового лізингу. Відсутні в матеріалах справи й рішення суду про стягнення із цієї особи на користь позивача збитків, що виникли внаслідок викрадення предмету лізингу за Договором фінансового лізингу. З огляду на те, що підставою позову у цій справі є саме невиконання відповідачем зобовязань по сплаті страхового відшкодування за Договором, господарський суд мав досліджувати тільки ті докази, які мають значення для встановлення повязаних з виконанням позивачем і відповідачем зобовязань обставин саме за цим договором. Законодавством не визначено можливості сторонам ставити виконання свого обовязку по договору в залежність від виконання зобовязань інших осіб за іншими договорами (положеннями ст. 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України), тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем, на думку місцевого суду, не доведено належними доказами обставин, що могли б бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування.

Відповідно до п. 13.4.2 Договору страхування при втраті транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння страхове відшкодування виплачується у розмірі страхової суми за винятком франшизи без вирахування експлуатаційного (амортизаційного) зносу транспортного засобу та додаткового обладнання. Страхова сума на підставі страхового сертифікату № 191001/431000107142 від 27.04.2007 р. на автомобіль Mazda 3, рік випуску 2007, номер кузова НОМЕР_1 становила 132 804,90 грн., а франшиза складає 10 %, отже місцевий суд вважав обґрунтованним розрахунок страхового відшкодування в розмірі 119 524,41 грн. Оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиплати відповідачем страхового відшкодування позивачу за умовами Договору страхування у встановлені ним строки, суд першої інстанції позовні вимоги вважав обґрунтованими, тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за таких обставин.

Так, на підставі ч. 2 ст. 8 Закону № 85/96 страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п. 3.1 Договору страхування страховим випадком є подія, що відбулася протягом строку дії Страхового сертифікату, внаслідок визначених у п. 2 Договору подій, з настанням яких виникає обовязок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу.

У відповідності до п. 2 Договору страховими ризиками зокрема є : незаконне заволодіння або грабіж транспортних засобів, у тому числі ДТП при незаконному заволодінні у разі, якщо про таке незаконне заволодіння були повідомлені компетентні органи МВС України протягом 2 (двох) діб з моменту настання такого незаконного заволодіння, що підтверджується страхувальником в документальній формі (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 10.2.6 Договору страхувальника зобовязано у випадку настання події, яку може бути визнано страховим випадком, негайно, але в будь-якому разі не пізніше пяти діб (за винятком вихідних і святкових днів) повідомити про це страховика. Невиконання цієї вимоги має бути обґрунтовано страхувальником документально.

Позивачем повідомлено відповідача про настання страхового випадку, який стався 23.07.2007 р. лише 16.08.2007 р., тобто з пропуском встановленого Договором строку. Страхувальником - ТОВ “Ласка Лізинг” застрахований ТЗ передано в користування лізингоодержувачу ОСОБА_1 за Договором фінансового лізингу № 766/04/2007 від 10.04.2007 р. (далі Договір фінансового лізингу), за умовами п. 10. 4 якого лізингоодержувач зобовязаний дотримуватись всіх умов Договору страхування/страхового полісу майна, Правил страхування, встановлених страховиком протягом всього строку дії Договору фінансового лізингу. Крім цього, п. 10.7 Договору фінансового лізингу передбачено обовязки лізингоодержувача у випадку крадіжки майна чи його частин, зокрема : письмового повідомлення лізингодавця про випадок протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту події, що сталася з зазначенням моделі, реєстраційних номерів транспортного засобу, свідків страхового випадку, тощо; повідомлення страховика в установленому Договором страхування порядку; повідомлення органів внутрішніх справ або ДАІ в залежності від випадку; негайне вжиття всіх заходів для одержання необхідних документів за умовами Договору страхування /страхового полісу; у випадку угону (крадіжки) майна повернення ключів запалювання, пульту охоронної сигналізації та оригіналу реєстраційного свідоцтва лізингодавцю.

Таким чином, апеляційний суд вважає безпідставними посилання місцевого суду на те, що позивачем пропущено строк повідомлення про страховий випадок з поважних причин - повідомлення відповідача здійснено на третій день після повідомлення самого позивача ОСОБА_1 Невиконання ОСОБА_1 передбачених п. 10.7 Договору фінансового лізингу обовязків, не є підставою для визнання причин невиконання позивачем та лізингоодержувачем - ОСОБА_1 обовязків на підставі п. 10.2.6 Договору поважними.

Згідно п. 13.1 Договору після одержання всіх необхідних документів, рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком не пізніше 10-ти робочих днів з дати отримання останнього документу. Таке рішення оформлюється страховим актом.

Листом вих. №3.2.2-03/1646 від 26.05.08 р. відповідач повідомив позивача про розгляд заяви від 16.08.2007 р. щодо виплати страхового відшкодування, одночасно просив надати додаткові документи, які передбачено п.п. 12.2.1, 12.2.3, 12.2.7, 12.2.10, зокрема : страховий сертифікат; довідку органу МВС про прийняте рішення по справі або копії постанови про зупинення кримінальної справи, завіреної належним чином; свідоцтво про реєстрацію ТЗ та повного комплекту ключів від ТЗ (в разі їх наявності). Якщо виконання цієї умови неможливо страхувальник зобов»язаний письмово про це повідомити в заяві на виплату страхового відшкодування на підставі ч. 2 п. 13.4.2 Договору; документи, які мають відношення до причин та наслідків страхового випадку, а саме: що засвідчують право водія керувати застрахованим ТЗ - довіреність чи подорожній лист.

Листом вих. №1249-12/08 від 17.12.2008 р. (одержано відповідачем 17.12.2008 р.) позивачем надано страховий сертифікат №191001/431000107142 від 27.04.2007 р., Довідку Соломянського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 50/СВ-202 від 25.04.2008 р., довіреність на імя ОСОБА_1, Договір оренди легкового автомобіля № 3 від 24.04.2007 р. та акт приймання-передачі легкового автомобіля від 23.06.2007 р. Одночасно Листом надано пояснення щодо неможливості надання комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію ТЗ через заволодіння невстановленою особою ними разом з автомобілем.

З Довідки Соломянського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 50/СВ-202 від 25.04.2008 р. видно, що 13.08.2007 р. до Соломянського РУ ГУ МВС України в м. Києві звернулась гр. ОСОБА_1 з заявою про те, що 13.08.2007 р. в період з 21 год. 30 хв. до 21 год. 40 хв. по вул. Урицького, 24 в м. Києві невстановлена особа незаконно заволоділа транспортним засобом, який їй належить. По цьому факту 23.08.2007 р. порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що 23.07.2007 р. застрахований автомобіль привласнено гр-ном ОСОБА_3 на території ТОВ "Рентека" по вул. Кавказькій, 7 в м. Києві шляхом обману та зловживання довірою.

Згідно долученої до матеріалів справи заяви гр. ОСОБА_1 від 13.08.2007 р. на адресу відповідача, остання 13.08.2007 р. керуючи автомобілем Mazda 3 їхала додому, вирішила зупинитись й зайти в кіоск за адресою : вул. Урицького, 24 в м. Києві, автомобіль не закрила, ключі залишила в замку запалювання й вийшла, коли повернулась автомобіля не було, технічний паспорт також залишився в автомобілі. У відповідності до п. 4.14 Договору страховим випадком не визнається крадіжка застрахованого ТЗ (за винятком грабежу або розбою), якщо при цьому разом з ТЗ викрадено якийнебудь із перерахованих нижче предметів : ключ замку запалювання та/або дверей ТЗ.

Таким чином, повідомлені в заяві гр. ОСОБА_1 відомості суперечать встановленим в ході досудового слідства обставинам й наданим позивачем для виплати страхового відшкодування відомостям. Крім цього, з огляду на вищенаведені положення п.п. 10.4, 10.7 Договору фінансового лізингу помилковими є висновки місцевого суду щодо наявності в п. 14.1.3 Договору вказівок з приводу подання саме страхувальником свідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або факт настання страхового випадку, а не іншими особами.

Крім цього, гр. ОСОБА_1 надано місцевому суду письмові пояснення по справі, згідно яких остання на підставі договору оренди легкового автомобіля № 3 від 24.04.2007 р. передала в оренду ТОВ “Рентека” автомобіль Mazda 3, однак автомобіль не знаходився в оренді у ТОВ “Рентека”, а фактично використовувався гр. ОСОБА_1 в приватних цілях. Під час викрадення автомобіля гр. ОСОБА_1 перебувала за кордоном і про викрадення дізналась лише після повернення з відпустки, адже перебувала на яхті без можливості телефонного звязку. Перед відїздом автомобіль залишила біля будинку по вул. Кавказькій, 7 в м. Києві під наглядом співробітників ТОВ “Рентека”. На підтвердження перебування за кордоном до матеріалів справи долучено ксерокопію авіаквитків.

Таким чином, апеляційним судом безспірно встановлено, що лізингоодержувачем- гр. ОСОБА_1 відповідачу надано завідомо неправдиві відомості щодо факту настання страхового випадку.

З метою встановлення всіх обставин страхового випадку, відповідач неодноразово звертався до гр. ОСОБА_1 (Листи № 2116 від 11.07.2008 р., № 2587 від 19.08.2008 р.), ТОВ “Рентека” (Листи № 2113 від 11.07.2008 р., № 2113 від 11.07.2008 р.) та органів внутрішніх справ (Лист № 094 від 10.07.2008 р., № 4220 від 23.12.2008 р.). Однак, в матеріалах справи немає документів на підтвердження надання гр. ОСОБА_1 та ТОВ “Рентека” відповідей на вищезгадані Листи.

З огляду на наведене та передбачені п.п. 10.3.1, 10.3.2, 12.2.4 Договору права відповідач Листом № 2222 від 21.07.2008 р. повідомив позивача про розгляд справи по страховому випадку з автомобілем Mazda 3, рік випуску 2007, номер кузова НОМЕР_1, й встановлені факти, зокрема те, що надані гр. ОСОБА_1 пояснення не відповідають встановленим під час врегулювання даної справи обставинам. Тому відповідач просив додатково надати копії документів на підтвердження правовідносин між ТОВ “Ласка Лізинг” та гр. ОСОБА_1 щодо цього автомобіля та документи на підтвердження законності володіння ТОВ “Рентека” транспортним засобом.

Відповідно до ст. 20 Закону № 85/96 страховик зобовязаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, а також при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Згідно п.п. 10.4.3 Договору відповідача зобов'язано протягом 10 (десяти) робочих днів після надання позивачем документів за вимогою страховика скласти страховий акт та здійснити страхову виплату протягом 10 (десяти) робочих днів з дати складання акту. Крім цього, п. 13.1 Договору встановлено, що після одержання всіх необхідних документів, рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком не пізніше 10-ти робочих днів з дати отримання останнього документу. Таке рішення оформлюється страховим актом.

До матеріалів справи доказів на підтвердження відповіді позивача на листа відповідача № 2222 від 21.07.2008 р. або надіслання документів на його виконання не надано. Таким чином, відповідачем правомірно не приймалось рішень про виплату страхового відшкодування чи відмову у виплаті за відсутності відповідних документів. Висновки місцевого суду з приводу неповідомлення позивача відповідачем про результати розгляду заяви щодо виплати страхового відшкодування, безпідставну невиплату відповідачем страхового відшкодування є передчасними, як і доводи суду на спростування обґрунтованості такої невиплати відповідачем. Наведене також підтверджується письмовими поясненнями відповідача від 25.05.2010 р., наданими на вимогу апеляційного суду.

Ст. 991 ЦК України, яка кореспондується із ст. 26 Закону № 85/96 визначено випадки відмови від здійснення страхової виплати, отже страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати у разі, зокрема : подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку. Апеляційний суд вважає, що в даній справі мав місце саме такий факт, адже за відомостями гр. ОСОБА_1 позивачем надано відповідачу завідомо неправдиві відомості щодо крадіжки ТЗ, наведені дані суперечать встановленим досудовим слідством обставинам (Лист ОВС СУ ГУМВС України в Києві № 12/310266 від 06.08.2008 р.).

Крім цього, вимоги апеляційного суду щодо надання інформації з приводу прийнятих за результатами досудового слідства по порушеній ВД Соломянського РУ ГУ МВС України в м. Києві за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України кримінальній справі не виконано, процесуальних рішень або доказів неможливості їх забезпечення не надано. З огляду на наведене, у апеляційного суду немає підстав вважати встановленими обставини згаданої кримінальної справи, відсутнє будь-яке рішення щодо обвинувачення відповідних осіб у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України злочину.

За таких обставин, апеляційний суд вважає помилковими висновки місцевого суду щодо безпідставного невиконання відповідачем передбачених п.п. 10.4.3, 13.1 Договору обовязків та невиплати страхового відшкодування.

Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові повністю.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. по справі № 4/144-25/589 скасувати.

Прийняти нове рішення: в позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка”, третя особа ОСОБА_1 про стягнення 119 524,41 грн. страхового відшкодування відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, Бізнес-Центр “Реноме”, ідентифікаційний код 33104543) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” (01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе,14-В, ідентифікаційний код 20033533) 597 (пятсот девяносто сім) грн. 62 коп. держмита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 4/144-25/589 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

28.05.10 (відправлено)