Постанова № 10064349, 31.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2010                                                                                           № 13/61

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Закамська Г.І. – представник за довіреністю б/н від 28.05.2010р.

від відповідача - Лигін В.В. – представник за довіреністю № 38 від 11.01.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Нова"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2010

у справі № 13/61 ( .....)

за позовом                               ТОВ "ТАС-Фарма"

до                                                   ВАТ "Страхова компанія "Нова"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості в розмірі 10982,20 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ТАС-Фарма” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 11539,97 грн.

До прийняття рішення по суті спору позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 10982,20 грн.

Рішенням господарського суду містаКиєва від 18.03.2010 року позов задоволено повністю, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог: стягнуто з ВАТ “Страхова компанія “Нова” на користь ТОВ “ТАС-Фарма” 9725,70 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1037,82 грн. пені, 218,68 грн. 3 % річних, 115,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на те, що ВАТ «СК «Нова» не були порушені строки оплати, встановлені п. 4.3 договору № 657 від 01.11.2008 року, а відтак прийняв рішення всупереч вимогам законодавства.

Крім того, апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, мотивуючи отримання оскаржуваного рішення 08.04.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2010 року у справі № 13/61 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ВАТ «СК «Нова» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2010 року.

У судове засідання 31.05.2010 року з’явилися представники сторін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.11.2008 року між ВАТ «СК «Нова» (далі – замовник) та Малим підприємством «Даша» (далі – виконавець) було укладено договір № 657 про медикаментозне забезпечення (далі – договір).

Згідно п. 1.1 Статуту ТОВ «ТАС-Фарма» (код ЄДРПОУ 16280214), затвердженого загальними зборами учасників від 03.12.2009 року, зареєстрованого Державним реєстратором Дарницької РДА у м. Києві 10.12.2009 року № 10651050005012661, товариство є правонаступником всіх прав і обов’язків МП «Даша» (код ЄДРПОУ 16280214).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець зобов’язується надати замовнику послуги по забезпеченню медикаментами та медичними матеріалами (далі – медикаментами) застрахованих осіб (далі – клієнтів) відповідно додатку № 1 до даного договору, а замовник зобов’язується оплатити вартість медикаментів, наданих виконавцем клієнтам.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником на підставі наступних документів:

-          рахунку виконавця;

-          акту виконаних робіт (додаток № 3 до договору);

-          копії або оригіналу рецепту за формою замовника (додаток № 4 до договору), або оригіналу рецепту за стандартною формою медичного закладу, або копії заяви на видачу медикаментів замовника згідно форми (додаток № 5 до договору);

-          податкової накладної.

Згідно п. 4.2 договору дані документи надаються замовнику виконавцем не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата замовником рахунку здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту одержання від виконавця рахунку та інших документів, зазначених у п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 4.4 договору замовник повертає один підписаний екземпляр акту виконаних робіт і оригінал факсимільної заяви з підписом та печаткою замовника та підписом клієнта протягом 7 робочих днів з моменту здійснення оплати послуг виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, для оплати виконаних за договором зобов’язань позивачем був підготовлений та наданий замовнику наступний пакет документів: рахунок-фактура № ДБ-0016 від 28.02.2009 року, рахунок-фактура № ДБ-0035 від 30.03.2009 року, акт виконаних робіт за період з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року на суму 8111,85 грн., акт виконаних робіт за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року на суму 948,55 грн.

Підтвердженням того, що відповідачем вказані документи були отримані для здійснення повного розрахунку за надані послуги, є підпис та печатка останнього на актах виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.4 договору замовник повернув один підписаний примірник акта виконаних робіт, однак оплату вартості медикаментів не здійснив.

08.10.2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 469 від 07.10.2009 року з вимогою сплатити суму основного боргу та пені за порушення строків оплати, передбачених договором.

Вказана претензія була отримана відповідачем 12.10.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6273331 від 08.10.2009 року, наявне в матеріалах справи, однак залишена відповідачем без задоволення.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9 725,70 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 218,68 грн. 3 % річних є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець зобов’язується надати замовнику послуги по забезпеченню медикаментами клієнтів відповідно додатку № 1 до даного договору, а замовник зобов’язується оплатити вартість медикаментів, наданих виконавцем клієнтам.

Згідно п. 2.1.1 договору позивач зобов’язаний забезпечити клієнтів високоякісними медикаментами згідно ліцензії та прейскуранту, а відповідач - вчасно сплачувати вартість медикаментів, що були надані позивачем клієнтам (п. 2.3.1 договору).

Пунктом 3.1 договору закріплено, що у разі виникнення необхідності в забезпеченні медикаментами, клієнт звертається безпосередньо до виконавця, надаючи при цьому документи, передбачені п. 3.2 договору.

Зі змісту вказаних пунктів вбачається, що укладений договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу на користь третьої особи з елементами безоплатного договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено представником відповідача у судовому засіданні, позивачем надані послуги по забезпеченню медикаментами та медичними матеріалами клієнтів відповідача, що підтверджується актами виконаних робіт за період з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року на суму 8111,85 грн. та з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року на суму 948,55 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що вказані в актах медикаменти дійсно були передані та отримані його клієнтами, ніяких претензій щодо кількості, якості та асортименту медикаментів на його адресу не надходило, однак, на його думку, вказана обставина не створює обов’язку сплатити вартість медикаментів, оскільки позивачем не були надані всі необхідні документи, передбачені п. 4.1 договору, а саме: копії або оригінали рецептів за формою замовника (додаток № 4 до договору), або оригінали рецептів за стандартною формою медичного закладу, або копії заяв на видачу медикаментів замовника згідно форми (додаток № 5 до договору).

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта.

Так, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що ніяких повідомлень та зауважень на адресу позивача щодо передання останнім повного пакету документів, необхідного для оплати вартості медикаментів відповідно до п. 4.1 договору, ним не направлялось.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата замовником рахунку здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту одержання від виконавця рахунку та інших документів, зазначених у п. 4.1 договору.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відповідачем не доведені обставини щодо неможливості оплати наданих клієнтам медикаментів без отримання ним копій або оригіналів рецептів чи копій заяв на видачу медикаментів за встановленими формами, а відтак неподання вказаних документів не може вважатися простроченням кредитора.

Оскільки ненадання копій або оригіналів рецептів чи копій заяв на видачу медикаментів за встановленими формами не є обставиною, що унеможливлює виконання боржником свого обов’язку щодо оплати наданих медикаментів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не виконав у строк, встановлений договором, власне зобов’язання, передбачене п. 1.1 договору, а саме: оплатити вартості медикаментів, наданих виконавцем клієнтам замовника.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 9725,70 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 218,68 грн. 3 % річних.

Крім того, господарський суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 1 037,82 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених п. 4.3 даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення 1037,82 грн. пені.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року у справі № 13/61 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року у справі № 13/61 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року у справі № 13/61 залишити без змін.

3. Матеріали справи №13/61 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді