Постанова № 10064337, 01.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2010                                                                                           № 7/786

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2010

у справі № 7/786 ( .....)

за позовом                               Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль"

до                                                   Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (правонаступника Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України")

про                                                   стягнення заборгованості в сумі 413985,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль" до Дочірнього підприємства "Газ-тепло" про стягнення заборгованості у розмірі 413 985,63 грн. за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-612 від 01.10.2005 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 р. у справі № 7/786 в позові відмовлено повністю.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що спірний договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії чітко не містить строку (терміну) виконання позивачем зобов’язань щодо сплати послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, а навпаки ставить у залежність розрахунки за переробку та транспортування теплової енергії від виконання умов іншого договору - договору комісії та алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами. При цьому, позивач в порядку ст. 33 ГПК України не подав до суду затвердженого сторонами алгоритму розподілу грошових коштів. З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача 413 985,63 грн. заборгованості за переробку газу в теплову енергію та транспортування її споживачам згідно Договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/05-612 від 01.10.2005 р. відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, непідтвердженими належними та допустимими доказами, а отже такими що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 р. у справі № 7/786 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано, що право позивача на отримання від відповідача оплати послуг з переробки та транспортування теплової енергії не пов’язано з обов’язком комісіонера за договором комісії № 12/05-318 від 01.10.2005 р. здійснити 100 % оплату реалізованої продукції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2010 р.

Представник ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у судовому засіданні 18.05.2010 р. надав відзив на апеляційну скаргу в якому, зокрема, міститься клопотання про заміну сторони у справі № 7/786 з Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" на його правонаступника ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України". На підтвердження факту правонаступництва представник ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надав копію наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.11.2007 № 538 "Про реорганізацію Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи станом на 22.12.2009 та копію довідки Солом’янського районного відділу статистики у місті Києві № 3 від 09.02.10 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 р., розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з тим, що у суду виникла необхідність витребування від Державного реєстратора Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз".

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року №01-23/1/3 у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В. для перегляду в апеляційному порядку справи №7/786, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя – Ропій Л.М., судді: Калатай Н.Ф., Кондратова І.Д.

В судовому засіданні 01.06.2010 р. судова колегія розглянувши клопотання Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", дослідивши положення наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.11.2007 р. N 538 "Про реорганізацію дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", довідку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, встановила, що діяльність відповідача у справі Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" припинена шляхом його реорганізації – приєднання до Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", яка є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України". Державна реєстрація припинення юридичної особи - Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" проведена 02.02.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 375066, а також довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що у відповідності до частини 2 статті 25 Господарського процесуального кодексу України правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про здійснення процесуального правонаступництва та замінити відповідача у справі № 7/786 - Дочірнє підприємство "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз" на його правонаступника - Дочірню компанію "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 21.01.2010 р. у справі № 7/786 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-612 від 01.10.2005 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався прийняти готову продукцію та оплатити позивачу за виконану роботу по наданню послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 413985,63 грн., у зв'язку неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії чітко не містить строку (терміну) виконання позивачем зобов’язань щодо сплати послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, а навпаки ставить у залежність розрахунки за переробку та транспортування теплової енергії від виконання умов іншого договору - договору комісії та алгоритму розподілу грошових коштів, в свою чергу, доказів узгодження алгоритму розподілу грошових коштів суду не надано.

Однак судова колегія вважає, що прийняте судове рішення не відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи та є помилковим, а місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року відповідачу було надано за договором послуги з переробки природного газу на загальну суму 551003,57 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 10 П/612 від 31.10.2005 р. на суму 6197,32 грн., № 11П/612 від 30.11.2005 р. на суму 86655,20 грн., № 12П/612 від 31.12.2005 р. на суму 107777,54 грн., № 01 П/612 від 31.01.2006 р. на суму 137906,36 грн., № 02 П/612 від 28.02.2006 р. на суму 139771,99 грн., № 03 П/612 від 31.03.2006 р. на суму 72695,16 грн.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, а саме: частково оплатив надані послуги на загальну суму 1370171,94 грн. (що підтверджується виписками з банківських рахунків, копії яких долучені до матеріалів справи), у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача на момент пред'явлення позову до суду склала 413985,63 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли та існували зобов'язальні відносини відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до розділу 8 даного договору сторони погодили, що замовник передає підряднику природний газ для виробництва готової продукції в обсягах, визначених п. 3.1 цього договору. Замовник зобов’язаний прийняти від підрядника готову продукцію, вироблену з використанням природного газу з додержанням умов цього договору. Замовник сплачує підряднику вартість отриманих послуг в розмірі та порядку, встановленому цим договором згідно акту, вказаного в п. 9.1 цього договору.

Відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, позивач є підрядником робіт, оплата яких (п. 9.2 договору) здійснюється відповідачем (замовником) з власного поточного рахунку відкритого на виконання умов п. 5.1 ст. 5 договору комісії відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами у додатку № 4 до цього договору.

Колегією суддів встановлено, що на виконання пункту 9.1, 9.2 договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії сторони підписали додаток № 4 до договору, відповідно до якого погодили порядок розподілу грошових коштів, що надходять на розподільчий рахунок ДП "Газ-тепло". Зокрема, відповідно до додатку № 4 до договору про надання послуг з переробки природного газу сторони домовилися про розподіл грошових коштів таким чином: 42 % у відповідності до п. 5.1 договору комісії № 12/05-318 від 01.10.2005 р. щоденно перераховуються на поточний рахунок ДП "Газ-тепло", в т.ч. 0,48 % за послуги з транспортування природного газу мережами ДК "Укртрансгаз" та 0,37 % за послуги з транспортування природного газу мережами ВАТ для ДП "Лисичанська ТЕЦ", 5,40 % за послуги з транспортування природного газу мережами ДК "Укртрансгаз" для ЛСП "Лисичанськтепломережа", 1,80 у відповідності з п. 9.2 договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-612 від 01.10.2005р. щоденно перераховується на поточний рахунок ДП "Лисичанська ТЕЦ", 56,20 % у відповідності з п. 9.2 договору про надання послуг з переробки природного газу у теплову енергію № 17/05-317 від 01.10.2005р. щоденно перераховується на поточний рахунок ЛСП "Лисичанськтепломережа", в тому числі 4,10 % за послуги з транспортування природного газу мережами ВАТ.

Згідно частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В порушення вищенаведених норм чинного законодавства місцевий господарський суд не витребував у сторін додаток № 4 до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-612 від 01.10.2005 р., а отже посилання суду першої інстанції на незатвердження алгоритму розподілу грошових коштів, як на підставу відмови у позові, є безпідставним, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, алгоритм розподілу грошових коштів затверджений та був наданий позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції. Належним чином завірена копія додатку № 4 до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-612 від 01.10.2005 р. долучена колегією суддів до матеріалів справи.

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що даний алгоритм визначає порядок розподілу коштів при їх надходженні на розподільчий рахунок ДП "Газ-тепло" і тому приписи алгоритму не впливають на строки оплати відповідачем вартості послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії за договором.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів відзначає, що аналіз умов договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 р. № 17/05-612, дає підстави для висновку про те, що згідно із погодженою сторонами послідовністю проведення взаєморозрахунків, право позивача на отримання від відповідача оплати послуг з переробки та транспортування теплової енергії не пов’язано із обов’язком Лисичанського спеціалізованого підприємства "Лисичанськтепломережа", як комісіонера, здійснити 100% оплату реалізованої продукції. Ні умовами договору комісії № 12/05-318 від 01.10.2005 р., ні умовами договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії не встановлено, що строк виконання зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії поставлено у залежність від настання певної події, а саме : отримання відповідачем, як комітентом, 100 % оплати за реалізовану кінцевим споживачам Лисичанським спеціалізованим підприємством "Лисичанськтепломережа" теплову енергію за договором комісії № 12/05-318 від 01.10.2005 р.

Колегією суддів враховано, що відповідно договору № 17/05-612 від 01.10.2005 р. договір комісії – це договір № 12/05-318 від 01.10.2005 р., який укладений між відповідачем та Лисичанським спеціалізованим підприємством "Лисичанськтепломережа", тобто іншою юридичною особою, а отже позивач жодним чином не може вплинути на стан розрахунків ЛСП "Лисичанськтепломережа" за договором № 12/05-318 від 01.10.2005 р., а відповідно не має можливості забезпечити виконання зобов’язань сторін за договором.

В свою чергу, у відповідності до п. 9.1 договору сторони погодили, що підставою для розрахунків за отримані послуги звітного місяця є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою в додатку № 5 цього договору.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що умовами договору передбачено, що підставою для розрахунків за надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії є підписані акти виконаних робіт. Матеріали справи містять відповідні акти виконаних робіт, при цьому чіткий строк виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт сторони погодили, що є підставою для застосування положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 12.11.2009 р. № 33/36, від 05.07.2007 року № 7/375, від 08.07.2009 р. № 47/33, від 18.03.2010 р. № 7/11).

Суд апеляційної інстанції відзначає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що договір не містить строку (терміну) виконання позивачем зобов’язань щодо сплати послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, проте безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції, роботи по договору виконані в повному обсязі, що підтверджується актами, підписаними і скріпленими печатками сторін і спір щодо обсягів строків виконання та якості робіт відсутній, а тому позивач вправі вимагати оплату за виконані роботи з огляду на частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, судова колегія відзначає, що норма статті 530 Цивільного кодексу України передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідач вважає, що в даному випадку така подія – це 100 % оплата за договором комісії № 12/05-318 від 01.10.2005 р., проте, як вже було встановлено колегією суддів, така умова не міститься в договорі про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, в свою чергу, в будь –якому випадку така подія взагалі не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи - ЛСП "Лисичанськтепломережа". В свою чергу, в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Луганської області № 14/517 від 01.10.2007 року, яким стягнуто з ЛСП "Лисичанськтепломережа" на користь відповідача 17922728,92 грн. основного боргу за договором комісії № 12/05-318 від 01.10.2005 р.

Таким чином, в зв’язку з тим, що умовами договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії строк виконання зобов’язань не був визначений, позивач в порядку статті 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу повідомлення–вимогу № 06-5/1379 від 11.12.2008 р. про погашення заборгованості за договорами № 12/05-611, № 12/05-610, № 12/05-612 від 01.10.2005 р., № 12/06-782, 17/06-781 від 25.09.2006 р., № 17/06-740 від 01.10.2006 р. на суму 535478,57 грн. (в т. ч. заборгованість в розмірі 413985,63 грн. за договором № 17/05-612 від 01.10.2005 р.), в якій позивач повідомив відповідача про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість. При цьому, колегією суддів встановлено, що в повідомленні–вимозі № 06-5/1379 від 11.12.2008 р. позивач допустив описку щодо номера договору та зазначив "№ 12/05-612 від 01.10.2005 р." замість "№ 17/05-612 від 01.10.2005 р.", договір № 12/05-612 від 01.10.2005 р. між сторонами не укладався, а отже вказана описка не впливає на зміст та суть зобов’язань відповідача за даною вимогою.

Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження проведення розрахунку з позивачем за виконані ним роботи за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, в свою чергу, вимоги про стягнення з відповідача 413985,63 грн. заборгованості позивачем доведені належними доказами та ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції належним чином, що призвело до неправильного висновку щодо прав і обов'язків сторін у справі, а також до прийняття помилкового рішення про відмову в задоволенні позову, яке не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідження обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103, частини 1 статті 104, частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про відмову в задоволенні позову, та є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі № 7/786 - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -           

ПОСТАНОВИВ:

1.          Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача у справі № 7/786 – Дочірнє підприємство "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз" на його правонаступника - Дочірню компанію "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

2.          Апеляційну скаргу Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль" задовольнити.

3.          Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі № 7/786 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль" (93105, м. Лисичанськ, вул. Енергетиків,98, код 001311067) заборгованості у розмірі 413985,63 грн., 4139,86 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль" (93105, м. Лисичанськ, вул. Енергетиків,98, код 001311067) 2069,93 грн. державного мита з апеляційної скарги.

6.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

7.          Матеріали справи № 7/786 повернути Господарському суду міста Києва.

          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді