Постанова № 10064331, 19.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2010                                                                                           № 6/472

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: представник – Ларіна О.М. – за довіреністю,

від Міністерства оборони України: представник – Гладкий С.М. – за довіреністю,

від Державного казначейства України: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2009

у справі № 6/472 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Івала"

до                                                   Міністерства оборони України

                                                  Державного казначейства України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 40696703,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Івала” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 36791053,97 грн. за договором № 271/2/08/9 від 05.12.2008 р., в тому числі 33129323,79 грн. боргу, 1634173,58 грн. пені, 1589379,92 грн. штрафу, 134002,23 грн. трьох процентів річних, 304174,44 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерством оборони України не в повному обсязі оплачено вартість наданих позивачем послуг за договором № 271/2/08/9 від 05.12.2008 р.

Заявою від 30.09.2009 року позивач змінив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 40696703,81 грн., а саме: 32245149,27 грн. основного боргу, 4215062,54 грн. пені, 3490065,30 грн. штрафу, 340049,99 грн. трьох процентів річних, 406376,71 грн. інфляційних нарахувань.

У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив та зазначив, що на оплату за договором № 271/2/08/9 від 05.12.2008 р. передано платіжні документи на загальну суму 34214901,30 грн., а прострочення виконання зобов’язання сталось не з його вини, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Державним казначейством України не надано відзиву на позовну заяву.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 р. у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Міністерство оборони України звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення взято до уваги лише доводи позивача, в той час як доводи Міністерства оборони України залишились поза увагою суду.

Зокрема, апелянт стверджує, що причиною несвоєчасної оплати послуг стало неналежне фінансування, у зв’язку з чим, апелянт позбавлений можливості вчасно здійснити розрахунки.

Крім того, апелянт вказує на те, що в матеріалах справи наявні довідки Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, відповідно до яких станом на 01.10.2009 року передано на оплату платіжних доручень на загальну суму 34 214 901,30 грн. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва у даній справі – без змін.

Державним казначейством України не надано відзиву на апеляційну скаргу та не використано наданого йому законом права на участь свого представника у судовому засіданні, причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять належні докази його повідомлення про час та місце розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2008 р. між Міністерством оборони України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Івала”, як виконавцем, було укладено договір № 271/2/08/9 про закупівлю послуг з громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та місті Києві, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) (надалі - Договір).

Сторони погодили та в п. 1.1. Договору встановили, що виконавець зобов’язується надавати послуги з громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частини та військових навчальних закладів Збройних Сил України, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та місті Києві, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин).

Згідно з п. 1.2. Договору замовник зобов’язався прийняти послуги через представників замовника та здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положенням цього Договору та специфікаціями до нього.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що приймання кількості та якості послуг здійснюють посадові особи представників замовника у відповідності з вимогами діючого законодавства за відповідними документами у присутності повноваженого представника виконавця.

В пункті 4.2 Договору встановлено, що кількість та якість наданих послуг з харчування оформляється актом (за формою додатку № 3), який складається повноважними особами виконавця та представника замовника щоденно у трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - виконавцю. В акті приймання наданих послуг, у випадку встановлення фактів надання послуг, які не відповідають встановленим вимогам за кількістю та якістю, конкретно відображається їх кількість та вартість, яка оплаті не підлягає. На підставі оформлених актів, тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) складається зведений акт (за формою додатку 4) прийому наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов’язань за відповідний період, та підписується виконавцем і представником замовника.

В пункті 4.3. Договору закріплено, що кількість та якість наданих послуг із забезпечення продуктами харчування оформляється актом приймання (за формою додатку 5), який засвідчує належне виконання виконавцем своїх зобов’язань за відповідний період. Акт складається повноважними особами виконавця та представника замовника не частіше ніж тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця): перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - виконавцю та підписується виконавцем і представником замовника.

Відповідно до п. 5.5. Договору (в редакції додаткової угоди № 9) замовник зобов’язаний здійснювати оплату фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 15 банківських днів з дня надходження до замовника актів прийому (додатки 4, 5) наданих послуг та рахунків-фактур.

Пунктом п. 13.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 30.12.2009 р.) визначено, що він діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2009 р.

На виконання умов Договору позивач у період січень – серпень 2009 року надав відповідачу послуги на загальну суму 116 336 898,89 грн., що підтверджується зведеними актами, актами приймання та рахунками фактури.

Кількість та вартість отриманих послуг відповідачем не заперечується.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання з оплати наданих послуг виконав частково, сплативши на користь позивача 76227795,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар станом на день розгляду справи у суді першої інстанції становила 32 245 149,27 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи наведене та з огляду на те, що Міністерством оборони України належним чином своїх зобов’язань щодо оплати послуг за Договором у встановлені строки не виконано, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 32245149,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 1634173,58 грн. пені та 1589379,92 грн. штрафу судова колегія зазначає наступне.

В силу положень 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про Збройні Сили України” фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 84 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та ст. 75 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” закупівля послуг здійснюється в межах бюджетних асигнувань для Міністерства оборони України.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи зі змісту вищезазначеної правової норми, даною нормою не передбачено стягнення штрафу та пені за порушення грошового зобов’язання, яке є предметом спору у даній справі.

Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається зі змісту Договору, сторони також не встановили таких видів забезпечення виконання зобов’язань замовника, як стягнення пені та штрафу.

Таким чином, враховуючи те, що предметом даного спору є стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов’язання та зважаючи на те, що ані Договором, ані чинним законодавством не передбачено забезпечення грошового зобов’язання у вигляді пені та штрафу, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки є безпідставними, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, судова колегія вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія звертає увагу на те, що зі змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Як встановлено вище, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо оплати послуг з харчування за Договором та не надав суду доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних у сумі 134002,23 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 304174,44 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю згідно розрахунку позивача.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні у справі, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

З огляду на вищевикладені обставини, розглядаючи їх в сукупності, та виходячи з системного аналізу норм законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2009 року слід змінити; позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 32245149,27 грн., 340049,99 грн. – 3 % річних, 406376,71 грн. – інфляційних нарахувань.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що надані відповідачем суду апеляційної інстанції копії довідок Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, відповідно до яких станом на 01.10.2009 року відповідачем передано на оплату платіжних доручень на загальну суму 34 214 901,30 грн., не слугують підставою для стягнення заборгованості з урахуванням сплачених коштів за даними дорученнями, оскільки відповідно до положень ГПК України апеляційна інстанція перевіряє законність рішення суду першої інстанції на момент його прийняття, а кошти за вказаними дорученнями сплачені відповідачем після прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, колегія суддів зважає на те, що сплачені відповідачем кошти за зазначеними платіжними дорученнями мають бути враховані при виконанні даного судового рішення з метою недопущення подвійного стягнення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та державне мито за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 року задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 року у справі №6/472 – змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, рахунок 35219005003192 в ОПЕРУ Державного казначейства України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Івала” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 157-а, рахунок 2600200017031, у філії ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 305675, ЄДРПОУ 31762007) 32245149,27 грн. – основного боргу, 406376,71 грн. - інфляційних нарахувань, 340 049,99 грн. - трьох процентів річних, витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 20 672 (двадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 85 коп. та 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині відмовити позовних вимог відмовити”

В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 року у справі № 6/472 залишити без змін. Видати наказ. 3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, рахунок 35219005003192 в ОПЕРУ Державного казначейства України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Івала” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 157-а, рахунок 2600200017031, у філії ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 305675, код 31762007) 10336 (десять тисяч триста тридцять шість) грн. 43 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

5. Матеріали справи №6/472 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді