Постанова № 10064328, 27.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2010                                                                                           № 27/374-35/165

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Слободян Д.Б. – представник за довіреністю № б/н від 26.04.2010

від відповідача 1 -Бондарь Е.А. – представник за довіреністю № б/н від 26.04.2010

Василиненко Д.С. – представник за довіреністю № 264 від 31.12.2009

ввд відповідача 2 - Гриценко Н.В. - представник за довіреністю № 042/1/7-9939 від 08.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 01.03.2010

у справі № 27/374-35/165 ( .....)

за заявою Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк»

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2008 року у справі № 27/374-35/165

за позовом                               ТзОВ "Авто-Чок"

до                                                   Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк"

                                                  Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про                                                   спонукання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2009 р. до Господарського суду м. Києва звернувся Комунальний заклад культури та відпочинку “Гідропарк” (надалі Заклад) із заявою про перегляд рішення, яке набрало законної сили, Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 у справі №27/374-35/165 за нововиявленими обставинами. Заявник просив за результатом такого перегляду, з урахуванням наведених ним обставин, які існували, але не були відомі місцевому господарському суду при прийнятті рішення, постановлений ним судовий акт скасувати і прийняти новий про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю “Авто-Чок” (надалі Товариство) у задоволенні його позову до заявника та до Головного управління комунальної власності м. Києва.

В якості нововиявлених обставин Заклад посилався на недійсність, визнаного Київським апеляційним господарським судом 16.07.2009 по справі №36/12 договору оренди за № 3 від 30.11.2006 між Закладом та Товариством , на який як на дійсний, поряд із іншими доказами , посилалося Товариство на обґрунтування своїх вимог до відповідачів.

Заклад вказував, що визнаний недійсним у судовому порядку договір № 3 від 30.11.2006р. спростовував висновки, покладені в основу прийнятого місцевим господарським судом рішення у справі № №27/374-35/165 з приводу наявності у Товариства права користування майном територіальної громади міста на умовах оренди і дозвіл на реконструкцію яких, з метою подальшого викупу, Товариству надала Київська міська рада рішенням № 556/3017 від 29.11.2005, до спонукання виконання якого відповідачів розглядався спір.

На думку заявника, якщо би місцевому господарському суду, який розглядав спір між Товариством, Закладом та Головним управління комунальної власності м. Києва, про ці обставини було відомо, то це виключало би можливість прийняття ним рішення на користь Товариства.

Поряд із заявою про перегляд рішення, Заклад подав клопотання про поновлення пропущеного ним строку на подання цієї заяви .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2009, на підставі ст.112 Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви призначено на 25.01.2010. Згодом, двічі, до 08.02.2010 р. та до 24.02.2010 р., розгляд заяви відкладався, і у судовому засіданні 24.02.2010 р. оголошувалася перерва до 01.03.2010р.

01 березня 2010 р. ухвалою Господарський суд м. Києва у задоволенні заяви Комунального закладу “Парк культури і відпочинку “Гідропарк” про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2008 у справі №27/374-35/165 за нововиявленими обставинами відмовив і залишив без змін власне рішення від 08.12.2008., пославшись на те, що вказана Товариством обставина не є нововиявленою.

Разом з цим, у мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції визнав неповажними і необґрунтованими наведені Закладом доводи про поновлення пропущеного ним строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із висновками, покладеними в основу ухвали Господарського суду мі. Києва, Заклад подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, у якій просив поновити строк , пропущений ним з поважної причини, скасувати ухвалу суду першої інстанції, переглянути рішення від 08.12.2008 у справі №27/374-35/165 і за наслідками якого скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову Товариства.

Обґрунтовуючи скаргу, апелянт зазначав на невідповідність висновків господарського суду м. Києва фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року Комунальному закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» було відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 25.05.2010 року у зв’язку з неявкою у судове засідання представника Головного управління комунальної власності міста Києва .

У судовому засіданні 25.05.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.05.2010 року.

У судове засідання 27.05.2010 року з’явилися представники позивача та відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що з доводами апелянта слід погодитися, а оскаржену ним ухвалу – скасувати, з наступних мотивів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безумовно порушив норми п. 1 ч. 5 ст. 113 ГПК України , які надавали йому право у разі подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення, або у разі коли суд визнав наведені заявником причини пропуску строку неповажними, відхилити клопотання про поновлення пропущеного заявником строку на подання такої заяви, не приймати заяву до розгляду та повернути її заявникові.

Тим більше , що заява про перегляд рішення за правилами глави XIII ГПК України була подана Закладом без вказаного клопотання і яке було подане суду першої інстанції лише після того, як на його відсутність звернув увагу позивач по справі.

Однак, прийняття місцевим господарським судом до провадження заяви Закладу, фактичний її розгляд по суті впродовж тривалого терміну, оцінка наведеної обставини як неістотною і на цій підставі залишення прийнятого судом рішення без змін, не може розцінюватися інакше, як фактичне відновлення судом першої інстанції пропущеного заявником процесуального строку, встановленого ст. 113 ГПК України.

За змістом частини 6 статті 114 ГПК України ухвала, прийнята за результатом перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підлягає перегляду на загальних підставах.

У ході перегляду в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду від 01.03.2010р. по даній справі, судом апеляційної інстанції у межах перегляду рішення за нововивленими обставинами встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін ,а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу статті 129 Конституції України, ст.ст. 43, 33 ГПК України фактичні обставини, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і і заперечень, підлягають доведенню нею.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору.

Доказування стороною фактичних обставин справи полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості .

За змістом ст. ст. 47, 43 ГПК України процесуальний закон вимагає від суду повно і всебічно, на підставі закону та за результатами обговорення усіх обставин справи, з’ясувати обставини, що мають значення для справи, і встановити, чи ці обставини можуть вважатися доведеними належними, допустимими і достовірними доказами.

Таким чином, під підставою позову, зазвичай, розуміють ті факти, на яких заснована вимога про захист права або законного інтересу, а до підстав позову відносяться лише юридичні факти, з якими норми матеріального права пов’язують виникнення, зміну або припинення прав та обов’язків суб’єктів спірного матеріального правовідношення.

Поряд з цим, позов являє собою вимогу про захист порушеного права або законного інтересу, тому суд, перш ніж здійснити захист порушеного права (інтересу), має переконатися у процесі судового розгляду у реальності існування як самого права (законного інтересу), так і у його належності тій особі, яка заявила позов або в інтересах якої подано позов.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, уперше до Господарського суду міста Києва Позивач, Товариство, звернувся з позовом ,у якому просив спонукати до виконання Заклад та Головне управління комунальної власності до вчинення дій, які покладалися на них рішенням Київради від 29.11.2005 року № 556/3017 (справа № 27/374, суддя Дідиченко М.А.).

Згодом, 10.10.2007 р., позивач подав заяву про зміну позовних вимог (а.с. 91-93, т. 2), у якій ним змінено предмет позову шляхом доповнення строків, які такі дії мали бути виконані.

Відповідно до заяви від 10.10.2007 р позивач просив зобов’язати Заклад: створити інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації майна згідно переліку, визначеного додатком до рішення Київської міської ради №556/3017 від 29.11.2005 року “Про покращення умов для відпочинку киян у парку культури та відпочинку “Гідропарк”, що перебуває в оренді у позивача; провести інвентаризацію майна згідно переліку, визначеного додатком до рішення Київської міської ради №556/3017 від 29.11.2005 року “Про покращення умов для відпочинку киян парку культури та відпочинку “Гідропарк”, що перебуває в оренді позивача протягом 30 календарних днів з моменту набрання чинності рішення суду у даній справі.

Що ж до вимог до Головного управління комунального майна, то позивач просив місцевий господарський суд зобов’язати управління протягом 60 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням суду у даній справі провести належну оцінку майна згідно переліку, визначеного додатком до рішення Київської міської ради №556/3017 від 29.11.2005 року “Про покращення умов для відпочинку киян у парку культури та відпочинку “Гідропарк”, що перебуває в оренді у позивача.

Фактичних обставин, які складали підставу позов і серед яких були вказані укладені між Закладом Товариством договори оренди та рішення Київради, позивач не змінював.

У зв’язку із скасуванням Вищим господарським судом України постановою від 04.03.2008 прийнятих судових актів по справі № 27/374 справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові акти, Вищий господарський суд вказав на неповне з’ясування судами обох рівнів обставин справи, пов’язаних з порушенням прав позивача, наявністю у позивача права вимоги, перебування спірного майна в оренді позивача, на що, як на підставу заявлених вимог посилався позивач.

У постанові, крім іншого вказано, що суди попередніх інстанцій не врахували, що істотним для вирішення спору, що є предметом даної справи є встановлення наявності чи відсутності підстав користування позивачем спірним майном, факту існування договірних відносин. Натомість, вказав суд касаційної інстанції, господарські суди вдалися до встановлення дотримання орендодавцем строку надання заперечень проти автоматичного продовження договору, дійшовши висновку про відсутність таких заперечень після закінчення строку договору, незважаючи на заперечення відповідача щодо обставин виникнення і існування між сторонами договору спору, в т.ч. щодо повернення майна через небажання орендодавця продовжувати правовідносини після закінчення договору. Дійшовши висновку про підтвердження права користування спірним майном на умовах оренди, суди не обґрунтували такого висновку доказами і вимогами законодавства щодо підстав виникнення права, вирішивши спір про право на оренду, не звернувши уваги на те, що такі вимоги не були предметом цього спору. Факт наявності права у позивача щодо спірного майна має бути підтверджений відповідними доказами.

Місцевий господарський суд (суддя Літвінова М.Є.) порушила провадження у справі, присвоївши їй номер 27/374-35/165.

У своїх поясненнях суду першої інстанції (а.с. 47-48, т. 3) Товариство повідомило про наявність на даний момент додаткових обставин, які виникли внаслідок визнання Господарським судом м. Києва у справі N27/205 (суддя Дідиченко М.А.) дійсним договору оренди № 3 від 30 листопада 2006 р. між Товариством та Закладом.

На думку Товариства, вказана ним обставина доводить факт наявності у нього законних підстав для користування спірним майном, в силу чого у позивача виникло право на здійснення у відповідності до рішення Київради №556/3017 від 29.11.2005 р. «Про покращення умов для відпочинку киян у парку культури та відпочинку «Гідропарк» поліпшень орендованого майна, з метою його викупу на умовах, визначених законодавством про приватизацію.

Поряд із цим Товариство визнавало, що на дату винесення судового рішення у даній справі, яке було скасовано постановою Вищого господарського суду, такий доказ був відсутній оскільки рішення суду про визнання дійсним договору оренди набрало чинності лише у листопаді 2007 року, у зв'язку з чим Вищим господарським судом було вказано на неповне з’ясування обставин справи.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних права та обов’язків, а отже юридичними фактами, з якими закон пов’язує виникнення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини, а також у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, рішення судів.

На відсутність доказів, що підтверджують юридичні факти, на існування яких посилався позивач, йшлося у постанові ВГСУ від 04.03.2008 по справі № 27/374.

Здійснюючи перегляд судових актів у справі № 27/374-35/165, Вищий господарський суд України у постанові від 16 .06.2009 р. зазначив, що у разі визнання за судовим рішенням, яке набрало законної сили, договору оренди № 3 від 30 листопада 2006 р. недійсним, заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у даній справі (а.с. 127, т. 4).

Заклад звернувся із заявою про перегляд судового рішення, пославшись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 у справі № 36/12, якою визнано недійсним договір оренди комунального майна (атракціонів) № 3 від 30.11.2006 р.

Відмовляючи у задоволенні заяви Закладу про скасування рішення господарського суду, яке набрало законної сили, за обставини, яка мала істотне значення для розгляду спору , однак, в силу презумпції правомірності правочину згідно з положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК України, не була відома суду першої інстанції на час прийняття ним рішення по справі, місцевий господарський суд не врахував вказаного і прийняв оскаржену Закладом ухвалу з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Порушення норм матеріального права полягає у неврахуванні судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 236 ЦК України, в силу яких нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Так само суд першої інстанції залишив поза увагою норми ч. 1 ст. 216 ЦК України, з якими недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним вказати , що фактичні обставини, на які посилався позивач при розгляді спору у даній справі , не були підтверджені належними та допустимими доказами, що позбавляло позивача можливості просити суд про захист свого порушеного права (інтересу), коли існування цього права на момент звернення до суду не було доведено позивачем . У зв’язку з викладеним , рішення суду від 08.12.2008 р. по даній справі, яке набрало законної сили 03.03.2009 р. , і про перегляд якого за нововиявленими обставинами просив Заклад, слід скасувати та прийняте нове про відмову ТзОВ “Авто-Чок” у задоволенні його вимог до відповідачів по справі.

Судові витрати, понесені апелянтом за перегляд оскарженої ним ухвали суду першої інстанції, слід віднести на Товариство.

Керуючись ст. ст. 102, 106, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.03.2010 року у справі № 27/374-35/165 скасувати.

3. Заяву Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2008 року у справі № 27/374-35/165 задовольнити.

4. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2008 року у справі № 27/374-35/165 скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову до Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк та Головного управління комунальної власності міста Києва повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Чок» (02660, м. Київ, вул. Колекторна,40-А, р/р №26002301330525 у філії Дніпровського відділення Промінвестбанку м. Китєва ВАБ «Діамант», МФО 322142, код ЄДРПОУ 21674441) на користь Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» (02660, м. Київ, о. Передмістна Слобідка, 1, р/р 2600477015272 ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 02221219) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.06.10 (відправлено)