Постанова № 10064206, 11.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010                                                                                           № 32/542

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від прокуратури: не з’явився;

Від позивача: Богатирьов Д.А. (дов. б/н від 11.05.2010);

Від відповідача 1: Ковалець І.М. (дов. №303/3/8 від 12.01.2010);

Від відповідача 2: Ковалець І.М. (дов. №220/8/д від 11.01.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство оборони України

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2009

у справі № 32/542 ( .....)

за позовом                               Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд"

до                                                   Головне квартирно-експлуатаційне управління Зборойних Сил України

                                                  Міністерство оборони України

про                                                   стягнення 639586,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 у справі №32/542 позов задоволено частково: стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Кримвійськбуд” 623960,00 грн. - заборгованості та до Державного бюджету України 6239,60 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 у справі №32/542 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач 2 наголошує на тому, що подання позову військовими прокурорами в інтересах державного підприємства проти Міністерства оборони України виходить за межі передбачених законом повноважень.

Також, скаржник наполягає на тому, що здійснені позивачем додаткові ремонтно-будівельні роботи повинні фінансуватися за спеціальним фондом бюджету, однак з початку 2009 року кошти за спеціальним фондом не надходили.

Крім того, відповідач 2 зазначає, що додані до матеріалів справи копії актів виконаних робіт, які містять підпис посадової особи Євпаторійської КЕЧ району скріплені печаткою цієї частини про підтвердження об’ємів, не є доказом прийняття виконаних робіт, тому що зазначена особа не є повноважним представником замовника, а тому замовником від підрядника роботи не приймалися, у зв’язку з чим немає підстав для стягнення коштів за їх виконання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою від 02.04.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 11.05.2010.

Представники сторін в судове засідання з’явилися, представник відповідачів підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник позивача проти апеляційної скарги заперечує.

Від прокуратури представник не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 119-121), по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника від прокуратури.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернувся з позовом Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Кримвійськбуд” (далі –ДП МОУ “Кримвійськбуд”) з позовом до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України про стягнення заподіяної матеріальної шкоди у сумі 639586,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державним підприємством Міністерства оборони України “Кримвійськбуд” в межах дії Договору № 303/3/12/53-07 від 18.04.2007 та на виконання письмових звернень з боку Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та експлуатуючих організацій було здійснено будівельні роботи по об’єктах “Капітальний ремонт військової будівлі №5/17 смт. Новоозерне” та “Капітальний ремонт зовнішніх інженерних мереж військового містечка № 5 до будівлі № 5/17”, однак відповідачем виконані роботи не були оплачені.

Ухвалою від 04.11.2009 Господарський суд м.Києва залучив Міністерство оборони України другим відповідачем.

Позивач у своєму клопотанні від 18.11.2009 просив стягнути суму боргу з належного відповідача – Міністерства оборони України.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначив, що Договір № 303/3/12/53-07 від 18.04.2007 сторонами виконаний, кошти за загальним фондом бюджету перераховані у повному обсязі. В той же час, у наступному періоді виникла необхідність здійснення додаткових ремонтно-будівельних робіт, які повинні були фінансуватись за спеціальним фондом бюджету. Тому, відповідач 2 наполягає на тому, що в силу положень ст. 61 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання за спеціальним фондом виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду. З початку 2009 року кошти за спеціальним фондом не надходили.

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Міністерством оборони України, в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України генерала-майора - Мовчана С.С. (замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України, в особі генерального директора - Казановського М.Ю. (підрядник) укладено Договір №303/3/12/53-07 підряду на виконання капітального ремонту від 18.04.2007 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами, із забезпеченням належної якості, за договірною ціною (Додаток №1) та у терміни згідно з п. 4.1 цього Договору, виконати передбачені кошторисом (Додаток №2) роботи по капітальному ремонту військової будівлі інв. № 5/7 у смт. Новоозерне, АР Крим (шифр 06-2054).

Згідно з п. 2.1 Договору вартість останнього складає 889957,20грн. Договірна ціна може уточнюватись протягом всього терміну капітального ремонту залежно від рівня інфляції та економічних важелів регулювання показників (ДБН Д.1.1-1-2000 п. 3.3.3.3).

Фінансування здійснюється відповідно до програми Державного бюджету України КПКВ 2101140/8 “Комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом”, гідно з планом фінансування, затвердженим начальником Генерального штабу –Головнокомандувачем Збройних Сил України (п. 3.1 Договору).

Грошові кошти на оплату робіт по об’єктах “Капітальний ремонт військової будівлі № 5/17 смт. Новоозерне” та “Капітальний ремонт зовнішніх інженерних мереж військового містечка № 5 до будівлі № 5/17”були передбачені Титульним списком на капітальний ремонт військових об’єктів частин центрального підпорядкування на 2009 рік за КПВ 2101140/8 “Комплектування збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом”, який затверджений начальником Генерального штабу – головнокомандувачем Збройних Сил України від 16.03.2009 на загальну суму 623,96 тис. грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору виконані роботи приймаються за актом здачі-приймання робіт.

На виконання умов Договору позивач виконав будівельні роботи з капітального ремонту військової будівлі спеціального призначення, інв. № 5/17 в смт. Новоозерне АР Крим, про що складено наступні акти форми № КБ-2: Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на суму 389586,00грн., Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року на суму 37003,20 грн., Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009року на суму 80403,60 грн., Акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року на суму 132594,00 грн.

Крім того, виконання будівельних робіт у вказаному об’ємі підтверджено підписом посадової особи та печаткою Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району на зазначених актах.

Взаєморозрахунки проводяться за договірною ціною, яка погоджена замовником та підрядником (п. 3.5 Договору).

В п. 3.4 Договору сторони передбачили, що замовник проводить проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3), яка підписується уповноваженими представниками сторін. Разом з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) підрядником надається уповноваженому представнику замовника акт виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2) у 4-х примірниках не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє реальність довідки та акту і підписує їх в частині реально виконаних робіт.

Згідно з п. 6.1.2 Договору замовник зобов’язаний прийняти від підрядника виконані роботи і провести з ним розрахунки в порядку, передбаченому п. 3 цього Договору.

Листом № 303/3/12/146 від 20.03.2009 відповідач 1, який було надіслано Генеральному директору Державного підприємства “Кримвійськбуд”, де повідомив, що надані позивачем Акти виконаних робіт форми КБ-2 на загальну суму 623,96 тис.грн. знаходяться на перевірці в управлінні загальновійськового будівництва та капітального ремонту військових об’єктів.

В подальшому, в листі № 2057 від 23.11.2009 відповідач1 вказав, що кошти спеціального фонду не надходили, тому Акти позивача по формам КБ-2 та КБ-3 представниками замовника до оплати не приймались. Зі змісту вказаного листа не вбачається, що відповідачі чи то заперечують, чи то не визнають факт виконання позивачем робіт, зазначених у вищевикладених актах.

19.10.2007 комісією у складі заступника начальника управління – головного інженера капітального ремонту військових об’єктів ГКЕУ ЗС України, головного інженера Євпаторійської КЕЧ району, начальника КЕС військової частини А2506, працівника Євпаторійської КЕЧ району, інженера КЕС військової частини А2506 та представника ДП МО України “Кримвійськбуд” складено Акт передачі ДП МОУ “Кримвійськбуд” незавершеного будівництва будівлі № 17 у військовому містечку № 5 в смт. Новоозерне про те, що у зв’язку з відсутністю фінансування та відповідно до рішення Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних сил України та Доручення командувача ВМС ЗС України від 21.08.2007 № 84 Позивач передав, а ВЧ А2506 прийняла під охорону об’єкт незавершеного будівництва будівлі № 17 у військовому містечку № 5 в смт. Новоозерне.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Міністерства оборони України, відповідач 2 не заперечує, що правовідносини стосовно виконання ремонту військових об’єктів, щодо яких укладений Договір, між сторонами продовжуються, що також підтверджується актом контрольного обміру по об’єктам, серед яких “Капітальний ремонт військової будівлі № 5/17 в смт. Новоозерне”(шифр 06-2054), підписаним представниками замовника та підрядника. Останній, в свою чергу, також підтверджує факт виконання позивачем робіт за актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2.

Тобто, позивачем були виконані умови Договору належним чином, однак відповідачі, в порушення умов Договору, вартість виконаних підрядних робіт не оплатили.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки.

Цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міситься і в ст.. 526 ЦК України.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

За своєю правовою природою договір, який укладено між сторонами є договором підряду.

Відповідно до ст.. 317 ГК України підрядними відносинами у капітальному будівництві є, зокрема, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, які виконуються суб’єктами господарювання для інших суб’єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 623960,00 грн. – основного боргу підлягають задоволенню, оскільки відповідають положенням п.п. 3.1, 3.4, 6.1.2 Договору та Титульному списку на капітальний ремонт військових об’єктів частин центрального підпорядкування на 2009 рік за КПВ 2101140/8 “Комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом”, затвердженим начальником Генерального штабу – головнокомандувачем Збройних Сил України від 16.03.2009.

Однак, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідачів боргу в сумі 639586,80 грн., тобто, у більшому розмірі, ніж передбачено вказаним Титульним списком, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у частині завищеної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що згідно з п. 11 Договору платником за виконані роботи є Міністерство оборони України у даній справі, а тому заборгованість має бути стягнута з даного відповідача, який є належним відповідачем, і, отже, по відношенню до Головного квартирно – експлуатаційного управління Збройних Сил України, яке є неналежним відповідачем, у позові слід відмовити, але в резолютивній частині рішення не вказано, відповідно до вимог ст..84 ГПК України, про результат розгляду даних позовних вимог по відношенню до відповідача 1, тому резолютивну частину рішення необхідно привести у відповідність з нормами ГПК України.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача 2, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано умови Договору в повному обсязі та вчасно.

Судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України, щодо офіційного тлумачення ст..2 Арбітражного процесуального кодексу №1-1/99 від 08.04.1999 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересам державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, організацій. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є структурним підрозділом Збройних Сил України (військової державної структури, призначеної для збройного захисту суверенітету незалежності, територіальної цілісності України, яка фінансується за рахунок державного бюджету) та державним підприємством.

Відповідно до приписів ст.629 ЦК України Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до п. 10. 4 Договору при відсутності фінансування, по узгодженню сторін, виконання робіт може бути припинене, або законсервоване. Відповідачем 2 не надано доказів, на підтвердження виконання сторонами даного пункту Договору. Навпаки, скаржник в апеляційній скарзі сам підтверджує той факт, що позивачем роботи виконувались і виконуються належним чином.

Посилання відповідач 2 на те, що додані до матеріалів справи копії актів виконаних робіт, які містять підпис посадової особи Євпаторійської КЕЧ району з печаткою цієї частини про підтвердження об’ємів, не є доказом прийняття виконаних робіт, є недоведеним та голослівним, оскільки скаржником не було надано жодних належних доказів, які б підтверджували те, що посадова особа Євпаторійської КЕЧ району не є повноважним представником замовника (ст.. 33 ГПК України).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 у справі №32/542 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

          Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 у справі №32/542 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 у справі №32/542 залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 у справі №32/542 викласти в наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Кримвійськбуд” (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. Леніна, б. 17; 95043, АРК, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5, код 24308323) 623960,00 грн. - боргу.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) до Державного бюджету України 6239,60 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

По відношенню до відповідача - 1 (Головного квартирно – експлуатаційного управління Збройних сил України) - в позові відмовити ”.

4. Матеріали справи №32/542 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді