Постанова № 10064194, 25.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2010                                                                                           № 13/352

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з'явився;

від відповідача – Сівков П.Ю.

від прокуратури – Некрасов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золотоніський міжрайонний прокурор

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.03.2010

у справі № 13/352 ( .....)

за позовом                               Золотоніський міжрайонний прокурор

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Українські радіосистеми"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1776,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1776,34 грн.

Як стверджується у позовній заяві, в ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача було виявлено невідповідність здійснених нарахувань за вказаним договором внаслідок чого завод недоотримав грошові кошти у розмірі 1776,34 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2010 року у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Златодар" (19700, м. Золотоноша Черкаської обл., вул. Шевченка,47, код ЄДРПОУ 00952545) в дохід бюджету 102 (сто дві) 00 грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) 00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2010 року Золотоніський міжрайонний прокурор вніс апеляційне подання, в якому просить рішення скасувати.

Апеляційне подання мотивоване тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Позивач направив до господарського суду м. Києва скориговані рахунки № 78 та № 79. В рахунку № 78 від 26.02.2010 року вказана скоригована сума недоотриманої орендної плати за період з березня 2006 року по грудень 2006 року, а в рахунку № 79 від 26.02.2010 року вказана скоригована сума недоотриманої орендної плати за період з січня 2007 року по листопад 2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 року апеляційне подання Золотоніського міжрайонного прокурора прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 13/352. Розгляд справи призначено на 13.05.2010 року о 10 год. 30 хв.

В судове засідання 13.05.2010 року представник позивача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. З метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, колегією суддів розгляд справи відкладено на 25.05.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В засідання суду, призначене на 25.05.2010 року позивач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки.

Також, позивач та прокурор не виконали вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 року, а саме не надали докази направлення ДП "Златодар", ЗАТ «Українські радіосистеми» рахунків № 78 від 26.02.2010 року та № 79 від 26.02.2010 року.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між позивачем та відповідачем 14.03.2006 року був укладений договір за умовами якого позивач - власник надає відповідачу строково право розміщення на даху елеватора антен радіорелейного зв'язку, металевого контейнера з обладнанням та апаратурою, а відповідач вносить плату на підставі виставлених рахунків (п. 1.1, 1.2).

Згідно п. 2.1 договору, позивач виставляє рахунки, виходячи з ціни 144,00 грн./місяць, щомісячно з урахуванням коригування розміру щомісячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 2.4 договору № 232 від 14.03.2006 року плата за розміщення та компенсація за вартість споживаної електроенергії перераховується згідно виставлених позивачем рахунків.

Згідно до п. 2 Угоди № КФЧк-461 про розірвання договору оренди № 232 від 14.03.2006 року, яку укладено сторонами 01 листопада (грудня) 2007 року з моменту набуття чинності даної угоди сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і обов'язками.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів громадян та держави в судах.

Згідно з ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні господарського суду м. Києва у цій справі щодо відмови в задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. З укладенням письмового договору сторони визначили порядок внесення орендної оплати і є виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати пов’язане з виставленням позивачем рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, щомісячно виставлені на адресу відповідача рахунки, в яких зазначались розміри орендної плати ним оплачувались, що документально підтверджено.

В силу приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 року позивача та прокурора зобов’язано надати докази направлення державним підприємством "Златодар" закритому акціонерному товариству „Українські радіосистеми” рахунків № 78 від 26.02.2010 року та № 79 від 26.02.2010 року.

Суду не надано доказів направлення державним підприємством "Златодар" закритому акціонерному товариству „Українські радіосистеми” рахунків № 78 від 26.02.2010 року та № 79 від 26.02.2010 року відповідно до умов п. 2.4 договору № 232 від 14.03.2006 року.

Крім того, Золотоніський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі позивача просить стягнути з відповідача 1776,34 грн., а загальна сума рахунків № 78 від 26.02.2010 року та № 79 від 26.02.2010 року складає 289,92 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 03.03.2010 року у справі № 13/352.

Доводи наведені прокурором в апеляційному поданні колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.03.2010 року у справі № 13/352

залишити без змін, а апеляційне подання – без задоволення.

2. Матеріали справи № 13/352 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та прокурору.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

31.05.10 (відправлено)