Постанова № 10064074, 20.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2010                                                                                           № 51/458

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Зурнаджи Є.Є.;

від відповідача –Корнійко В.В.;

віт третьої особи – Оголь Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Імпреза"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2009

у справі № 51/458 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Імпреза"

до                                                   Голосіївська районна у м. Києві рада

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Комунальне підприємство Розрахунковий центр "Голосіїво"

про                                                   стягнення 26195,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача 26195,53 грн. грошових коштів, як помилково сплачених в якості орендної плати за період з 21.08.2008 року до 13.10.2008 року за договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2004 року № 132-04.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.12.2009 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Імпреза" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2009 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Господарським судом було встановлено, що Позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок комунального підприємства «Розрахунковий центр «Голосіїво», який відповідно до п. 7.1. договору оренди проводив розрахункове-касове обслуговування Позивача згідно доручення Голосіївської районної у м. Києві ради. На факт того, що комунальне підприємство «Розрахунковий центр «Голосіїво» діє від імені Голосіївської районної у м. Києві ради за дорученням, суд не звернув на це уваги та ніяк не прокоментував даний факт в своєму рішенні.

          Сплативши грошові кошти на рахунок КП «Розрахунковий центр «Голосіїво», товариство з обмеженою відповідальністю «Імпреза» фактично сплачувало Орендодавцю (стороні за договором оренди) орендну плату, а комунальне підприємство «Розрахунковий центр «Голосіїво», за дорученням виступав від імені Голосіївської у м. Києві ради, та приймав дані грошові кошти. Відповідно до платіжних доручень, в розділі призначення платежу чітко вказано, що сплата здійснюється за Договором оренди від 01.04.2004 року №132-04.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпреза" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 51/458. Розгляд справи призначено на 13.04.2010 року.

В судове засідання, призначене на 13.04.2010 року представник відповідача не з’явився та не повідомив суд про причини його неявки, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 27.04.2010 року.

В судовому засіданні 27.04.2010 року оголошено перерву до 20.05.2010 року.

В судовому засіданні 20.05.2010 року представником позивача подано заяву про роз’яснення та уточнення позовних вимог, в якій останній просить прийняти рішення, яким стягнути на останнього грошові кошти у сумі 25838,03 грн., покласти на Голосіївську районну у м. Києві раду сплату судових витрат та зобов’язати оомунальне підприємство «Розрахунковий центр «Голосіїво» зробити перерахунок наведених грошових коштів на рахунок позивача.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.04.2004 року між сторонами був укладений типовий договір оренди нежитлового приміщення № 132-04 (надалі –договір), за умовами якого відповідач на підставі рішення Голосіївської районної в місті Києві ради від 26.02.2004 року № 22/06 п. 2.10 та ордеру № 94-04 від 01.04.2004 року зобов’язався передати, а відповідач –прийняти в користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 110,00 кв.м., що знаходиться за адресою: пр. Науки, 15 для складу.

          В розділі 3 договору між сторонами визначений порядок розрахунків, відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється відповідачем згідно з рішенням сесії від 25.12.03 р. № 21/08 Голосіївській районній у м. Києві ради в розмірі 1075,99 грн. (без ПДВ). Розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладання договору оренди. Орендна плата сплачується позивачем щомісячно до 15 числа поточного місяця та перераховується на розрахунковий рахунок 260023012663 в АБ «Старокиївський банк»м. Києва, МФО 321477, ЗКПО 32525507.

          Підставою для припинення нарахування орендних платежів по цьому договору є акт передачі орендованого приміщення відповідачу. Орендна плата сплачується по день фактичної передачі приміщення по акту (п. 2.21. договору).

          Пунктами 5.1, 5.5 договору сторони погодили термін його дії – з 01.04.2004 року до 01.04.2009 року; при цьому сторони узгодили, що договір припиняється у разі приватизації об`єкта оренди орендарем.

          П. 7.1. договору передбачено, що розрахункове-касове обслуговування позивача здійснює КП «Розрахунковий центр «Голосіїво», яке є виконавцем послуг по цьому договору. Позивач зобов’язаний у встановлений згідно п. 3.3. розділу ІІІ орендна плата – вносити платежі на розрахунковий рахунок 260023012663 в АБ «Старокиївський банк», МФО 321477, код ЄДРПОУ 32525507.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року. № 4/298 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпреза» до Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, за участю третьої особи Голосіївської районної в м. Києві ради, про визнано укладеним договір купівлі-продажу приміщення між Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва та ТОВ «Імпреза»у певній редакції. Зазначене судове рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

          З п. 1 укладеного в судовому порядку договору купівлі-продажу приміщення, вбачається, що Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, зобов’язався передати майно – нежиле приміщення площею 150,20 кв.м., що знаходиться за адресою: пр.-т Науки, 17/15 (літера А) у власність позивача, а позивач –прийняти у власність зазначене майно. Також п.п. 4, 5 зазначеного договору купівлі-продажу визначено, що позивач зобов’язаний сплатити 950172,00 грн. за придбаний об’єкт протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору. Термін сплати ціни продажу може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати відповідачем не менш як 50 відсотків ціни продажу об’єкту. Плата за об’єкт вноситься на підставі цього договору купівлі-продажу.

          Згідно п. 8 договору купівлі-продажу, право власності на відчужувані приміщення переходить до позивача після укладання цього договору купівлі-продажу з моменту повної сплати ціни продажу об’єкта приватизації та його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, 20.08.2008 року позивач передав, а КП «ЖЕО-110» прийняв приміщення загальною площею 150,2 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Науки, буд. № 17/15, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.08.2008 року (копія –у матеріалах справи).

          Згідно акту прийому-передачі нежилого приміщення від 21.08.2008 року Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва передав, а позивач прийняв нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 131) загальною площею 150,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 17/15 в літ. «А».

          Згідно реєстраційного посвідчення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» № 025645 від 04.12.2008 року, нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 131) (в літ. А) загальною площею 150,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Науки, № 17/15 зареєстровані за позивачем на праві власності.

Позивач листом від 15.06.2009 року № 15/06-09 звернувся до відповідача з вимогою перерахувати 26195,53 грн. на такий рахунок: ВАТ СВЕТ Банк, Печерське відділення, МФО 300164, р/р 26007006005301, у листі позивач також зазначає, що ним у період з 21.08.2008 року до 13.10.2008 року помилково перераховано грошові кошти в розмірі 26195,53 грн. на рахунок третьої особи. Позивач просить стягнути з відповідача 26195,53 грн. грошових коштів, які були помилково перераховані позивачем третій особі в якості орендної плати за період з 21.08.2008 року до 13.10.2008 року.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно із п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом або іншими правовими актами (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові ВГСУ від 28.01.2009 року справа N 9/65-08).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтримується колегією суддів, розрахунковий рахунок, зазначений у п. 3.3., 7.1. договору належить Комунальному підприємству «Розрахунковий центр «Голосіїво», яке є самостійною юридичною особою, і договором сторони передбачили обов’язок позивача сплачувати орендну плату не орендодавцю –відповідачу у даній справі, а безпосередньо третій особі - Комунальному підприємству «Розрахунковий центр «Голосіїво». Згідно платіжних доручень, позивач перераховував грошові кошти в якості сплати орендної плати саме на рахунок Комунального підприємства «Розрахунковий центр «Голосіїво», що і не заперечується учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Голосіївська районна у м. Києві рада не є боржником у даному спорі.

Окрім цього, як свідчать матеріали даної справи, відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача у даній справі на належного - Комунальне підприємство «Розрахунковий центр «Голосіїво».

Відповідно ч. 2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного клопотання, колегією суддів підтримується як обґрунтований та правомірний.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпреза" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2009 року у справі № 51/458 залишити без змін.

          2. Матеріали справи повернути до господарського суду м. Києва.

          3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.05.10 (відправлено)