Постанова № 10064089, 11.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010                                                                                           № 24/183

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Скрипка І.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Бабіцький Я.В. - довіреність б/н від 01.03.2010 року

від відповідача - Лисенко А.М. - довіреність б/н від 05.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Наш молочник"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2010

у справі № 24/183 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Наш молочник"

до                                                   Дочірнє підприємство "Гарантія-Маркет"

про                                                   стягнення 20400,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Наш Молочник” звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Дочірнього підприємства “Гарантія -Маркет” про стягнення 20400, 76 грн. заборгованості за Договором №402 від 01.01.2008 року (19632,08 грн. основного боргу, 633,38 грн. збитків від інфляції, 135,30 грн. 3% річних ).

          Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав до суду клопотання про зміну підстави позову, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 2299,08 грн. заборгованості за Договором №402 від 01.01.2008 року та 16690,42 грн. заборгованості за Договором №11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року.

          Заперечуючи проти позову, відповідач вважає його необґрунтованим, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

          Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.02.2010 року у справі № 24/183 у задоволенні позову Приватного підприємства “Наш Молочник” відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2010 року у справі № 24/183, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначаючи про те, що висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений єдиний договір поставки товару, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у видаткових накладних, наданих позивачем до позовної заяви немає посилань на договір, як підставу поставки товару, у зв’язку з чим їх не можна вважати достатніми доказами поставки товару в межах Договору №402 від 01.01.2008 року, а тому безпідставно відмовив у стягненні 2299, 08 грн. заборгованості.

Крім цього, апелянт зазначає, що відповідно до п.5 Договору №11 про відступлення права вимоги від 10.01.2009 року, підписаного також боржником (відповідачем у справі), відповідач був повідомлений про умови Договору та факт відступлення права вимоги по договору поставки №3 від 01.10.2008 року, а тому відповідач зобов’язаний був перерахувати грошові кошти в сумі 16690,42 грн. позивачу, а не ПП “Компанія “Чернігівпромінвест“.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2010 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 27.04.2010 року.

23.04.2010 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2010 року у справі №24/183 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року змінено склад колегії суду.

26.04.2010 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що 27.04.2010 року у Солом’янському районному суді м.Києва відбудеться засідання за його участю у кримінальній справі.

В судовому засіданні 27.04.2010 року представник відповідача не заперечував проти задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із задоволенням клопотання представника позивача, нез’явленням у судове засідання 27.04.2010 року представників позивача, необхідністю витребування нових доказів, з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 27.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 11.05.2010 року.

Одночасно було зобов’язано позивача надати суду оригінал (для огляду) та належним чином завірену копію (для залучення до матеріалів справи) акту звірки взаємних розрахунків станом на 09.10.2009 року.

Позивачем вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року не виконано.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2010 року у справі № 24/183 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач додав до позовної заяви видаткові накладні, які не можуть бути належними доказами поставки товару, оскільки вони підписані особами, підписи яких ідентифікувати неможливо (не зазначено прізвищ та посад осіб, що підписували накладні). Також до матеріалів справи не додано довіреностей, які б підтверджували повноваження осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей та підписання таких накладних.

Крім того, у видаткових накладних, доданих позивачем до позовної заяви, немає посилання на договір, як на підставу поставки товару, у зв’язку з чим їх не можна вважати достатніми доказами поставки товару в межах Договору № 402 від 01.01.2008 року.

Також, місцевий господарський суд зазначив про те, що відповідач – Дочірнє підприємство „Гарантія-Маркет” не був письмово повідомлений про заміну кредитора по Договору поставки № 3 від 01.10.2008 року, оплата грошових коштів на рахунок ПП „Компанія „Чернігівпромінвест” є належним виконанням зобов’язань за вищевказаним договором, тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 16900, 42 грн. за Договором № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року немає.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 року між позивачем – Приватним підприємством „Наш Молочник” (Постачальник) та відповідачем – Дочірнім підприємством „Гарантія-Маркет” (Покупець) було укладено Договір № 402 (далі-Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з Замовленнями Покупця, поставити Товар, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Поставка товару Постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації Покупцем через Мережу магазинів „Фуршет”.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано – кільцевих перевезеннях. Відповідно до Листа Міністерства фінансів України від 09.12.2003 року № 31-04200-30-5/7021 під централізовано – кільцевими перевезеннями розуміються перевезення, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно – матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій). Отже, позивач не повинен був отримувати довіреність на отримання товарно – матеріальних цінностей та долучати її до матеріалів справи.

Позивач в період з 26.12.2008 року по 09.02.2009 року, згідно видаткових накладних № НМ-02051 від 09.02.2009 року, № НМ-01701 від 02.02.2009 року, № НМ-01254 від 26.01.2009 року, № НМ-00895 від 19.01.2009 року, № НМ-58632 від 26.12.2008 року, № НМ-00435 від 12.01.2009 року, № НМ-00433 від 12.01.2009 року (а. с. 14-23), поставив відповідачеві товар на загальну суму 21601, 30 грн., що не заперечується відповідачем.

Факт отримання товару уповноваженою особою відповідача підтверджується її підписами на копіях вищевказаних видаткових накладних та відтисками штампу відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, посилання на Договір у видатковій накладній не відноситься до обов’язкових реквізитів, які мають міститися в первинних та зведених облікових документах.

Відповідно до ч. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що видаткові накладні належним чином не оформлені та не містять посилань на Договір № 402 від 01.01.2008 року, тому оформлені по видаткових накладних № НМ-02051 від 09.02.2009 року, № НМ-01701 від 02.02.2009 року, № НМ-01254 від 26.01.2009 року, № НМ-00895 від 19.01.2009 року, № НМ-58632 від 26.12.2008 року, № НМ-00435 від 12.01.2009 року, № НМ-00433 від 12.01.2009 року господарські операції здійснювалась не на виконання умов Договору № 402 від 01.01.2008 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем у поданих накладних в розділі Договір зазначено: „Основний договір, ДП „Гарантія - Маркет”, ПП „Наш Молочник” на підтвердження факту поставки за Договором № 402 від 01.01.2008 року, як єдиного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем.

Крім цього, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування між позивачем та відповідачем будь-яких інших договорів, на підставі яких позивач міг би здійснити поставку товару відповідачу у спірний період.

Згідно п. 7.4 Договору відповідач зобов’язувався здійснювати оплату товару протягом 30 днів з моменту приймання-передачі товару.

Відповідач виконав зобов’язання по оплаті поставленого позивачем товару в розмірі 21601, 30 грн. Факт оплати відповідачем поставленого на виконання умов Договору товару підтверджується платіжними дорученнями № 605 від 26.01.2009 року, № 1722 від 25.02.2009 року та № 3902 від 03.02.2009 року (оригінали знаходяться в матеріалах справи).

Крім цього, з письмових пояснень позивача, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що відповідач також здійснив проплату в розмірі 642, 58 грн. (банківська виписка НМ-00308 від 10.06.2009 року) (а.с. 53), про що не заперечує відповідач.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на недостовірність вказаних в Акті взаємних розрахунків даних станом на 09.10.2009 року за Договором поставки № 402 від 01.01.2008 року.

На вимогу Київського апеляційного господарського суду позивач без будь – яких поважних причин не надав акт взаємних розрахунків між сторонами станом на 09.10.2009 року, тому колегія суддів критично відноситься до тверджень позивача про поставку продукції відповідачу на суму 32262, 65 грн. за весь період дії спірного договору, та сплату відповідачем лише 29963, 57 грн.

Отже, за наявними матеріалами справи вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по Договору № 402 від 01.10.2008 року в розмірі 2299,08 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зобов’язання по оплаті поставленого позивачем товару було відповідачем виконано.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 16690, 42 грн. за Договором про відступлення права вимоги № 11 від 19.01.2009 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

19.01.2009 року між Приватним підприємством „Компанія „Чернігівпромінвест” та позивачем було укладено Договір № 11 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Приватне підприємство „Компанія „Чернігівпромінвенст” (Первісний кредитор) передає, а позивач (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить Приватному підприємству „Компанія „Чернігівпромінвенст”, і стає кредитором за Договором поставки № 3 від 01.10.2008 року, який було укладено між Приватним підприємством „Компанія „Чернігівпромінвенст” та Дочірнім підприємством „Гарантія-Маркет” (п. 1 Договору № 11).

Відповідно до умов п. 3 Договору № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року до Нового кредитора (позивача) переходить право вимоги Первісного кредитора (ПП „Компанія „Чернігівпромінвест”) за Договором поставки № 3 від 01.10.2008 року, укладеним між ПП „Компанія „Чернігівпромінвест” (Первісним кредитором) та Відповідачем - ДП „Гарантія-Маркет” в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на суму 16 690,42 грн.

Відповідно до п. 5 Договору № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року підписанням даного Договору Боржник (відповідач у даній справі) підтверджує те, що він належним чином повідомлений про умови даного Договору та факт відступлення права вимоги по Договору поставки № 3 від 01.10.2008 року.

Відповідно до п. 15 Договору № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року цей Договір був складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної зі Сторін та один для Боржника.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Заперечуючи проти позову в цій частині відповідач посилається на те, що Дочірнє підприємство „Гарантія-Маркет” не підписувало Договір № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року та не було належним чином повідомлено про заміну кредитора, а 26.01.2009 року перерахувало на рахунок ПП „Компанія „Чернігівпромінвест” грошові кошти в розмірі 37700, 00 грн. за отриманий товар по Договору поставки № 3 від 01.10.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням № 381 від 26.01.2009 року (копія знаходиться в матеріалах справи), у зв’язку з чим у позивача відсутнє право вимоги по Договору № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року.

Дані твердження не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме з Договору № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги 19.01.2009 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відбитком печатки відповідача на даному Договорі.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що Договір № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року був підписаний не уповноваженою особою відповідача.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснювалася за згодою Дочірнього підприємства „Гарантія-Маркет”, боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, а тому у позивача існує право вимоги по Договору № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по Договору № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року у розмірі 16690, 42 грн., які визнаються колегією суддів апеляційної інстанції обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення від 25.02.2010 року у справі № 24/183 було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення 16690, 42 грн. заборгованості по Договору № 11 про відступлення права вимоги від 19.01.2009 року, апеляційна скарга Приватного підприємства „Наш Молочник” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2010 року у справі № 24/183 – скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 442, 00 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 166, 90грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 275,10 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог), а у зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 83, 45 грн.(пропорційно розміру задоволених вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Приватного підприємства „Наш Молочник” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2010 року у справі № 24/183 скасувати, постановити нове, яким позов Приватного підприємства „Наш Молочник” до Дочірнього підприємства „Гарантія-Маркет” задовольнити частково.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства „Гарантія-Маркет” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 94/1, код ЄДРПОУ 32254181, ІПН 322541826598, п/р 2600300530339 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, або із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства „Наш Молочник” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 32980350, п/р 260042993 в 3-й КФ ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322960) 16 690 (шістнадцять тисяч шістсот дев’яносто) грн. 42 коп. заборгованості, 166 (сто шістдесят шість) грн. 90 коп. державного мита за подання позовної заяви, 275 (двісті сімдесят п’ять) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства „Гарантія-Маркет” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 94/1, код ЄДРПОУ 32254181, ІПН 322541826598, п/р 2600300530339 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, або із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства „Наш Молочник” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 32980350, п/р 260042993 в 3-й КФ ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322960) 83 (вісімдесят три) грн. 45 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

7. Матеріали справи № 24/183 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді