Постанова № 10064041, 13.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2010                                                                                           № 43/203

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Коноваленко Є.Л. (довір. №196-7009/КР від 23.09.2009 року)

від відповідача - Пилипонька О.В. (довір. б/н від 20.04.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2009

у справі № 43/203 ( .....)

за позовом                               Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до                                                   ТОВ "Альтана"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 46799,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2009 року в задоволені первісного позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» відмовлено, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана» задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними, з моменту їх укладення, договори №541-1 від 29.09.2004 року та №541-2 від 29.09.2004 року на право тимчасового користування місцем для розташування об‘єкту зовнішньої реклами. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана» 15283,64грн. основного боргу, 475,00грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 01.02.2010 року видано наказ.

          Дане рішення мотивоване відсутністю погодження узгоджуваної частини дозволу власниками цих місць розташування ОЗР, як це передбачено п. 5.4. Порядку розміщення об‘єктів зовнішньої реклами у місті Києві, який діяв на момент укладення оспорюваних Договорів, №2159, повноваження власників місць розташування ОЗР Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на укладення Договорів, як це вимагає ст. 761 Цивільного кодексу України та п. 5.4. Порядку №2159.

          Також оскаржуване рішення мотивоване тим, що причал, де знаходяться місця, які є предметом спірних Договорів, перебуває не у комунальній, а у державній власності, про що свідчить договір, укладений з Фондом державного майна України по м. Києву за №339, а в порядку п. 4.1.1. Порядку №1100 КП «Київреклама» укладає договори з Розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями (для розміщення ЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

          Задовольняючи вимоги по зустрічному позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана» суд першої інстанції керувався положеннями ст. 761 Цивільного кодексу України, Законом України «Про власність» (що діяв на момент укладення спірних Договорів), ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003р. №2067, п.п. 5.1., 5.2., 5.4. Порядку №2159, ст.ст. 203, 215 та ст. 216 Цивільного кодексу України.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Комунальне підприємство «Київреклама» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2009 року повністю та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, спірні договори жодним чином не суперечать актам цивільного законодавства, відповідають вимогам Закону, не суперечать інтересам суспільства, держави, тому, на думку Комунального підприємства «Київреклама», не можна застосовувати положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтана» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2009 року по справі №43/203 без змін.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року відновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2009 року у справі №42/203 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.          

Розпорядженням від 21.04.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з обранням судді Студенця В.І. на посаду судді Вищого господарського суду України та перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному розгляд апеляційної скарги у справі № 43/203 доручено колегії суддів у складі: Баранця О.М. – головуючий, суддів Чорної Л.В., Калатай Н.Ф.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29 вересня 2004 року між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама» - Робочий орган, реорганізована у Комунальне підприємство «Київреклама» згідно рішення Київської міської ради №8/65 від 28.09.2006 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтана» - Розповсюджувач зовнішньої реклами укладено договір на право тимчасового користування місцем для розташування об‘єкту, зовнішньої реклами за №541-1, за умовами якого Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем за адресою згідно Додатку, який є невід‘ємною частиною цього договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розташування об‘єктів зовнішньої реклами (надалі - ОЗР), відповідно до Порядку, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням – для розміщення зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії цього договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу – п. 2.1. Договору.

Згідно п. 4.1. Договору плата за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР справляється щомісячно за площу рекламоносія та складає 420,00грн., в тому числі ПДВ 70,00грн.

Згідно п. 4.3. Договору плата за право тимчасового користування місцем сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами кожного місяця, до 20 числа місяця, попереднього за розрахунковим, на поточний рахунок Робочого органу на підставі рахунку-фактури.

Строк дії договору з 30 вересня 2004 року по 31 грудня 2006 року – п. 7.1. Договору.

Згідно п. 7.2. Договору Договір вважається продовженим на новий аналогічний термін, по закінченню вказаного в п. 7.1., якщо жодна із Сторін не заявила інших намірів письмово не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну його дії.

Окрім цього, 29 вересня 2004р. сторонами укладено договір на право тимчасового користування місцем для розташування об‘єкту, зовнішньої реклами за №541-2, за умовами якого Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем за адресою згідно Додатку, який є невід‘ємною частиною цього договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розташування об‘єктів зовнішньої реклами (надалі - ОЗР), відповідно до Порядку, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням – для розміщення зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії цього договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу – п. 2.1. Договору.

Згідно Додатку №1 до Договору №541-2 Робочий орган надав Розповсюджувачу зовнішньої реклами на право тимчасово користування місцями на об‘єкті тумба, об‘ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 2,00*3,00 загальною площею 6,00м2, кількість площини 1, Дозвіл №01918-03 (06442), за адресою: Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, Спаський причал №1.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні копії Дозволів на розміщення об‘єкта зовнішньої реклами.

Згідно п. 4.1. Договору плата за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР справляється щомісячно за площу рекламоносія та складає 180,00грн., в тому числі ПДВ 30,00грн.

Згідно п. 4.3. Договору плата за право тимчасового користування місцем сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами кожного місяця, до 20 числа місяця, попереднього за розрахунковим, на поточний рахунок Робочого органу на підставі рахунку-фактури.

Строк дії договору з 30 вересня 2004 року по 31 грудня 2006 року – п. 7.1. Договору.

Згідно розрахунку Комунального підприємства «Київреклама» по рахунках-фактури №КП-09/112629 від 15.01.2009 року, №КП-07/109228 від 13.12.2008 року, №КП-07/98526 від 15.07.2008 року, №КП-07/96508 від 13.06.2008 року, №КП-07/93967 від 14.05.2008 року, №КП-07/91997 від 14.04.2008 року, №КП-07/90478 від 14.03.2008 року, №КП-07/88026 від 07.02.2008 року, №КП-07/85972 від 15.01.2008 року, №КП-07/84041 від 14.12.2007 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана» по Договорах №541-1 (542-2) становить 36304,59грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Згідно п. 5.4. Порядку розміщення об‘єктів зовнішньої реклами у м. Києві №2159, який діяв на момент укладення спірних Договорів, Робочий орган може укладати з розповсюджувачами зовнішньої реклами договори на право тимчасового користування також місцями (для розташування ОЗР), які не перебувають у комунальні власності, за умови погодження узгоджувальної частини дозволу власниками цих місць розташування ОЗР за умови уповноваження ними робочого органу укладати зазначені договори.

А згідно п. 1.2. Порядку Робочий орган – госпрозрахункова організація «Київреклама» підпорядкована Головному управлінню контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва, яка уповноважена виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати покладені на нього функції, зокрема, укладати договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового використання місць для розташування ОЗР.

Заявляючи зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтана» посилається на те, що спірні Договори суперечать ст. 761 Цивільного кодексу України, Закону України «Про власність», який діяв на момент укладення Договорів, ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, п.п. 5.1., 5.2., 5.4. Порядку №2159, а тому в порядку ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України мають бути визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Задовольняючи вимоги по зустрічному позову суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що об‘єкти по спірних Договорах і об‘єкт по Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №339 від 29.09.2001 року, укладений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву є одним і тим же самим, оскільки докази в обґрунтування зазначеного в матеріалах справи відсутні.

Щодо перебування майна не у комунальній власності, а у державній власності з посиланням на зазначений Договір оренди, зазначене твердження є також помилковим, оскільки на вимогу суду апеляційної інстанції доказів не подано, та не спростовано доводи КП «Київреклама» щодо повноважень по розпорядженню земельною ділянкою в м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, Спаський причал №1 здійснює Київська міська рада.

Згідно п. 1.1. Договору оренди майно передається в оренду під швартування комплексу на плаву «Хуторець».

Зазначене майно Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтана» прийняло по акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 29.09.2001 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтана» не наведено, та не доведено доказів суперечності спірних Договорів нормам цивільного законодавства.

Сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтана» 15283,64грн. є свідченням того, сторонами досягнуто істотних умов до спірних Договорах.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів сплати заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтана» до суду не подало.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договору №541-1 (541-2) встановлена відповідальність за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем, Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд відмовляючи в задоволені позову всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України не з‘ясував на підставі яких доказів було встановлено, що спірні Договори мають бути визнані судом недійними.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2009 року у справі № 43/203 підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким позовні вимоги по первісному позову задовольнити, по зустрічному позову - відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105, 122 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської ради) «Київреклама» задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2009р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, а в задоволені зустрічного відмовити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтана» (код 25410153, 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А (1-ий причал) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (код 26199714, 01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А) 36304,59грн. основного боргу, 8310,98грн. інфляційних, 1193,62грн. 3% річних, 990,26грн. пені, 467,99грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 витрат на технічно-інформаційне забезпечення.

3.          Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

4.          Зобов‘язати господарський суд м. Києва здійснити поворот виконання рішення в порядку ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Матеріали справи № 43/203 повернути господарському суду м. Києва.

6.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.05.10 (відправлено)