Постанова № 10064026, 07.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2010                                                                                           № 51/563

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від прокуратури: не з’явився,

від ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс»: Джяутов В.В. (директор),

від ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення»: Хоменко О.В. (за дов.), Письменський І.Ю. (за дов.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника військового прокурора Центрального регіону України та апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення»

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2010

у справі № 51/563 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "СпецКомСервіс"

до                                                   Державне підприємство Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення"

про                                                   стягнення 179340,00 грн.

за зустрічним

позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «СпецКомСервіс»

про розірвання договорів оренди №3./61 від 01.02.2002, №4./58 від 01.02.2002, №5 від 15.07.2002 з 01.01.2009

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» про стягнення 179 340, 00 грн. заборгованості за Договорами №3./61 від 01.02.2002, №4./58 від 01.02.2002, №5 від 15.07.2002.

04.11.2009 ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» подало до суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» всього 256200, 00 грн. – заборгованості та 10038, 81 грн. – пені.

27.11.2009 ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило суд позовні вимоги, викладені в раніше поданому позові на суму 179340, 00 грн. задовольнити, та збільшити розмір позовних вимог, а саме стягнути з ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» 76860, 00 грн.

В листопаді 2009 року Заступником військового прокурора Центрального регіону України було подано зустрічну позовну заяву в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» про визнання розірваними договорів оренди №3./61 від 01.02.2002, №4./58 від 01.02.2002, №5 від 15.07.2002 починаючи з 01.01.2009.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2010 у справі №51/563 первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «СпецКомСервіс» задоволено.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства Міністерства Оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» 256200, 00 – основного боргу, 2562, 00 грн. – державного мита та 236, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить суд його скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити, зустрічний позв задовольнити, з посиланням на те, що висновки викладені в рішення суду першої інстанції, не відповідають обставини справи, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Не погодилось з прийняти рішенням також Державне підприємство Міністерства Оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення», яке звернулось з апеляційною скаргою, просить суд його скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити, зустрічний позв задовольнити, з посиланням на те, що висновки викладені в рішення суду першої інстанції, не відповідають обставини справи, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційне подання та апеляційна скарга обґрунтовані тим, що при прийнятті спірного рішення, суд не прийняв до уваги представлені позивачем докази, а саме, копію листа №513 від 15.12.2008, що адресований ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» про розірвання Договору №3/61 від 01.02.2002 та пропозиція про укладення додаткової угоди до Договору №4/58 від 01ю02ю2002, що датована січнем 2009 року.

Апелянти посилаються на те, що судом також не взято до уваги пункти 10.3. спірних Договорів, якими встановлено підстави для розірвання договорів, зокрема, не внесення орендної плати орендарем (відповідачем) на розрахунковий рахунок орендодавця протягом трьох місяців з дня надходження останнього платежу. Отже, враховуючи те, що орендна плата Державним підприємством не сплачувалась протягом трьох місяців з дня надходження останнього платежу, спірні договору підлягають розірванню на підставі пункту 10.3., незалежно від того, яка із сторін звернулася до суду з вимогою про їх розірвання.

Позивачем надано відзив на апеляційне подання та апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційне подання та апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено 3 (три) спірні Договори оренди, а саме:

01.02.2002 між ТОВ «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» (орендодавець) та ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» (орендар) було укладено Договір оренди №3 (далі – Договір №3), за умовами якого орендодавець передає, орендар приймає у тимчасове користування комплект конструкцій алюмінієвий в кількості 1 шт. загальною площею 660 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул.. Поліська, 5 (пункти 1.1.-1.3.).

Факт передачі об’єкта оренди за Договором №3 підтверджується актом приймання –передачі нежитлових приміщень від 01.02.2002, який є додатком № 1 до договору оренди №3, підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками сторін.

Відповідно до пункту 4.1 Договору № 3 строк оренди складає 10 років з моменту прийняття об’єкта, що орендується, за актом приймання –передачі.

Пунктом 5.1 Договору №3 визначено, розмір орендної плати за об’єкт оренди складає 7 грн. 40 коп. за 1 кв.м. включаючи ПДВ.

Відповідно до пункту 5.2 Договору №3, загальна сума орендної плати за об’єкт оренди складає 4 884 грн. 00 коп., включаючи ПДВ. У зв’язку із зміною курсу гривні по відношенню до долару США на 3% сторони змінюють суму орендної плати у співвідношенні гривні до долару США. Курс 1 грн. по відношенні до 1 долару США на момент підписання даного договору складає 5,30 грн.

Пунктом 5.3 Договору №3 передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа за місяць попередній, на підставі наданого рахунку орендарю.

Додатковою угодою № 3 від 19.12.2007 сторонами внесено зміни до Договору № 3 та додаткових угод № 1 від 09.09.2005 та № 2 від 30.12.2005 до нього, відповідно до яких ціна оренди одного квадратного метра збірно – розбірної конструкції площею 660 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Поліська, 5, склала з 01.01.2008 – 12 грн. (у т.ч. 2 грн. 00 коп. ПДВ).

Зазначеною додатковою угодою № 3 від 19.12.2007 сторони передбачили, що загальна ціна орендної плати яку ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» зобов’язане було перераховувати ТОВ «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» кожного місяця за об’єкт оренди склала 7 920 грн. 00 коп. (у т.ч. ПДВ 1320 грн. 00 коп.), починаючи з 01.01.2008.

Пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 19.12.2007 сторонами узгоджено, що вона вступає в силу з дня її підписання і діє на протязі строку дії Договору №3 та додаткових угод № 1 від 09.09.2005 та № 2 від 30.12.2005 до нього.

01.02.2002 між ТОВ «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» (орендодавець) та ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» (орендар) було укладено Договір оренди №4 (далі – Договір №4), за умовами якого орендодавець передає, орендар приймає у тимчасове користування збірно – розбірний комплект металоконструкцій металево –оцинкованого в зібраному вигляді в кількості 1 шт. загальною площею 970 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 5 (пункти 1.1.-1.3.).

Факт передачі об’єкта оренди за Договором №4 підтверджується актом приймання –передачі нежитлових приміщень від 01.02.2002, який є додатком № 1 до Договору №4, підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками сторін.

Відповідно до пункту 4.1 Договору №4 строк оренди складає 10 років з моменту прийняття об’єкта, що орендується, за актом приймання –передачі.

Згідно з пунктом 5.1 Договору №4, розмір орендної плати за об’єкт оренди складає 7 грн. 40 коп. за 1 кв.м. включаючи ПДВ.

Відповідно до пункту 5.2 Договору №4, загальна сума орендної плати за об’єкт оренди складає 7 178 грн. 00 коп., включаючи ПДВ. У зв’язку із зміною курсу гривні по відношенню до долару США на 3% сторони змінюють суму орендної плати у співвідношенні гривні до долару США. Курс 1 грн. по відношенні до 1 долару США на момент підписання даного договору складає 5,30 грн.

Пунктом 5.3 Договору №4 передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа за місяць попередній, на підставі наданого рахунку орендарю.

Додатковою угодою № 3 від 19.12.2007 сторонами внесено зміни до Договору №4 та додаткових угод № 1 від 09.09.2003 та № 2 від 30.12.2005 до нього, відповідно до яких ціна оренди одного квадратного метра збірно – розбірної конструкції площею 970 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Поліська, 5, склала з 01.01.2008 – 12 грн. (у т.ч. 2 грн. 00 коп. ПДВ).

Зазначеною додатковою угодою № 3 від 19.12.2007 сторони передбачили, що загальна ціна орендної плати яку ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» зобов’язане було перераховувати ТОВ «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» кожного місяця за об’єкт оренди склала 11 640 грн. 00 коп. (у т.ч. ПДВ 1940 грн. 00 коп.) починаючи з 01.01.2008.

Пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 19.12.2007 сторонами узгоджено, що вона вступає в силу з дня її підписання і діє на протязі строку дії Договору №4 та додаткових угод № 1 від 09.09.2003 та № 2 від 30.12.2005 до нього.

15.07.2002 між ТОВ «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» (орендодавець) та ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» (орендар) було укладено Договір оренди №5 (далі – Договір №5), за умовами якого орендодавець передає, орендар приймає у тимчасове користування збірно – розбірний комплект конструкцій металево – алюмінієвий в зібраному вигляді в кількості 1 шт., загальною площею 505 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 5.

Факт передачі об’єкта оренди за Договором №5 підтверджується актом приймання –передачі нежитлових приміщень від 15.07.2002., який є додатком № 1 до Договору №4, підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками сторін.

Відповідно до пункту 4.1 Договору №5 строк оренди складає 10 років з моменту прийняття об’єкта, що орендується, за актом приймання –передачі.

Згідно з пунктом 5.1 Договору №5, розмір орендної плати за об’єкт оренди складає 7 грн. 40 коп. за 1 кв.м. включаючи ПДВ.

Відповідно до пункту 5.2 Договору №5, загальна сума орендної плати за об’єкт оренди складає 3 737 грн. 00 коп., включаючи ПДВ. У зв’язку із зміною курсу гривні по відношенню до долару США на 3% сторони змінюють суму орендної плати у співвідношенні гривні до долару США. Курс 1 грн. по відношенні до 1 долару США на момент підписання даного договору складає 5,30 грн.

Пунктом 5.3 Договору №5 передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа за місяць попередній, на підставі наданого орендарю.

Додатковою угодою № 3 від 19.12.2007. сторонами внесено зміни до Договору №5 та додаткових угод № 1 від 09.09.2003 та № 2 від 30.12.2005 до нього, відповідно до яких ціна оренди одного квадратного метра збірно – розбірної конструкції площею 505 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Поліська, 5, склала з 01.01.08р. – 12 грн. (у т.ч. 2 грн. 00 коп. ПДВ).

Зазначеною додатковою угодою № 3 від 19.12.2007 сторони передбачили, що загальна ціна орендної плати, яку ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення»зобов’язане було перераховувати ТОВ «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» кожного місяця за об’єкт оренди склала 6060 грн. 00 коп. (у т.ч. ПДВ 1010 грн. 00 коп.), починаючи з 01.01.2008.

Пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 19.12.2007 сторонами узгоджено, що вона вступає в силу з дня її підписання і діє на протязі строку дії Договору №5 та додаткових угод № 1 від 09.09.2003 та № 2 від 30.12.2005 до нього.

Як вбачається з матеріалів справи 06.07.2009 позивач за первісним позовом рекомендованою кореспонденцією направив ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» для оплати рахунки по орендній платі від 12.01.2009, від 12.02.2009, від 12.03.2009, від 15.04.2009, від 15.05.2009, від 15.06.2009, від 01.07.2009 на суму 179340, 00 грн. за період користування відповідачем за первісним позовом об’єктами оренди з січня до липня 2009 року, а 16.10.09р. – рахунки по орендним платежам від 15.08.2009, від 15.09.2009, від 15.10.2009 на суму 76860, 00 грн. за період користування відповідачем за первісним позовом об’єктами оренди з серпня до жовтня 2009 року за Договорами №3, №4, №5. Загальна сума виставлених рахунків становить 256200, 00 грн.

Отже, відповідач за первісним позовом неналежно виконав свої грошові зобов’язання за вищевказаними договорами оренди, у зв’язку з чим заборгованість ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» по орендним платежам за період з січня 2009 року до жовтня 2009 року за договором оренди № 3 від 01.02.2002 склала 79200 грн. 00 коп., за договором оренди № 4 від 01.02.2002 – 116400 грн. 00 коп. та за договором оренди № 5 від 15.07.2002. – 60600 грн. 00 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованість відповідача за первісним позовом станом на день розгляду спору становить 256200 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач за первісним позовом послався, по – перше, на те, що упродовж останніх місяців 2008 року та 2009 року не використовував об’єктів оренди до мети, визначеної договорами оренди № 3 від 01.02.2002, № 4 від 01.02.2002, № 5 від 15.07.2002. На підтвердження вищевказаних обставин відповідач за первісним позовом надав акти перевірки незайнятих складів ТМЦ суборенди від 02.02.2009 – 01.10.2009. По –друге, ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» звернуло увагу суду на порушення позивачем за первісним позовом своїх зобов’язань за вказаними договорами щодо своєчасного виставлення йому рахунків на оплату орендної плати. Також відповідач за первісним позовом звернув увагу суду на те, що він неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» з пропозиціями розірвати зазначені договори.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що хоча Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» і направило несвоєчасно рахунки на оплату послуг по оренді за період з січня 2009 року до жовтня 2009 року відповідачу за первісним позовом, проте це не звільняє останнього від належного виконання покладених на нього грошових зобов’язань за договорами оренди №3 від 01.02.2002, № 4 від 01.02.2002 та № 5 від 15.07.2002 після отримання вказаних рахунків.

Судова колегія не погоджується із позицією відповідача за первісним позовом, оскільки, по – перше, наведені ним обставини не звільняють його від належного виконання покладених на нього грошових зобов’язань, а, по – друге, ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» не довело належними та допустимими доказами неможливості використання об’єктів оренди за договорами № 3 від 01.02.2002, № 4 від 01.02.2002, № 5 від 15.07.2002 через незалежні від нього обставини (пункт 6 статті 762 Цивільного кодексу України), а по-третє, спірні договори не були розірвані ані за згодою сторін, ані в судовому порядку, не визнані недійсними тощо, а отже є обов’язковими для виконання.

За таких обставин вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми основного боргу в сумі 256200, 00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову про розірвання договорів оренди № 3./61 від 01.02.2002, № 4./58 від 01.02.2002 та № 5 від 15.07.2002 з 01.01.2009 судова колегія зазначає наступне.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Заступник військового прокурора Центрального регіону України посилається на приписи статтю 652 Цивільного кодексу України, яка передбачає зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У даному випадку як істотну зміну обставин Заступник прокурора посилається на те, що орендар (Державне підприємство) не використовує об`єкти оренди, проте повинно сплачувати орендні платежі, що внаслідок економічної кризи є особливо загрозливим. Стверджує, що позивач за зустрічним позовом не міг передбачити зазначених обставин, у протилежному разі договір би не укладав і у даному випадку наявні всі чотири умови, передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України.

Проте судова колегія не погоджується з вищевказаною правовою позицією Заступника військового прокурора Центрального регіону України з огляду на наступне.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у статтях 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом встановлено, що ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» є учасником господарських відносин та здійснює господарську діяльність, реалізуючи свою господарську компетенцію.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, закріплених у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Отже, в силу положень зазначеної норми права, законодавець надає перевагу можливості сторін самостійно вирішити питання про зміну змісту договору у зв'язку із істотною зміною обставин або про його розірвання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті обставин.

Проте, позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення ним дій з метою реалізації його права щодо приведення змісту спірних договорів у відповідність до нових обставин, які він не передбачав при їх укладанні.

Представлена суду копія листа № 513 від 15.2.2008, що адресований орендодавцеві, про розірвання договору № 3./61 від 01.02.2002 та пропозиція про укладення додаткової угоди до договору № 4./58 від 01.02.2002, що датована січнем 2009 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суду не представлено жодного доказу їх направлення/вручення орендодавцеві, і останній такий факт заперечує.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України визначаються правила розірвання або зміни договору за рішенням суду, за умови, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання.

Крім того, стаття 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої в тому числі пред'явлено цей позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов , зазначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, сама істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору.

Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач за зустрічним позовом, з урахуванням положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування, повинен довести наявність одночасно всіх чотирьох умов для розірвання договору, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане (така ж позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 15.05.2007, копія міститься в матеріалах справи).

Проте позивач не довів наявності усієї сукупності умов для розірвання укладених сторонами договорів на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Заступник військового прокурора Центрального регіону України необґрунтовано просить суд розірвати договори оренди № 3./61 від 01.02.2002, № 4./58 від 01.02.2002 та № 5 від 15.07.2002 саме з 01.01.2009, з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, беручи до уваги те, що вказаною нормою передбачено можливість встановлення за рішенням суду іншого строку набрання чинності, а не надання зворотної сили розірванню договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав при вирішенні спору про розірвання договору визнавати його припиненим з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки розірвання договору.

Вищевикладені обставини також підтверджуються позицією ВГСУ, викладеною у постанові від 14.05.2008 у справі № 56/248-07 (копія в матеріалах справи).

Щодо іншої заявленої підстави для розірвання договорів - у зв’язку з невнесенням орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня надходження останнього платежу (пункт 10.3 спірних Договорів), судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 10.3. спірних Договорів, зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін або за рішенням суду, якщо порушено істотні умови договору та не внесенням ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» орендної плати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «СпецКомСервіс»протягом трьох місяців з дня надходження останнього платежу.

Відповідно до приписів статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи те, що відповідно до вказаної норми права саме наймодавець, з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, може реалізувати своє право на відмову від договору оренди, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, судова колегія вважає безпідставним посилання Заступника військового прокурора Центрального регіону України на те, що підставою для розірвання спірних договорів на вимогу ДП МОУ «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» є невнесення останнім орендних платежів протягом трьох місяців з дня надходження останнього платежу.

Інших підстав для розірвання спірних Договорів у зустрічній позовній заяві не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про розірвання договорів оренди № 3./61 від 01.02.2002, № 4./58 від 01.02.2002 та № 5 від 15.07.2002 з 01.01.2009 є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Судова колегія звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в клопотанні про збільшення позовних вимог від 04.11.2009 позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом окрім заборгованості, також суму пені в розмірі 10038, 81 грн.

З описової та мотивувальної частин ухвали Господарського суду м. Києва від 06.11.2009 вбачається, що судом вищезазначену заяву позивача розглянуто та відмовлено в її прийнятті. Однак в резолютивній частині даної ухвали та в оскаржуваному рішенні про відмову в прийнятті заяви ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» зазначено не було.

Таким чином питання щодо стягнення пені судом першої інстанції вирішено не було.

Відповідно до частини 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

07.04.2010 в судовому засіданні від ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» надійшло клопотання про відмову від позову в частині стягнення пені.

Згідно з частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши заяву ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» про відмову в позові в частині стягнення пені, колегія суддів вважає, що зазначена відмова не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, суд приймає відмову ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» в позові в частині стягнення пені.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, провадження у справі в частині стягнення пені підлягає припиненню.

Також судова колегія звертає увагу, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2009 присуджено повернути ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» з Державного бюджету України зайве сплачене державне мито в розмірі 38, 00 грн.

При дослідженні обставин справи, судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції не було враховано вимогу позивача щодо стягнення пені.

Враховуючи те, що відмова ТОВ «ВКФ «СпецКомСервіс» від позову в частині стягнення пені не є підставою для повернення державного мита, тому, державне мито поверненню не підлягає.

Апеляційне подання та апеляційна скарга не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2010 по справі № 51/563 підлягає зміні. Апеляційне подання Заступника військового прокурора Центрального регіону України та апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання Заступника військового прокурора Центрального регіону України та апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м .Києва від 10.02.2010 у справі № 51/563 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступні редакції:

«Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «СпецКомСервіс» задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» (02093, м. Київ, вул. Поліська, 5, код 07673802) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «СпецКомСервіс» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд 8-А, код 31841261) 256 200 (двісті п’ятдесят шість тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 2 562 (дві тисячі п’ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Провадження у справі №51/563 в частині стягнення пені в сумі 10038, 81 грн. припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» відмовити.»

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 51/563 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді