Постанова № 10063849, 11.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010                                                                                           № 7/33

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівська філія Акціонерного банку "Синтез"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2010

у справі № 7/33 ( .....)

за позовом                               Дочірнє підприємство "Управління майном" ЗАТ "Чернігівоблбуд"

до                                                   Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Синтез"

про                                                   стягнення 556470,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2010 у справі №7/33 позов задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Акціонерний банк “Синтез” на користь Дочірнього підприємства “Управління майном” Закритого акціонерного товариства “Чернігівоблбуд” 556470,41 грн. - грошових коштів банківського вкладу та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ “Синтез” в особі Чернігівської філії АБ “Синтез” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2010 у справі №7/33, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Так, скаржник наголошує на тому, що , Чернігівська філія АБ „Синтез” не є юридичною особою, що підтверджується довідкою АА №263370 з ЄДРПОУ, тому позов повинен бути скерований за місцем знаходження юридичної особи в порядку, передбаченому п. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, оскільки при постановленні рішення не була врахована та обставина, що затримка у виплаті коштів позивачу пов’язана з тимчасовими фінансовими труднощами банку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення просить залишити – без змін.

Ухвалою від 02.04.2010 розгляд справи було призначено на 11.05.2010.

В судове засідання не з’явилися представники сторін.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення отримав від позивача -“Виноградова В.М.” а.с. 63, від відповідача – повноважні представники за довіреностями а.с.62,64), по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду Чернігівської області за наявними у справі матеріалами без представників сторін.

Крім того, позивачем був поданий відзив на апеляційну скаргу, та клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

До Господарського суду Чернігівської області звернулося з позовною заявою ДП “УМ “ЗАТ “Чернігівоблбуд ” про стягнення з відповідача 556470,41грн. - грошових коштів, перерахованих згідно Договору банківського вкладу № 111 від 16.01.2008 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся з листом №4/12 від 19.01.2010 до відповідача з проханням перерахувати по закінченню дії Договору 25.01.2010 депозитні кошти на рахунок позивача. Однак, станом на 28.01.2010 відповіді на зазначений лист позивач не отримав, кошти перераховані не були.

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Акціонерним Банком “Синтез” в особі Заступника Голови Правління – директора Чернігівської філії Савченка В.Ф. та ДП “УМ “ЗАТ “Чернігівоблбуд” (вкладник) був укладений Договір банківського вкладу № 111 від 16.01.2008р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору вкладник (позивач) вносить, а банк (відповідач) приймає грошові кошти на строковий вклад в тимчасове користування у безготівковій формі на 12 місяців та 5 днів в сумі 650000,00 грн. під 15% річних із щомісячним приєднанням відсотків до суми вкладу, з правом поповнення на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідач відкриває позивачу депозитний рахунок № 26152500071, а позивач не пізніше двох банківських днів, тобто в строк до 18.01.2008 р. вносить на цей рахунок грошовий вклад. Депозитний вклад залучається на строк по 21 січня 2009 р., або остання дата строку, яка визначається відповідно до п. 7.1. цього Договору, що регулює порядок дострокового отримання вкладу та припинення дії договору (пункти 1.2., 1.3., 2.1 Договору).

В подальшому, між сторонами була укладена Додаткова угода № 4 від 20.01.2009 до Договору (далі – Додаткова угода), відповідно до умов якої сторони змінили п. 1.1 Договору та виклали його в такій редакції : “Вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти на строковий вклад в тимчасове користування у безготівковій формі на 12 місяців та п’ять днів в сумі 650000 грн. під 22 відсотка річних із щомісячним приєднанням відсотків до суми вкладу з правом поповнення на умовах, передбачених цим договором”.

Пунктом 2 Додаткової угоди сторони змінили п. 1.3 Договору і визначили, що датою повернення вкладу є 25.01.2010 або остання дата строку, яка визначається відповідно до п. 7.1 Договору.          

В свою чергу, виконуючи була умови Договору позивач Платіжним дорученням № 18 від 16.01.2008 перерахував на депозитний рахунок 650000 грн., 50000 грн. перераховано Платіжним дорученням № 248 від 11.07.2008, Платіжним дорученням № 283 від 06.08.2008 - 200000 грн. Загальна сума перерахувань склала 900000 грн.

На виконання умов Договору відповідачем здійснювалось нарахування відсотків, з приєднанням їх до основної суми вкладу.

Відповідно до розрахунку позивача та виписки по особовому рахунку, наданої відповідачем, останній за згодою сторін здійснював часткове перерахування кошів на рахунок позивача в сумі 575000 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, сторони визначили умовами Договору строк повернення вкладу, а саме, 25.01.2010.

Позивач листом № 4/12 від 19.01.2010 звернувся до Чернігівської філії АБ “Синтез” з вимогою перерахувати з депозитного рахунку № 26152500071 на поточний рахунок № 2600800010416 в ЧФ ВАТ КБ “Хрещатик” депозитні кошти по закінченню 25.01.2010 Договору № 111 банківського вкладу від 16.01.2008 р.          

Станом на 26.01.2010 залишок неповернутого банківського вкладу становив 556470,41 грн. з нарахованими договірними процентами.

Відповіді на вищезазначений, лист отримано не було, в зв’язку з чим сума заборгованості по банківському вкладу на день прийняття рішення не погашена, що підтверджується розрахунком позивача та випискою з особового рахунку та складає 556470,41грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов’язки.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст.. 526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором банківського вкладу.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст.. 1058 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 6 ст. 1061 ЦК України передбачено, що у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Судова колегія критично відноситься до посилань скаржника у апеляційній скарзі на те, що, оскільки Чернігівська філія АБ „Синтез” не є юридичною особою, тому справа мала розглядатися в порядку, передбаченому п.2 ст. 15 ГПК України, за місцезнаходженням юридичної особи, і отже, рішення прийняте з порушенням правил підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний банк „Синтез” (код 21564391) зареєстровано 24.12.1993 в Печерській районній у м. Києві державній адміністрації.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 12.02.2010 державним адміністратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації проведено зміну найменування юридичної особи - “Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний банк „Синтез ” змінено на “Публічне акціонерне товариство „Акціонерний банк „Синтез” (код 21564391).

В свою чергу, місцевий господарський суд відповідно до норм ГПК України здійснив зміну найменування Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний банк „Синтез” на Публічне акціонерне товариство „Акціонерний банк „Синтез”, але помилково послався на здійснення процесуального правонаступництва відповідно до ст.. 25 ГПК України, не врахувавши, що у даному випадку не відбулась реорганізація. Зміна найменування не є підставою для реорганізації.

Згідно із Положенням про Чернігівську філію Акціонерного банку „Синтез”, затвердженого Спостережною радою АБ „Синтез” (Протокол №7 від 07.04.2008), Чернігівська філія АБ „Синтез” – відокремлений структурний підрозділ, що не має статусу юридичної особи, діє від імені АБ “Синтез” на підставі цього Положення (п.п. п.2.1., 7.2, 9.1).

Крім того, відповідно до довіреності від 01.09.2009 (п.6) АБ „Синтез” уповноважує директора філії АБ „Синтез” в м. Чернігові „... бути представником банку в усіх судах загальної юрисдикції.. ”.

Отже, відповідно до п.4 ст. 15 ГПК України, територіальна підсудність даного спору була правильно визначена залежно від місцезнаходження уповноваженого структурного підрозділу - Чернігівської філії Акціонерного Банку “Синтез”, тобто, в Господарському суді Чернігівської області.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище та відсутність коштів є голослівним, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов’язання за Договором в повному обсязі та вчасно.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2010 у справі №7/33 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2010 у справі №7/33 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Синтез” в особі Чернігівської філії Акціонерного Банку “Синтез” – без задоволення.

          2.Матеріали справи № 7/33 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді