Постанова № 10062896, 18.06.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.06.2010 р.                                                             справа №23/162

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів від позивача:Бурлаченко А.М. –за довіреністю №01-02/10 від 01.02.2010р. Новікова І.М. –за довіреністю б/н від 01.02.2010р. від відповідача:Ярук А.І. –за довіреністю б/н від 11.03.2010р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від28.04.2010 року

у справі№ 23/162 (суддя Подколзіна Л.Д.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97», м. Макіївка Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж»,м. Донецьк простягнення 173 117 грн. 97 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2009 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97», м. Макіївка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк про стягнення боргу в розмірі 136203 грн. 76 коп.

Заявою №328 від 07.08.2009р. позивач змінив підстави позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просив стягнути заборгованість на підставі накладних та актів здачі-приймання робіт.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.08.2009р. було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97», м. Макіївка Донецької області у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк про стягнення боргу в розмірі 136203 грн. 76 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2009р., рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2010р., рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2009р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи, позивач надав заяву №16/04 від 16.04.2010р., в якій просить стягнути заборгованість в розмірі 173117 грн. 97 коп., в т.ч. заборгованість в розмірі 136203 грн. 76 коп., інфляційні в розмірі 31404 грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 5509 грн. 66 коп., яка прийнята до розгляду господарським судом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.04.2010р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97»були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк заборгованість в розмірі 136203 грн. 76 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України, неповним з'ясуванням обставин справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 28.04.10р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97», м. Макіївка Донецької області, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну інстанцію залишити рішення господарського суду Донецької області від 28.04.10р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 23/162 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню в частині відмови в повному обсязі у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.09.2008р. по 16.10.2008р. включно, позивачем здійснено поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 72 728грн. 32коп. за видатковими накладними №РН-281077 від 09.09.2008р., №РН-277867 від 01.09.2008р., №РН-277866 від 01.09.2008р., №РН-277869 від 01.09.2008р., №РН-277870 від 01.09.2008р., №РН-295271 від 16.10.2008р., №РН-295269 від 16.10.2008р. та №РН-295270 від 16.10.2008р., який отриманий уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” Войтенко Генадієм Миколайовичем за довіреностями серії ЯПД №048027 від 22.08.2008р. та серії ЯПЛ №815169 від 16.10.2008р.

          Крім того, позивачем виконані для відповідача підрядні роботи з монтажу віконних конструкцій, поставлених за вищезазначеними накладними на загальну суму 63475,44грн., що підтверджується підписаними обома сторонами без заперечень та зауважень, скріпленими печатками обох підприємств, актами здачі-приймання робіт від 10.02.2009р. №511011, №502511, №506509, №506508, №506056, №510522, №510465, №510466, №510467, №510468, №510469, №510470, №510479, №510480, №510481, №510482, №510483, №510484, №510485, №510488, №510489, №510490, №510491, №510492, №510498, №510499, №510500, №510501, №510502, №510503, №510504, №510505, №510506 та від 10.04.2009р. №510533, №510532, №510531, №510530, №510529, №510528, №510527, №510526, №510525, №510524, №510523, №510520, №510518, №510517, №510516, №510515, №510514, №510513, №510512, №510511, №510510, №510509, №510508, №510507, №510594, №510602, №510601, №510600, №510599, №510598, №510597, №510595, №510593, №510591, №510589, №510588, №510587, №510521, №510519, №510585, №510536, №510535, №510534 та №510630. Монтаж позивачем віконних конструкцій, поставлених відповідачу за видатковими накладними є нероздільним процесом поставки товару.

У зв'язку з невиконанням відповідачем його зобов'язань з оплати, що виникли за фактичними взаємовідносинами сторін з купівлі-продажу товару та виконання робіт з його монтажу, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 136203 грн. 76 коп., інфляційних в розмірі 31404 грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 5509 грн. 66 коп. (з урахуванням заяви №16/04 від 16.04.2010р.).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобов’язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 Цивільного кодексу України.

Якщо строк (період) виконання боржником зобов’язання не встановлений або зазначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо зобов’язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснено поставку товару за видатковими накладними №РН-281077 від 09.09.2008р., №РН-277867 від 01.09.2008р., №РН-277866 від 01.09.2008р., №РН-277869 від 01.09.2008р., №РН-277870 від 01.09.2008р., №РН-295271 від 16.10.2008р., №РН-295269 від 16.10.2008р. та №РН-295270 від 16.10.2008р на загальну суму 72 728грн. 32коп., а відповідачем прийнятий вищезазначений товар без зауважень та заперечень відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем були виконані монтажні роботи відповідно до актів здачі-приймання робіт, які прийняті відповідачем без зауважень та заперечень відповідно до вимог ст. 853 Цивільного кодексу України.

Судовою колегією розглянуті та не прийняті до уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що в довіреностях на отримання матеріальних цінностей є посилання на договір №14 від 15.08.2007р., оскільки матеріалами справи та поясненнями сторін не підтверджено факт наявності між сторонами правовідносин за таким договором, тому що ані позивач, ані відповідач не надали суду належних та допустимих доказів узгодження сторонами істотних умов договору №14 від 15.08.2007р. Зокрема, сторонами не був погоджений конкретний предмет цього договору, в його тексті відсутні відомості про товар, тобто не було визначено найменування (номенклатуру, асортимент), кількість, вартість продукції. Будь-яких Додатків до Договору (специфікацій) у вигляді оформлених передбачених договором способом, що повинні містити істотні умови договору до вказаного Договору №14 сторонами до матеріалів справи також надано не було. Доказів фактичного узгодження сторонами предмету договору шляхом підписання товарних накладних в матеріалах справи немає, оскільки надані позивачем і прийняті судом першої інстанції в якості належних і допустимих доказів товарно-транспортні накладні не містять в собі доказів їх відношення саме до договору.

В даних видаткових накладних та актах здачі-приймання робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін є посилання на рахунки-фактури (т.2, арк. с. 69-150) та відсутнє будь-яке посилання договір, в т.ч. на договір №14 від 15.08.2007р.

З рахунків-фактур, які надані позивачем до матеріалів справи на вимогу суду, вбачається, що вони були виписані на підставі замовлень, в яких також відсутнє будь-яке посилання на договір №14 від 15.08.2007р., але докази вручення або направлення позивачем вищезазначених рахунків відповідачу в матеріалах справи відсутні. Таким чином, матеріалами справи не підтверджено факт наявності між сторонами саме договірних правовідносин.

Оскільки позивач підставою позову визначив наявність між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу товару та виконання робіт з його монтажу, і позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу №475 від 09.11.2009р. щодо погашення заборгованості за товар, отриманий за видатковими накладними та виконаних робіт за актами здачі-приймання робіт, що є вимогою у розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України і враховуючи те, що на момент прийняття рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів оплати суми боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 136 203 грн. 76 коп.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України,          боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв»язку з невиконанням відповідачем його зобов»язань з оплати поставленного товару та виконаних робіт, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 31 404 грн. 55 коп. за період з вересня 2008р по березень 2010р. та 3% річних в розмірі 5 509 грн. 66 коп. за період з 02.09.08р. по 19.04.10р., які прийняті господарським судом до розгляду по суті, про що свідчить текст рішення (абзац 10 другої сторінки).

Судова колегія вважає, що господарським судом Донецької області неправомірно відмовлено у задоволенні цих позовних вимог в повному обсязі з посиланням тільки на те, що заявлення додаткових вимог, які не були заявлені позивачем, є фактично новими позовними вимогами, а не їх збільшенням, оскільки якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то їх може бути пред'явлено з дотриманням вимог процесуального законодавства України.

Як вбачається з даної заяви, позивач просить додатково стягнути інфляційні та 3% річних, які нараховані на суму основного боргу, яка є предметом спору, а тому, на переконання судової колегії, такі вимоги є пов'язаними з основною вимогою про стягнення боргу.

Так, заява про збільшення позовних вимог №16/04 від 16.04.2010р. була подана до господарського суду 16.04.2010р. з дотриманням вимог процесуального законодавства України та розглянута у судовому засіданні 19.04.2010р., в якому був присутній представник відповідача, який заперечував проти збільшення позовних вимог (протокол судового засідання від 19.04.2010р. т. 3, арк. с. 10).

Відповідно до ст.1 Господарського процессуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи звертаються до суду за захистом своїх порушених прав і інтересів, відповідне право позивачів кореспондується обов'язком суду розглянути заявлені вимоги в передбаченому процесуальним законом порядку та захистити порушене право чи інтерес заявника.

В даному випадку позовні вимоги про стягнення інфляційних в розмірі 31 404 грн. 55 коп. та 3% річних в розмірі 5 509 грн. 66 коп. судом першої інстанції прийняті до розгляду по суті, тому відмовляти у їх задоволенні можливо лише з підстав їх необґрунтованості або недоведеності, а не з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, в цій частині рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог, виходячи з наступного:

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, наданий позивачем, судова колегія вважає, що він частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки початком строку прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання є 18.11.2009р., відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи пред»явлення позивачем листа-вимоги 10.11.2009р. (т. 3, арк.с.1-2).

Тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних за період з грудня 2009р. по березень 2010р. в розмірі 7 640 грн. 78 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних за період з 18.11.2009р. по 19.04.2010р. в розмірі 1712 грн. 81 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

В частині стягнення інфляційних в розмірі 23 763 грн. 77 коп. та 3% річних в розмірі 3796 грн. 85 коп. позивачу відмовляється в зв”язку з безпідставністю.

          Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи відповідача, що рахунки-фактури є додатками до договору №14 від 15.08.2007р., так як ніякого посилання в даних рахунках на договір немає і відповідачем не доведено суду наявність між сторонами правовідносин саме за договором.

          Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, але рішення суду від 28.04.2010р. по справі №23/162 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 31 404 грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 5 509 грн. 66 коп. з прийняттям нового рішення по суті в цій частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2010 року у справі №23/162 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2010 року у справі № 23/162 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 31404 грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 5509 грн. 66 коп.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97», м. Макіївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 136203 грн. 76 коп., інфляційних в розмірі 31404 грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 5509 грн. 66 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж»83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 2, ЗКПО 30871714 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97»86115, Донецька область, м. Макіївка, вул. Магістральна, 4, ЗКПО 25121615 заборгованість в розмірі 136203 грн. 76 коп., інфляційні в розмірі 7640 грн. 78 коп., 3% річних в розмірі 1712 грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 455грн. 57 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 262 грн. 75коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс-97», м. Макіївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк про стягнення інфляційних в розмірі 23 763 грн. 77 коп., 3% річних в розмірі 3796 грн. 85 коп.

В іншій частині рішення господарського суду від 28.04.2010р. у справі №23/162 - залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС