Рішення № 100618335, 26.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2021 року м. Рівне №460/1302/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в приватному підприємстві лікувальний заклад «Лелека» з 20 травня 1994 року по 12 лютого 2000 року та здійсненні перерахунку розміру пенсії з дати первинного призначення;

2) зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в приватному підприємстві лікувальний заклад «Лелека» з 20 травня 1994 року по 12 лютого 2000 року та здійснити відповідний перерахунок розміру її пенсії з дати первинного призначення – 23 травня 2020 року.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що з 23 травня 2020 року вона отримує пенсію за віком на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне». При цьому, при обрахунку загального страхового стажу позивача на момент призначення пенсії територіальним органом Пенсійного фонду України не був врахований період її роботи на посаді головного бухгалтера в приватному підприємстві лікувальний заклад «Лелека» з 20 травня 1994 року по 12 лютого 2000 року. Позивач вказує, що липні 2020 року вона звернулася до відповідача із заявою про зарахування періоду роботи з 20 травня 1994 року по 12 лютого 2000 року до страхового стажу та проведенні перерахунку пенсії у зв`язку із збільшенням загального трудового стажу. Однак відповідач своїм листом повідомив про відмову в зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу без надання підтверджуючих документів, мотивуючи своє рішення тим, що запис в трудовій книжці про звільнення з посади головного бухгалтера приватного підприємства лікувальний заклад «Лелека» з 12 лютого 2000 року містить виправлення. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки запис в трудовій книжці позивача про звільнення був виправлений безпосередньо директором приватного підприємства лікувальний заклад «Лелека», а саме виправлення засвідчене його підписом та печаткою підприємства. З наведених підстав, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач дійсно перебуває у нього на обліку та з 23 травня 2020 року отримує пенсію за віком на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне». Відповідач вказує, що період роботи з 20 травня 1994 року по 19 травня 1997 року був зарахований до страхового стажу позивача при призначенні пенсії останній. Разом з тим, у записі за № 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 20 травня 1994 року), скан-копія якої міститься у електронній пенсійній справі позивача, є виправлення у даті звільнення з приватного підприємства - лікувального закладу «Лелека», що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Дата наказу у графі 4 виправлена власником підприємства. Крім того, відтиск печатки приватного підприємства - лікувального закладу «Лелека» у такій трудовій книжці не містить номера ЄДРПОУ юридично особи. Враховуючи зазначене, підстави для зарахування періоду роботи позивача в приватному підприємстві - лікувальному закладі «Лелека» з 20 травня 1997 року по 12 лютого 2000 року до страхового стажу відсутні. З огляду на вказане, відповідач просить в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

З 23 травня 2020 року позивач отримує пенсію за віком, призначену на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне».

При призначені пенсії до страхового стажу позивача не був зарахований період роботи на посаді головного бухгалтера в приватному підприємстві - лікувальний заклад «Лелека» з 20 травня 1997 року по 12 лютого 2000 року, що стверджується наявною в матеріалах справи копією розрахунку страхового стажу ОСОБА_2

31 липня 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила здійснити перерахунок її пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 20 травня 1997 року по 12 лютого 2000 року.

Листом від 27 серпня 2020 року за № 7340-7136/Г-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав проведення перерахунку страхового стажу та пенсійної виплати, з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058).

Також, частиною четвертою статті 24 Закону № 1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як зазначено вище по тесту рішення Закон № 1058 набрав чинності 1 січня 2004 року, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року умови та порядок надання трудових і соціальних пенсій непрацездатним громадянам України визначав Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При цьому, згідно з приписами статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому, підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз вказаних вище норм права дозволяє прийти до висновку, що в разі відсутності в трудовій книжці необхідних записів або їх неправильному чи неточному оформленні за періоди роботи до 1 січня 2004 року, зарахування таких періодів роботи до страхового стажу здійснюється на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про відповідні періоди роботи.

У період роботи позивача на посаді головного бухгалтера в приватному підприємстві лікувальний заклад «Лелека» з 20 травня 1994 року по 12 лютого 2000 року питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулювалися Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі – Інструкція № 58).

Пунктом 2.4. Інструкції № 58 було встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

В свою чергу, пунктом 2.6. Інструкції № 58 було встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Згідно з записом № 1 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з 20 травня 1994 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду головного бухгалтера приватного підприємства - лікувального закладу «Лелека». Підстава внесення запису: наказ № 4-к від 20.05.1994 року.

Відповідно до запису № 2 в такій трудовій книжці, з 12 лютого 2000 року позивач була звільнена за власним бажанням (по догляду за дитиною до 14 років). Водночас, у графі 4 такого запису вказані відомості про підставу його внесення, які містять виправлення, а саме виправлено рік видання наказу про звільнення на « 2000р». При цьому, у правому верхньому куті аркушу трудової книжка міститься напис «Виправленому в записі № 2 дата наказу 12.02.2000р вірити», який скріплений підписом керівника та печаткою приватного підприємства - лікувального закладу «Лелека».

Суд звертає увагу на те, що датою заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 є 20 травня 1994 року.

Разом з тим, графа «Дата заповнення» на першому аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 в частині року містить префікс « 20», виготовлений друкарським способом. Вказане, на переконання суду, свідчить на користь того, що бланк трудової книжки серії НОМЕР_1 був виготовлений після 01 січня 2000 року, тобто після дати її заповнення.

Також суд враховує, що на момент заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 механізм отримання підприємствами, установами, організаціями і господарськими об`єднаннями печаток і штампів був врегульований Інструкцією про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженою наказом МВС України від 18 жовтня 1993 року № 643 (далі – Інструкція № 643).

Згідно з пунктом 2.1. Інструкції № 643, дозволи (додаток N 1) на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів є документами суворої звітності.

Відповідно до підпункту 2.2.3. пункту 2.2 Інструкції № 643, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого і регіонального самоврядування, підприємствам, установам і організаціям, релігійним та господарським об`єднанням, а також підприємцям-громадянам, дозволи на виготовлення печаток і штампів видаються міськрайвідділами внутрішніх справ.

Так, пункт 2.3. Інструкції № 643 визначав, що для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів керівники підприємств, установ, організацій і господарських об`єднань подають в органи внутрішніх справ письмове клопотання, де вказується особа, відповідальна за отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів, а громадяни - заяву.

Свою чергу, підпункт 2.4.2. пункту 2.4. Інструкції № 643 встановлював, що господарськими об`єднаннями, підприємцями-юридичними особами та підприємцями-громадянами до клопотань додаються: зразки (ескізи) печаток, штампів у двох примірниках, завірених органом, що прийняв рішення про утворення чи реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, громадського чи господарського об`єднання. Крім того, громадські та господарські об`єднання подають виписку із статуту чи положення, затверджених відповідними міністерствами чи іншими центральними органами державної виконавчої влади або органами місцевого і регіонального самоврядування про надання права користуватися печатками і штампами, а суб`єкти підприємницької діяльності - копію свідоцтва про державну реєстрацію, номер якого зазначається на печатках і штампах таких суб`єктів.

Також пунктом 4.2 Інструкції № 643 було передбачено, що на печатках і штампах суб`єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.

Аналіз наведеним вище положень Інструкції № 643 дозволяє прийти до висновку про те, що на момент заповнення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 печатки, зокрема, підприємств, установ і організаціям, релігійних та господарських об`єднання виготовлялися виключно з дозволу міськрайвідділів внутрішніх справ та обов`язково мали містити номер свідоцтва про державну реєстрацію відповідного суб`єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, наявні у трудовій книжці відтиски печатки приватного підприємства - лікувального закладу «Лелека» не містять номер свідоцтва про державну реєстрацію, що ставить під сумнів легітимність походження такої печатки та, відповідно, засвідчених нею записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Крім того, судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем була долучена, зокрема, трудова книжка серії НОМЕР_2 , згідно з записами №№ 5-8 якої позивач в період з 01 квітня 1985 року по 19 травня 1997 року працювала у Рівненському радіотехнічному заводі. Відповідні записи не містять жодних виправлень чи неточностей, а тому вказаний період роботи був зарахований до страхового стажу позивача, що підтверджується долученою відповідачем до відзиву копією розрахунку страхового стажу ОСОБА_2 .

Однак, як вказано вище по тексту рішення, згідно з записом № 1 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з 20 травня 1994 року по була прийнята на посаду головного бухгалтера до приватного підприємства - лікувального закладу «Лелека», тобто на момент, коли остання була працевлаштована у Рівненському радіотехнічному заводі.

Описані вище обставини в їх сукупності, на переконання суду, були достатньою підставою для витребування територіальним органом Пенсійного фонду України у позивача додаткових документів з метою підтвердження спірного періоду роботи в приватному підприємстві - лікувальному закладі «Лелека» з 20 травня 1997 року по 12 лютого 2000 року.

Разом з тим, будь-яких підтверджуючих документів з метою зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивачем до територіального органу Пенсійного фонду подано не було, що не заперечується останньою за змістом позовної заяви.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу в перерахунку страхового стажу та пенсійної виплати шляхом включення до загального страхового стажу періоду роботи в приватному підприємстві - лікувальному закладі «Лелека» з 20 травня 1997 року по 12 лютого 2000 року, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак не допускав порушення прав та інтересів позивача.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, у зв`язку з чим суд вважає такі вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 жовтня 2021 року.

Суддя В.В. Щербаков