Постанова № 10061553, 09.06.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2010 року Справа № 28/104-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі – Пруднікова Г.В.

за участю представників сторін:

позивач: Афанасьєв Р.Г.

відповідач: Тренбач С.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика „Рейнфорд", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2010р. у справі № 28/104-10

за позовом приватного підприємства „МК-ПАК”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика „Рейнфорд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 91 235,78 грн.

та

зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика „Рейнфорд", м. Дніпропетровськ

до приватного підприємства „МК-ПАК”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 45959,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року ПП „МК-ПАК” звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Молочна фабрика „Рейнфорд" про стягнення з останнього 96260,77 грн., що становить суму основної заборгованості за договором поставки №19/02-09 у розмірі 82702,41 грн., пеню у сумі 8643.18 грн., 3% річних в сумі 1 299,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 615,30грн. (з урахуванням збільшення суми позовних вимог).

За матеріалами позову було порушено провадження у справі №28/104-10.

В межах провадження у справі ТОВ "Молочна фабрика „Рейнфорд" було подано зустрічний позов про стягнення з ПП „МК-ПАК” неустойки за недопоставку товару у сумі 45959,80 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2010 року у справі № 28/104-10 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги за первісним позовом задоволені частково; з відповідача на користь позивача суму основного боргу та інфляційних втрат стягнуто у повному обсязі, пеню - у розмірі 8561,47 грн., відсотки річних - у сумі 1287,92 грн.; в решті позову відмовлено.

Окрім того, пункт 5.2 договору поставки №19/02-09 від 19.02.2009р. був визнаний господарським судом недійсним у відповідності до ст. 83 ГПК України.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості отриманої продукції; факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків; нарахування пені, інфляційних та річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання передбаченого договором, укладеним між сторонами та нормами чинного законодавства.

У задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Ухвалюючи дане рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що п. 5.2 договору поставки №19/02-09 від 19.02.2009р. прямо суперечить приписам цивільного законодавства, яким не передбачено стягнення пені за не виконану поставку за правочином.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ „Молочна фабрика „Рейнфорд” звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП „МК-ПАК” у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за первісним позовом та задовольнити зустрічний позов. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

ПП „МК-ПАК” у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 19.02.09р. між приватним підприємством „МК-ПАК” (Постачальник) та ТОВ „Молочна фабрика „Рейнфорд” (Покупець) був укладений договір поставки за № 19/02-09, згідно якого ПП „МК-ПАК” зобов’язався передати гофротару, а ТОВ „МФ „Рейнфорд” –прийняти її та оплатити на умовах даного договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків, порядок приймання-передачі товару тощо.

На виконання договірних зобов’язань постачальник (ПП „МК-ПАК”) протягом липня-вересня 2009р. поставив покупцю товар на загальну суму 102702,41 грн.; оплату отриманого товару відповідач здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 82702,41 грн., що посвідчується матеріалами справи та визнається ТОВ „МФ „Рейнфорд” у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 82702,41 грн., місцевий господарський суд стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 5.3 договору пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення, а також втрати від інфляційних процесів та відсотки річних.

Скаржник заперечив правомірність стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань на підставі п. 5.3 договору і колегія суддів погоджується з даним доводом.

Так, пунктом 5.3 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного чи/або неповного перерахування грошових коштів у відповідності з п. п. 2.2 та 2.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми невнесених платежів за кожен день прострочення; пунктами 2.2 та 2.3 цього договору регулюються порядок перегляду та зміни ціни на товар (гофротару); відповідно, спірним пунктом сторонами узгоджена сплата штрафних санкцій за неоплату товару за зміненими цінами.

Умов щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань договір, укладений між сторонами у справі, не містить.

За вказаних обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання з оплати товару у вигляді пені являються безпідставними і не можуть бути задоволені.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін; оскільки спірний договір ні можливості нарахування вказаної пені, ні її розміру не передбачає, підстави для нарахування та сплати останньої відсутні.

Внаслідок відсутності підстав для нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, рішення господарського суду в частині стягнення пені не відповідає приписам чинного законодавства і підлягає скасуванню.

ТОВ "Молочна фабрика „Рейнфорд" (Покупець) звернулося до господарського суду з зустрічним позовом про стягнення з ПП „МК-ПАК” (Постачальника) неустойки в сумі 45959,80 грн. за недопоставку товару (гофротари) за договором поставки №19/02-09 від 19.02.2009р.

Господарським судом в задоволенні вказаних вимог відмовлено та визнано недійсним п. 5.2 договору, яким передбачено нарахування штрафних санкцій за недопоставку товару. При цьому суд послався на те, що Цивільним кодексом не передбачено стягнення пені за не виконану поставку за правочином.

Висновок господарського суду про визнання недійсним вказаного пункту договору колегія суддів вважає помилковим в силу наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України.

Укладаючи договір поставки, пунктом 5.2 договору сторони погодили, що за недопоставку або несвоєчасну поставку товару Постачальник повинен сплачувати пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/ несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, умови договору поставки приписам чинного законодавства не суперечать, відтак, підстави для визнання недійсним п. 5.2 договору відсутні.

За викладених обставин спірний пункт договору є чинним, однак, підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки за недопоставку товару не убачається.

Договором поставки, укладеним між сторонами (п.п. 1.1, 4.4, 4.5), обумовлений обов’язок Постачальника (ПП „МК-ПАК”) постачати товар (гофротару) у строки, зазначені у заявці Покупця (ТОВ „МФ „Рейнфорд”). Доказів надання Постачальнику відповідних заявок на поставку товару у ІІІ, ІУ кварталах 2009 року скаржник не надав, відтак, строк зобов’язання з поставки товару у Постачальника не настав.

За вказаних обставин підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні і висновок господарського суду в даній частині є правомірним.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про те, що слухання справи відбулося без участі представника ТОВ „МФ „Рейнфорд” і дана обставина позбавила його права на судовий захист.

Матеріалами справи посвідчується, що представник відповідача про час та місце розгляду справи був повідомлений в судовому засіданні (11.03.10р.), однак, процесуальним правом на участь в наступному судовому засіданні не скористався.

Окрім того, представники відповідача, що приймали участь у судових засіданнях 04.03.10р. та 11.03.10р,. не були позбавлені права щодо надання будь-яких доводів та заперечень по суті заявлених вимог.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що унеможлювлює скасування рішення з підстав, передбачених п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, як того вимагає скаржник.

З огляду на викладене рішення господарського суду належить скасувати частково. Стягнути з позивача за первісним позовом 10 грн.25 коп. державного мита, недоплаченого за збільшеними позовними вимогами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочна фабрика „Рейнфорд” задовольнити частково.

Рішення господарського суду в частині первісного позову скасувати частково, виклавши абзаци 2, 3, 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочна фабрика „Рейнфорд” (49054, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети „Правда”, 50, код ЄДРПОУ 13472597) на користь приватного підприємства „МК-ПАК” (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б.Хмельницького,14а, код ЄДРПОУ 34589782) 82702,41 грн. заборгованості за товар, 1287,92 грн. % річних, 3615,30 грн. інфляційних втрат, 876,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті первісного позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства „МК-ПАК” (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б.Хмельницького,14а, код ЄДРПОУ 34589782) в доход державного бюджету (п/р 31119095700004 у відділенні Держказначейства у Бабушкінському районім. Дніпропетровська, ГУДКУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24245686, код бюджетної класифікації доходів 22090200)10,25 грн. державного мита”.

В частині зустрічного позову рішення господарського суду залишити без змін.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ на примусове виконання у справі №28/104-10 від 23.04.2010р. визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В. Чоха