Постанова № 10061291, 03.06.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2010 року Справа № 39/12-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 25.05.2010 року:

позивача: Семигук Н.В.- предст., дов.№Н-01/518 від 22.02.2010 року

Пруднікова Н.В.- предст., дов.№Н-01/696 від 16.03.2010 року

відповідача: Колесник Л.І.- предст., дов.№19/6 від 26.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Донецька залізниця” (м. Донецьк) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2010р. у справі №39/12-10

за позовом: державного підприємства „Донецька залізниця” (м. Донецьк)

до: відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” (м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 1638 грн. 36 коп. збитків за договором на капітальний ремонт тягового рухомого складу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року (підписано 26.03.2010р.) по справі №39/12-10 (суддя Ліпинський О.В.) відмовлено у позові державного підприємства „Донецька залізниця” (м. Донецьк) до відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” (м. Дніпропетровськ) про стягнення 1638 грн. 36 коп. збитків за договором на капітальний ремонт тягового рухомого складу №0227/08-ЦЮ від 20.03.2008р.

Державне підприємство „Донецька залізниця” (м. Донецьк) –позивач, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2010 року по справі №39/12-10 і прийняти нове про задоволення позову та стягнення судових витрат. Скаржник зазначає, що судом неповно оцінено письмові докази позивача, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Тепловоз СМЕЗ №4851 в гарантійний термін вийшов з ладу з причини неякісного ремонту та був відсторонений від експлуатації на 164 години, що підтверджується витягом з настільного журналу чергового по депо “Про простій тепловозу в ремонті”. Вина відповідача підтверджується актом від 10.04.2009р., актом-рекламацією №7 від 10.04.2009р. та листом від 28.05.2009р. №1561/80. Судом першої інстанції не враховано п.п. 7, 11, 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. №318. Позивач вважає, що до складу інших прямих витрат відносяться суми нарахованої амортизації, які входять до складу собівартості перевезень залізниці. За час вимушеного невиробничого простою тепловозу, позивач не отримав доходу від використання у господарській діяльності тепловозу, який би покрив суму нарахованої амортизації –прямі витрати підприємства, пов’язані з ремонтом локомотиву у гарантійний термін через неякісно виконаний ремонт заводом.

Відповідач –відкрите акціонерне товариства “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” (м. Дніпропетровськ), у відзиву на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні вказав, що амортизація в сумі 1638,36 грн. не підлягає стягненню, так як це не передбачено умовами договору №0227/08-ЦЮ-19/8042п від 20.03.2008 року, а п. 7.5 Договору чітко обумовлено сторонами, в якому розмірі стягуються грошові кошти в разі неможливості усунення дефекту ремонту позивачем самостійно та повернення позивачу на повторний ремонт тепловозів.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 11.05 03 червня 2010 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 20 березня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір № 0227/08-ЦЮ на капітальний ремонт тягового рухомого складу, предметом якого є проведення відповідачем (виконавцем) капітального ремонту рухомого складу, переданого позивачем (отримувачем) виконавцю відповідно до Правил капітального ремонту тепловозів ЧМЕЗ (ЦТ–0124 від 2005р.), Правил капітального ремонту тепловозів 2ТЕ116 (№0116 від 10.01.05р.).

Як правильно встановив місцевий господарський суд при розгляді справи на виконання умов даного договору відповідачем 30.05.2008 року був закінчений капітальний ремонт тепловозу ЧМЕЗ №4851, про що 06.06.2008 року між сторонами підписано акт приймання тепловозу з капітального ремонту, та 18.06.2008 року зазначений тепловоз було введено в експлуатацію після ремонту.

Відповідно до п. 7.1 договору гарантії виконавця та якість капітального ремонту визначаються даним Договором та Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженим наказом Міністерства транспорту України №261 від 22.04.2002 року, а згідно п. 7.2 договору після капітального ремонту гарантійний термін в цілому на ТРС встановлюється до проведення поточного ремонту ПР-2, але не більше одного року з моменту введення в експлуатацію та не більше півтора року з дня підписання акту здачі об’єкту після капітального ремонту.

Сторони визначили, що на виявлені отримувачем дефекти капітального ремонту ТРС в гарантійний термін експлуатації складається Акт-рекламація (п.7.4. Договору).

02.04.2009 року (в період гарантійного строку) тепловоз ЧМЕЗ №4851 був знятий з експлуатації з причин зупинки гальмового компресора К2ЛОК1. У цей же день телеграмою №120 позивач викликав представника відповідача.

10.04.2009 року за участю представника відповідача, був складений акт, яким зафіксовані причини виходу з ладу тепловозу ЧМЕЗ № 4851. Крім того, за участю представника громадськості був складений акт-рекламація №7, яким зафіксовано, що причиною виникнення дефекту є неякісний ремонт гідромеханічного редуктора №7453 при проведенні КР2П на ВАТ „ДТРЗ”.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи і не заперечуються відповідачем.

Згідно пункту 5.12. Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №261 від 22.04.2002 року якщо дефекти, допущені виконавцем і відображені в акті рекламації (в тому числі складеному без представника виконавця), можуть бути усунені за допомогою засобів технічного обладнання депо, то вони усуваються на місці силами виконавця або замовника за рахунок виконавця, що визначається комісією та фіксується в акті.

Відповідно до Акту-рекламації №7 від 10.04.2009 року дефекти усувалися в локомотивному депо Попасна за рахунок та силами Відповідача.

Внаслідок усунення дефектів, які виникли в період гарантійного строку експлуатації, тепловоз знаходився у вимушеному простої з 20 год. 00 хв. 02.04.2009 року до 16 год. 00 хв. 09.04.2009 року.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно п.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За час вимушеного невиробничого простою тепловозу ЧМЕЗ №4851 позивачем згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 „Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 була нарахована амортизація в сумі 1638 грн. 36 коп., що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів №678. Згідно вимог п.30 розділу „Амортизація основних засобів” Положення №7 позивач суму нарахованої амортизації відобразив в бухгалтерському обліку збільшенням суми витрат виробництва. Ці витрати відносяться до складу інших прямих витрат та входять до складу собівартості перевезень залізниці, які не могли бути покриті сумою доходу від використання тепловозу в господарській діяльності у зв’язку з ремонтом у гарантійний термін.

За таких обставини зазначена сума є збитками позивача, яка підлягала стягненню з відповідача, оскільки зазначені збитки були заподіяні саме з вини відповідача (неякісний ремонт локомотиву).

Посилання суду на відсутність причинного зв’язку між витратами позивача та неналежним виконанням робіт з проведення капітального ремонту, є помилковим, оскільки суд послався на обов’язковість нарахування амортизації незалежно від належності виконання зобов’язань відповідачем, але не врахував, що ці витрати у момент простою не покриваються доходом від виробничої діяльності, який недоотримав позивач саме у зв’язку з поломкою рухомого складу у період дії гарантійного строку.

Ні укладений між сторонами договір №0227/18-ЦЮ на капітальний ремонт тягового рухомого складу, ні Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 22 квітня 2002 року N 261 не обмежують нарахування та стягнення збитків з винної сторони.

Такої точки зору дотримуються суди і при розгляді аналогічних справ.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства „Донецька залізниця” (м. Донецьк) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року у справі №39/12-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” (49038 м. Дніпропетровськ, вул.. Краснозаводська, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь державного підприємства „Донецька залізниця” (83000 м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) 1938 грн. 36 коп. збитків, 153 грн. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку), 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат