Постанова № 10061263, 31.05.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2010 року Справа № Б38/50-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Герасименко І.М.

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

від крдитора: Рахленко А.Ю., довіреність №572/9/10-017 від 15.01.10, представник;

представник боржника у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області, с.м.т. Ювілейне Дніпропетровської області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2010 року у справі № Б38/50-10

за заявою Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області, с.м.т. Ювілейне Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово –виробниче підприємство “Будівельні технології”, м. Підгородне Дніпропетровської області

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 06 квітня 2010 року господарський суд Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е.М.) припинив провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово –виробниче підприємство “Будівельні технології” на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки грошові вимоги ініціюючого кредитора складаються з штрафних санкцій за неподання звіту з податку на додану вартість, що не може бути підставою для порушення провадження у справі.

Не погодившись з вказаною ухвалою Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права. Посилаючись на Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181- ІІІ скаржник стверджує, що кредитори в особі податкових органів з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкцій вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника на такі суми.

Скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2010 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржника, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

23 березня 2010 року господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово –виробниче підприємство “Будівельні технології” за ознакамист.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство).

Як на підставу для порушення справи про банкрутство вказаного боржника міжрайонна державна податкова інспекція посилалась на відсутність боржника за своїм місцезнаходженням та на наявність податкового боргу в розмірі 1928, 76 грн., який складається з штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення –рішення від 11 червня 2009 року № 001511542/0 (а.с.21).

Штрафні санкції нараховані за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2007 року по лютий 2009 року, що підтверджується актом перевірки від 14 квітня 2009 року №96/152/33475604 (а.с.17).

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено частиною 1 статті 52 вказаного Закону, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника.

Отже, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за особливою процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або sk\ державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.

Передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", не включені.

З огляду на наведене, закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Юридичне значення при порушенні справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора –ДПІ має факт наявності податкового боргу платника податків, а Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Але, судова колегія не погоджується з припиненням провадження у справі на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України –спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушення господарськими судами провадження у справі, зокрема про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, а тому в разі відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.

Предметом спору про банкрутство є неплатоспроможність боржника, яка ініціюючим кредитором відповідними доказами не підтверджена, відтак провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ч.1 п.11 –відсутній предмет спору.

Оскільки зміна статті Господарського процесуального кодексу України на підставі якого прийнята ухвала про припинення провадження у справі не впливає на суть кінцевого результату, ухвалу від 06 квітня 2010 року слід залишити без змін.

Доводи скаржника до уваги не приймаються, оскільки в розумінні ст.1 п.1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг складається з податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності.

Згідно ст.1 п.1.2 вказаного Закону податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Законом України “Про систему оподаткування” визначено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

Отже, податковий борг не може вважатися таким без податкового зобов’язання.

Керуючись ст.ст.103-106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2010 року у справі № Б38/50-10 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області, с.м.т. Ювілейне Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя І.М. Герасименко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 02.06.10р.)