Постанова № 10061208, 20.05.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2010 року Справа № 11/325-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Савіну В.Ю.

представники сторін:

від позивача: Філіпп І.Ю., довіреність № 2312/04 від 23.12.09, представник;

від позивача: Філатов В.А., довіреність № б/н від 15.09.09, представник;

від відповідача: Рукавішніков К.Р., довіреність № 178 від 31.12.09, представник;

від відповідача: Казак Д.А., довіреність № 181 від 31.12.09, представник;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Магніт”на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2009 року у справі № 11/325-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ Магніт”

м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського” м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

про стягнення 342 326 грн. 58 коп.

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2009 року у справі № 11/325-09 (суддя Мельниченко І.Ф.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що:

- відповідно до договору підряду № 21-0502-02 від 26.02.2001 року позивач виконав на користь відповідача передбачені умовами договору роботи, про що свідчать акти, підписані сторонами в період з лютого 2001 року по лютий 2002 року;

- оплата робіт за вказаними актами повинна бути здійснена на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку та підписання акту форми Р-2, отже строк оплати виконаних робіт настав відповідно, з лютого 2001 року по лютий 2002 року;

- строк позовної давності щодо оплати виконаних робіт, з урахуванням його переривання ( часткова оплата робіт відповідачем ) сплинув 06.03.2005 року;

- відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, пропуск якого є підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Магніт” подало до Дніпропетровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду.

Зазначає, що:

- судом помилково встановлено, що в спірному договорі встановлені строки виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт - 5 банківських днів з моменту підписання акту форми Р-2, оскільки п.6.1 договору сторін визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником в гривнях на розрахунковий рахунок підрядника на умовах відстрочки платежу на 5 банківських днів з моменту надання рахунку за виконаний об’єм робіт і підписаного акта форми Р-2. Строк надання рахунку договором не визначений, тому позивач направив рахунки на оплату 30.07.2009 року;

- судом не правильно обчислений строк позовної давності, оскільки відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання;

- відповідачем не було доведено факту отримання ним рахунків позивача на оплату виконаних за договором робіт ;

- факт несплати вартості робіт на момент розгляду справи відповідачем не заперечується та встановлений судом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відповідно до умов договору підряду № 21-0502-02 право позивача виставити рахунки на оплату виникає після підписання актів форми Р-2, останній з яких підписано сторонами 29.01.2002 року і саме з цієї дати починає спливати трирічний строк позовної давності. Вважає висновки суду про сплив строку позовної давності та відмову в позові правильними.

Зазначає також на відсутність можливості надати на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду докази отримання від позивача рахунків, оскільки зазначені документи були знищені у зв’язку із спливом терміну їх зберігання.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

26.02.2001 року сторони уклали договір підряду № 21-0502-02, відповідно до умов якого Підрядник (позивач) зобов’язався за дорученням Замовника (відповідача) виконати ремонт великих електричних машин, пускорегулюючої апаратури та кабельно-провідникової продукції та їх наладку за місцем встановлення в цехах комбінату, всього на загальну вартість 1 396 000 грн. без врахування ПДВ (том 1 а.с.15-16).

Відповідачем не заперечується та наявними у справі актами приймання виконаних підрядних робіт підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 687 248,20 грн. (том 1 а.с. 18-49).

Пунктом 6.1 договору сторонами встановлено, що оплата виконаних робіт за цим договором здійснюється на умовах відстрочки платежу на 5 банківських днів з моменту надання рахунку за виконаний об’єм робіт та підписаного акту форми Р-2.

Тобто сторонами визначено дві умови, необхідні для оплати – підписання акту форми Р-2 та надання рахунку.

Тому висновок господарського суду про те, що сторонами в спірному договорі встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати виконаних за договором робіт і він складає 5 банківських днів після підписання актів форми Р-2 є невірним.

Суд зазначив про те, що відповідач здійснював часткові розрахунки за виконані роботи, про що свідчать банківські виписки та акти приймання - передачі векселів.

Однак підстав вважати, що товариство з обмеженою відповідальністю “Магніт” скористалося правом виставити рахунки саме на всю суму виконаних робіт, не має. Не можна зробити такий висновок і в силу тверджень відповідача про знищення у зв’язку із спливом терміну зберігання доказів отримання від позивача рахунків на оплату.

Таким чином, висновок господарського суду про те, що строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України пропущено позивачем, не відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи слідує, що позивач 06.07.2009 року направив, а відповідач 16.07.2009 року отримав рахунки для сплати за виконані обсяги робіт на суму 338 615 грн. 31 коп. (том 1 а.с.50-72).

30.07.2009 року відповідачу направлена вимога №3 на сплату заборгованості (том 1 а.с.73-77).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та аналогічних положень ч.1 ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено та підтверджується відповідачем, що відкрите акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського” в повній мірі зобов’язання по оплаті виконаних робіт не виконало, має заборгованість в сумі 338 615 грн. 31 коп.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що розрахунок належних до сплати сум проведено позивачем правильно, відповідно до розміру заборгованості, кількості днів прострочки, офіційно встановленого індексу інфляції та їх розмір становить: 2 032 грн. 69 коп. інфляційних витрат, 1 679 грн. 58 коп. - 3% річних (том 1 а.с.80-82).

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України на користь позивача підлягає стягненню оплата витрат на допомогу адвоката в розмірі 1 000 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита за розгляд позову 2 032 грн. 69 коп., за розгляд апеляційної скарги 1 712 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. 00 коп., які підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.

Зайво сплачене згідно платіжного доручення № 209 від 30.09.2009 року державне мито в розмірі 76 грн. 73 коп. позивачу слід повернути.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при її розгляді, висновки оскаржуваного рішення не відповідають в повній мірі обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Апеляційну скаргу задовольнити.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2009 року у справі № 11/325-09 –скасувати.

          Позовні вимоги задовольнити.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського” (вул. Кірова, 18-б, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, 51902, код ЄДРПОУ 05393043, р/р 26003814480100 в Дніпропетровській обласній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305653) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Магніт” (вул. Кірова, б. 11, оф. 17, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, 51925, код ЄДРПОУ 19305699, р/р 26009010213078 в ЗАТ “Хоум Кредит Банк”, МФО 307123) борг в розмірі 338 615 грн. 31 коп., інфляційні витрати в розмірі 2 032 грн. 69 коп., 3% річних 1679 грн. 58 коп., витрати на оплату послуг адвоката 1000 грн. 00 коп., державне мито за розгляд позовної заяви в розмірі 3 423 грн. 27 коп., 1 712 грн. 00 коп. за розгляд апеляційної скарги та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. 00 коп.,

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Магніт” зайво сплачене згідно платіжного доручення № 209 від 30.09.2009 року державне мито в розмірі 76 грн. 73 коп.

          Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.А. Сизько

Суддя: І.Л. Кузнецова

Підписано в повному обсязі 01.06.2010 року.