Рішення № 10061016, 21.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

21.06.10

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"18" червня 2010 року                               Справа №20/75

Суддя Цимбал –Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Приватцентр Агро”

03022, м. Київ, вул. Васильківська, 31, кв. 17;

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю „Степ”

16753,Чернігівська область, Ічнянський район, с. Щурівка,

вул. Коцюбинського, 33;

предмет спору: про стягнення 161033,36 грн.;

за участю представників сторін:

позивача: Ярчак І.С. довіреність № 78 від 23.03.2010 року;

відповідача: не з’явились;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватцентр –Агро»(далі -ТОВ «Приватцентр-Агро») звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Степ” (далі –СТОВ «Степ») про стягнення з відповідача 139465,08грн. основного боргу, 11715,07грн. пені, 8116,87грн. інфляційних, 1736,34грн. річних за договором поставки №КИ –2 –200309/з-Кч сільськогосподарської продукції від 20.03.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.05.2010р. розгляд справи призначено на 08.06.2010р., після чого розгляд справи відкладався до 16.06.2010р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 16.06.2010р. перерви до 18.06.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.06.2010р. надав суду усні пояснення, якими визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу та заперечив проти нарахування пені, інфляційних та річних. В заяві від 17.06.2010р. відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних та 3% річних.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.03.2009р. між ТОВ «Приватцентр-Агро»та СТОВ «Степ»укладено договір поставки КИ–2–200309/з-Кч сільськогосподарської продукції (далі –Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов’язується передати у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу товар на суму 174695,10 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними № КН-0000041 від 01.04.2009р., №КН-0000090 від 17.04.2009р., № КН-0000119 від 22.04.2009р.,№ КН-0000174 від 08.05.2009р., №КН-0000229 від 28.05.2009р., що підписані представником відповідача, та довіреностями на отримання товаро-матеріальних цінностей №ЯПО-802563 від 01.04.2009р., № ЯПО-802573 від 17.04.2009р., № ЯПО-802579 від 22.04.2009р., № ЯПО-802583 від 08.05.2009р., №63 від 25.05.2009р..

Факт поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.4.3. Договору, строк оплати товару зазначається в специфікації (арк.. справи 14), яка є невід’ємною частиною Договору та підписана обома сторонами.

Відповідач частково виконав свої зобов’язання за Договором, оплативши 35230,02грн., згідно до платіжних доручень №102 від 26.03.2009р., №153 від 22.05.2009р., №1 від 21.05.2009р..

Станом на час розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 139465,08грн., яка визнана відповідачем.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача щодо стягнення 139465,08грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.3.1. Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до специфікації строк оплати 20% ціни товару встановлений до 15.04.2009р., до 20.05.2009р., до 27.03.2009р., до 20.07.2009р., а 80% ціни товару - до 01.10.2009р., до 15.10.2009р. та до 01.11.2009р. Отже, строк нарахування штрафних санкцій виникає з 16.04.2009р., з 21.05.2009р., з 28.03.2009р., з 21.07.2009р. та з 01.10.2009р., з 16.10.2009р., 02.11.2009р..

У зв’язку з порушенням виконання грошового зобов’язання відповідачем, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р. в сумі 11715,07грн.

За перерахунком суду пеня в період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р. складає 11749,46грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення 11715,07грн. пені, отже нарахування пені відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору та підлягає стягненню на користь позивача.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані інфляційні в сумі 8116,87грн. та 3% річних в сумі 1736,34грн. в період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р.

За перерахунком суду в період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р. інфляційні складають 8116,87грн., а річні 1719,43грн., які підлягають задоволенню та стягненню.

В нарахуванні іншої частини річних слід відмовити.

Клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, річних та інфляційних, суд не задовольняє, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи норми матеріального права, господарський суд не може зменшити річні та інфляційні, оскільки відповідно до ст.549 ЦК України вони за своєю правовою природою не є неустойкою.

Відповідачем не подано суду доказів щодо вчинення дій на протязі існування заборгованості –одного року направлених на погашення заборгованості, не подано доказів щодо підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства. Крім того, штрафні санкції не перевищують розмір завданих позивачу збитків.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні спору встановлено, що позивачем невірно визначено загальну суму позову - 154698,86грн., замість 161033,34грн. та сплачено державне мито за подання позову в розмірі 1546,99грн., замість 1610,33грн.. Згідно до ст.46 ГПК України, різниця державного мита в сумі 63,34грн. підлягає стягненню з позивача до державного бюджету.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1610,16грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Керуючись ст.49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степ»(16753, вул. Коцюбинського,33, с.Щурівка, Ічнянського р-ну, Чернігівської обл., р/р 26009140936 у ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32359019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро»(03022, вул. Васильківська, 31/17, м.Київ, р/р 26002060073605 у Полтавській філії КБ «Приватбанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 34397543) 139465,08грн. заборгованості, 11715,07грн. пені, 1719,43грн. 3% річних, 8116,87грн. інфляційних, а всього 161016,45грн., а також 1610,16грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро»(03022, вул. Васильківська, 31/17, м.Київ, р/р 26002060073605 у Полтавській філії КБ «Приватбанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 34397543) в доход державного бюджету ( р/р № 31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, символ звітності 095, код ЄДРПОУ 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200) 63,34 грн. державного мита.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 18 червня 2010 року.

Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна