Ухвала суду № 10060756, 14.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

14.06.10У К Р А Ї Н А

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й С У Д

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів

проспект Миру , 20                                                                                           тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

14 червня 2010р. Справа № 2/83

За позовом: дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії

„Нафтогаз України”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації „Чернігівгаз”

14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68

про: стягнення 30798287,66грн.

                                                             Суддя Михайлюк С.І.

Від позивача: Левченко О.Є..- начальник відділу представництва інтересів компанії в судах.

Від відповідача: юрисконсульт Шеремок О.О.

Рішення приймається після перерви, що оголошувалася у судовому засіданні 01.06.2010.

Заявлений позов про стягнення з відповідача боргу за поставлений на підставі договору від 25.02.2009р. № 06/09-289 природний газ у сумі 26922680,75грн., 1955327,83грн. пені, 1578202,59грн. інфляційних, 342076,49грн. 3%річних за порушення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з відсутністю вини у простроченні оплати за поставлений природний газ.

У судовому засіданні 14.06.2010р. відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, проти якого заперечив представник позивача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

25.02.2010 року між сторонами укладений договір поставки природного газу № 06/09-289.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2009році природний газ, за наявності його обсягів, а покупець –прийняти та оплатити газ. Згідно з п. 11.1. договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались з 01.02.2009р. і діє в частині поставки газу до 31.03.2009р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення. Дія договору продовжувалася додатковими угодами №1 від 31.03.2009р., № 2 від 30.07.2009р., № 3 від 30.07.2009р., № 4 від 24.09.2009р., № 5 від 20.10.2009р., № 6 від 20.11.2009р., № 7 від 29.01.2010р. відповідно до 30.04.2009р., 31.07.2009р., 30.09.2009р., 31.10.2009р., 30.11.2009р., 31.12.2009р., 31.01.2010р.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником і покупцем. Не пізніше п’ятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна (скоригована відповідно до постанови КМУ від 29.04.2006р. № 605 зі змінами, внесеними постановою КМУ від28.01.2009р. № 36) та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Протягом лютого-квітня, липня-грудня 2009року, січня 2010року позивач передав. а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 40849569,58грн., що підтверджується актами прийому-передачі (а.с. 23-35). В порушення умов договору відповідач частково розрахувався з відповідачем у розмірі 13926888,83грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 26922680,75грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив укладення договору від 25.02.2009р. № 06/09-289, одержання природного газу на загальну суму 40849569,56грн., оплату 13926888,83грн. та наявну заборгованість у сумі 26922680,75грн.

Статтею 625 ч. 2 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період березень 2009року –березень 2010р. позивач нарахував до сплати відповідачеві 1578202,59грн. інфляційних, 342076,49грн. 3%річних за період 11-03.2009р. –06.05.2010р.

Згідно з пунктами 7.1., 7.2., 77 договору, ст. ст. 549-551, 611, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України за період з 06.11.2009року по 06.05.2010р. позивач нарахував до сплати відповідачеві 1955327,83грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України суд вважає за можливе зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 977663,92грн. Суд виходить з того, що порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, за порушення грошового зобов’язання відповідач має сплатити інфляційні та 3%річних.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 26922680,75грн. боргу, 977663,92грн. пені, 1578202,59грн. інфляційних, 342076,49грн. 3%річних. В решті суми позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити. При цьому судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок вини відповідача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність вини у простроченні оплати. Обґрунтовуючи відсутність вини, відповідач вказує, зокрема. що розрахунок за природний газ безпосередньо залежить від надходження коштів від кінцевих споживачів природного газу, обсяг виконання зобов’язань обмежено коштами, які надходять від споживачів, заборгованість виникла у зв’язку з несвоєчасною оплатою коштів промисловими споживачами.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки договором не передбачено виникнення у відповідача обов’язку сплатити кошти за газ в залежності від розрахунку з відповідачем кінцевими споживачами. Не виконання третіми особами обов’язку щодо оплати коштів за спожитий газ не звільняє відповідача від обов’язку щодо вчасного виконання умов укладеного ним договору з позивачем. Відповідач не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання (ст. 614 ЦК України). Пунктом 8.1. договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов’язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Доказів настання форм-мажорних обставин не подано.

          Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, р. № 260010100066 в ТОВ КБ „Фінансова ініціатива”, МФО 380054, код ЄДРПОУ 03358104) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р. № 26008301970 в ВАТ „Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 26922680,75грн. боргу, 977663,92грн. пені, 1578202,59грн. інфляційних, 342076,49грн. 3%річних, 25500грн. держмита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті суми позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

          Суддя                                                                                           С.І. Михайлюк