Рішення № 10059873, 15.06.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2010 р.           Справа № 3/3. За позовом Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області, м. Чернівці

до Приватного акціонерного товариства «МТС УКРАЇНА»в особі Західного територіального управління ПрАТ «МТС УКРАЇНА», м. Львів

про звільнення займаної площі будівлі та стягнення заборгованості –2810,70 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Чернушка Й.І., довіреність № 466 від 26.05.2008 року

Від відповідача –Ліпенко Ю.К., довіреність №0318/10 від 17.05.2010 року, Термаківський В.І., довіреність №0317/10 від 17.05.2010 р.

СУТЬ СПОРУ: Служба автомобільних доріг у Чернівецькій області звернулася з позовом до ЗАТ «Український мобільний зв’язок»в особі Західного територіального управління ЗАТ «Український мобільний зв’язок» про звільнення займаної площі будівлі та стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №9 від 01.12.2003 р., що належить до державної власності у розмірі 2810,70 грн., з яких 1873,80 грн. неустойки та 936,90 грн. збитків.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що згідно п.п. 10.1 договору оренди нерухомого майна від 01.12.2003 р., він укладений до 01.12.2009 р. Позивач, листами від 28.10.2009 р., 09.11.2009 р., 25.11.2009 р. повідомляв відповідача про припинення дії Договору та неможливість його подальшого продовження і вимагав в місячний термін звільнити приміщення та здати його за актом приймання-передачі. Проте, зазначає позивач, незважаючи на закінчення строку Договору, відповідач, орендоване приміщення не звільнив, а тому має сплатити неустойку за період з 01.12.2009 р. по 18.12.2009 р. в розмірі 1873,80 грн. та збитки в сумі 936,90 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.01.2010 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 08.02.2010 року.

Ухвалами від 08.02.2010 року, 09.03.2010 року та 15.04.2010 року, розгляд справи відкладався, в тому числі за заявою сторін, за межами двохмісячного строку.

Ухвалою від 27.05.2010 року змінено найменування відповідача з «ЗАТ «Український мобільний зв’язок»в особі Західного територіального управління ЗАТ «Український мобільний зв’язок»на «Приватне акціонерне товариство «МТС УКРАЇНА»в особі Західного територіального управління ПрАТ «МТС УКРАЇНА», а розгляд справи відкладено на 15.06.2010 р.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 15.04.2010 року, вимоги позивача не визнає з тих підстав, що жодних попереджень про намір використовувати зазначене майно для власних потреб від позивача на адресу відповідача, не надходило.

Крім того, 10.06.2009р., продовжує відповідач, Верховною Радою України було внесено зміни до ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік». Нова редакція статті встановлює, що орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна.

У відповідності до вказаної вище норми закону, для продовження строку дії договору оренди, не вимагається підписання угод про продовження строку його дії, а також наявності погодження орендодавця.

Скориставшись правом на продовження договору оренди на новий строк ЗАТ відповідачем надіслано 20.10.2009р. на адресу позивача листа № 15/2150/171 в якому повідомлено останнього про намір продовжити дію даного договору на наступних два роки.

Таким чином, вважає відповідач, укладений між сторонами договір оренди від 01.12.2003 року, продовжив свою дію до 1 грудня 2011р., включно.

На день вирішення спору по суті, 15.06.2010 р., присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву. Крім того, представником відповідача, у судовому засіданні, надано докази сплати орендної плати за період з лютого по травень 2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні відносини, суд встановив.

01 грудня 2003 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди №9 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - приміщення адміністративного інженерно-лабораторного корпусу (надалі - Майно), площею 135,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 205, на даху будівлі, що знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг.

Майно передавалось в оренду з метою розміщення антен та пристроїв для мобільного зв'язку.

Згідно п.10.1 Договору, договір укладався строком на три роки, з 01 грудня 2003 р. до 01 грудня 2006 р., включно.

В подальшому, згідно з умовами п.п. 10.6 Договору, він був продовжений ще на три роки - до 01 грудня 2009 року.

Пунктом 10.9. Договору, та ч. 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 10.6. Договору, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 4 ст. 284 ГК України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що 01 грудня 2009 року закінчився термін дії Договору оренди № 9 від 01 грудня 2003 року.

Керуючись п.10.1. Договору, не бажаючи продовжити Договір на новий строк, орендодавець листами від 28.10.2009р. № 2108, 09.11.2009р. № 2249 та 25.11.2009р. № 2095 повідомляв відповідача про припинення дії Договору та неможливість його подальшого продовження і вимагав в місячний термін звільнити приміщення та здати його за актом приймання-передачі.

Однак, незважаючи на закінчення строку договору, орендар, орендоване майно не звільнив.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, враховуючи те, що 01.12.2009 року сплинув термін дії Договору, а відповідачем не виконано обов'язку щодо повернення державного майна, позивачем правомірно заявлено вимогу щодо звільнення приміщення та нарахована за період з 01.12.2009р. по 18.12.2009р. неустойка в розмірі 1873,80 грн.

При цьому, посилання відповідача на приписи ст. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до 5.4 Рішення Конституційного Суд України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України, зазначено у Рішенні, не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, резюмується у Рішенні, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, та доданих до них документів, позивачем не подано суду жодних доказів, які б свідчили про втрату, знищення та пошкодження орендованого майна. Також позивачем не подано суду жодних доказів понесення ним додаткових витрат в зв‘язку з неповерненням відповідачем орендованого по Договору майна.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, за загальним правилом, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.

Однак, позивач не надав обґрунтованого розрахунку суми збитків, з доказами, які б свідчили, що останній поніс збитки саме в сумі 936,90 грн., у зв’язку з чим у задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Судові витрати стягнути з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам..

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Приватне акціонерне товариство «МТС УКРАЇНА»в особі Західного територіального управління ПрАТ «МТС УКРАЇНА»(м. Львів, вул. В.Івасюка, 3, код 22843868) звільнити приміщення адміністративного інженерно-лабораторного корпусу площею 135 кв.м., що розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 205 на даху будівлі, що знаходиться на балансі служби автомобільних доріг.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС УКРАЇНА»в особі Західного територіального управління ПрАТ «МТС УКРАЇНА» (м. Львів, вул. В.Івасюка, 3, код 22843868) на користь Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Головна, 205, код 22843868) 1873,80 грн. неустойки, 68 грн. державного мита та 157,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За згодою представників сторін, у судовому засіданні 15.06.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 18.06.2010 року.

Суддя                                         О.В. Гончарук