Рішення № 10059457, 27.05.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2010 р.           Справа № 10/20. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Буассон Еліт” Бельведер Груп”, м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Колорит” в особі Чернівецької філії , м. Чернівці

про стягнення коштів у сумі 56472,91 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача –Могилка А.В., дов. № 226 від 19.04.2010 р.

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача в особі Чернівецької філії про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений товар –алкогольні напої в сумі 55805,13 грн., у тому числі 44663,17 грн. основного боргу, 6870,64 грн. пені, 3471,02 грн. інфляційних та 800,30 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору № Д/6/-09S від 20.03.2010 р. позивач поставив ТОВ “ТД “Колорит” в особі його Чернівецької філії товар загальною вартістю 128969,56 грн., з яких відповідач оплатив 84276,15 грн., а на суму 39,24 грн. повернув товар, решту вартості товару не сплачує, у зв’язку з чим йому нараховано пеню відповідно до умов договору, інфляційні та три проценти річних.

Відзиву на позов відповідач не надав, представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки всіх викликаних осіб належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.

Повноваження Чернівецької філії здійснювати представництво ТОВ “ТД “Колорит” підтверджується Положенням про діяльність Чернівецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Колорит” (а.с. 86-87).

У ході розгляду справи позивач подавав заяви про збільшення позовних вимог, востаннє надіслав заяву від 18.05.2010 р., у якій просить стягнути з відповідача борг у сумі 56472,91 грн., у тому числі 44663,17 грн. основного боргу, 6870,63 грн. пені за період з 30.04.2009 р. по 23.03.2010 р., інфляційні втрати в сумі 3963,29 грн. за період з 30.04.2009 р. по 23.03.2010 р. та 982,82 грн. 3% річних за цей же період (а.с. 73-79, 114-115). Збільшені позовні вимоги оплачені державним митом, копія заяви відповідачу надіслана, заява позивача не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, тому заява про збільшення розміру позовних вимог від 18.05.2010 р. з урахуванням заяви від 30.04.2010 р. прийнята судом і справу розглянуто в межах збільшених позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов, посилаючись на викладене у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

20.03.2009 р. між позивачем і Чернівецькою філією ТОВ “ТД “Колорит” було укладено договір № Д/6/-09S (далі –Договір) про діяльність як дистриб’ютора, згідно з яким позивач (за текстом договору –Компанія) надає Чернівецькій філії відповідача (за текстом договору –Дистриб’ютор) невиключне право на реалізацію товару, що поставляється Компанією на території, по цінах і на умовах, встановлених Договором (а.с. 37-43). На підставі цього Договору Компанія зобов’язалася поставляти Дистриб’ютору товар, а Дистриб’ютор зобов’язався купувати товар на узгоджених сторонами умовах (п.1.1 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору цей Договір одночасно є також угодою про умови постачання товару Компанією Дистриб’юторові і замінює собою договір постачання, якщо інше не буде обумовлено сторонами.

Умови оплати товару за Договором визначені пунктами 4.1 та 4.2, згідно яких Дистриб’ютор здійснює оплату товару по цінах, визначених в Додатку № 1 до Договору і в накладних на постачання товару, в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Компанії з відстроченням платежу на 30 календарних днів.

До обов’язків Дистриб’ютора (відповідача) пунктом 5.2.1 Договору віднесено своєчасну оплату товару що поставляється, згідно з п. 8.1 Договору в разі порушення Дистриб’ютором умов договору в частині строків оплати товару він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від відповідної суми заборгованості за весь період прострочення платежу.

З наданих позивачем копій видаткових накладних № Л-00000331 від 28.03.2009 р., № Л-00000370 від 13.04.2009 р., № Л-00000456 від 07.05.2009 р., № Л-00000512 від 29.05.2009 р., № Л-00000576 від 16.06.2009 р., № Л-00000605 від 24.06.2009 р. видно, що позивач на виконання Договору передав відповідачеві, а відповідач на підставі виданих ним довіреностей на одержання товарно матеріальних цінностей прийняв товар –алкогольні напої на загальну суму 128969,57 грн. (а.с. 44-55).

За прибутковою накладною № Л-00000371 від 20.03.2009 р. відповідач повернув позивачеві товар на суму 39,24 грн. (а.с. 36-37).

З наведеного у позовній заяві видно, що в рахунок оплати товару відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 84267,15 грн. (згідно таблиці розрахунку боргу), таким чином, заборгованість відповідача по оплаті товару складає 44663,18 грн.:

128969,57 грн. –39,24 грн. –84267,15 грн. = 44663,18 грн.

Будь-яких доказів на спростування вимог позивача чи про сплату заборгованості відповідач до суду не подав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Договори дистрибуції належать до так званих “непоіменованих” договорів, які можуть укладатися в силу принципу свободи договору, закріпленого у ст. 3 Цивільного кодексу України та деталізованого у ст. 6, 627 ЦК України, і одночасно регулюються ЦК України та Господарським кодексом України.

Ураховуючи, що згідно з п. 3 Договору він одночасно є угодою про умови постачання товару відповідачеві і замінює собою договір постачання, до спірних правовідносин сторін необхідно застосовувати правові норми, які регулюють правовідносини, що виникають з договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідач не виконав зобов’язання по повній оплаті поставленої йому відповідачем продукції у строк, визначений Договором, унаслідок чого заборгованість відповідача складає 44663,18 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 8.1 Договору сторони узгодили, що в разі порушення Дистриб’ютором строків оплати товару він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від відповідної суми заборгованості за весь період прострочення платежу.

Ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Зазначена в п. 8.1 Договору умова щодо сплати пені за весь період прострочення платежу за своїм змістом кореспондує з наведеними приписами ГК України і не містить застереження, що передбачене Господарським кодексом обмеження нарахування пені шестимісячним строком від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, не застосовується.

Доводи позивача, що ч. 6 ст. 232 ГК України не повинна застосовуватися, оскільки суперечить ст. 624 ЦК України, суд до уваги не бере, тому що відповідно до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню з урахуванням положення ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 30.04.2009 р. по 26.01.2010 р. у сумі 4727,92 грн. згідно з розрахунком, зробленим судом (а.с. 118).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в судовому засіданні належними і допустимими доказами доведено розмір заборгованості відповідача по оплаті за поставлений товар та періоди прострочення оплати, а саме з 30.04.2009 р. по день вирішення справи судом, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з квітня 2009 р. по березень 2010 р. підлягають задоволенню частково в сумі 3910,07 грн. проти помилково обчислених позивачем 3963,29 грн., а вимоги про стягнення 3% річних у сумі 982,82 грн. підлягають задоволенню в заявленій сумі за період з 30.04.2009 р. по 23.03.2010 р., оскільки вона (сума) не більша від правильно обчисленої згідно з відповідними розрахунками суду (а.с. 119-121).

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Колорит” (м. Київ, вул. Попудренка, 15-а, ідентифікаційний код 34476834) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Буассон Еліт” Бельведер Груп” (м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького,55, код ЄДРПОУ 31712600) 44663,18 грн. основного боргу, 4727,92 грн. пені, 3910,07 грн. інфляційних, 982,82 грн. 3% річних, 542,84 грн. державного мита та 226,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 27.05.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 28 травня 2010 року.

Суддя Т.І.Ковальчук