Рішення № 10059294, 15.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №02/268

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В.,

за участю представників: позивача: Бордунос Л.І. –за довіреностями, відповідача: Данилевський В.Л. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Доманський»

до публічного акціонерного товариства «Мегабанк»

про визнання третейського застереження недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним третейського застереження, викладеного в пункті 4 Додаткової угоди № 2 від 24.07.2008 р. до кредитного договору № 08/2008-23 від 14.04.2008 р., яким пункт 6.1. кредитного договору викладений у новій редакції, відповідно до якої всі спори, що виникають за цим Договором між Сторонами, розглядаються постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива” у відповідності з його Регламентом. В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та у доповненні до позовної заяви (а.с. 21) позивач вказав на наступне:

- спірне третейське застереження не відповідає закону, оскільки в момент його підписання між позивачем і відповідачем спору не існувало, третейське застереження підписувалося з метою врегулювати порядок вирішення спірних питань, які виникатимуть за кредитним договором в майбутньому, що суперечить Закону України «Про третейські суди», оскільки, як вказано в ухвалі Верховного Суду України від 12.08.2009, за змістом статті 2 Закону України «Про третейські суди»третейська угода –це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто, передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору;

- підписання додаткової угоди із змінами тексту пункту 6.1. кредитного договору означає підписання угоди про відмову від права на звернення до господарського суду, яка відповідно до частини 3 статті 1 Господарського процесуального кодексу України є недійсною;

- угода про передачу всіх спорів між сторонами на розгляд третейського суду була підписана позивачем під впливом тяжких обставин для позивача і була нав’язана відповідачем як головна умова збільшення кредитної лінії, що передбачалося в пункті 1 додаткової угоди, оскільки отримання наступного траншу кредиту було для підприємства вкрай необхідним для продовження будівництва, для чого й відкривалася кредитна лінія, і якби позивач не підписав додаткову угоду із третейським застереженням, то банк не надав би позивачу кредит, адже всі угоди складаються лише в редакції банку, тобто, на підписання такої умови не було вільного волевиявлення позивача, що суперечить умові пункту 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2010 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що в даний час між сторонами ведуться переговори по врегулюванню спору і результатом переговорів може бути взагалі припинення дії кредитного договору; також представник відповідача пояснив, що Регламент третейського суду відповідач в дане судове засідання надати не може, оскільки він знаходиться у заступника начальника юридичного відділу ПАТ «Мегабанк»у м. Харків, який перебуває у відпустці, і може надати його у наступне судове засідання.

Представники позивача заперечили проти відкладення розгляду справи, оскільки ніякі переговори між сторонами не ведуться, доводи відповідача є надуманими, справа розглядається вже досить тривалий час, клопотання відповідача направлене на затягування розгляду справи; відсутність Регламенту вказує на те, що відповідач порушує вимоги статті 12 Закону України «Про третейські суди», вважають, що його неподання у судове засідання не перешкоджає продовженню розгляду справи.

Заслухавши клопотання представника відповідача та пояснення і доводи представників у судовому засіданні, суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглядати справу за наявними матеріалами.

В процесі розгляду справи представники позивача у судовому засіданні просили задовольнити позов з підстав, вказаних у позовній заяві і у доповненні до позовної заяви, стверджуючи про невідповідність третейського застереження закону, посилалися на приписи закону України «Про третейські суди»та на ухвалу Верховного суду України від 12.09.2009 року; пояснили, що позивач підписав оспорювану угоду під впливом тяжких обставин для позивача, оскільки позивач брав кредит у банку для будівництва, проведення розрахунків з підрядниками за виконані роботи, придбання будівельних матеріалів, розрахунків з постачальниками; як позичальник по кредитному договору він добросовісно виконував свої зобов’язання, жодних спорів із відповідачем не виникало, для завершення будівництва позивачу потрібен був наступний транш кредиту, тому позивач підписав оспорювану додаткову угоду від 24.07.20084 у редакції банку, так як без третейського застереження банк не надавав кредит; об’єкт нерухомості було побудовано до 82% готовності і 17 вересня позивач звернувся до відповідача з проханням надати наступний транш кредиту для завершення будівництва, однак банк відмовив у видачі кредиту і позивач не зміг завершити будівництво, в зв’язку з чим позивач не отримує заплановані доходи, що в тому числі привело до виникнення заборгованості перед банком вкінці 2008 року.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов заперечив проти позову, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим і пояснив, що Регламент третейського суду є в наявності, він надає його копію, однак, вона не завірена належним чином, пункт 6.1 договору містить на нього посилання; банк ніяким чином не пов'язаний з третейським судом, різним є місцезнаходження банку і Третейського суду, сторони під час укладення договору усвідомлювали свої дії, підписали додаткову угоду вільно; на даний час між сторонами є спори, в тому числі про стягнення заборгованості із ПП «Торговий дім Доманський», а рішення третейського суду від 28.12.2009 не може бути виконане, оскільки господарським судом Черкаської області розглядається спір по даній справі.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.06.2010 по 15.06.2010 на підставі ст. 77 ГПК України для складання повного тексту рішення.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ВАТ «Мегабанк»(відповідач по справі, Кредитодавець по договору) в особі заступника директора Черкаського центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк»Баранцова Вадима Андрійовича, що діє на підставі довіреності № 13-4476 від 01.04.2008, та Приватне підприємство «Торговий дім «Доманський»(позивач по справі, Позичальник по договору) в особі Доманської Наталії Вікторівни, діючої на підставі статуту, уклали кредитний договір № 08/2008-23 від 14.04.2008 року, за умовами якого Кредитодавець надає грошові кошти (відкриває невідновлювану кредитну лінію) Позичальнику в розмірі 700000 доларів США з конвертуванням кредитних коштів в національну валюту в строк з 14.04.2008 р. до 13.04.2015 р., на поповнення обігових коштів (розрахунок з підрядниками за виконані роботи, придбання будівельних матеріалів, розрахунок з постачальниками та на інші поточні потреби), а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити 13 % річних на умовах, передбачених Договором.

В пункті 1.2. кредитного договору передбачено, що щомісячні зобов’язання Кредитодавця з надання кредитних коштів в межах кредитної лінії за Договором виникають виключно на підставі наданого Кредитодавцю календаря використання кредиту, вказаного у пункті 4.2.17 Договору (за відсутності календаря зобов’язання у Кредитодавця не виникають).

24 липня 2008 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою змінили редакцію ряду пунктів кредитного договору, зокрема, доповнили пункт 1.1. договору умовою про надання позивачу кредиту в сумі 613 223 доларів США, про сплату комісійної винагороди з цієї суми, та пункт 6.1. розділу 6 виклали в новій редакції наступного змісту: «Всі спори, що виникають за цим Договором між Сторонами, розглядаються постійно діючим третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива»(далі –третейський суд) у відповідності з його Регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у Третейському суді буде здійснюватись одноособово. Сторони доручають Голові Третейського суду призначити третейського суддю зі списку суддів Третейського суду. Сторони ознайомлені з Регламентом Третейського суду».

Позивачем оспорюється третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного в пункті 6.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди від 24 липня 2008 року до кредитного договору.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача та вважає вказане третейське застереження таким, що не відповідає закону та підлягає визнанню недійсним, з огляду на таке.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.                     

Згідно статті 5 Закону України «Про третейські суди», далі –Закон, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

За змістом статті 2 Закону третейська угода –це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Тобто, передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Тому третейська угода, що укладена за відсутності спору, не відповідає закону, отже, є недійсною.

Такий правовий висновок викладений в ухвалі Верховного суду України від 12 серпня 2009 року у справі про визнання недійсною третейської угоди.

Третейське застереження про розгляд у третейському суді всіх спорів між сторонами суперечить суті та розумінню третейської угоди за Законом України «Про третейські суди». Суд вважає необґрунтованим тлумачення тексту норм Закону представником відповідача у відзиві на позов.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що в момент підписання додаткової угоди від 24 липня 2008 року, якою змінено редакцію пункту 6.1. кредитного договору і встановлено розгляд усіх спорів між сторонами в третейському суді, між позивачем та відповідачем були відсутні спори, пов’язані з даним кредитним договором. Тобто, фактично третейська угода в пункті 6.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди від 24 липня 2008 року укладена сторонами за відсутності спору між сторонами, «на майбутнє», що не передбачено Законом України «Про третейські суди». Відповідачем не спростовано доводи позивача та підтверджено у відзиві на позов відсутність спору між сторонами в момент укладення додаткової угоди.

Крім цього, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт відсутності вільного волевиявлення позивача як учасника правочину на укладення третейського застереження в додатковій угоді від 24 липня 2008 року.

За змістом частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Суд вважає доведеним підписання позивачем третейського застереження в додатковій угоді під тиском тяжких для позивача обставин: із матеріалів справи вбачається, що дійсно позивач отримував кредит на будівництво об’єкту нерухомості, при перевірці банк підтвердив цільове використання кредитних коштів у акті від 21 серпня 2008 року, із листа позивача від 17 вересня 2008 року вбачається, що станом на цей період будівництво виконане на 82 % готовності; відповідач не спростував доводи позивача про те, що текст додаткової угоди готувався банком.

Згідно статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.                                                                                 

В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказано, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Суд вважає, що позивачем доведено той факт, що за відсутності тяжкої обставини для позивача (неможливість продовження будівництва без кредитних коштів та необхідність отримання додаткового траншу кредиту) угоду від 24 липня 2008 року не було б укладено, отже, не було б угоди про розгляд всіх спорів у третейському суді.

Доводи позивача про відсутність Регламенту як на порушення вимоги статті 12 Закону України «Про третейські суди»суд вважає необґрунтованими, оскільки в тексті пункту 6.1. вказано про те, що сторони ознайомлені з Регламентом Третейського суду.

Зазначене формулювання пункту 6. 1. кредитного договору в редакції додаткової угоди від 24 липня 2008 року фактично є відмовою сторони від права звернення до господарського суду за захистом порушених прав, що суперечить припису частини 3 статті 1 ГПК України.                               

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що третейське застереження, викладене в пункті 6.1. кредитного договору № 08/2008-23 від 14.04.2008, не відповідає закону, укладено з порушенням волі сторони, отже, є недійсним.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.                                                                                           2. Визнати недійсним третейське застереження, викладене в пункті 6.1. кредитного договору № 08/2008-23 від 14.04.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк»та приватним підприємством «Торговий дім «Доманський», в редакції Додаткової угоди № 2 від 24 липня 2008 року.

3. Стягнути із публічного акціонерного товариства «Мегабанк»(61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 30, ідентифікаційний код 09804119) на користь приватного підприємства «Торговий дім «Доманський»(19616, Черкаська область, Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 181, ідентифікаційний код 32033634) –85 грн. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д. Пащенко