Рішення № 10059120, 28.05.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

(18005, Україна, м.Черкаси, бул.Шевченка, 307)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №09/458

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача –Зірянова О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом закритого акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" м.Шпола, Черкаської області, Україна до "MIRICOF" SRL м.Кишинів, Республіка Молдова, про стягнення 25461,06 доларів США, -

ВСТАНОВИВ :

          Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 25461,06 доларів США, у тому числі: 23462,50 доларів США боргу з оплати за поставлений по контракту №1005/06 від 10.05.2006 року товар та 1998,56 доларів США договірної пені за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 травня 2006 року у місті Шпола, Україна, між сторонами був укладений контракт №1005/06 (далі вживається –Контракт), відповідно до умов якого позивач здійснював відповідачу поставку продовольчих товарів, за які останній не розрахувався, чим порушив свої договірні зобов’язання. За прострочення виконання зобов’язань з оплати за поставлений товар, відповідачу нарахована договірна пеня за кожен день прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 1998,56 доларів США, з врахуванням встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»обмежень, тобто у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Стосовно звернення з даним позовом до господарського суду Черкаської області позивач послався на доповнення до Контракту за №30 від 01.12.2008 року, яким сторони обумовили, що при виникненні спору, який витікає з даного Контракту, спір підлягає розгляду у господарському суді на території та із застосуванням законодавства країни за місцезнаходженням позивача.

Ухвалою судді господарського суду Черкаської області від 15 березня 2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20 квітня 2010 року, визнана явка у судове засідання представника позивача обов’язковою, представника відповідача –на його розсуд, зобов'язано відповідача подати суду письмовий відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України, документи, що підтверджують правоздатність юридичної особи.

Враховуючи умови Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який набув чинності з 24.02.1995 року, ухвала суду про призначення справи до розгляду була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Однак ухвала господарського суду від 15.03.2010 року повернулася до господарського суду з відміткою пошти №15 м. Кишинев - «невідомий».

Представник позивача надав в перекладі належно засвідчені документи, що підтверджують правоздатність та дієздатність юридичної особи –відповідача. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд визнав можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами, без представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

10 травня 2006 року у місті Шпола Черкаської області, Україна, сторони уклали контракт № 1005/06, відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач у справі) прийняти товар та оплатити його в строки, встановлені даним контрактом (далі –Контракт).

Згідно п.1.2. Контракту загальна сума поставки складає 200000,00 (двісті тисяч) доларів США.

У п. 1 Доповнення до контракту № 30 від 01.12.2008 року зазначено, що пункт 1.2. контракту змінений, і має наступне формулювання: «Загальна сума контракту складає 400000,00 (чотириста тисяч) доларів США».

Згідно п. 3.3. Контракту умови оплати: «100 % попередня оплата, якщо інше не передбачено додатковими угодами у письмовій формі».

Згідно п. 3 Доповнення № 3 від 01.11.2006 року до Контракту п. 3 змінений, і має наступне формулювання: «Умови оплати: 50% вартості замовленого товару –попередня оплата, інша частина платежу може здійснюватися з відстрочкою до 30 (тридцяти) банківських днів».

Відповідно до п. 3 Доповнення № 13 від 07.06.2007 року до Контракту п.3.3. Контракту змінений, і має наступне формулювання: «Умови оплати: оплата товару здійснюється з відстрочкою до 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки товару».

У п. 4 Доповнення № 13 від 07.06.2007 року до Контракту встановлено, що Доповнення № 3 від 01.11.2006 р. вважається недійсним.

Валюта платежу по Контракту: долари США ( 3.5. Контракту).

За невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків за даним контрактом сторони несуть матеріальну відповідальність (п. 7.1. Контракту).

Пунктом 3 Доповнення № 30 від 01.12.2008 року до Контракту пункт 9.2. Контракту викладено в наступній редакції: «При виникненні спірних питань між сторонами Контракту спір підлягає розгляду в господарському суді на території та із застосуванням законодавства країни за місцезнаходженням позивача».

На виконання умов Контракту позивач поставив відповідачу товар: 31 липня 2009 року на суму 12864,50 доларів США; 25 вересня 2009 року на суму 4527,50 доларів США; 26 листопада 2009 року на суму 6070,50 доларів США, а всього: на загальну суму 23462,50 доларів США, що підтверджується Доповненням № 32 від 16.07.2009 року до Контракту, Доповненням № 33 від 14.09.2009 року до Контракту, Доповненням № 34 від 10.11.2009 року до Контракту, міжнародними накладними №№ 001774, 500293, 500290, рахунками № № 28, 29,30.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення боргу за поставлений по зовнішньоекономічному контракту товар та пені за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Укладений сторонами Контракт, на який посилається позивач, як на підставу стягнення заявленої суми, за правовою природою є зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу, укладеним у місті Шпола, Черкаської області, тобто на території України.

Сторони Контракту: закрите акціонерне товариство "Шполянський завод продтоварів" (продавець) правоздатна і дієздатна юридична особа України, про що свідчить Свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області від 01.08.1997 року, номер запису 1020120 0000 000132, (позивач у справі); "MIRICOF" SRL (покупець) правоздатна і дієздатна юридична особа Республіки Молдова, про що свідчить виписка з Державного реєстру юридичних осіб № 173453 від 19.11.2008, Свідоцтво Національного Бюро Статистики Республіки Молдова, Сертифікат про реєстрацію Комерційного товариства «МІРІКОФ», ідентифікаційний державний номер 1006600015058, рішення про реєстрацію підприємства від 11.04.2006 (відповідач у справі).

Загальні положення зовнішньоекономічного договору визначені Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ, зі змінами і доповненнями (далі вживається скорочено –ЗУ «Про ЗЕД»).

Згідно ст.6 ЗУ «Про ЗЕД»суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Статтею 38 ЗУ «Про ЗЕД», встановлено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам або передбачено міжнародними договорами.

Згідно статті 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Дослідивши укладений сторонами Контракт та доповнення до нього, суд вважає, що його сторони відповідно до чинного законодавства є здатними до укладання договору (контракту), контракт відповідає нормам міжнародного приватного права та нормам національного законодавства, суд оцінює Контракт та доповнення до нього, як належні та чинні.

З умов Контракту та доповнень до нього вбачається, що сторони домовились про вирішення спору в господарському суді на території та із застосуванням законодавства країни за місцезнаходженням позивача (пункт 3 Доповнення № 30 від 01.12.2008 року до Контракту). Випадків, передбачених ст.77 Закону України “Про міжнародне приватне право”, судом не встановлено.

Отже даний спір підлягає вирішенню господарським судом за місцем знаходження позивача, продавця за Контрактом, яким є господарський суд Черкаської області.

При вирішенні спору господарський суд виходить із встановленої частиною третьою ст.4 Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв поставлений позивачем товар, але в порушення умов Контракту не здійснив його оплату в установлений строк. Сума боргу в сумі 23462,50 доларів США визнана покупцем товару (відповідач у справі), що підтверджується вищенаведеними доказами про поставку товару, двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.02.2010 року, підписаним обома сторонами.

Відповідно до умов Контракту та доповнень до нього, враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 року №543/96- ВР стосовно обмеження розміру пені за прострочення виконання грошових зобов’язань подвійною обліковою ставкою НБУ, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню за прострочення оплати кожної партії поставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Так, з партії поставленого товару 31.07.2009 на суму 12864,50 доларів США, прострочення оплати з 17.08.2009 - нарахована сума пені 1394,48 доларів США; з партії поставленого товару 25 вересня 2009 року на суму 4527,50 доларів США, прострочення оплати з 12.09.2009 –нарахована сума пені 348,37 доларів США; з партії поставленого товару 26 листопада 2009 року на суму 6070,50 доларів США, прострочення оплати з 11.12.2009 –нарахована сума пені 255,71 доларів США. Всього сума пені становить 1998,56 доларів США. Розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, який діяв у період прострочення, становить 20,5%; період, по який позивач вправі нарахувати пеню, –10.03.2010 року, тобто день подання позову. Складений позивачем розрахунок пені за прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань з оплати за поставлений товар, суд вважає обґрунтованим.

З огляду на наведені умови Контракту та доповнень до нього, норми законодавства, наявні у справі докази, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 23462,50 доларів США боргу з оплати за поставлений товар та 1998,56 доларів США договірної пені за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 255,00 доларів США державного мита та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з комерційного товариства "MIRICOF" SRL, Республіка Молдова, м. Кишинів, MD-2044, вул. Алеку Руссо, 59/4, кв.190, фіскальний код 1006600015058 на користь закритого акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів", Україна, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 87, ідентифікаційний код 00380681 –23462,50 доларів США основного боргу, 1998,56 доларів США договірної пені, 255,00 доларів США державного мита та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

Повне рішення складено та підписано 02 червня 2010 року.