Рішення № 100586665, 26.10.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8690/21

2/357/3812/21

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 рокуБілоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , про стягнення боргу -

В С Т А Н О В И В :

01.07.2021 позивач звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 29.07.2021, мотивуючи тим, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відповідач за період з 01.10.2013 по 01.06.2021 має заборгованість за теплову енергію у розмірі 26133,63 грн. В добровільному порядку зобов`язання щодо сплати коштів за надані послуги відповідач не виконує. КП БМР «Білоцерківтепломережа» відповідачу було надіслано претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити у добровільному порядку, але боржник не відреагував на дану пропозицію та не сплатив борг. Тому, позивач просив у судовому порядку стягнути з відповідача суму боргу за теплову енергію на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» у розмірі 26133,63 грн., в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 5021,30 грн. і 3% річних у розмірі 1789,08 грн., та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

27.07.2021, після отримання відповіді на запит з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) відповідача, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач отримала ухвалу про відкриття провадження у справі та позов з додатками 09.09.2021 (а.с. 30), однак у встановлений строк відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подала.

04.10.2021 відповідач - ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила прийняти до розгляду квитанцію № 210917591 щодо сплати послуг з теплопостачання, яка підтверджує повну сплату боргу, та просила взяти до уваги наступні факти: єдиним утримувачем у її родині є чоловік - військовий пенсіонер, якому з 2011 року не проводять жодної індексації пенсії; з 2019 року по цей час її чоловік судиться з товариством «Мездар», яке заборгувало йому заробітну плату за 9 місяців роботи; через ситуацію з Covid - 19 у чоловіка немає постійної роботи.

22.10.2021 представник позивача, за довіреністю у справі - Мартиненко Т.М., подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що у вересні 2021 року на особовий рахунок № НОМЕР_1 була - зарахована сума 27000,00 грн. за постачання теплової енергії, яка була сплачена відповідачем після відкриття провадження у даній справі. Відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01.10.2013 по 01.06.2021 відповідачу були нараховані інфляційні втрати у розмірі 5021,30 грн. та 3% річних у розмірі 1789,08 грн., які позивач просить стягнути в судовому порядку, оскільки відповідачем порушено виконання зобов`язань щодо сплати послуг з постачання теплової енергії у визначені законодавством строки, а також, просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що виконавцем послуг житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у місті Біла Церква Київської області є Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» ( а.с. 14-17).

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області (а.с.27), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12-13), право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 17.11.2005, посвідченого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого за № 2-7154.

З розрахункового листа абонента по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 8-10), вбачається, що відповідач комунальні послуги сплачує, однак не у повному обсязі, тому за період з 01.10.2013 по 01.06.2021 нарахована заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 26133,63 грн.

З матеріалів справи (а.с.9), вбачається, що 01.06.2021 позивач, в порядку досудового врегулювання спору, направляв відповідачу лист з вимогою щодо сплати заборгованості, однак борг не було сплачено, тому позивач 01.07.2021звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 року, виконавцем послуг з центрального опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація ).

У відповідності до п.3 ч.2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року, виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 року № 2479-VI, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із ч.1 п.1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 року № 2479-VI, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 року, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на природний газ, тарифів на транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

Ч. 2 ст. 14 в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 року передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Плата за комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води) береться за затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в установленому порядку тарифами та вноситься щомісяця.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-УПІ від 09.11.2017 року, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

П. 5 ч. 3 ст. 20 в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 року, передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

П.п. 1,2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-УПІ від 09.11.2017 року покладено обов`язок на індивідуального споживача щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-УПІ від 09.11.2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та /або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц).

Ст. 162 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги в будинку /квартирі/, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно вищенаведених правових норм обов`язком відповідача, як власника житлового приміщення є своєчасна оплата комунальних послуг, згідно затверджених в установленому порядку тарифів з дотриманням вимог законодавства, якими передбачено обов`язок сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, у вересні 2021 року відповідач - ОСОБА_1 сплатила на рахунок Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» кошти за послуги з теплопостачання у розмірі 27000,00 грн., з яких заборгованість у розмірі 26133,63 грн., яка виникла за період з 01.10.2013 по 01.06.2021, а залишок кошів у розмірі 2866,37 грн. зараховано до послідуючих платежів за послуги з теплопостачання, що підтверджено копією квитанції (а.с.32) та визнається позивачем.

Таким чином, суд враховує сплату відповідачем боргу за постачання теплової енергії і розцінює дані обставини, як визнання позову, тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2013 по 01.06.2021 у розмірі 26133,63 грн. відпали, у зв`язку з їх відшкодуванням відповідачем після відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, що також зазначено у правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.

В даному випадку, факт порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за надані житлово - комунальні послуги постачання теплової енергії встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг підтверджується матеріалами справи.

Суд, перевіривши розрахунок наданий позивачем (а.с.4-7), дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за період з 01.06.2017 по 29.06.2021 становить - 5021,30 грн., а 3% річних - 1789,08 грн.

Відповідач у заяві від 04.10.2021 при вирішенні спору просила взяти до уваги факти щодо незадовільного матеріального стану її сім`ї, однак, жодних доказів на підтвердження викладених обставин до суду не подала.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи, що позивачем не подано заяви згідно ст. 49 ЦПК України, про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Даючи оцінку встановленим обставинам та поданим доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача коштів за порушення виконання зобов`язань, а саме за період з 01.06.2017 по 29.06.2021 інфляційних втрат у розмірі 5021,30 грн. та 3% річних у розмірі 1789,08 грн., всього 6810,38 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, які складаються з судового збору в розмірі 2270,00 грн. (а.с. 1) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 469,27 грн.

Керуючись ст. 67,68,162 ЖК України, ст. 264, 319, 322, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-УПІ від 09.11.2017 року, Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» № 2479-VI від 09.07.2010 року, Правилами надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України за № 630 від 21.07.2005 року, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими ПКМ України від 08.10.1992 року № 572 ( із змінами), ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 258 -259, 265, 268, 274-279, 354 - 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (код ЄДРПОУ: 04654336, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), про стягнення боргу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» за період з 01.06.2017 по 29.06.2021 інфляційні втрати у розмірі 5021,30 грн., 3% річних у розмірі 1789,08 грн., та судові витрати у справі у розмірі 469,27 грн., всього 7279,65 грн. (сім тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень 65 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 26.10.2021.

СуддяО. В. Бондаренко