Рішення № 10058563, 08.06.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2010 р.Справа № 6/736-10 За позовом Закритого акціонерного товариства компанії „РАЙЗ” м. Київ

до Фермерського господарства „Каріна” с. В.Мацевичі Старокостянтинівського району

про стягнення 35149,11грн., з яких 10548,95 грн. основного боргу, 2531,75 грн. пені, 4135,19грн. 28% річних та 17933,22 грн. збитків

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача : Шамрай В.В. по довіреності № 2214-09 ЮР від 14.01.2009р.

відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 35149,11грн., з яких 10548,95 грн. основного боргу за поставлену продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки на умовах товарного кредиту № 8486-018 від 31.03.2008р., 2531,75грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті вартості товару, 4135 грн. відсотків за неправомірне користування коштами та 17933,22 грн. збитків завданих постачальнику неналежним виконанням зобов’язань по даному договору. На підтвердження позовних вимог подано видаткові накладні, акт здачі-приймання робіт, розрахунок заборгованості, в тому числі суми пені, 28% річних та збитків.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд про задоволення позову із вищевикладених підстав.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, його представник в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи рекомендованим листом. При цьому, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Закрите акціонерне товариство компанія „РАЙЗ” м. Київ, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки відділу статистики у Голосіївському районі Головного управління статистики у м. Києві № 1497 від 23.10.2007р.

Фермерське господарство „Каріна” с. Великі Малевичі Старокостянтинівського району, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована Старокостянтинівською районною державною адміністрацією, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області № 03-09/282 від 14.05.2010р.

31.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством „РАЙЗ” (постачальник) та Фермерським господарством „Каріна” (покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 8486-018, відповідно до умов якого, постачальник в терміни, визначені договором, зобов'язувався передавати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов’язувався прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2., найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару ( в тому числі тієї частина вартості нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в договорі та специфікації (додатки №1 та №1а), яка складає невід’ємну частину договору.

Згідно п. 2.1. вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Пунктом 2.2. даного договору сторони передбачили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини), однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2. на банківський рахунок постачальника (п. 2.3. договору).

Пунктом 2.4. договору зазначено, що термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується покупцем авансом, вказаний в додатку №1 до договору, а саме - 30.10.2008р.

Згідно п.2.5. договору, вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується покупцем в наступні терміни: - перший платіж –не пізніше 31серпня 2008р., другий платіж –не пізніше 30 жовтня 2008р.

Згідно п.2.6. договору товар, отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визначається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти. Умови щодо користування товарним кредитом викладені в додатку № 1а та п.п.2.7-2.12 договору.

Відповідно до п. 2.7. договору, строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт приймання-передачі послуг товарного кредитування.

Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 відсотка річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору) (п.2.9 договору).

Додатком №1а сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків.

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 38714,10грн., згідно видаткової накладної № ВН –10039-00180 від 31.03.2008р. на суму 20454,00грн., № ВН-10039-00381 від 08.05.2008р. на суму 7200,00грн., № ВН-10039-00416 від 14.05.2008р. на суму 6959,10грн. та № ВН-10039-00596 від 17.06.2008р. на суму 4101,00грн., згідно довіреностей № 765637 від 31.03.2008р., № 391760 від 08.05.2008р. та № 334981 від 07.06.2008р. Копії первинних бухгалтерських документів знаходяться в матеріалах справи згідно наданого реєстру.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, оплативши вартість поставленого товару грошовими коштами, а саме: 02.04.2008р. у сумі 7 000,00 грн., 13.05.2008р. у сумі 2 000,00 грн., 09.10.2008р. у сумі 10 000,00 грн., а також поставкою продукції, а саме: 16.12.2008р на суму 11 000,00 грн., 23.12.2008р. на суму 8 000,00 грн., та 30.12.2008р. на суму 876,04 грн., всього на суму 38 876,04 грн., згідно поданого розрахунку. Залишок несплаченої заборгованості станом на 25.03.2010р., становить 10548,95 грн.

Пунктами 7.3, 7.4, 7.5 договору від 31.03.2008р. сторони передбачили, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання покупцем: 10% неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повний сумі понад неустойку (штраф). Покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.

Відповідно до вищезазначених умов договору позивач просить стягнути з відповідача 2531,75 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару за період з 31.10.2008р. по 30.10.2009р.; 17933,22 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання за період з 31.10.2008р. по 25.03.2010р., 4135,19 грн. відсотків за неправомірне користування коштами за період з 31.10.2008р. по 25.03.2010р.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погасив.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України) .

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки на умовах товарного кредиту № 8486-018 від 31.03.2008р., визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями п. п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, оплативши вартість поставленого товару грошовими коштами, а саме: 02.04.2008р. у сумі 7 000,00 грн., 13.05.2008р. у сумі 2 000,00 грн., 09.10.2008р. у сумі 10 000,00 грн., а також поставкою продукції, а саме: 16.12.2008р на суму 11 000,00 грн., 23.12.2008р. на суму 8 000,00 грн., та 30.12.2008р. на суму 876,04 грн., всього на суму 38 876,04 грн., згідно поданого розрахунку. Залишок несплаченої заборгованості станом на 25.03.2010р., становить 10548,95 грн.

Згідно п. 2.3 договору відповідач проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2 договору (сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Статтями 524,533 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на вищенаведені норми, ст.ст. 6, 627 ЦК України, вимоги договору, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10548,95 грн. заборгованості за товар.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.7.3 договору від 31.03.2008р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 2531,75 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару за період з 31.10.2008р. по 30.10.2009р. згідно поданого розрахунку.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому відповідно до п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Сторони у відповідності до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, п.5 ст. 225 Господарського кодексу України, у пункті 7.4 договору погодили, що Покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань по цьому договору, розмір збитків постачальника встановлено в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання покупцем: 10% неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повний сумі понад неустойку (штраф).

З врахуванням наведеного, позивач обґрунтовано просить стягнути 17933,22 грн. збитків за період з 31.10.2008р. по 25.03.2010р.

Нормами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором , законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як вбачається із умов договору (п. 7.5 договору) сторони домовились сплачувати відсотки за користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми. Тому, з огляду на вищенаведені норми, умови договору, з аналізу наданого розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу 4135,19 грн. відсотків за період з 31.10.2008р. по 25.03.2010р.

Виходячи із вищенаведеного, позовні вимоги заявлені правомірно, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                        

                                                  в и р і ш и в:

Позов Закритого акціонерного товариства компанія „Райз” м. Київ до Фермерського господарства „Каріна” с. Великі Малевичі Старокостянтинівського району про стягнення 35149,11 грн. задоволити.

Стягнути з фермерського господарства "Каріна” с. Великі Малевичі Старокостянтинівського району (код ЄДРПОУ 30391265) на користь Закритого акціонерного товариства компанія „Райз” м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152 (р/р 26001012816675, ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 13980201 в особі Білогірської філії ЗАТ компанії „Райз” –смт. Білогір’я, вул. Залізнична, 5) 10548,95 грн. (десять тисяч п’ятсот сорок вісім грн. 95 коп.) основного боргу, 2531,75 грн. (дві тисячі п’ятсот тридцять одна гривня 75 коп.) пені, 17933,22 грн. (сімнадцять тисяч дев’ятсот тридцять три гривні 22 коп.) збитків, 4135,19 грн. (чотири тисячі сто тридцять п’ять гривень 19 коп.) відсотків, 351,49 грн. (триста п’ятдесят одна гривня 49 коп.) витрат по оплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя