Рішення № 10057508, 17.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2010 Справа № 3/104-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Двійне Ново троїцького району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Універсал-Експо» м. Херсон

про стягнення 20321,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 дов.б/н від 04.06.2010 р. ( у судове засідання 17.06.2010р. не прибув);

від відповідача - Проценко Л.С. дов№21/3 від 22.03.2010 р.(у судове засідання 17.06.2010р. не прибув).

Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач, виконавець) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Універсал-Експо»(відповідач, замовник) 18750,00 грн. боргу, 315,70 грн. річних, 1256,25 грн. інфляційних та судових витрат, посилаючись на ст..ст.173, 174, 175 ГК України та ст..625 ЦК України.

8 червня 2010 року у відповідності до ст..22 ГПК України позивач уточнив позовні вимоги та посилаючись на ст..ст.173, 174, 175 ГК України та ст.ст. 530, 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 18750,00 грн. боргу, 73,92 грн. річних, 375,00 грн. інфляційних та судові витрати.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість вимог позивача.

В судовому засіданні 08.06.2010 року оголошувалась перерва до 17.06.2010 року до 12-00 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 174 і ч. 1 ст. 181 ГК України склалися господарські правовідносини з надання послуг.

Позивач надавав відповідачу послуги комбайна по збору сої на площі 125 гектар по ціні 150 грн. за 1 гектар на суму 18750,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 19.10.2009 року.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньо зобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов»язками. На виконавця покладено обов»язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов»язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

В акті приймання-здачі виконаних робіт (а.с.7) позивач та відповідач зазначили, що претензій один до одного не мають. Вищевказаний акт є підтвердженням отримання послуг з боку відповідача.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

12.04.2010 року позивач за вих..№2 направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити борг. Вищевказану претензію відповідач отримав 15.04.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.10), але залишив її без відповіді та реагування.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання щодо надання відповідачеві послуг виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Суд констатує, що відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 18750,00 грн.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, ст.625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 73,92 грн. річних.

За обрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), - задоволенню підлягають річні в сумі 73,92 грн. за період з 22.04.2010 р. по 08.06.2010 р.

Розрахунки 375,00 грн. інфляційних збитків за період з 01.05.2010 року по 01.06.2010 року, які, окрім основного боргу, просить стягнути позивач, останнім виконано невірно. За обрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), - розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

01.05.2010 - 01.06.201018750.000.994-112.50

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 375,00 грн. є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Універсал-Експо»(73000, м.Херсон, вул..Суботи, 30, р/р 26007147908 в ВАТ «Райффайзен банк Авалль»м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 24947253) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1НОМЕР_1 в ТВБВ ХОУ 10021/0119 ВАТ «Ощадбанк»в Новотроїцьку, МФО 352457, код ЄДРПОУНОМЕР_2 18750,00 грн. основного боргу, 73,92 грн. річних, 188,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 231,40 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська