Рішення № 100557700, 18.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 жовтня 2021 року справа №640/24903/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

Меркулова С.А.;

відповідача 1: Пилипенко І.Г.;

відповідача 2: не з`явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )до1. Фонду державного майна України (далі по тексту - відповідач 1) 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області (далі по тексту - відповідач 2)про1) визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 15 листопада 2019 року №438-р про звільнення; 2) поновлення позивача на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області або іншій рівнозначній посаді (за його згодою); 3) стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з період з 19 листопада 2019 року по день поновлення на роботі

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про незаконність його звільнення, оскільки відповідач, як роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не запропонував йому всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, незважаючи на те, що він подав заяву про переведення на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області. Пропозиції Фонду державного майна України щодо інших посад суперечать установленим чинним законодавством гарантіям збереження роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначає, що відповідач не з`ясував, чи мав ОСОБА_1 переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, у тому числі кваліфікація, досвід трудової діяльності, сімейний стан, наявність двох утриманців тощо.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статей 42, 43, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою від 27 грудня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/24903/19 та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 26 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог до розгляду та залучив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області до участі в адміністративній справі, в якості співвідповідача.

Ухвалою від 05 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначив про відповідність своїх дій та спірного наказу вимогам чинного законодавства, оскільки Фонд дотримався усіх вимог чинного законодавства, що регулюють вивільнення працівників; переведення позивача на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області є неможливим, оскільки ця посада не є рівноцінною, а переведення на вищу посаду не в межах однієї групи оплати праці без проведення конкурсу законодавством не передбачено.

У відповіді на відзив позивач повторно наголосив на протиправності оскаржуваного наказу та зазначив, що аргументи відповідача є необґрунтованими.

Відповідач 1 у запереченнях на відповідь на відзив, зокрема, звернув увагу на те, що позивачу запропоновані усі вакантні посади, наявні у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, які не запропоновані іншим працівникам цього регіонального відділення.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши про дотримання порядку вивільнення працівників, оскільки позивач не погодився на жодну запропоновану посаду в новоствореному регіональному відділенні Фонду, а посада позивача підлягала скороченню, у зв`язку з реорганізацією двох регіональних відділень шляхом їх злиття та утворення нової юридичної особи.

У відповіді на відзив відповідача 2, позивач зверну увагу на те, що при наявності інших вакансій, йому запропоновано одну посаду в іншій місцевості, не отримавши при цьому його згоди на переведення.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на підставі наказу голови Фонду державного майна України від 26 вересня 2016 року №156-р.

Наказом Фонду державного майна України від 11 квітня 2019 року №363 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Рівне, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області. Установлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 15 листопада 2019 року №438-р, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області 18 листопада 2019 року.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина третя статті 5 Закону України «Про державну службу»).

Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» допускається лише у разі, якщо працівника не може бути переведено на рівноцінну посаду, а за її відсутності на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Порядок вивільнення працівників передбачено статтею 492 Кодексу законів про працю.

Частинами першою-третьою статті 492 Кодексу законів про працю України, зокрема, встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Досліджуючи питання дотримання відповідачем 1 порядку вивільнення позивача, суд звертає увагу на таке.

Матеріали справи підтверджують, що листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 04 червня 2019 року №01-02-01884 до Фонду державного майна України надано пропозиції, відповідно до яких, ОСОБА_1 вирішено запропонувати посаду заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області - начальника відділу документального забезпечення та інформаційно-аналітичної роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Листом Фонду державного майна України від 12 червня 2019 року №10-09-10999 ОСОБА_1 повідомлено про наступне скорочення посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та запропоновано для переведення на вакантну посаду заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області - начальника відділу документального забезпечення та інформаційно-аналітичної роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях. До цього листа додано відповідне попередження про наступне вивільнення, яке містить відмітку про ознайомлення ОСОБА_1 19 червня 2019 року.

У свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до відповідача 1 із заявою від 28 травня 2019 року, у якій просив перевести його на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, без обов`язкового проведення конкурсу, як такого, що має професійну підготовку та компетентність.

Листом від 27 червня 2019 року №10-09-11898 Фонд державного майна України повідомив ОСОБА_1 , що посада заступника регіонального відділення належить до 5 групи оплати праці, а посада першого заступника начальника регіонального відділення належить до 4 групи оплати праці та є більш високою посадою державної служби, а також зазначив, що у разі відмови від запропонованої посади заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області - начальника відділу документального забезпечення та інформаційно-аналітичної роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях ОСОБА_1 будуть запропоновані всі вакантні посади, наявні у регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях з урахуванням кваліфікаційних вимог.

14 серпня 2019 року надіслав пояснення до Фонду державного майна України, у якому зазначив, що не погоджується на запропоновану посаду заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області - начальника відділу документального забезпечення та інформаційно-аналітичної роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Додатково до попередження про наступне вивільнення Фонд державного майна України направив позивачу лист від 14 серпня 2019 року №10-09-14881, у якому запропонував ОСОБА_1 перелік вакантних посад (сім посад) у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, з урахуванням кваліфікаційних вимог.

Листом від 28 жовтня 2019 року №10-09-18924, враховуючи відсутність від ОСОБА_1 інформації щодо надання згоди чи відмови від запропонованих посад, відповідач додатково запропонував перелік вакантних посад (10 посад) наявних у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, які не запропоновані іншим працівникам, з урахуванням кваліфікаційних вимог, а також зазначив, що у разі відмови від призначення на одну із цих посад, трудовий договір буде припинено.

У зв`язку із ненадходженням від ОСОБА_1 заяви про призначення на одну із запропонованих посад, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях склало відповідний акт.

Суд звертає увагу, що факт отримання листів із запропонованим переліком посад, а також ненадання згоди щодо призначення на одну із них позивач визнає, зокрема, у позовній заяві.

Враховуючи, що відповідач 1 про наступне вивільнення персонально попередив позивача не пізніше ніж за два місяці, у зв`язку з відсутністю у новоствореному регіональному відділенні рівноцінної посади та запропонував іншу роботу (18 посад), суд приходить до висновку, що Фондом державного майна України дотримано порядку вивільнення працівників, передбаченого статтею 492 Кодексу законів про працю України.

Стосовно посилань позивача на наявність підстав для переведення його на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, суд звертає увагу на таке.

Згідно з Переліком посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15, посада заступника начальника регіонального відділення належить до 5 групи оплати праці, а посада першого заступника начальника регіонального відділення належить до 4 групи оплати праці, тобто є вищою посадою державної служби.

Таким чином, посада заступника начальника регіонального відділення, яку обіймав позивач не є рівноцінною посаді першого заступника начальника регіонального відділення.

Вказаний факт позивач визнає, про що також зазначив в судовому засіданні 09 серпня 2021 року.

Суд також погоджується з посиланнями відповідача на неможливість переведення на вищу посаду не в межах однієї групи оплати праці без проведення конкурсу, оскільки таке переведення чинним законодавством про працю не передбачено.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для переведення ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідач не врахував його переважне право на залишення на роботі, оскільки відповідач 1 виконав свій обов`язок та запропонував позивачу усі вакантні посади, наявні у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях з урахуванням його кваліфікаційних вимог.

Будь-яких доказів на спростування зазначеного, позивач в матеріали справи не надав, у тому числі, не зазначив, яку саме рівноцінну посаду, чи іншу роботу (посаду) за його професією чи спеціальністю, не запропоновано відповідачем.

Доводи позивача про те, що у даному випадку мала місце зміна внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, а не реорганізація юридичної особи також є необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області було окремою юридичною особою, а не структурним підрозділом юридичної особи.

Наказом Фонду державного майна України від 11 квітня 2019 року №363 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

З наведеного вбачається, що відбулась саме реорганізація юридичної особи, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем 1 дотримано всіх вимог чинного законодавства пов`язаних зі скороченням посади заступника начальника Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, у зв`язку з реорганізацією двох регіональних відділень шляхом їх злиття та утворення нової юридичної особи.

Враховуючи викладене, наказ відповідача 1 від 15 листопада 2019 року №438-р «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнято правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі довели правомірність звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945);

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області (33028, м. Рівне, вул. 16 липня, 77; реєстраційний номер облікової картки платника податків 42956062).

Дата складення повного рішення суду - 25 жовтня 2021 року.

Суддя В.А. Кузьменко