Рішення № 10055227, 16.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2010 р. Справа № 27/167-10

вх. № 4776/2-27

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Колядинський Р.М. - представник за довіреністю. відповідача - Літвінова А.С. - представник за довіреністю.

розглянувши справу за позовом ТОВ "ПФК Промсталь", м. Харків

до ДП завод "Електроважмаш" м. Харків

про визнання права на зміну умов договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати за позивачем право зміни умов договорів поставки № 238/04-Т від 22 березня 2010 року, № 238/10-31-Т від 22 березня 2010 року, № 238/10-39-Т від 22 березня 2010 року щодо підвищення ціни продукції, що поставлятиметься.

На вимогу суду Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому останній, заперечуючи проти позову, просить позивачеві в задоволенні позовної заяви відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державним підприємством заводом "Електроважмаш" був проведений тендер, переможцем якого, згідно повідомлення про акцепт та результати проведення відкритих торгів на закупівлю, визнано ТОВ «ПФК Промсталь»

За результатами тендеру було укладено договори на постачання продукції № 238/04-Т від 22 березня 2010 року, № 238/10-31-Т від 22 березня 2010 року, № 238/10-39-Т від 22 березня 2010 року (далі — Договори).

У відповідності до п. 1.1 Договорів - Постачальннк зобов'язується поставити Продукцію окремими партіями замовнику у строк, згідно пункту 1.3. цього договору, а Замовник прийняти і сплатити за неї в порядку і на умовах передбачених цим договором.

Згідно специфікацій до Договорів, які є їх невід'ємними частинами, предметом договорів є вироби зі сталі.

У лютому-травні 2010 р. ціни на металопрокат були неодноразово та суттєво підвищені, що підтверджується інформаційною довідкою ДП «Східно-український центр експертиз» від 13.04.2010р (арк. справи 154).

14 квітня 2010 р. Позивач надіслав Відповідачеві лист з пропозицією внести зміни до договорів, а саме - підвищити ціну на продукцію, що поставлятиметься. Крім того, Позивач надав Відповідачеві листи інших постачальників аналогічної продукції із зазначенням поточної ціни, які засвідчили подорожчання продукції на усій території України.

Відповідач, у відповідь надіслав листа від 15 квітня 2010р. № 248-159/1, у якому, не заперечуючи проти об'єктивної необхідності збільшення ціни, вказав на неможливість вчинення будь-яких дій щодо зміни істотних умов Договору, внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 08.07.2009р. № 697.

Даною постановою, редакція абзацу 2 її. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2008 р. № 921, було змінено і закріплено, що "Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків, зменшення сторонами ціни договору про закупівлю". Відповідач стверджує, що така редакція п. 84 зазначеного положення унеможливлює внесення змін до Договору, навіть у випадках існування об'єктивної потреби та згоди сторін.

Позивач вважає, що положення постанови КМ України від 08.07.2009 р. № 697 не можуть обмежувати право суб'єкта господарювання на внесення змін до укладених ним договорів, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 2.3. Договорів – „Ціна продукцію може бути змінена за взаємною згодою Сторін. Зміна ціни здійснюється з дотриманням вимог та умов діючого законодавства”.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України "Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом".

Умови Договорів та чинні закони України не встановлюють іншого порядку внесення змін до Договору, відмінного від порядку, закріпленого у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме - за згодою сторін.

Організаційно-правова форма Відповідача - державне підприємство, а саме - державне комерційне підприємство, основи правового статусу якого врегульовані ст. ст. 74- 75 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України майно державного комерційного підприємства (в тому числі і кошти, згідно ст. 177, 190. Цивільного кодексу України) закріплюється за ним на праві господарського відання. ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України вказує на те, що «право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Ні Господарський кодекс, ні інші закони України не містять обмежень правомочності Відповідача на розпорядження власними коштами в частині збільшення видатків, пов"язаних із об'єктивним зростанням цін на продукцію та внесенням відповідних змін до існуючих договорів.

Положення ч.З ст. 136 Господарського кодексу України вказують на те, що "Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника".

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути обмежена у праві власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Однак жоден закон України не обмежує права Відповідача на збільшення або зменшення ціни Договору або зміну інших його умов.

Єдиною особливістю господарської діяльності Відповідача, згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 75 Господарського кодексу України є положення, згідно якого для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Певні процедури та обмеження у реалізації права на вільне розпорядження власними коштами, були викладені у нормативному акті вищої юридичної силі - Законі України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", однак даний закон втратив чинність на підставі Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 20 березня 2008 р. № 150-УІ. Іншого закону з аналогічною назвою або такого, який би, по-суті, обмежував Відповідача у правах щодо розпорядження власними коштами та внесення змін до договорів на цей час не існує.

Щодо посилання Відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 697 "Про внесення змін до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", то дана постанова так само як і Положения про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2008 р. № 921 с підзаконними нормативно-правовими актами, які не можуть суперечити діючим законам України.

Усі вищезгадані норми Цивільного та Господарського кодексів України, закріплюють можливість обмеження права Відповідача на зміну договорів та розпорядження власними коштами виключно на законодавчому рівні. Позиція Позивача співпадає із думкою Конституційного суду України, викладеної у рішенні від 9 жовтня 2008 р. № 22-рп/2008. Абзац 6 п. 3.3. мотивувальної частини вказаного рішення закріплює: "таким чином, правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України повинні визначатися виключно законами України, врегульовані підзаконним актом - постановою Уряду України. Конституційний Суд України вважає, що Верховна Рада України, прийнявши Закон N 150-УІ, делегувала власні, визначені Конституцією України, повноваження щодо встановлення правил конкуренції у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Кабінету Міністрів України. Проте права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено. У цьому випадку Верховна Рада України порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції України».

Незаконне обмеження однієї із сторін договору у праві змінювати умови такого договору безпосередньо впливає на право внесення змін до договору іншої сторони. Саме тому, обмеження правомочностей Відповідача у договірних відносинах, згідно постанови КМ України від 08.07.2009 р. № 697, неодмінно призвело до обмеження законних прав та інтересів Позивача, як іншої сторони у зазначених договірних відносинах.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Враховуючи те, що позивач не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача, суд вважає залишити судові витрати за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. ч.2 ст. 321, 651 Цивільного кодексу України, 136,ГК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “ПФК Промсталь”, код 33816258, право зміни умов договорів поставки № 238/04-Т від 22 березня 2010 року, № 238/10-31-Т від 22 березня 2010 року, № 238/10-39-Т від 22 березня 2010 року щодо підвищення ціни продукції, що поставлятиметься.

Суддя