Рішення № 10055226, 15.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2010 р. Справа № 42/47-10

вх. № 1716/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Магденко О.О. (дов.)

відповідача - Рудоконога В.М. (дов.)

3-ї особи - Захаров П.В.(дов.)

розглянувши справу за позовом АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків

до ТОВ ВКФ "Казка", м. Харків

3-я особа Акціонерне товариство "Флас", м. Харків

про звернення стягнення 86459,41 грн. на предмет іпотеки

та по зустрічній позовній заяві ТОВ ВКФ "Казка", м. Харків

до АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків

третя особа АТ "Флас", м. Харків

про визнання іпотечного договору № 820/3-27/21/02-6/290 від 21.06.2006р. таким, що припинив свою дію 21.10.2008р., та про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ ВКФ "Казка", 3-я особа АТ "Флас", про звернення стягнення 86459,41 грн. на предмет іпотеки (іпотечний договір № 820/3-27/21/02-6/290 від 21.06.2006р.).

Відповідач, ТОВ ВКФ "Казка", звернулась з зустрічною позовною заявою до АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк", третя особа АТ "Флас", про визнання іпотечного договору № 820/3-27/21/02-6/290 від 21.06.2006р. таким, що припинив свою дію 21.10.2008р., та про зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач підтримує первісний позов, проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на те що додаткова угода №7 до іпотечного договору від 21.10.08 року суттєвим чином не вплинула на позовні вимоги, оскільки пеня по комісії складає лише 81,72 копійки, введення додаткової комісії не є суттєвими змінами предмету договору, а договір іпотеки припиняє свою дію виключно у разі припинення основного зобов’язання.

Відповідач проти первісного позову заперечує, підтримує зустрічну позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, пояснив що дійсно без згоди відповідача між АТ «ФЛАС» та позивачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою збільшено плату за користування грошовими коштами шляхом введення додаткової комісії. Крім того, позивачем було безпідставно нараховані відсотки за користування кредитом після спливу строку на який було надано кредит, а відтак застосування одночасно штрафу та пені є необґрунтованим.

В слуханні справи оголошувались перерви до 01.06.2010р. о 10:00 год., 15.06.2010р. о 09:30 год.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.06.2006р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (позивач) та акціонерним товариством „Флас" (третя особа) було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 820/1-27/21-03-6/027, відповідно до якого АКБ "Укрсоцбанк" надано кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 3000000,00 (три мільйон) гривень зі сплатою 14,5 відсотків річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 28 травня 2009 року.

Згідно з умовами договорів кредиту (п. 3.3.5.- п. 3.3.8) третя особа взяла на себе обов'язки повернути в повному обсязі Кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями.

АТ "ФЛАС" повернуло надані грошові кошти та сплатило проценти в повному обсязі, але вказані сплати були здійснені з простроченням, у зв'язку з чим банком були здійснені наступні нарахування :

пеня по кредиту - 65280,11 грн.,

пеня по відсоткам - 217,58 грн.,

пеня по комісії - 81,72 грн.,

штраф - 20880,00 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

          Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із принципів кредитування є платність, яка полягає у сплаті процентів за користування кредитом, які не є санкціями, та нарахування яких обмежується строком дії відповідного кредитного договору, тобто у даному випадку нарахування процентів (плати) за користування АТ "ФЛАС" наданим позивачем кредитом обмежується строком, на який був виданий кредит. У разі ж неповернення в обумовлений договором строк суми кредиту та несплати процентів за користування кредитними коштами за відсутності додаткової домовленості між сторонами договору, узгодженої згідно додатково укладеної угоди, вимоги чинного законодавства та договору кредиту передбачають застосування банком штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.

Однак як вбачається з матеріалів справи позивач в період з 28 травня 2009 року (закінчення строку повернення кредиту) по 03.03.2010 року продовжував нараховувати АТ "ФЛАС" проценти, сума яких склала 25576,37 грн..

З огляду на те, що умовами договору встановлено строк повернення кредиту – 28 травня 2009 року, а проценти є відповідно платою за користування кредитом, позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом у розмірі 25576,37 грн. після встановленого договором строку.

А отже таке безпідставне нарахування призвело до безпідставного нарахування пені в сумі 112,97 грн., а також до необґрунтованого зарахування сплаченої третьою особою суми в розмірі 25576,37 грн. в рахунок погашення таких відсотків, а не в рахунок існування інших заборгованостей.

Судом також встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між позивачем та ТОВ ВКФ "Казка" (відповідач) 21 червня 2006 року укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 820/3-27/21/02-6/290, реєстровий № 2312 (далі - Іпотечний договір № 2312).

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, відповідач, як майновий поручитель (іпотекодавець) передає в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) в якості забезпечення виконання зобов'язань третьою особою за договором кредиту (далі - Основне зобов'язання) нерухоме майно - нежитлову будівлю, літ "В-2", загальною площею 854,3кв.м, що знаходиться за адресою місто Харків, вулиця Полтавський шлях , будинок № 144 (сто сорок чотири) та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності виданого 10.01.2006 року Виконкомом Харківської міської ради на підставі розпорядження міського голови від 29.12.2005 року за № 3520, зареєстрованого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 11.01.2006 року згідно Витягу № 9536180 за реєстровим 13512720, номер запису 6227 в книзі 1.

У зв'язку з невиконанням третьою особою зобов'язань за договором кредиту позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2008 року позивач по справі та АТ "ФЛАС" без згоди відповідача уклали додаткову угоду №7 до кредитного договору, якою було введено додаткову комісію за ведення кредитної справи у розмірі 4,5 відсотки.

Відповідно до порядку розрахунку розміру комісії, що міститься у графі Примітки додаткової угоди, вона встановлюється у розмірі, що дорівнює різниці між новою процентною ставкою, що встановленою за рішенням КУАП Банку, та діючою за кредитним договором, тобто позивач розглядав вказану комісію як частину нової процентної ставки за договором.

Комісія нараховується на розмір фактичної заборгованості за кредитом у розмірі 4,5% річних, при цьому порядок розрахунку щомісячного розміру процентів встановлений п.2.6. та порядок визначення пені співпадає.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що комісія встановлена додатковою угодою №7 від 21.10.08 року є частиною процентів по договору кредиту, та її укладення призвело до збільшення розміру процентів по договору кредиту до 19 процентів річних, чим було змінено зобов'язання АТ "ФЛАС" та, фактично, збільшено обсяг відповідальності АТ "ФЛАС", а відповідно збільшено і обсяг відповідальності відповідача.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Спірний договір іпотеки є змішаним за своєю правовою природою та містить в собі зобов’язання поруки та іпотеки. Тобто, відповідач за умовами спірного договору є поручителем в розумінні положень ст.ст. 553-559 ЦК України та іпотекодавцем в розумінні Закону України "Про іпотеку". Дана обставина підтверджується змістом положень договору іпотеки та не спростована сторонами спору.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положення ст.1 Закону України "Про іпотеку" визначає окремо поняття майнового поручителя, як особи, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи – боржника. Тобто, відповідач по справі у даних правовідносинах перебуває у правовому статусі поручителя в розумінні положень ЦК України та майнового поручителя в розумінні положень Закону України "Про іпотеку". Внаслідок цього, до спірних правовідносин за договором іпотеки повинні бути застосовані як положення параграфа 3 глави 49 розділу 1 книги 5 ЦК України, так і положення Закону України "Про іпотеку".

В силу п.1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Частина 4 цієї ж статті передбачає, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Така заміна існуючого зобов'язання можлива за наявності наступних умов: наявність дійсного зобов'язання, що припиняється; наявність зобов'язання, що замінить первісне зобов'язання; незмінність сторін первісного зобов'язання та зобов'язання, що його припиняє; оформлення даної домовленості шляхом укладення відповідної угоди між сторонами.

Укладаючи додаткову угоду № 7, сторони висловили згоду припинити існуюче зобов'язання, замінивши його іншим, зокрема встановивши інший розмір плати за користування кредитними коштами, що суттєвим образом збільшило розмір платежів за користування грошовими коштами.

Укладення додаткової угоди №7 до договору кредиту супроводжувалося наявністю всіх вище перелічених умов, тому в даному випадку має місце саме припинення зобов'язання, а не внесення змін до договору, оскільки зміни стосуються змісту зобов'язання, що спричиняє безумовну необхідність застосування наслідків, передбачених в ст.17 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

Тобто, позивачем були порушені вимоги ст. 19 Закону України "Про іпотеку", згідно із якою будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Згідно з ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доводи позивача про незначний вплив укладення додаткової угоди спростовуються матеріалами справи та поясненнями сторін, відповідно до яких за додатковою угодою №7 було сплачено 29279,31 грн. комісії, що майже дорівнює розміру штрафних санкцій, та у випадку відсутності такої комісії заборгованість в АТ "ФЛАС" була б значно менше.

Позивач за первісним позовом та третя особа - АТ "ФЛАС" підписали додаткову угоду до кредитного договору, змінивши первісне зобов'язання новим зобов'язанням у зв'язку з чим відбулася новація. А згідно ч. 4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

Стаття 55 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що при посвідченні угод про відчуження нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Відповідно до п.47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Наявність запису щодо майна, яке належить позивачу обмежує його право власності, а тому таке право підлягає захисту, передбаченим ст.391 ЦК України способом, шляхом виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та записів з Державного реєстру іпотек.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом та задовольняє їх у повному обсязі, що виключає задоволення первісного позову.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки третя особа підписала додаткову угоду № 7, погоджуючись з новими умовами, то позивач має право звернутись з відповідним позовом про стягнення саме до третьої особи.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом та за зустрічним позовом покладаються позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог по первісному позову відмовити у повному обсязі.

Задовольнити зустрічний позов.

Визнати іпотечний договір № 820/3-27/21/02-6/290 від 21.06.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо комерційною фірмою "КАЗКА" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", таким, що припинив свою дію з 21 жовтня 2008 року.

Зобов'язати Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" вилучити зазначений в Договорі № 820/3-27/21/02-6/290 від 21.06.2006р. предмет іпотеки - нежитлове приміщення літ "В-2", що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 144, з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та КО, МФО 321024) на користь ТОВ ВКФ "КАЗКА" (61098, м. Харків, вул. Єлізарова, 2а, код 21197722, р/р 26007825136840 в Київському відділені ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя

Повний текст рішення підписано 21.06.2010р.