Рішення № 10054869, 07.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2010 р. Справа № 37/63-10

вх. № 3155/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бєлєвцова О.С. за довіреністю № 213 від 01.03.2010 р.

відповідача - Сватовський В.І. за довіреністю № б/н від 01.10.2008 р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "АРКАДА", с. Високий

до Закритого акціонерного товариства "Самойлівський елеватор",

с. Самойлівка

про стягнення 55725,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АРКАДА" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Самойлівський елеватор" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 55725,00 грн. збитків.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що збитки позивача, спричинені протиправними діями відповідача - порушенням договірних зобов'язань.

Позивач, через канцелярію господарського суду 28.05.2010 р. за вх. № 12037, надав довідки про знаходження позивача та відповідача у ЄДРПОУ, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 31.05.2010 р. за вх. № 12111, надав заперечення на позовну заяву, які господарським судом залучені до матеріалів справи. У наданих запереченнях відповідач вказував на те, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 01.06.2010 р. за вх. № Д569, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

У судовому засіданні призначеному на 01.06.2010 року було оголошено перерву до 04.06.2010 року о 10:30 год.

Позивач, через канцелярію господарського суду 04.06.2010 р. за вх. № 12587, надав письмові пояснення стосовно заперечень відповідача проти позову, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 04.06.2010 року було оголошено перерву до 07.06.2010 року о 16:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між ПП "АРКАДА" (замовник) та ЗАТ "Самойлівський елеватор" (виконавець) було укладено договір на здійснення послуг з перевалки вантажу №01/1002-01 від 01.02.2010р., згідно п.1.1 якого відповідач зобов’язався здійснити послуги з перевалки та зважування вантажу позивача - зерна пшениці 6 класу, а позивач зобов’язався забезпечити пред’явлення вантажу для його перевалки та зважування в узгодженій кількості та здійснити оплату послуг. Як свідчать матеріали справи, позивач покладені на нього п.4.3 договору зобов’язання виконав, сплативши відповідачу передплату за послуги в сумі 85700,0грн. згідно до платіжних доручень №27 від 04.02.2010р., №33 від 10.02.2010р., №56 від 19.02.2010р., №59 від 23.02.2010р., №60 від 24.02.2010р.

Судом встановлено, що згідно до наданих позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, підписаних представниками позивача, позивач автомобільним транспортом поставив відповідачу з 28.01.2010р. по 21.02.2010р. 3437,74тон вантажу для перевалки вантажу у повному обсязі в залізничні вагони, як зазначив позивач, представник відповідача відмовся від підпису в товарно-транспортних накладних, мотивуючи це тим, що відповідач є елеватором, який здійснює перевалку вантажу, тому приймати вантаж не повинен. Проте це твердження суперечить умовам п.п.1.2.1, 1.2.2, 1.2.6 договору про надання послуг з перевалки вантажу №01/1002-01 від 01.02.2010р. Пунктом 1.2.1 договору встановлено, що під перевалкою вантажу сторони розуміють комплексний вид робіт та послуг з приймання і перевантажування вантажу з одного виду транспорту на інший при перевезеннях у внутрішніх сполученнях, включаючи технологічне накопичення та зберігання з метою його подальшого відвантаження. Пунктом 1.2.2 договору визначено, що технологічне накопичення вантажу це формування партій вантажу і їх зберігання в очікуванні подання транспортних засобів, що здійснюється при перевалці вантажів протягом двох робочих днів. У п.1.2.6 договору сторони визначили під поняттям "послуга" розуміється поставку вантажу автотранспортом (з його можливим подальшим накопиченням та зберіганням) і вивезення цього вантажу залізничним транспортом. Таким чином, технологічне накопичення і зберігання вантажу та подальше відвантаження його у залізничний транспорт є неможливим без його фактичного приймання відповідачем.

У запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що фактично відповідачем не здійснювалось приймання вантажу у кількості, зазначеній в товаросупровідних документах, - підписи представників відповідача про приймання зазначеного вантажу на товарно-транспортних накладних відсутні. Проте згідно до п.2.1.1 договору відповідач прийняв на себе зобов’язання приймати та забезпечувати вивантаження вантажу, що надійшов від позивача. Так само як і згідно до п.2.1.2 відповідач зобов’язався приймати ватаж, поставлений автомобільним транспортом із переважуванням сто відсотків вантажу, що прибув. При цьому відповідач зазначив, що все ж таки приймав від позивача товар за кількістю, визначеною після переважування. Отже, відповідач тим самим підтвердив здійснення ним правопорушення договірних зобов’язань, а саме п.п.2.1.1, 2.1.2 договору, щодо відмови відповідача від підпису у товарно-транспортних накладних при прийманні товару від позивача.

Згідно до п.2.1.3 договору кількість вантажу, що надійшов у всіх випадках визначається згідно до переважування на вагах виконавця. У випадку розбіжності кількості вантажу, зазначеного в товаросупровідних документах, з кількістю, визначеною шляхом зважування, згідно до п.2.1.2 цього договору, при фактичному вивантаженні вантажу на величину більшу або дорівнюючу нормам природного убутку і погрішності вимірювань, кількість вантажу що надійшов визначається за даними, встановленими при переважуванні на вагах відповідача. Відповідач зобов’язався повідомляти позивача про кожний факт розбіжності кількісних показників, зазначених в товаросупровідних документах і виявлених при прийманні. Так, судом встановлено, що відповідно до актів переважування, підписаних представниками позивача та відповідача, позивач передав відповідачу для здійснення послуг за договором 3455,28 тон зерна пшениці згідно даних переважування на вагах відповідача відповідно до умов п.п.2.1.2, 2.1.3 договору. Тобто факт прийняття відповідачем вантажу позивача зафіксовано у відповідних актах переважування вантажу, долучених до матеріалів справи. І як зазначив відповідач у запереченнях, ним прийнято вантаж позивача у кількості, остаточно визначеної після переважування, яка відповідно до актів розбіжностей у вазі (переважування) за підписами обох сторін складає 3455,28 тон зерна пшениці, тобто ту кількість, яка була зазначена позивачем у позові. При цьому відповідач зазначив, що зважування вантажу здійснювалось спільно представниками позивача та відповідача. Отже, як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем, кількість товару, поставленого позивачем для перевалки відповідачу складає 3455,28тон, що відповідає умовам договору стосовно кінцевого визначення ваги вантажу за даними, встановленими при переважуванні на вагах відповідача.

Щодо тверджень відповідача про те, що він повідомляв позивача про розбіжності в кількості вантажу, то суд приймає до уваги зазначені твердження, оскільки розбіжність між поставленою кількістю вантажу позивача та прийнятою відповідачем зафіксовано обома сторонами в актах переважування за вказаний вище період. Тому твердження позивача про те, що відповідач не повідомляв позивача про будь-які розбіжності в кількості поставленого вантажу, зазначеної в товаросупровідних документах з кількістю, визначеною шляхом переважування є помилковими.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що він повідомив позивача про некоректну роботу автовагів, оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази.

Протокол повірки вагів №44800 від 04.02.2010р. не приймається судом до уваги, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що зазначений протокол був направлений ним позивачу, а також з тих підстав, що відповідач продовжував приймати товар від позивача та переважував його протягом всього часу постачання з 04.02.2010р. по 21.02.2010р. Відомості зважування та відвантаження пшениці 6 класу, надані відповідачем до матеріалів справи не можуть братися до уваги судом, оскільки підписані лише представниками відповідача. Твердження відповідача про те, що сторонами було прийняте спільне рішення про розрахунок остаточної ваги вантажу на залізничних вагах відповідача по факту відвантаження також не береться судом до уваги, бо жодного належного та допустимого доказу в підтвердження цього відповідачем суду не надано.

На підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування №260110/01-є від 26.01.10р., укладеного між позивачем та ТОВ «Мелагрейн», останнє надало позивачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування по доставці зерна пшениці для відправлення на експорт за зовнішньоекономічною угодою позивача на станцію призначення «Іллічівськ-порт.експ.Од» в кількості 51 вагон (пакування – насипом) відповідно до акту здачі-прийняття робіт №ОУ –0000142 від 28.02.2010р. згідно до Правил перевезення вантажів навалом і насипом. Як свідчать дані квитанцій про приймання вантажу від 04.02.2010р., 06.02.2010р., 09.02.2010р., 11.02.2010р., 16.02.2010р., 21.02.2010р., 23.02.2010р. та 24.02.2010р., оформлених Придніпровською залізницею станція «Самійлівка принд.» на ім'я відправника ТОВ «Мелагрейн», одержувач – СП ТОВ «Трансбалктермінал» для «Луї Дрейфус Коммодтиз Суис», станція призначення – Іллічівськ (експ.), відповідач здійснив перевалку вантажу позивачу у залізничні вагони в загальній кількості 3441,60 тон.

Отже позивач передав відповідачу 3455,28 тон, а відповідач надав послуги позивачу з перевалки лише на частину прийнятого товару – 3441,60тон, послуги з перевалки товару у кількості 13,68 тон відповідач позивачу не надав, товар у кількості 13,68 тон відповідач позивачу не повернув.

Згідно до договору-доручення №09010/050 від 22.01.2010р. СП ТОВ «Трансбалктермінал» надає ПП «Аркада» послуги з організації митного оформлення зернових та олійних культур, що відправляються через Іллічівський зерноперевантажувальний комплекс до 31.08.2010 р.

Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею відповідно до ст.52 Статуту залізниць України і п.12 Правил видачі вантажів з перевіркою маси вантажу. Коли вантаж позивача із залізничної станції «Самійлівка принд.» надійшов до місця призначення - «ст.Іллічівськ-порт.експорт Од» на термінал СП ТОВ «Трансбалктермінал» для відвантаження на експорт, одержувачем вантажу було виявлено, що в 51 залізничному вагоні кількість вантажу складає 3410,70 тон замість завантаженої 3441,60 тон. П.9 Інструкції П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання» встановлено, що приймання продукції здійснюється в момент її отримання від постачальника або з складу органу транспорту або в момент розкривання опломбованих місць і розвантаження неопломбованих місць.

Про нестачу вантажу у кількості 30,90 тон СП ТОВ «Трансбалктермінал» 01.03.10 р. (вих.№205/10) та 12.03.10р. (вих.№237) повідомив позивача.

У зв’язку із виявленням розбіжності кількості вантажу між даними залізничних накладних та фактичної ваги хоперів, переважування вантажу відбувалося за участю представників Іллічівського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати, якими складено акти експертизи від 24.02.10р., 25.02.10р., 26.02.10р., 01.03.10р. стосовно зазначених залізничних накладних та хоперів. Згідно до комерційного акту БК №012587 від 04.03.2010р. встановлено недостачу вантажу у вагоні №95756268 в кількості 9,65 тон. Як зазначено в актах експертизи та комерційному акті хопери прибули справні з непорушними запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) постачальника, відбитки пломб відповідають відбиткам, зазначеним в залізничних накладних, сліди пошкоджень вагонів відсутні, належний технічний стан вагонів підтверджено. Що свідчить про відсутність порушення Правил пломбування вагонів і контейнерів вантажовідправником та правил перевезення вантажів залізницею.

Згідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника. Тому згідно до ст.314 Господарського кодексу України підстави для покладення відповідальності на перевізника відсутні.

З зазначеного випливає висновок, що під час завантаження у залізничні вагони вантажу позивача вага вантажу була визначена на залізничних вагах відповідача невірно, оскільки ця вага не відповідає даним вищезазначених актів експертизи та комерційного акту. Наданий суду відповідачем технічний паспорт ваг 07 вагонні, що належать відповідачу свідчить про проведення контролю придатності вагів робочими еталонами вагоповірочного вагону №179. Результат контролю 04.01.2010р. позитивний.

Згідно до п.3.2 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 05.04.2004р. №279 повірка засобів ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), призначеної для зважування сільськогосподарських вантажів здійснюється з інтервалом у 6 місяців. Згідно до п.3.4 зазначеної інструкції не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на таких ЗВВТ, у яких прострочені терміни повірки згідно з п.3.2 цієї Інструкції. Свідоцтво про повірку ЗВВТ згідно з ДСТУ 2708 відповідачем суду не надано. Та враховуючи, що у лютому 2010 року контроль придатності вагів не проводився, суд приходить до висновку про відсутність підтвердження належним чином у встановленому законом порядку повірки ваг відповідача, що є свідченням можливої необ’єктивності показників зазначених ваг та розбіжності із показниками ваги, встановленими при переважуванні вантажу під час його приймання вантажоотримувачем.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, враховуючи наведене, на підставі наданих сторонами доказів, господарським судом встановлено, що нестача вантажу позивача у загальній кількості 44,58тон відбулася саме під час перевалки та навантаження у залізничні вагони і виникла з вини відповідача.

Відповідно до пункту 3 договору відповідач несе відповідальність за втрату (недостачу, знищення) або ушкодження (порчу) вантажу з моменту отримання вантажу й до моменту його завантаження в залізничні вагони, якщо не доведе, що таке сталося з-за дії непереборної сили, або внаслідок протиправних дій третіх осіб, або через такі властивості вантажу, про які Виконавець, приймаючи вантаж, не знав й не міг знати.

Відповідач, заперечуючи проти позову, також зазначив, що остаточну вагу вантажу було виявлено після завантаження вантажу в залізничні вагони за результатами зважування вантажу на залізничних вагах. Проте таке твердження суперечить умовам укладеного сторонами договору та матеріалам справи, оскільки остаточне визначення ваги було здійснено сторонами при переважуванні вантажу позивача на автовагах відповідача за даними актів розбіжностей у вазі (переважування) під час приймання вантажу, а зважування вантажу на залізничних вагах відповідача відбулося вже під час завантаження відповідачем вантажу позивача у залізничні вагони на виконання послуг з перевалки вантажу. Отже факт приймання вантажу відповідачем від позивача засвідчено актами переважування, а факт передання відповідачем вантажу – завантаження ним вантажу у залізничні вагони засвідчено згідно даних, відображених в залізничних накладних. Інших документів які спростовують такий висновок сторонами не надано суду.

Тобто після зберігання відповідачем вантажу позивача з моменту передання товару – 28.01.2010р. до 04.02.2010р. – моменту відвантаження товару. Відповідач також посилається на присутність представників позивача на території відповідача, проте відповідних доказів не надав суду. Суд також зазначає на твердження відповідача, що представниками відповідача та ТОВ «Мелагрейн» було спільно виявлено фактичну вагу вантажу не завезеного позивачем, а завантаженого відповідачем вантажу у залізничні вагони під час виконання ним послуг позивачу.

Відповідач як на підставу звільнення його від відповідальності посилається на те, що відправником вантажу позивача є ТОВ «Мелагрейн», тому відповідач не несе відповідальності за вантаж з моменту його завантаження в залізничні вагони. Відповідач тим самим підтвердив, що саме ним виконано послуги для позивача та завантажено зерно пшениці у залізничні вагони, але доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Мелагрейн» вивантажував зерно та вивозив його з території відповідача, яка знаходиться під охороною відповідача, останній суду не надав. Твердження відповідача про відсутність його представників під час опломбування завантажених ним вагонів ТОВ «Мелагрейн» не заслуговують на увагу, оскільки доказів що це підтверджують відповідач не надав та договором між ПП «Аркада» та ЗАТ «Самойлівський елеватор» саме на останнього покладено обов’язок після прийняття вантажу від позивача, з можливим його накопиченням та зберіганням, виконати послугу – вивезення вантажу залізничним транспортом (п.1.2.6). Тому саме відповідач мав бути зацікавлений у присутності своїх представників під час опломбування залізничних вагонів експедитором позивача. І якщо відповідач неналежним чином не виконав своє договірне зобов’язання щодо здійснення навантаження та супроводу під час опломбування залізничних вагонів перед їх відправленням, то він не може бути звільнений від відповідальності на цій підставі. Зауваження щодо не здійснення СП ТОВ «Трансбалктермінал» виклику відповідача під час приймання вантажу отримувачем є безпідставними, оскільки відповідач не є відправником вантажу. Посилання відповідача на дату отримання заявки на експертизу, зазначену в актах експертизи, не має значення для вирішення справи.

Проте відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевалки вантажу виникла не з його вини. Втрата чи розкрадання вантажу після його завантаження у залізничні вагони сторонами не було доведено та судом не встановлено. За таких обставин відповідальність за порушення договірного зобов’язання щодо недостачі (втрати) вантажу позивача має покладатися на відповідача, оскільки за умовами п.2.1.3 договору остаточна кількість вантажу визначається за даними показників вагів відповідача після переважування.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до п.1.4 договору, укладеного між позивачем та відповідачем, право власності на вантаж, що переданий позивачем для перевалки, включаючи період його накопичення та зберігання, належить позивачу. Отже, що внаслідок неналежного виконання договірних зобов’язань - недовантаження товару відповідачем, ПП «Аркада» зазнало збитків у розмірі 55725,00грн.

Стаття 3 Цивільного кодексу України передбачає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (це саме передбачено і ст. 617 ЦК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки позивача, спричинені протиправними діями відповідача – порушенням договірних зобов’язань складають суму 55725,00 грн., яка визначена шляхом множення ваги нестачі зерна пшениці у кількості 44,58 тон на вартість однієї тони вартості зерна пшениці - 1250,00 грн., за яку позивач придбав товар. Документи, що підтверджують покупну вартість зерна пшениці надані позивачем до матеріалів справи. Тому суд вважає позовні вимоги доведеними, оскільки є наявним склад правопорушення в діях відповідача. Протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні умов пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору між сторонами шляхом відмови у підписання товарно-транспортних накладних, недодержання вимог законодавства щодо своєчасної повірки вагів, не вчиненні відповідних дій для зберігання товару і запобігання його втрати, вина відповідача полягає у вчиненні правопорушення щодо не завантаження всього товару, належного позивачу у залізничні вагони та втраті товару позивача, що стало наслідком спричинення позивачу збитків в розмірі вартості втраченого вантажу. Наявність причинного зв'язку між противоправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу, є очевидною та вбачається в тому, що порушення відповідачем умов договору між сторонами, завдали позивачу реальних збитків у вигляді втрати (не повернення у власність позивача) вантажу у кількості 44,58 тон, право власності на який належить позивачу і який позивач мав продати за зовнішньоекономічним контрактом та отримати прибуток, на який він правомірно розраховував.

Згідно до ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.3 договору між сторонами визначено, що у разі порушення умов Договору однією з Сторін, до неї можуть бути застосовані оперативно-господарські санкції, передбачені ч.1 ст. 236 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.236 Господарського кодексу України, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання такого виду оперативно-господарських санкцій як відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином. Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Тож позивач, керуючись зазначеними нормами, відмовився від оплати зобов’язання, виконаного неналежним чином, про що повідомив відповідача претензією №15/03 від15.03.2010р.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Отже, враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 557,25 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 193, 216, 218, 236 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 16, 22, 526, 610, 611, 614, 615, 617, 623, 906 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Самойлівський елеватор» (64840, Харківська обл., Близнюківський р-н, с.Самойлівка, вул. Молодіжна, 4, код ЄДРПОУ 31834469, розрахунковий рахунок 26003005510, банк: ХОД «Райффайзен Банк Аваль» в смт. Близнюки, МФО 350589) на користь Приватного підприємства «Аркада» (62459, Харківська обл., Харківський р-н., с. Високий, вул. Ощепкова, б. 52, код ЄДРПОУ 31465044, розрахунковий рахунок 26006036128700 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) збитки в розмірі 55725,00 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 557,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 11.06.2010 р.