Рішення № 10054861, 08.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 37/73-10

вх. № 3607/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко С.В. за довіреністю № 36 від 17.05.2010 р.

відповідача - Нефьодов В.В. за довіреністю № 125/498 від 19.10.2009 р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Ізюмбуд", м. Ізюм

до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод", м. Ізюм

про стягнення 15158,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ізюмбуд" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 10353,50 грн. основного боргу та 4804,97 грн. пені, всього 15158,47 грн., у зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору підряду, який було укладено між сторонами у лютому 2008 року.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 08.06.2010 р. за вх. № Д604, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 08.06.2010 р. за вх. № 11024, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучається до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач вказував на те, що позов є не обґрунтованим, оскільки 13.01.2009 року згідно ухвали господарського суду Харківської області по справі №Б-39/02-09 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Ізюмський теплсзозоремонтний завод». Згідно п.3 даної ухвали з моменту порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). За таких обставин відповідач зазначав, що він визнає заборгованість у розмірі 10353,50 грн., але сплатити її не має можливості у зв'язку із дією мораторію.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

У лютому 2009 р. між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) був укладений договір підряду, предметом якого є виконання ремонтних робіт приміщень гуртожитку за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Київська, 6.

Загальна вартість договору підряду була обумовлена п.2.2. договору та складала 48712,00 грн.

Вартість будівельно-ремонтних робіт визначалася на підставі будівельних нормативів та розцінок, про що був складений та затверджений відповідний „Кошторис".

Відповідно п. 2.3. договору замовник був зобов'язаний провести предоплату у розмірі 30 % від суми договірної ціни на підставі виставленого рахунку.

Відповідно п. 2.4. договору замовник був зобов'язаний здійснити оплату по акту виконаних робіт протягом 10 днів після підписання акту виконаних робіт.

Позивачем було виконано ремонтні роботи на загальну вартість 10353,50 грн., про що було складено та підписано сторонами акт виконаних робіт за лютий 2008 р.

Отже, відповідач був зобов'язаний оплатити вартість підрядних робіт на загальну суму 10353,50 грн. протягом 10 днів, тобто кінцевий строк сплати було визначено 10 березня 2009 р.

Однак, оплату виконаних підрядних робіт відповідач не здійснив чим було порушено п.п.2.3, 2.4 договору підряду, що призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 10353,50 грн.

Пунктом 6.2. договору підряду було передбачено, що за прострочення у виконанні зобов'язань передбачених п.2.4. цього договору (оплата перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі) сума заборгованості підлягає індексації і стягується на користь позивача у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що станом на момент пред'явлення позивачем позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду становила 10353,50 грн., вона не була погашена відповідачем і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність в один рік щодо до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, з урахуванням того, що 13.01.2009 року згідно ухвали господарського суду Харківської області по справі № Б-39/02-09 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та тим, що ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачає спеціальну позовну давність в один рік щодо до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), господарський суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені необхідно відмовити.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 103,54 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 160,48 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 628, 629, 837, 844, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (64309, Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, 1, код ЄДРПОУ 01056356, р/р 26003310760011 в Ізюмському відділенні АК ПІБ, МФО 351492) на користь Приватного підприємства "Ізюмбуд" (64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Замостянська,32, код ЄДРПОУ 32221748, п/р № 26006301760629 в Ізюмському відділенні АК ПІБ, МФО 351492) - 10353,50 грн. основного боргу, 103,54 грн. державного мита та 160,48 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 11.06.2010 р.