Рішення № 10054856, 08.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 53/23-10

вх. № 3455

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Рудяк М.В., посв. № 400 від 29.10.01р.

позивача - Шутов О.О., за дов.

відповідача - Малишко В.С., за дов.

розглянувши справу за позовом Військовий прокурор Київського гарнізону, м. Київ в особі Міністерство оборони України м. Київ-168

до ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків

про стягнення 835474,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається уточнена позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору про надання послуг з контролю якості та приймання продукції № 1к/09-237/1867/ВП-2009 від 05.03.2009 року в сумі 835474,32 грн.

Прокурор в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені прокурором позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав до суду двохсторонній акт звірки розрахунків на загальну суму 618125,74 грн. та погоджені з позивачем розрахунки пені, інфляційних витрат та 3% річних, позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд зменшити суму пені і розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках передбачених законом. Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів. Формою цього представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами про захист прав та інтересів держави, а також участь у розгляді справ судами.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» - Збройні Сили України - це військова державна структура (військове формування), на яку відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Міністерство оборони України, відповідно до статті 3 зазначеного Закону та пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1080 та 5 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107, є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та, зокрема, військові представництва.

Згідно пунктів 5, 8, 13 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107, військові представництва Міністерства оборони України, є підрозділами Міноборони України основними завданням яких є, зокрема контроль якості продукції оборонного призначення на всіх стадіях її розроблення, виробництва, модернізації, постачання, монтажу і ремонту відповідно до вимог нормативних документів і технічної документації; приймання від підприємств продукції оборонного призначення згідно з умовами відповідних контрактів (договорів) і контроль за виконанням умов постачання цієї продукції споживачам. Послуги з контролю якості та приймання продукції оборонного призначення військовими представництвами для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності надаються на договірній основі. Кошти, що надходять від надання зазначених послуг, зараховуються в дохід державного бюджету і використовуються відповідно до чинного законодавства.

Відтак шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України невиконанням грошових зобов'язань замовниками послуг з контролю якості та прийманням продукції оборонного призначення, є безпосередньо шкода інтересам держави.

Так, 5 березня 2009 року між Міністерством оборони України (надалі -Виконавець послуг, Позивач) та Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод „ФЕД" (надалі - Замовник послуг, Відповідач) був укладений Договір про надання послуг з контролю якості та приймання продукції № 1к/09-237/1867/ВП-2009 (далі - Договір) в редакції з Протоколом розбіжностей до нього.

Згідно умов вказаного Договору (п.1.1, 2.2.2.) Виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення підпорядкованим йому військовим представництвом № 155 (далі - Представництво) надання послуг Замовнику з контролю якості продукції та її приймання відповідно до вимог нормативно-технічної документації та умов, що вказані в договорах на постачання продукції Замовника, по мірі її пред'явлення останнім або за узгодженими графіками згідно затвердженого Переліку продукції, що підлягає контролю якості і прийманню Виконавцем.

Виконанням обов'язків з боку Виконавця згідно п. 3.2. Договору вважається здійснення Представництвом контролю якості та приймання продукції і складання "Акта про надання послуг з контролю якості" (далі - Акт) який, згідно розділу 11 Договору є його невід'ємною частиною.

В свою чергу Замовник, згідно пунктів 1.2, 3.1. та 3.2. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей), зобов'язався оплатити Виконавцеві надані послуги і розмірі 1 % від вартості прийнятої продукції, яка підлягає контролю, шляхом проведення попередньої оплати або у 30-ти (тридцяти) денний термін від дати отримання затвердженого сторонами Акта, що надсилається йому рекомендованим листом чи вручається під розписку посадовою особою Представництва.

Отже - затверджений Сторонами Акт с остаточним документом, що підтверджує факт виконання обов'язків з боку Виконавця та являється підставою для фінансових розрахунків між Замовником та Виконавцем.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити йому надану послугу у розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 526 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору (зокрема, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 598, 599 та 625 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, на підставах встановлених договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В порушення зазначених вище умов Договору, а також вимог господарського та цивільного законодавства, Відповідачем до теперішнього часу залишаються неоплаченими послуги, надані Позивачем на загальну суму 618125,74 грн., що підтверджується двохстороннім актом звіряння розрахунків від 27.05.2010 року.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 618125,74 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 34330,59 грн. інфляційних витрат та 13739,77 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Серед наслідків порушення зобов'язання, статтею 611 ЦК України передбачено, зокрема, сплата неустойки, яка згідно ст.ст. 548 та 549 вказаного кодексу забезпечує виконання зобов'язання, якщо це встановлено договором та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв’язку з важким фінансовим становищем підприємства, відповідач просить суд застосувати ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені і розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Пунктом 4.2 вказаного договору за порушення строків оплати послуг було передбачено такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожен день затримки, суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи те, що відповідач є державною установою та те, що порушення строків оплати сталося з причини неналежного фінансування з державного бюджету, його скрутний фінансовий стан, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50% і стягнути на користь позивача пеню в сумі 23756,31 грн., а також надати розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців до 08.12.2010 року рівними частинами щомісячно.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Харківський машинобудівний завод „ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, р/р 26008301810001 в філії „ХЦВ Промінвестбанку", м. Харків, МФО 351458, код ЄДРПОУ 14310052) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, р/р 35229192003192 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код 00034022) 618125,74 грн. основного боргу, 34330,59 грн. інфляційних витрат, 13739,77 грн. 3% річних, 23756,31 грн. пені, 6899,52 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців по 116181,33 кожного місяця на протязі 5-ти місяців з 08.06.2010 року по 08.11.2010 року та 116181,27 грн. на 6-й місяць до 08.12.2010 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 23756,30 грн. пені відмовити.

Суддя

Рішення виготовлено та підписано 11.06.2010 року.