Рішення № 10054494, 02.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2010 р. Справа № 59/60-10

вх. № 1418/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., за довіреністю б/н від 21.05.2010р.;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 39559,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 39559,70 грн. заборгованості, з яких: 12642,84 грн. - лізингові платежі; 14851,91 грн. - лізингові платежі в частині комісії; 165,01 грн. - інфляційні; 103,63 грн. - 3% річних; 667,97 грн. -пеня; 11128,34 грн. - санкція за дострокове розірвання договору, що виникла на підставі договору фінансового лізінгу № LA07000278 від 22.10.2007р. Також позивач просить розірвати зазначений договір та зобов"язати відповідача повернути позивачу транспортний засіб: ТАТА; модель: 613 (Euro 2) (3.7) Bort-Tent, державний номер НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати: державне мито в сумі 395,90 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 236,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав додаткові письмові пояснення щодо позовних вимог в частині нарахування щомісячного лізингового платежу з ПДВ відповідно до додаткової угоди № 1 від 29.11.2007р. (вх.12402). Щодо витребуваних судом доказів направлення письмової вимоги відповідачу про розірвання договору лізингу, представник позивача надав письмові пояснення (вх.10638), в яких повідомив, що надати квитанції про направлення такої вимоги відповідачу не є можливим, оскільки вони не збереглися.

Дані пояснення долучаються судом до матеріалів справи.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 02.06.2010р. не направив, витребуваних ухвалами від 26.04.2010р. та 19.05.2010р. документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 19.05.2010р. за належною адресою відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з ЄДРПОУ.

Ухвалою від 19.05.2010 року суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (позивач по справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір фінансового лізингу №LA07000278, відповідно до умов якого позивач зобовязався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобовязався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п.8.2. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» плюс один відсоток на дату виставлення рахунку. Відповідач зобовязався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (пяти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої відповідачем специфікації (Додаток №1 до договору) позивачем було придбано транспортний засіб: ТАТА; модель: 613 (Euro 2) (3.7) Bort-Tent; тип кузова: борт-тент; двигун: дизельний; потужність: 130 к.с.; коробка перемикання передач: механічна.

24 жовтня 2007 року позивач передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 131780,99 грн., що зазначено в п. 1.1. договору фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 3.4. договору відповідач зобовязався сплатити перший лізинговий платіж у сумі 2642,11 доларів США. Відповідно до Додатку №2 до договору перший лізинговий платіж сплачується після підписання договору фінансового лізингу, але до підписання сторонами акта приймання передачі.

Перший лізинговий платіж був сплачений відповідачем 25 вересня 2007 року у сумі 13382,89 грн., що підтверджується випискою банку № БВ-0000347 від 25.09.2007 року.

Відповідно до Додатку №4 до договору, з урахування додаткової угоди № 1 від 29.11.2007р., сторони погодили щомісячні лізингові платежі у розмірі 880,50 доларів США, в т.ч. відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 388,32 доларів США та банківської комісія у сумі 442,18 доларів США (де 426,24 дол. США - сума банківських відсотків та комісія, 15,94 дол. США - сума ПДВ).

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу, був розрахованих за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку, в звязку з чим за період з жовтня 2007 року по вересень 2009р. відповідач повинен був сплатити позивачу лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 73060,69 грн.

Відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 23804,92 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу станом на 07.10.2009року становила 49255,77 грн. і вона була стягнута рішенням господарського суду Харківської області від 15.12.2009р. по справі № 54/261-09. (Копія рішення наявна в матеріалах справи - а.с. 28-32).

Відповідно до ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, не потребують доказування.

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу, розрахованих за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року (включно), становить 12642,84 грн.

Всупереч умовам договору фінансового лізингу відповідач не сплачує лізингові платежі, в зв"язку з чим станом на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить 12642,84 грн.

За період з жовтня 2009 року по січень 2010 року відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був сплатити позивачу комісію (разом з ПДВ) у сумі 14851,91 грн. (розрахунок комісії, розрахований за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку, та розрахунок суми комісії, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість наведені у позовній заяві).

Однак відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року не виконані, в звязку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії складає 14851,91 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно ст. 6 Закону України “Про фінансовий лізинг”, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, передбачені права та обов'язки лізингодавця, а саме: Лізингодавець має право: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Статтею 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, передбачені права та обов'язки лізингоодержувача, а саме: Лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу,підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) в сумі 12642,84 грн. та суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії) в сумі 14851,91 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 103,63 грн. та інфляційних у сумі 165,01 грн., нараховані у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до п.8.9 Додатку № 2 до договору фінансового лізінгу у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобовязань.

Розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009 року становить 10,25% (Постанова Правління НБУ від 10.08.2009 року №468)

За таких підстав сума пені за прострочення виконання зобовязань відповідачем становить 667,97 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, та враховуючи вищевикладене, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач у позовній заяві просить також розірвати договір фінансового лізингу; зобов"язати відповідача повернути позивачу транспортний засіб: ТАТА; модель: 613 (Euro 2) (3.7) Bort-Tent, державний номер НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3 та стягнути з відповідача санкцію за дострокове розірвання договору у сумі 11128,34 грн.

Надаючи правову кваліфікацію в цій частині заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Додатку № 4 до договору фінансового лізингу він був укладений на строк 60 місяців (дата укдаження договору - 22.10.2007р.), в той час, як позивач просить розірвати зазначений договір 24.02.2010р. (момент подачі позову), тобто достроково.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Пунктом 10.8. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу передбачено право позивача, у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу з вини відповідача, застосовувати санкцію за збитки, завдані достроковим розірванням договору у розмірі 10 % від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів.

На підставі п. 10.3. Додатку № 2 до договору у разі дострокового припинення договору відповідач зобов"язаний власними силами та за власний рахунок повернути позивачу предмет лізингу.

Однак, у відповідності до п. 10.1. Додатку № 2 до договору позивач має право в односторонньому порядку припинити дію договору у випадку, якщо відповідач порушує будь-яке з зобов"язань, покладене на нього у відповідності до положень договору, та якщо таке порушення не буде випралене протягом 30 календарних днів після направлення відповідної претензії відповідачу у письмовому вигляді.

Ухвалою від 21.04.2010р. суд зобов"язував позивача надати суду докази надіслання на адресу відповідача претензії щодо вимог про розірвання договору фінансового лізингу.

У відповідності до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009р. позивач також не надав жодного доказу відправлення поштою відповідної претензія.

Позивачем не було надано суду письмової претензії, вимоги чи належних доказів направлення таких документів на адресу відповідача. В матеріалах справи наявна лише письмова вимога про сплату лізингових платежів від 08.02.2010р.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем не було додержано вимоги п. 10.1. Додатку № 2 до договору, в зв"язку з чим вимоги позивача в частині розірвання договору, повернення предмету лізингу та стягнення санкції за дострокове розірвання договору є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволенню позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.509, 525, 526, 546, 598, 599, 610-612, 625, 629, 806 ЦК України, ст.ст. 179, 343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61096, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс” (м. Київ, вул. Артема, 15, р/р № 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку "УКРСИББАНК", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30726921) грошові суми за договором фінансового лізингу від 22.10.2010р. за договором фінансового лізингу № LA07000278: 12642,84 грн. ліізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмета лізингу); 14851,91 грн. лізингових платежів в частині комісії; 165,01 грн. суми зростання боргу з урахуванням індексу інфляції; 103,63 грн. три проценти річних; 667,97 грн. пені; 284,31 грн. держмита та 169,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позовних вимог відмовити в задоволенні позову.

Суддя

Повний текст рішення

підписано 07.06.2010 року

справа № 59/60-10