Рішення № 10054421, 03.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2010 р. Справа № 37/98-10

вх. № 3862/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Мусієнко І.С. за довіреністю б/н від 16.04.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткаспостач", м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 58762,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меткаспостач" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до "Караван будівельний Харків" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отримані товари за договором № 297/05-09ВХ від 01.05.2009 р. в розмірі 58762,93 грн.

Відповідачу господарським судом була направлена ухвала про відкладення розгляду справи на 03.06.2010 року о 12:00 та передана телефонограма про час та місце слухання зазначеної справи. Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Крім того, відповідача було попереджено про те, що неявка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 01.05.2009 р. було укладено договір № 297/05-09ВХ (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався доставити та передати у власність відповідача непродовольчу продукцію (товар), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Строк оплати товару згідно п.7.1. договору визначався в пункті 3 Угоди про Умови (додаток № 1 до договору) і складав 45 днів з дня поставки.

Згідно п.7.5. договору постачальник погоджувався, що покупець здійснює оплату відповідних рахунків шляхом банківського переказу в день настання строку платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на підставі наступних документів:

- згідно видаткової накладної № МК-0000306 від 14 травня 2009 року постачальник здійснив поставку, а покупець прийняв на підставі довіреності ЯПР № 546792/4031 від 11.05.2009 р. товар на суму 22299,84 грн. Строк оплати за товар настав 28.06.2009 р.;

- згідно видаткової накладної № МК-0000310 від 15 травня 2009 року постачальник здійснив поставку, а покупець прийняв на підставі довіреності ЯПР № 546791/4030 від 11.05.2009 р., товар на суму 3344,98 грн. Строк оплати за товар настав 29.06.2009 р.

- згідно видаткової накладної № МК-0000353 від 10 червня 2009 року постачальник здійснив поставку, а покупець прийняв на підставі довіреності ЯПТ № 099194/4233 від 01.06.2009 р., товару на суму 10453,32 грн. Строк оплати за товар настав 25.07.2009 р.

- згідно видаткової накладної № МК-0000469 від 06 серпня 2009 року постачальник здійснив поставку, а покупець прийняв на підставі довіреності ЯПТ № 099928/4918 від 03.08.2009 р. товару на суму 13520,04 грн. Строк оплати за товар настав 20.09.2009 р.

- згідно видаткової накладної № МК-0000604 від 15 вересня 2009 року постачальник здійснив поставку, а покупець прийняв на підставі довіреності ЯПТ № 431483/5423 від 14.09.2009р. товар на суму 7285,90 грн. Строк оплати за товар настав 30.10.2009 р.

Отже, відповідно до зазначених документів та акту звіряння взаєморозрахунків між ТОВ «Меткаспостач» та ТОВ «Караван будівельний Харків» за період з 29.07.2008 р. по 31.12.2009 р. у покупця (відповідача) утворилась прострочена заборгованість перед постачальником (позивачем) у сумі 50264,31 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що заборгованість у сумі 50264,31 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п.15.4. договору за порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 15.4. договору, перевіривши розрахунок пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено вірно та сума пені у розмірі 4997,31 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунок інфляційних витрат, господарський суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 3501,31 грн. в зв'язку з чим дана сума підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 587,63 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код ЄДРПОУ 34859030, р/р 26006065159900 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткаспостач" (юридична адреса: 09100, м. Біла Церква, вул. Курсова, буд. 35, кв. 108; поштова адреса: 09112, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194, оф. 601, код ЄДРПОУ 35784726, р/р 26008301183588 в філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква», МФО 321057) заборгованість за отримані товари за договором № 297/05-09ВХ від 01.05.2009 р. в розмірі 58762,93 грн.; 587,63 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 07.06.2010 р.