Рішення № 10053866, 18.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 57/39-10

вх. № 1466/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Демидчук В.Г. - головний юрисконсульт, дов. №02-04/671 від09.12.2009 року

відповідача - не з*явився;

3-і особи - не з*явились

розглянувши справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой", м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ФОП Могельський О.В. та громадянин Могельський О.В.

про стягнення 9615431,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – АКБ СР „Укрсоцбанк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд:

-на задоволення вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” за генеральним договором про здійснення кредитування №805/6/18/8-135 від 13.10.2008 р. у розмірі 9 615 431,86 грн, на підставі іпотечного договору №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 р. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення першого поверху №66-1-:-66-6, 66-2а, 68-8-:-66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літ. "А-5" (магазин меблів), загальною площею 421,2 кв.м.,що знаходиться за адресою: м. Харків, Харківська набережна, будинок 9 (дев'ять).

-Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 цього Закону, надати Позивачу - іпотекодержателю право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

-Надати Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форм власності), а також Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідок) необхідних для управління та/або укладення договорів найму, оренди не житлових приміщень, вказаних вище.

-Надати право Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” здійснювати дії, пов'язані з управлінням, здійснювати спільне управління з будь - якими особами, передавати в управління (наступне управління) будь - яким особам не житлові приміщення, вказані вище, в тому числі: отримувати плату за користування приміщеннями, змінювати та/або розривати та/або укладати правочини та/або договори та/або угоди оренди.

-Перевести на Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" право на отримання всіх орендних/ суборендних платежів за користування нежитловими приміщеннями, вказаними вище.

-Надати право Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” здійснювати користування послугами охорони, а саме: змінювати та/або розривати та/або укладати договори охорони для здійснення охорони не житлових будівель вказаних вище.

- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтерснабстрой” здійснювати будь - які дії, в тому числі шляхом надання довіреності третій особі щодо розпорядження нежитловими приміщеннями, вказаними вище, а саме:

- отримувати плату за користування приміщеннями, змінювати та/або розривати та/або укладати правочини та/або договори та/або угоди оренди, суборенди, найму, піднайму, користування приміщенням, про надання послуг охорони, про надання послуг прибирання, про надання послуг з електропостачання, про надання послуг з водопостачання холодної та гарячої води про надання послуг телефонного зв'язку, про надання послуг з теплопостачання, про надання послуг з газопостачання, інших послуг пов'язаних з утриманням та обслуговуванням будівель, про надання послуг охорони.

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтерснабстрой”, чинити будь-які перешкоди Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”та/або повноваженим їм особам та організаціям у здійсненні управління нежитловими приміщеннями, вказаними вище, в тому числі шляхом ненадання доступу до зазначених нежитлових приміщень, силового спротиву щодо доступу до зазначених нежитлових приміщень, ненадання оригіналів технічного паспорту, свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, витягу про реєстрацію права власності в БТІ, ключів від зазначених нежитлових приміщень, пультів/кодів доступу до системи охоронної та/або пожежної сигналізації зазначених нежитлових приміщень.

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерснабстрой” звільнити займані вище зазначені нежитлові приміщення.

-Стягнути з відповідача на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк"(позивача) витрати по сплаті державного мита за подання цієї позовної заяви, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 лютого 2010 року о 12:30 год.

Також того, зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі громадянина Могельського Олега Валерійовича в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався в зв’язку з неявкою відповідача та третьої особи у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередньої ухвали щодо подання витребуваних судом документів, також даною ухвалою залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу - підприємця Могельського Олега Валерійовича.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 квітня 2010 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався в зв’язку з неявкою відповідача та третіх осіб у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 20 квітня 2010 року в порядку частини 3 статті 69 та 86 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи № 57/39-09 на один місяць до 25 травня 2010 року

У призначеному 18 травня 2010 року судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію господарського суду Харківської області (вх. № 10940 від 18.05.2010 року) надав додаткові документи, які були розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.03.2010 року, місцезнаходження відповідача – 61135, м. Харків, Московський район, вул. Героїв Праці, б. № 48, кв. № 126, саме на цю адресу було надіслано позивачем позовну заяву та судом процесуальні документи, проте зазначені документи поверталися з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Могельський Олег Валерійович та громадянин Могельський Олег Валерійович у судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили.

Судом перевірено адресу третіх осіб, згідно з відомостями адресно-довідкового бюро Управління МВС в Харківської області станом на 23.03.2010 року, наданих на запит суду, Могельський Олег Валерійович, 24.09.1972 року народження, зареєстрований за адресою: м. Харків, провул. Залізничний, 12, кв. № 4, саме на цю адресу були надіслані позивачем на вимогу суду позовну заяву та судом процесуальні документи, проте зазначені документи поверталися з позначкою «за зазначеною адресою адресат не проживає».

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд водночас зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Отже суд вважає, що відповідач –ТОВ «Інтерснабстрой» та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Могельський Олег Валерійович та громадянин Могельський Олег Валерійович належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482, від 18.03.2008р. №01-8/164від 14.08.2007р. №01-8/675, від 02.06.2006р. №01-8/1228.

Відповідач –ТОВ «Інтерснабстрой» та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Могельський Олег Валерійович та громадянин Могельський Олег Валерійович правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Присутній в судовому засіданні 18 травня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача та третіх осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2008 року між АКБ „Укрсоцбанк" (надалі за текстом – позивач) та громадянином Могельським Олегом Валерійовичем (надалі за текстом – позичальник), був укладений Генеральний договір про кредитних послуг №805/6/18/8-135 (надалі за текстом – кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор (позивач у справі) зобов'язався надавати позичальникам – ФОП Могельському О.В. та громадянину Могельському О.В. протягом періоду з 13.10.2008 року по 12.10.2018 року грошові кошти, в межах загального ліміту кредитування в сумі 1 200 000,00 доларів США на умовах визначених договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 (п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7), підписаної сторонами кредитного договору 10.10.2008 року, позичальник взяв на себе зобов’язання своєчасно та в повному обсязі погашати кредит та сплачувати проценти в порядку, встановленому в п. 1.1.1., 3.3.14. цього договору, сплачувати комісії (за користування кредитом в порядку, встановленому в п. 2.4. цього договору, сплачувати неустойку (пеню, штраф) в порядку, встановленому у п. 2.5. цього договору.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 (п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7) позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит відповідно до п. 1.1, 3.3.15. цього договору, сплачувати проценти та комісії в строки встановлені в п. 2,3., 2.4. цього договору, сплачувати неустойку (пеню, штраф) в строк, встановлений у п. 2.5. цього договору.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 13 жовтня 2008 року між іпотекодержателем - АКБ СР «Укрсоцбанк» (позивачем у справі) та іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерснабстрой» (відповідачем у справі) був укладений іпотечний договір №805/13/18-5/8-826 (далі – іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 1767 (далі - Іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець (відповідач у справі) передав на забезпечення зобов’язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №805/6/18/8-135 від 13.10.2008 року, укладеного між іпотекодержателем - АКБ СР «Укрсоцбанк» (позивачем у справі) та позичальниками – громадянином Могельським Олегом Валерійовичем та ФОП Могельським Олегом Валерійовичем (третіми особами у справі) та додатковими угодами до нього, що укладені та будуть укладені між іпотекодержателями та позичальниками, які є невід’ємними частинами договору, яким обумовлене основне зобов’язання наступне нерухоме майно:

-нежитлові приміщення першого поверху № 66-1: 66-6, 66-2а, 66-8-: 66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літері «А-5» (магазин меблів), загальною площею 421,2 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, Харківська набережна, будинок 9 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ «Інтерснабстрой», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною С.В. 07 липня 2003 року за реєстраційним № 807, акту прийому – передачі № 2598-В-С, свідоцтва № 2598-В-С про право власності, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської області Харківської міської ради 21 серпня 2003 року, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Харківське бюро технічної інвентаризації» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Харківське бюро технічної інвентаризації» 14.10.2003 року за № 1714359, реєстрацій № 1293360, номер запису 4780 в книзі № 1 (далі - предмет іпотеки). Іпотека за іпотечним договором поширюється на всі поліпшення та/або переобладнання предмета іпотеки, що можуть бути здійснені іпотекодавцем (відповідачем у справі) або третіми особами після укладення іпотечного договору.

Пунктами 1.2, 1.3 іпотечного договору сторони встановили, що заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 10238740,20 грн., що в еквіваленті складає 2081002,46 долари США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору, вартість предмету іпотеки відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» від 09.10.2008 року № 20521381 становить 269468,00 грн.

За домовленістю сторін (пунктами 1.4.1, 1.5 іпотечного договору) встановлено, що іпотекою за іпотечним договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя (позивача у справі) щодо суми кредиту в межах загального ліміту, що дорівнює 1200000,00 доларів США з порядком погашення та в строки встановлені кредитним договором та додатковими угодами до нього, але не пізніше 05.10.2018 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов’язання та відповідними додатковими угодами до нього, а також відшкодування витрат, пов’язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням умов іпотечного договору.

Відповідно до пункту 1.6 іпотечного договору іпотекодавець (відповідач у справі) гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог третіх осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, крім заборони на відчуження, що накладена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. 05.12.2006 року за реєстраційним № 2979, у відповідності з іпотечним договором за реєстром № 2979від 05.12.2006 року, укладеного між Іпотекодавцем (відповідачем у справі) та ЗАТ «Про Кредит Банк», а також те, що передачу предмету іпотеки в іпотеку за цим договором є всі належні повноваження представника, дозвіл органів управління ЗАТ «Про Кредит Банк» (лист № 76-2/234, виданий ЗАТ «Про Кредит Банк» 09 жовтня 2008 року).

Пунктом 1.7 іпотечного договору сторони встановили, що за наявності прав чи вимог інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі підтверджених виконавчими документами, іпотекодержатель (позивач у справі) має переважне право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з пунктом 1.13 іпотечного договору передбачено, що обтяження предмета за цим договором підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством України.

На виконання вимог пункту 1.13 іпотечного договору приватним нотаріусом Яковлевою К.Б. 13.10.2008 року о 19: 48 год. було внесено до державного реєстру іпотек реєстрацій запис (№ витягу 21279806) за реєстраційним № 8063930, параметрами якого є іпотечний договір № 805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Яковлевою К.Б. за реєстраційним № 1767.

Пунктом 6.3 іпотечного договору сторони погодили строк його дії –з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобов’язання, а також іпотека припиняється на підставах, передбачених Законом України “Про іпотеку ”.

Згідно з пунктом 5.1, 5.2 іпотечного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України “Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одно особо третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

При цьому суд враховує вказівки, які міститься у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.06.2003 року, а також в листі Вищого арбітражного суду України від 10.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів", згідно з якими: господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Проте, заперечень з жодної сторони щодо вирішення спору у господарському суді не надходило, тому дана справа розглядається згідно з нормами, передбаченими ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань щодо надання кредиту позичальнику, АКБ СР «Укрсоцбанк» позивачем згідно додаткової угоди № 1 до генерального договору про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-135, підписаного сторонами договору 10.10.2008 року було надано кредит позичальнику – ФОП Могельському О.В. в сумі 297574,83 долари США, зі сплатою шістнадцяти процентів річних з щомісячним погашенням основної заборгованості по 5024,00 доларів США та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом по 12.10.2018 року (включно).

Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 до генерального договору про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-135, підписаного сторонами договору 10.10.2008 року, сторони договору погодили графік погашення кредиту та процентів за користування ним.

Згідно умов додаткової угоди № 2 до генерального договору, укладеного сторонами договору 13.10.2008 року, позичальнику – громадянину Могельському О.В. надано кредит в сумі 902425,00 доларів США, зі сплатою 16% (шістнадцяти) процентів річних з щомісячним погашенням основної заборгованості по 15 236,00 доларів США та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом по 12.10.2018 року (включно).

Додатком № 1 до додаткової угоди № 2 до генерального договору про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-135, підписаного сторонами договору 13.10.2008 року, сторони договору погодили графік погашення кредиту та процентів за користування ним.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, починаючи з вересня 2009 року позичальники – громадянин Могельський Олег Валерійович та ФОП Могельський О.В. порушили умови договору кредиту щодо своєчасного погашення кредиту, сплати відсотків за користування ним та нарахованих штрафних санкцій (п.3.3.8 Генерального договору), у зв’язку з чим Могельському О.В. були направлені листи - претензії (вих. № 10.4.2-03/06 від 23.11.2009 року, №11.4.1-01/96-347 від 25.01.2010 року) про дострокове повернення непогашеного залишку за кредитом та вимогою сплати відсотків по ньому, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, позичальники (треті особи) заборгованість не сплатили.

Станом на 23.12.2009 року загальна сума боргу Могельського О.В. (ФОП та громадянина) перед кредитором - АКБ СР "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) складає 9615431,86 грн., а саме: за додатковою угодою № 1 - 2437389,22 грн., за додатковою угодою № 2 - 7178042,64 грн., у зв’язку з чим, відповідачу, як майновому поручителю, позивачем було запропоновано (лист вих. № 11.4.1-01/96-348 від 25.01.2010 року) погасити заборгованість Могельського О.В. (ФОП та громадянина) за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, відповідач, як майновий поручитель, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач на задоволення його вимог за генеральним договором про кредитних послуг №805/6/18/8-135 від 13.10.2008 року з урахуванням додаткових угод до нього у розмірі 9615431,86 грн., на підставі іпотечного договору №805/13/18-5/8-135 від 13.10.2008 року просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення першого поверху № 66-1: 66-6, 66-2а, 66-8-: 66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літері «А-5» (магазин меблів), загальною площею 421,2 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, Харківська набережна, будинок № 9 та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленій статтею 38 Закону України «Про іпотеку», для чого надати йому право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також, право проведення усіх дій, пов’язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення боржниками - ФОП Могельським О.В. та громадянином Могельським О.В. (третіми особами у справі) або його майновим поручителем -ТОВ «Інтерснабстрой» (відповідачем у справі) заборгованість в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, боржники – ФОП та громадянин Могельський О.В. ( треті особи у справі) в порушення домовленості сторін кредит не повернули, відсотки за користування ними не сплатили, та не надали суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

У відповідності до розрахунку суми заборгованості по кредитного договору, станом на 23.12.2009 року загальна сума заборгованості Могельського О.В. (ФОП та громадянина) перед кредитором - АКБ СР "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) складає 9615431,86 грн., а саме: за додатковою угодою № 1 - 2437389,22 грн., за додатковою угодою № 2 - 7178042,64 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальники за кредитним договором – ФОП та громадянин Могельський О.В. (треті особи у справі) визнаються судом такими, що прострочили виконання зобов’язання кредитного договору з урахуванням додаткових угод до нього.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку ”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст.589 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 23.12.2009 року загальна сума заборгованості Могельського О.В. (ФОП та громадянина) перед кредитором - АКБ СР "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) складає 9615431,86 грн.

Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (Іпотекодержателю) наступне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення першого поверху № 66-1: 66-6, 66-2а, 66-8-: 66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літері «А-5» (магазин меблів), загальною площею 421,2 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, Харківська набережна, будинок № 9.

Частина 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки забезпечується виконання всіх зобов’язань за кредитним договором, які визначаються на момент фактичного задоволення.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

З аналізу статей 596,597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов’язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотеко держателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В зв’язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов’язань відповідно ст. 33 Закону України “Про іпотеку ” та п. 4.1. іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.6. іпотечного договору встановлено, що позивач (Іпотекодержатель) за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- 4.6.1 на підставі рішення суду: або

- 4.6.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса: або

- 4.6.3 шляхом передачі іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» : або

- 4.6.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»: або

- 4.6.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Згідно з пунктом 4.7 договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

- 4.7.1 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»: або

- 4.7.2 або продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 9615431,86 грн. обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, окрім всього іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду. При цьому, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Реалізація Позивачем предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України „Про іпотеку" та наступного прийняття його на баланс покупцем потребує здійснення Відповідачем певних дій щодо оформлення такого відчуження, як-то: оформлення відповідного Акту приймання-передачі як самого предмета іпотеки так і документації на нього (правоустановчої та бухгалтерської), виписку податкової накладної і т.п.

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки на підставі рішення суду може бути переданий позивачу в управління на період до його реалізації, з метою отримання доходів від господарського використання предмету іпотеки та подальшого їх направлення на задоволення вимог позивача.

При цьому суд зазначає, що згідно статті 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 року N 979-ІV, що управитель - це фінансова установа, яка діє від свого імені, здійснюючи управління іпотечними активами в інтересах установника управління іпотечними активами.

Також, відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору сторони передбачили, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою забезпечення належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отриманням доходів, предмет іпотеки передається іпотекодержателю (позивачу у справі) або третій особі, за погодженням між іпотекодавцем (відповідачем у справі) та іпотекодержателем в управління на період його реалізації у порядку, встановленому договором, управління предметом іпотеки може здійснюватися, зокрема, шляхом його передачі в найом (оренду), лізинг, інше платне користування, тощо.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст.ст.16,525,546,590,598,599,610,611,612,626,628,629,1054,1048,1049,1050, ЦК України, статтями 174,179,193, Господарського кодексу України, статтями 3,7,12,19,33, 34,38, 39 Закону України "Про іпотеку",ст.. 22 Закону України «Про судоустрій» статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

На задоволення вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” за генеральним договором про здійснення кредитування №805/6/18/8-135 від 13.10.2008 р. у розмірі 9 615 431,86 грн, на підставі іпотечного договору №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 р. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення першого поверху №66-1-:-66-6, 66-2а, 68-8-:-66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літ. "А-5" (магазин меблів), загальною площею 421,2 кв.м.,що знаходиться за адресою: м. Харків, Харківська набережна, будинок 9 (дев'ять).

Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 цього Закону, надати Позивачу - іпотекодержателю право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

Надати Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форм власності), а також Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідок) необхідних для управління та/або укладення договорів найму, оренди не житлових приміщень, вказаних вище.

Надати право Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” здійснювати дії, пов'язані з управлінням, здійснювати спільне управління з будь - якими особами, передавати в управління (наступне управління) будь - яким особам не житлові приміщення, вказані вище, в тому числі: отримувати плату за користування приміщеннями, змінювати та/або розривати та/або укладати правочини та/або договори та/або угоди оренди.

Перевести на Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" право на отримання всіх орендних/ суборендних платежів за користування нежитловими приміщеннями, вказаними вище.

Надати право Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” здійснювати користування послугами охорони, а саме: змінювати та/або розривати та/або укладати договори охорони для здійснення охорони не житлових будівель вказаних вище.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтерснабстрой” здійснювати будь - які дії, в тому числі шляхом надання довіреності третій особі щодо розпорядження нежитловими приміщеннями, вказаними вище, а саме:

- отримувати плату за користування приміщеннями, змінювати та/або розривати та/або укладати правочини та/або договори та/або угоди оренди, суборенди, найму, піднайму, користування приміщенням, про надання послуг охорони, про надання послуг прибирання, про надання послуг з електропостачання, про надання послуг з водопостачання холодної та гарячої води про надання послуг телефонного зв'язку, про надання послуг з теплопостачання, про надання послуг з газопостачання, інших послуг пов'язаних з утриманням та обслуговуванням будівель, про надання послуг охорони.

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтерснабстрой”, чинити будь-які перешкоди Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” та/або повноваженим їм особам та організаціям у здійсненні управління нежитловими приміщеннями, вказаними вище, в тому числі шляхом ненадання доступу до зазначених нежитлових приміщень, силового спротиву щодо доступу до зазначених нежитлових приміщень, ненадання оригіналів технічного паспорту, свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, витягу про реєстрацію права власності в БТІ, ключів від зазначених нежитлових приміщень, пультів/кодів доступу до системи охоронної та/або пожежної сигналізації зазначених нежитлових приміщень.

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерснабстрой” звільнити займані вище зазначені нежитлові приміщення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснабсрой» ( код ЄДРПОУ 24661232, 61135, м. Харків, Московський район, вул. Героїв Праці, б. № 48, кв. № 126, поточний рахунок № 260090112335001 в АКБ «Імексбанк», МФО 350794) на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" в особі Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29, к/р 32008152402 в головному Управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) 25500,00 грн. державного мита та 236,00грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення підписано 25 травня 2010 року

справа № 57/39-10