Рішення № 10053001, 12.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2010 р. Справа № 55/69-10

вх. № 2923/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Соколової Т.П.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Галс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків

про стягнення 11278,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Галс", м. Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків, 11278,32 грн. боргу та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 25/06/2/256/08 від 25.06.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати продукції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 квітня 2010 р.

07 квітня 2010 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що погіршення результатів господарської діяльності ускладнило проведення своєчасних розрахунків за товари, роботи та послуги, та просив відстрочити уплату боргу до 15.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 12 травня 2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичих осіб та фізичних осіб підприємців станом на 15 квітня 2010 року юридична адреса відповідача - 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 88, саме на вказану адресу судом направлялись процесуальні документи.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

25 червня 2008 р. між Приватною фірмою "Галс", м. Харків, (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 25/06/0/256/08, у відповідності до умов якого позивач зобов"явася передавати у власність відповідача товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач , в свою чергу, проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Пунктом 6.1 договору передбачений порядок оплати, а саме оплата за поставлений товар, сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 6.2 даного договору здійснюється відповідачем протягом 27 календарних днів з моменту отримання відповідачем товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача. Пунктами 11.1 та 11.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 р.,але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товару на загальну суму 10673,72 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-017375 від 24.09.09 р., РН-017911 від 14.10.09 р., РН-018112 від 22.10.09 р. та № РН-018290 від 29.10.09 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідачем було частково повернуто товар на суму 18,62 грн. на підставі накладної на повернення № ВН-0001691 від 14.10.09 р. та акту про невідповідність товару від 14.10.09 р.

Як було вищезазначено, сторони в договорі чітко встановили строк оплати товару- протягом 27 календарних днів з моменту отримання відповідачем товару.

Проте відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 10655,10 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте за нього не розрахувався, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –10655,10 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 496,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних допустив помилки, оскільки ним заявлений 1-й період нарахування 3% річних за період 26.09.09 р. по 08.10.09 р. на суму заборгованості 6076,11 грн., яка не підтверджена матеріалами справи, тобто за попередній період, накладні за яким в матеріалах справи відсутні, тому вказані нарахування є безпідставними.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 120,21 грн., в решті заявленої вимоги у сумі 6,49 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити Соколову Т.П. для надання кваліфікованих юридичних послуг, з якою було укладено договір б/н від 07.07.06 р. Право на заняття адвокатською діяльністю Соколовою Т.П. підтверджується свідоцтвом № 1069 від 17.02.03 р. Вартість послуг складає 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 831 від 24.03.10 р., які позивач просить стягнути з відповідача як судові витрати.

Судом з"ясовано, що вказаний договір укладено позивачем з фізичною особою –підприємцем Соколовою Т.П., грошові кошти у розмірі 500 грн. у якості оплати за юридичну допомогу позивачем перераховані на рахунок Соколової Т.П., а не адвокату Соколовій Т.П.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, оплата юридичних послуг, що надані суб'єктом підприємницької діяльності не відноситься до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, а відтак, такі суми не підлягають стягненню з відповідача на підставі даної статті. Такі витрати фактично можуть бути кваліфіковані як збитки позивача та повинні доводитись належними засобами доказування.

Отже, Соколова Т.П., яка є адвокатом, та в свою чергу зареєструвалась як суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа –підприємець, при укладанні договору про надання юридичних послуг з позивачем обрала для себе таку форму представництва, як фізична особа –підприємець, а не адвокат, а відтак, сплачені їй грошові кошти не можуть бути стягнуті з відповідача у якості судових витрат.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення сплати боргу до 15.05.2010 р., суд вважає необгрунтованим та безпідставним, крім того, звертає увагу відповідача на те, що відповідач має час для добровільного погашення боргу в зазначений період.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочення сплати боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків(61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 88, код ЄДРПОУ 33068228, рахунок № 26004137050401 у АКБ "Укрсиббанку", МФО 351005) на користь Приватної фірми "Галс", м. Харків(61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ 14093531, рахунок № 26002077100010 в АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351760) 10655,10 грн., 496,52 грн. інфляційних витрат,120,21 грн. 3% річних, 112,71 грн. державного мита та 235,86 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленої вимоги про стягнення 6,49 грн. 3% річних відмовити.

В стягненні 500 грн. витрат на юридичну допомогу відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 17 травня 2010 року.