Ухвала суду № 100525472, 23.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 жовтня 2021 р. Справа №200/12559/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня,

встановив:

24 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі – відповідач, Департамент), надісланий на адресу суду 20 вересня 2021 року, в якому позивач просила:

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач не погоджується донараховувати та виплачувати їй як особі з інвалідністю ІІ групи разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої суми допомоги.

29 вересня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 13 березня 1969 року постійне місце проживання позивача зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи мала право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Жовтневим управлінням праці та соціального захисту населення м. Маріуполя Донецької області 28 вересня 2004 року.

Як свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 073765, за наслідками повторного огляду, який відбувся 11 липня 2019 року, ОСОБА_1 встановлена інвалідність І групи довічно.

Відповідач – Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код: 41336065) зареєстрований як юридична особа, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд встановив, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебували інші адміністративні справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту.

Справа № 200/3210/20-а.

23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту та Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просила:

- визнати неправомірними дії Департаменту щодо вилучення посвідчення від 28 вересня 2004 року серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя, з повідомленням органів пенсійного фонду та щодо прийняття рішення про втрату статусу особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати Департамент повернути безпідставно вилучене посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни від 28 вересня 2004 року серії НОМЕР_3 , видане Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок розміру пенсії за період з січня 2020 року, донарахувати та виплачувати пенсію як особі з інвалідністю внаслідок війни.

24 квітня 2020 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/3210/20-а, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:

- визнав неправомірними дії Департаменту щодо вилучення у ОСОБА_1 посвідчення від 28 вересня 2004 року серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя, з повідомленням органів пенсійного фонду та щодо прийняття рішення про втрату статусу особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язав Департамент повернути ОСОБА_1 вилучене посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни від 28 вересня 2004 року серії НОМЕР_3 , видане Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя;

- зобов`язав Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок ОСОБА_1 розміру пенсії за період з січня 2020 року як особі з інвалідністю внаслідок війни та виплатити різницю у пенсії;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовив.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року і набрало законної сили.

Справа № 200/1765/21-а

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просила:

- визнати неправомірними дії (рішення) відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112;

- зобов`язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

19 квітня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/1765/21-а, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправними дії Департаменту щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язав Департамент нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, передбачену ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Частково задовольняючи позовні вимоги під час розгляду справи № 200/1765/21-а, суд виходив з такого:

«Згідно копії посвідчення, виданого Управлінням соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя Донецької області серія НОМЕР_4 від 28 вересня 2004 року ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно довідки МСЕК № 2 м. Маріуполь Серії 12 ААБ № 073765 від 11 липня 2019 року ОСОБА_1 встановлена перша «Б» група інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання.

19 вересня 2020 року позивачем засобами поштового зв`язку на адресу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради надіслано заяву, в якій позивач просив повідомити інформацію щодо виконання рішення суду та чи може він забрати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Від руки у відповідній заяві позивач зазначив про необхідність виплати йому допомоги до 5 травня 2020 року, яку не отримано.

Листом від 23 жовтня 2020 року № 568-59793/ККЦ Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомив позивача про виконання рішення суду та відновлення позивачу пільг з 01 лютого 2020 року у розмірі 100%.

29 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою щодо не надання відповіді стосовно пільг та повернення коштів.

Листом Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради № 56.8-75800/ККЦ від 31 грудня 2020 року позивачу роз`яснено про розмір нарахованих пільг на житлово-комунальні послуги.

Щодо разової грошової допомоги зазначено, що особи, які не отримали грошову допомогу, мали право звернутись за нею до районного органу соціального населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2020 року.

21 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату допомоги до 5 травня 2020 року.

З листа Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 27 січня 2021 року № 56.8-4620/ККЦ вбачається, що з 01 лютого 2020 року позивач був позбавлений статусу «особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни». Позивача виключено зі списків отримувачів грошової допомоги до 5 травня 2020 року, наданих Пенсійним фондом. На виконання рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року по справі № 200/3210/20-а пільги на житлово-комунальні послуги позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у жовтні 2020 року поновлено право на статус, але до департаменту із особистою заявою до 30 вересня 2020 року позивач не звертався, тому департамент не мав підстав для виплати грошової допомоги до 5 травня 2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

[…]

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551).

Відповідно до статті 13 Закону № 3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

[…]

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі № 200/3210/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. […]

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року […] рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі № 200/3210/20-а залишено без змін.

Відповідачем у відзиві зазначено, що на виконання рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 200/3210/20-а пільги на житлово-комунальні послуги позивачу, як особі з інвалідністю війни 2 групи у жовтні 2020 року та право на статус поновлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 17-1 Закону № 3551 разова грошова допомога не виплачується, зокрема, в разі набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 цього Закону після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

З вищевикладеного вбачається, що позивач на момент, коли йому мала бути виплачена належна грошова допомога до 5 травня, втратив статус інваліда війни, проте це пов`язано з протиправним рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, що встановлено рішенням суду.

[…]

Отже саме протиправне рішення відповідача призвело до порушення прав позивача на отримання допомоги.

Суд вважає, що для належного способу захисту порушеного права позивач слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

[…]».

Рішення суду у справі № 200/1765/21-а набрало законної сили.

Справа № 200/5684/21.

12 травня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15 червня 2021 року позивач просила:

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

02 вересня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/5684/21, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Департаменту щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком;

- стягнув з Департаменту […] на користь ОСОБА_1 […] недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 13 269,00 грн;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Відмовляючи ОСОБА_1 в частині позовних вимог, які стосуються виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, суд під час розгляду справи № 200/5684/21 виходив з такого:

«[…]

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 28 вересня 2004 року, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Згідно з довідкою серії 12 ААБ № 073765 від 11 липня 2019 року до акта огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено 1 групу інвалідності Б у зв`язку з загальним захворюванням довічно.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року по справі № 200/1765/21-а визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік, зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, передбачену ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На виконання вказаного вище судового рішення відповідачем прийнято рішення № 02.318-1791 від 24 травня 2021 року про виплату грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до якого сума недоотриманої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік складає 13 104 грн.

Докази виплати вказаної суми відповідачем не надано.

26 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою, зокрема щодо нарахування допомоги за 2020 рік як особі з інвалідністю ІІ групи (замість І групи).

Відомості про результати розгляду скарги в матеріалах справи відсутні.

[…]

Як зазначалось вище, відповідно до посвідчення ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

[…]

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у 2020 році становить 13 104 грн (1638 грн х 8).

Так, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року по справі № 200/1765/21-а відповідачем прийнято рішення № 02.318-1791 від 24 травня 2021 року про виплату грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до якого сума недоотриманої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік складає 13 104 грн.

На підставі наведеного вище, ураховуючи наявність у позивача посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, суд вважає, що Департаментом правомірно нараховано щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком у сумі 13 104 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині нарахування та виплати вказаної допомоги за 2020 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій задоволенню не підлягають.

[…]».

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст. ст. 382, 383 КАС передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Вказані правові норми КАС мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21 грудня 2020 року у справі № 440/1810/19.

Суд зазначає, що питання нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 3551, тобто в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, вже вирішено таким, що набрало законної сили, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 200/1765/21-а.

Аналіз предмету позову ОСОБА_1 у справі, що розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з цими позовними вимогами стало невиконання Департаментом рішення суду у справі № 200/1765/21 в частині нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Суд зауважує, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення у справі № 200/1765/21, а тому позивач, у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку ст. 383 КАС подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Обраний позивачем спосіб захисту, а саме звернення до суду з позовом до Департаменту про зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 200/1665/21.

Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст. ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За цих обставин суд приходить до висновку про наявність передбачених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду в іншому провадженні, проте на стадії виконання судового рішення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 440/1810/19.

Оскільки позивач як особа з інвалідністю І групи звільнена від сплати судового забору та не сплачувала його, судовий збір поверненню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 238, ст. ст. 241, 248, 259 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня.

2. Роз`яснити позивачу:

- повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається;

- особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, в порядку ст. 383 КАС.

3. Ухвала постановлена і підписана 23 жовтня 2021 року.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Кравченко