Рішення № 100525471, 13.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 р. Справа№200/8276/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю

секретаря судового засідання Пономарьової Г.В.,

позивача ОСОБА_1 – в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду,

представника відповідача Сельської О.З.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Донецької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

05 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі – позивач) до Донецької обласної прокуратури (далі – відповідач), надісланий на адресу суду 29 червня 2021 року, в якому позивач просив:

- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 75 008,96 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

14 липня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; витребував у відповідача докази.

Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив йому сплату судового збору за подання цього позову в сумі 908,00 грн – до ухвалення судового рішення у справі.

Про відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

19 серпня 2021 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 13 вересня 2021 року; повторно витребував у відповідача докази.

13 вересня 2021 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11 жовтня 2021 року.

В судовому засіданні 11 жовтня 2021 року оголошена перерва до 13 жовтня 2021 року для надання позивачем довідки про розмір його заробітної плати за два відпрацьовані місяці, що передували звільненню.

Справа розглянута по суті в судовому засіданні 13 жовтня 2021 року за участю позивача та представника відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 229 КАС під час розгляду справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 04 вересня 2020 року він звільнений з посади та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач зазначає, що Донецька обласна прокуратура мала провести з ним повний розрахунок у зв`язку зі звільненням, однак в порушення вимог ст. ст. 47, 116, 223 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) провела такий розрахунок лише 28 травня 2021 року шляхом виплати вихідної допомоги.

У зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 75 008,96 грн.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Вказував на те, що при звільненні з ОСОБА_2 проведений розрахунок та виплачено 10 811,35 грн. Вихідна допомога при звільненні не виплачувалася.

Майже через шість місяців після звільнення в лютому 2021 року позивач звернувся до Донецької обласної прокуратури з заявою про виплату йому вихідної допомоги. При цьому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не заявляв.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 200/1960/21-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволений і на його користь стягнута вихідна допомога при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 21 219,64 грн.

Вихідна допомога при звільненні виплачена позивачу 28 травня 2021 року.

Відповідач наголошує на тому, що ст. 117 КЗпП України має застосовуватися з урахуванням висновків Верховного Суду, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинна визначатися з урахуванням принципів пропорційності , співмірності та інших критеріїв, вказаних Верховним Судом.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що заявлена ним до стягнення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме 75 008,96 грн, є розумною, справедливою та пропорційною. Зауважив, що сума компенсації за затримку розрахунку визначена з урахуванням висновків Верховного Суду, є значно більшою, ніж 75 008,96 грн, які він просить стягнути.

В судовому засіданні позивач та представник відповідача надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в поданих ними заявах по суті справи.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач – Донецька обласна прокуратура (ідентифікаційний код: 25707002) зареєстрована як юридична особа 29 грудня 1991 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

З 25 червня 2008 року позивач проходив службу в органах прокуратури, з 27 листопада 2019 року обіймав посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області, про що свідчать записи №№ 1-19 в трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

З 04 вересня 2020 року згідно з рішенням сьомої кадрової комісії від 09 липня 2020 року № 7, відповідно до ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури», наказом прокурора Донецької області від 03 вересня 2020 року № 871-к ОСОБА_2 звільнений з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Звільнення ОСОБА_2 зумовило виникнення у Донецької обласної прокуратури обов`язку провести з повний розрахунок з виплатою всіх належних йому сум.

Спірні правовідносини виникли з приводу несвоєчасного розрахунку при звільненні.

На день звільнення ОСОБА_2 перебував у відпустці.

Згідно з наказом прокурора Донецької області від 03 вересня 2020 року № 871-к позивач не використав 14 днів додаткової відпустки за період роботи з 14 червня 2019 року по 04 вересня 2020 року.

Як свідчить розрахунковий листок за вересень 2020 року, ОСОБА_2 була нарахована компенсація за невикористані дні відпустки в сумі 13 604,22 грн та 971,73 грн, відрахована оплата відпусток по календарним дням – 976,76 грн. Як наслідок, до виплати позивачу нараховано 13 599,19 грн; після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів до виплати належало 10 811,35 грн.

При звільненні ОСОБА_2 виплачено 10 811,35 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 04 вересня 2020 року № 2320 та відомістю на виплату грошей № 16 (розрахункові від 04 вересня 2020 року).

04 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Донецької обласної прокуратури з заявою, в якій просив повідомити, чи виплачена йому при звільненні вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України; у разі, якщо така вихідна допомога не виплачена, невідкладно здійснити виплату такої допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Листом від 15 лютого 2021 року № 21-171вих-21 Донецька обласна прокуратура повідомила позивачеві про відсутність правових підстав для виплати вихідної допомоги при звільненні та про безпідставність доводів позивача щодо порушення прокуратурою вимог ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Не погодившись за такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав.

14 квітня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/1960/21-а, яким позов ОСОБА_2 задовольнив; стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 21 219,64 грн.

Рішення суду допущено до негайного виконання.

В добровільному порядку Донецька обласна прокуратура рішення суду у справі № 200/1960/21-а не виконувала, що мало наслідком звернення ОСОБА_2 до органів Державної казначейської служби України для організації його примусового виконання.

У відповідь на лист Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 12 травня 2021 року № 07.2-16-06/1891 листом від 14 травня 2021 року № 21-509вих-21 Донецька обласна прокуратура повідомила, що не заперечує проти здійснення безспірного списання коштів для стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку на користь ОСОБА_2 у сумі 17 081,81 грн за КПКВК 0901010 «Здійснення прокурорсько-слідчої діяльності, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів прокуратури», КЕКВ 2111 «Заробітна плата».

Як свідчить виписка по рахунку, 28 травня 2021 року Донецька обласна прокуратура перерахувала на рахунок позивача 17 081,81 грн на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1960/21-а.

З нарахованої на виконання рішення суду вихідної допомоги позивача утриманий податок на доходи фізичних осіб в сумі 3 819,54 грн та військовий збір в сумі 318,29 грн, що підтверджено платіжними дорученнями від 27 травня 2021 року №№ 1356, 1354.

28 травня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Донецької обласної прокуратури з заявою, в якій просив невідкладно здійснити йому виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 21 219,64 грн, утримавши з неї податки, збори та інші обов`язкові платежі.

За наслідками розгляду цієї заяви листом від 22 червня 2021 року № 21-2412-21 (21-600вих-21) Донецька обласна прокуратура повідомила позивачеві про відсутність правових підстав як для виплати вихідної допомоги при звільненні, так і для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 200/1960/21 залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 200/1960/21-а касаційна скарга Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року повернута особі, яка її подала.

Суд встановив, що в серпні та вересні 2020 року позивач перебував у відпустці.

В червні 2020 року позивачу нарахована заробітна плата в сумі 33 057,86 грн, в тому числі оплата згідно з окладом – 5 730,00 грн, надбавка за таємність – 573,00 грн, премія щомісячна – 15 936,56 грн, надбавка за виконання ОВР – 5 013,75 грн, надбавка за вислугу років – 1 432,50 грн, премія одноразова – 4 000,00 грн, індексація – 372,05 грн.

В липні 2020 року позивачу нарахована заробітна плата в сумі 58 933,14 грн, в тому числі оплата згідно з окладом – 5 730,00 грн, надбавка за таємність – 573,00 грн, премія щомісячна – 9 561,94 грн, надбавка за виконання ОВР – 5 013,75 грн, надбавка за вислугу років – 1 432,50 грн, премія одноразова – 4 000,00 грн, оплата відпусток – 32 233,08 грн, індексація – 388,87 грн.

Отже, заробітна плата в липні 2020 року за виключенням відпускних становила 26 700,06 грн.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи мають діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає ст. 117 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України і ст. ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Висновки по суті позовних вимог.

Суд встановив і ця обставина не заперечується сторонами, що при звільненні ОСОБА_2 не був проведений повний розрахунок.

Отже, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України.

Суд виходить з того, що всі належні працівнику суми роботодавець має виплатити у день його звільнення, в даному випадку йдеться про 04 вересня 2020 року, а тому період затримки проведення повного розрахунку при звільненні починається з першого робочого дня після звільнення, а саме з 07 вересня 2020 року (перший день після звільнення – 05 вересня 2020 року припадав на суботу, неробочий день).

Остаточний розрахунок з ОСОБА_2 проведений 28 травня 2021 року шляхом виплати йому вихідної допомоги.

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися з 07 вересня 2020 року (перший робочий день після звільнення) по 28 травня 2021 року (дата остаточного розрахунку – виплата вихідної допомоги) включно.

Отже, з урахуванням листів Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» та від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2021 рік» період затримки розрахунку становить:

18 робочих днів вересня 2020 року + 21 робочий день жовтня 2020 року + 21 робочий день листопада 2020 року + 22 робочі дні грудня 2020 року + 19 робочих днів січня 2021 року + 20 робочих днів лютого 2021 року + 22 робочі дні березня 2021 року + 22 робочі дні квітня 2021 року + 16 робочих днів травня 2021 року = 181 робочий день.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Згідно з абз. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач звільнений 04 вересня 2020 року, впродовж серпня 2020 року перебував у відпустці, отже середньоденна заробітна плата має обчислюватися, виходячи з його заробітної плати за червень-липень 2020 року, (тобто за два місяці роботи, що передували звільненню).

В червні 2020 року заробітна плата становила 33 057,86 грн (20 робочих днів).

В липні 2020 року заробітна плата становила 26 700,06 грн (23 робочі дні).

Таким чином, середньоденна заробітна плата для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку становить:

(33 057,86 грн + 26 700,06 грн) / (20 робочих днів + 23 робочі дні) = 59 757,92 / 43 = 1 389,72 грн.

Як наслідок, середній заробіток за час затримки розрахунку складає:

(1 389,72 грн х 181 робочий день затримки розрахунку) = 251 539,32 грн.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 листопада 2020 року по справі № 480/3105/19 навів такі правові висновки:

«58. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

59. Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

60. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

61. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку».

При звільненні ОСОБА_2 виплачено 13 599,19 грн (компенсація на невикористані дні відпустки).

При цьому загальний розмір сум, які підлягали виплаті при звільненні, становить:

13 599,19 грн (компенсація за невикористані дні відпустки) + 21 219,64 грн (вихідна допомога) = 34 818,83 грн (з врахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Як наслідок, несвоєчасна виплачена сума (21 219,64 грн) складає 60,94% загальної суми, належної до виплати при звільненні (34 818,83 грн):

(21 219,64 грн х 100%) / 34 818,83 грн = 60,94%.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п. 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, Верховним Судом, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Суд бере до уваги, що

- ОСОБА_2 звільнений у вересні 2020 року;

- докази звернення позивача до відповідача з приводу проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні до лютого 2021 року суду не надані. Отже, позивач порушив питання про проведення з ним остаточного розрахунку майже через півроку після свого звільнення;

- на час звільнення позивача була сформована судова практика, яка не передбачала виплату прокурорам вихідної допомоги при звільненні (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16); зміна судової практики на користь позивачів відбулась вже після звільнення ОСОБА_2 (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19);

- в позасудовому порядку відповідач відмовив виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні, незважаючи на правовий висновок Верховного Суду у справі № 560/3971/19.

- за захистом своїх порушених прав позивач був вимушений звертатися до суду, а рішення суду у справі № 200/1960/21-а, яким на користь ОСОБА_2 з Донецької обласної прокуратури стягнута вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку і яке було допущено до негайного виконання, виконувалося в примусовому порядку органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів;

- розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 60,94% від загальної суми виплати;

- позивач не надав докази наявності майнових втрат, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні;

- сума компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку більш ніж у 12 разів перевищує несвоєчасно виплачену суму.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, принципи справедливості, пропорційності, співмірність розміру компенсації та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку про можливість застосування принципу співмірності та пропорційності до спірних правовідносин.

Відтак, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку слід обчислювати наступним чином:

(1 389,72 грн х 181 робочий день затримки розрахунку) х 60,94% = 153 288,06 грн.

Аналогічні правові висновки щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладені в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

З огляду на вищевикладене, з врахуванням компенсаційного характеру заходів відповідальності; що сума недоплаченої компенсації не є значною, а середній заробіток за час затримки розрахунку, пропорційний недоплаченій сумі, більш ніж в 7,22 разів перевищує її, суд вважає, що достатнім, справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 21 219,64 грн, що відповідає несвоєчасно виплаченій сумі.

При цьому суд відхиляє здійснені позивачем розрахунки середнього заробітку за час затримки розрахунку як такі, що проведені з помилковим застосуванням норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою від 14 липня 2021 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 908,00 грн – до ухвалення судового рішення у справі.

Судовий збір позивачем не сплачений.

Докази здійснення інших судових витрат суду не надані.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача 75 008,96 грн (100% позовних вимог), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача 21 219,64 грн (28,29%).

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі, пропорційній задоволеній частині позовних вимог, а саме:

908,00 грн х 28,29% /100% = 256,87 грн.

Стягненню з позивача на користь держави підлягає судовий збір в сумі, пропорційній частині позовних вимог, що залишені без задоволення, а саме:

908,00 грн х 71,71% /100% = 651,13 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної прокуратури (ідентифікаційний код: 25707002, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 21 219 (двадцять одна тисяча двісті дев`ятнадцять) гривень 64 копійки.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної прокуратури на користь держави судовий збір в сумі 256 (двісті п`ятдесят шість) гривень 87 копійок.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 651 (шістсот п`ятдесят одна) гривня 13 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. У зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у щорічній основній відпустці по 22 жовтня 2021 року повне судове рішення складено 23 жовтня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко