Рішення № 100525473, 23.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2021 р. Справа№200/11878/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

14 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (далі - відповідач, Управління), надісланий на адресу суду 09 вересня 2021 року, в якому позивач просила:

- визнати протиправною відмову Управління в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Управління від 30 липня 2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

20 вересня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; задовольнив клопотання позивача та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив їй сплату судового збору за подання позовної заяви - до ухвалення судового рішення у справі.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

У зв`язку з тим, що 14-17 жовтня 2021 року були святковими та неробочими днями, а також через перебування головуючого у справі судді у щорічній основній відпустці з 18 по 22 жовтня 2021 року, справа розглянута по суті 23 жовтня 2021 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 25 червня 2021 року звернулася до Управління за призначенням державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідач відмовив їй у цьому.

Позивач стверджує, що до червня 2021 року постійно проживала на тимчасово окупованій території, а тому об`єктивно не мала можливості своєчасно звернутися за призначенням відповідної державної допомоги.

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що порушує конституційне право її дитини на соціальний захист, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, покликаючись на те, що правомірно відмовив у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки за її призначенням ОСОБА_1 звернулася після спливу строку, визначеного Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 29 січня 2020 року № 408378-2020.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьку, тобто на тимчасово окупованій території, ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_2 .

Державна реєстрація народження дитини проведена ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складений актовий запис за № 17.

Ці обставини підтверджені свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 07 травня 2021 року.

24 травня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрована у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, про що свідчить картка платника податків, видана Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

До червня 2021 року ОСОБА_1 проживала у м. Донецьку.

В червні 2021 року позивач залишила своє постійне місце проживання на тимчасово окупованій території та виїхала до м. Волноваха Донецької області (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ).

24 червня 2021 року ОСОБА_1 набула статус внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1438-5000370177.

Того ж дня статус внутрішньо переміщеної особи набула її донька ОСОБА_2 , що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1438-5000370184.

Відповідач - Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 03197227) зареєстроване як юридична особа 26 лютого 1996 року, про що 18 жовтня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

Дослідивши особову справу ОСОБА_1 , суд встановив наступне.

24 червня 2021 року позивач звернулася до Управління з первинною заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, якою просила призначити державну допомогу сім`ям з дітьми, а саме допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з заявою були подані такі документи: свідоцтво про народження ОСОБА_2 , картка платника податків ОСОБА_2 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , картка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

Ця заява зареєстрована в Управлінні 25 червня 2021 року за № 11438/00908.

У відповідь на запит Управління листом від 05 липня 2021 року № 013-187580/п державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» повідомило, що станом на 01 червня 2021 року ОСОБА_1 на обліку не перебуває.

30 липня 2021 року Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Волноваської районної державної адміністрації на підставі Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, прийняла рішення, яким відмовила ОСОБА_1 в призначенні соціальних виплат (витяг з протоколу № 247).

12 серпня 2021 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 . Управління прийняло рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги.

Цим рішенням позивачу відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини на підставі витягу з протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 липня 2021 року № 247.

При цьому суд зауважує, що рішення Управління не містить будь-яких посилань на норми Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» чи Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, рівно як і посилання на те, що за призначенням допомоги при народженні дитини позивач звернулася з порушенням встановленого законом строку.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 01 вересня 2021 року № 07-05/6456 Управління повідомило, що рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 липня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 . На підставі рішення комісії Управління прийняло рішення від 12 серпня 2021 року, яким відмовило позивачу у призначенні державної соціальної допомоги.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Ст. 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист.

Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, визначає Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402).

Охорона дитинства являє собою систему державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Ст. 8 Закону № 2402 гарантує право дитини на достатній життєвий рівень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2402 кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх заміняють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України, що визначено ч. 1 ст. 13 Закону № 2402.

Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон № 2811) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2811 громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Ч. 5 ст. 1 Закону № 2811 визначено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Види державної допомоги сім`ям з дітьми визначає ст. 3 Закону № 2811, одним із них є державна допомога при народженні дитини (п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2811 всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що передбачено ч. 1 ст. 4 Закону № 2811.

Ч. 1 ст. 6 Закону № 2811 установлено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2811 документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення, що передбачено ч. 3 ст. 6 Закону № 2811.

Допомога при народженні дитини регламентована розділом ІІІ Закону № 2811, який визначає право на цю допомогу, умови її призначення та її розмір.

Право на допомогу при народженні дитини передбачає ст. 10 Закону № 2811.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2811 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Умови призначення допомоги при народженні дитини визначені ст. 11 Закону № 2811.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним, що визначено ч. ч. 2-3 ст. 11 Закону № 2811.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 2811 орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 11 Закону № 2811 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Зазначені вище норми Закону № 2811 кореспондують положенням пп. 2 п. 1, п. п. 2, 10-12 Порядку № 1751.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як було зазначено вище, право на соціальний захист гарантовано Конституцією України.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706) Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Застосувавши наведені вище правові норми до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Позивач та її дитина є громадянами України, мають такі ж конституційні права як і інші громадяни України.

Конституційне право на соціальний захист, в тому числі право на отримання державної допомоги при народженні дитини, не може підлягати обмеженню за ознакою місця проживання (перебування) особи.

Право на отримання державної допомоги при народженні дитини є безперечним, забезпечення реалізації цього права становить суть зобов`язань, взятих на себе державою.

Допомога при народженні дитини за своєю сутністю є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 02 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17, від 05 вересня 2018 року у справі № 223/859/16-а, від 24 квітня 2019 року у справі № 462/431/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 226/1056/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 220/2054/16-а, від 03 жовтня 2019 року у справі № 226/1177/17 тощо.

Як встановлено судом, з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини позивач звернулася до Управління 24 червня 2021 року, подавши повний перелік необхідних документів. Станом на 01 червня 2021 року ОСОБА_1 як отримувач соціальних виплат на обліку не перебувала. Разом з цим суд зауважує, що заява про призначення допомоги при народженні дитини подана позивачем з порушенням дванадцятимісячного строку, встановленого Законом № 2811.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини з об`єктивних, незалежних від її волі причин (проживання на тимчасово окупованій території в м. Донецьк, карантинні обмеження тощо). Суд також враховує, що за призначенням допомоги при народженні дитини позивач звернулася в той же день як вона та її дитина набули статус внутрішньо переміщених осіб.

Як вже було вказано вище, допомога при народженні дитини за своєю сутністю є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одного з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, має наслідком порушення інтересів дитини (зокрема в частині її належного матеріального забезпечення).

Суд встановив, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 . Управління прийняло рішення від 12 серпня 2021 року, яким відмовило в наданні державної допомоги при народженні дитини, покликаючись на рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким позивачу відмовлено в призначенні соціальних виплат.

Отже, правові наслідки для позивача створює саме це рішення відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи рішення Управління про відмову в призначенні соціальної допомоги від 12 серпня 2021 року на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд виходить з такого.

Щодо впливу на спірні правовідносини статусу внутрішньо переміщеної особи, якого набули позивач та її дитина.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Облік внутрішньо переміщених осіб регламентований ст. 4 Закону № 1706.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Ст. 7 Закону № 1706 установлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статус внутрішньо переміщеної особи не визначений у жодному міжнародному договорі, за яким Україна мала б зобов`язання. Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об`єднаних Націй «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)).

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом, яке міститься у ст. 1 Закону № 1706, має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Суд зауважує, що прийняття Закону № 1706 було спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, а не на звуження їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в Законі № 2811.

Як було зазначено вище, рішення Управління про відмову в призначенні соціальної допомоги прийнято на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365) і визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 1 п. 7 Порядку № 365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 8 Порядку № 365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

П. 9-1 Порядку № 365 установлено, що у разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Згідно з п. 10 Порядку № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Відповідно до п. 11 Порядку № 365 комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого подання.

П. 12 Порядку № 365 установлено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Відповідно до п. 13 Порядку № 365 комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Згідно з п. 14 Порядку № 365 у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до п. 15 Порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 16 Порядку № 365 рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду.

Суд відзначає, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, гарантії і компенсації, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами реалізації цього права.

В силу приписів ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України такі соціальні гарантії, пільги і компенсації є загальнообов`язковими. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Згідно з п. 17 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так і міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи, зокрема право дітей і підлітків на належний соціальний, правовий та економічний захист.

Відповідно до Частини ІІ Європейської соціальної хартії (переглянутої) сторони зобов`язуються, як це передбачено у частині ІІІ, вважати обов`язковими для себе зобов`язання , визначені у нижченаведених статтях і пунктах.

Так, згідно зі ст. 12 Частини ІІІ Європейської соціальної хартії (переглянутої) з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід`ємне право кожної людини також гарантовано Загальною Декларацією прав людини 1948 року.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законами, які приймається на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Застосувавши наведені вище правові норми до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків:

- конституційне право позивача та її дитини на соціальне забезпечення є беззаперечним;

- ні Конституція України, ні Закон № 2811 не передбачають такої підстави для відмови у наданні державної допомоги при народженні дитини як відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання або перебування (рішення комісії про відмову в призначенні соціальних виплат тощо);

- Порядок № 365 є підзаконним актом і не може змінювати у бік звуження конституційні права та свободи особи.

- відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання/перебування не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 квітня 2019 року по справі № 226/79/17.

Отже, рішення Управління від 12 серпня 2021 року про відмову в призначенні соціальної допомоги не відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, оскільки прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, та пропорційності, а тому підлягає визнанню протиправним.

Визнання протиправним рішення Управління від 12 серпня 2021 року охоплює позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмови відповідача в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Порушене право підлягає поновленню шляхом скасування рішення Управління від 12 серпня 2021 року, яке суд визнав протиправним, та зобов`язання Управління призначити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її заявою від 24 червня 2021 року та здійснити виплату цієї допомоги.

Наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про порушення ОСОБА_1 дванадцятимісячного строку звернення з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини суд відхиляє з наведених вище міркувань, а також з огляду на те, що ця обставина не була вказана в якості підстави для відмови в призначенні державної допомоги в рішенні Управління від 12 серпня 2021 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем не сплачений.

Ухвалою від 20 вересня 2021 року суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив їй сплату судового збору у сумі 908,00 грн за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на те, що позов задоволено, судовий збір в сумі 908,00 грн підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 03197227, місцезнаходження: 85700, Донецька обл., м. Волноваська, вул. Гагаріна, буд. 36) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про відмову в призначенні соціальної допомоги від 12 серпня 2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини за її заявою від 24 червня 2021 року.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 24 червня 2021 року та здійснити виплату цієї допомоги.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повне судове рішення складено 23 жовтня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко